Рішення № 6943404, 17.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2009 р. Справа № 57/273-09

вх. № 8528/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Ісмагілов О.О.- начальник юридичного відділу, дов. № 790/02-52 від 02.04.2009р.

Представник відповідача - Босенко К.В., дов. від 12.05.2009р.

Прокурор - Червенко А.Г., посв. №276 від 24.12.2008р.

розглянувши справу за позовом Чугуївський міжрайонний прокурор м. Чугуїв в інтересах держави в особі Чугуївської міської ради Харківської області, м. Чугуїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп Скіфія", м. Харків

про стягнення 219847,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Чугуївський міжрайонний прокурор Харківської області, в інтересах держави в особі Чугуївської міської ради (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ТОВ „Інвестгруп Скіфія” заборгованість з орендної плати у сумі 219847,95 грн.; розірвати договір оренди від 27.12.2007 року укладений між позивачем та відповідачем та покласти на відповідача судові витрати, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по договору оренди комунального майна від 27.12.2007 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17 листопада 2009 року о 10:20 год.

У призначеному 17 листопада 2009 року судовому засіданні прокурор та представник позивача позов підтримували та наполягали на його задоволенні. Позивач, через канцелярію суду надав додаткові документи (вх. № 14541), які судом долучені до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача пояснив, що відповідачем дійсно укладено договір оренди від 27.12.2007 року; проти розірвання договору не заперечує, стягнення суми заборгованості по орендним платежам залишає на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне.

27 грудня 2007 року між Чугуївською міською радою (далі позивач) та ТОВ „Інвестгруп Скіфія” (даіл відповідач) укладено договір оренди комунального майна (далі – договір), відповідно до умов якого, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платане користування сторонами нежитлову будівлю “Торгівельні ряди” з підвалом (колишня назва “Діловий двір”) літ. А, А1 загальною площею 1034,80 кв.м. та допоміжну площу: відкритої тераси літ. А2 площею 515,2 кв.м., що розташована за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Р. Люксембург, буд. 28.

Факт передачі орендованого майна підтверджується актом приймання – передавання майна, підписаний сторонами 27.12.2007 року та скріплений печатками сторін.

Розділом 4 договору оренди передбачено, що орендна плата за перший місяць оренди визначається за результатами конкурсу на право укладання договору оренди майна і становить 26500 грн. без ПДВ.

У відповідності до пункту 4.2. Договору, орендна плата повинна була сплачуватися відповідачем щомісячно не пізніше 20 числа місяця.

Пунктом 4.3. Договору було передбачено те, що нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеним законодавством.

Згідно з п. 4.4. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляцій за наступний місяць.

Відповідно до п. 4.10. Договору початком нарахування та сплати орендної плати сторони вважали день підписання акту приймання – передавання майна в оренду.

Згідно з п. 4.11. Договору припиненням нарахування орендної плати сторони вважають день підписання акту приймання –передавання майна із оренди орендодавцю.

Пунктом 6.2. Договору було зобов'язано відповідача своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату за користування об'єктом оренди.

Пунктом 11.1 Договору було встановлено, що даний Договір діє з 27.12.2007 року до 27.11.2032 року.

Як вказує прокурор у позовній заяві, під час проведення перевірки щодо дотримання вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, встановлено, що Орендар (відповідач) систематично порушував умови договору щодо своєчасного внесення орендної плати за оренду приміщення, внаслідок чого, станом на 31.08.2009 року за період з 01.04.2009 року по 31.08.2009 у відповідача виникла заборгованість у сумі 219847,95 грн. (з яких 193024,43 грн. (у т.ч ПДВ) заборгованість з орендної плати та 26823,52 грн. пеня), що стало підставою для звернення прокурора до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" .

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати в сумі 193024,43 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати орендної плати за договором оренди комунального майна від 27.12.2007 року, який був укладений між позивачем та відповідачем по справі.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, а присутній у судовому засіданні повноважний представник відповідача не спростував наявності нарахованої до стягнення суми заборгованості, суд визнає вимогу прокурора щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01 квітня 2008 року по 31 серпня 2009 року в сумі 193024,43 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 4.7 договору оренди сторонами встановлено відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення орендної плати прокурор нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за період з 01 квітня 2009 року по 31 серпня 2009 року склала 26823,52 грн., розрахунок якої перевірено судом, з урахуванням вимог діючого законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов’язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку про стягнення пені з відповідача у сумі 26823,52 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов’язкового виконання сторонами зобов’язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об’єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 3 стаття 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

В статті 782 Цивільного кодексу України закріплено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до п.п 1 п. 11.4 Договору оренди, договір може бути розірваний у разі несплати орендної плати впродовж трьох місяців поспіль.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, орендар з квітня 2009 року взагалі не сплачував орендні платежі. Враховуючи вказані обставини, приймаючи до уваги, що представник відповідача е заперечує проти розірвання договору оренди, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога прокурора про розірвання договору оренди від 27 грудня 2007 року , правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита пропорційно задоволених вимог та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 625,651, 782, Цивільного кодексу України, статтями 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 291, 343, Господарського кодексу України, статтями 18, 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди комунального майна, укладений 27 грудня 2007 року між Чугуївською міською радою (код 21227883) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестгруп Скіфія” (код 34013646).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп Скіфія" (61035, м. Харків, вул. Каштанова, 14, код ЄДРПОУ 34013646, р/р 260043001740 ХФ АБ “Таврика”) заборгованість у сумі 219847,95 грн., перерахувавши її на р/р 37185003004622 код 130502 одержувач Чугуївське ВДК в Харківській області, код ЄДРПОУ 35162984, банк ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, відділу з питань земельних відносин, комунальної власності та приватизації виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп Скіфія" (61035, м. Харків, вул. Каштанова, 14, код 34013646, р/р 260043001740 ХФ АБ “Таврика”) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління Державного Казначейства у м. Харкові, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002, банк одержувача - Головне Управління Державного Казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) –2283,48 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп Скіфія" (61035, м. Харків, вул. Каштанова, 14, код ЄДРПОУ 34013646, р/р 260043001740 ХФ АБ “Таврика”) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління Державного Казначейства у м. Харкові, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31213259700002, банк одержувача - Головне Управління Державного Казначейства України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259) - 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 18.11.2009 року

справа № 57/273-09