Ухвала суду № 694336, 11.05.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

11.05.07 Справа № 5/1915-13/321А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Орищин Г.В.

Якімець Г.Г.

При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Стрийському районі від 28.12.06р. №15733/10/10-0

на постанову господарського суду Львівської області від 29.11.2006р.

у справі №5/1915-13/321А

за позовом Приватного підприємства (далі ПП) «СМІО», м.Стрий

до відповідача ДПІ у Стрийському районі, м.Стрий

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

за участю представників

від позивача - Дудяк Р.А., Сорока О.В., Матвіїв О.Я. –представники (дов. у справі);

від відповідача –Андрейків Ю.Л. –представник (дов. у справі).

В судовому засіданні 11.04.07р. оголошувалась перерва на 11.05.07р.

Права та обов’язки згідно ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало.

Постановою господарського суду Львівської області від 29.11.2006р. у цій справі (суддя Л.Л.Станько) задоволено позов ПП «СМІО»до ДПІ у Стрийському районі та визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0000672300/0 від 16.06.06р., №0000672300/1 від 21.07.06р. та №0000672300/2 від 11.10.06р.

Постанова суду мотивована п.3.2 ст.3, ст.5, п.п.7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст.7, п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про підставність вимог позивача, оскільки операції між позивачем та сільськогосподарськими товаровиробниками відносяться чинним законодавством до оподатковуваних операцій, тому ПП «СМІО»правомірно віднесено до податкового кредиту спірні суми податку на додану вартість по таких господарських операціях.

З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, ДПІ у Стрийському районі оскаржує судове рішення, наполягаючи на тому, що позивачем в порушення п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі Закон №168/97-ВР), та п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.99р. №805 «Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплат дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі»(далі Постанова №805) в період з січня по березень 2005р. зайво включено до загальної декларації по розрахунках з бюджетом суми податку на додану вартість при здійсненні закупівель м’яса, курей та спецій як у сільськогосподарських товаровиробників, так і в інших суб’єктів господарювання, що призвело до неправильного визначення позивачем коефіцієнту розподілу податкового кредиту щодо оподатковуваних та неоподатковуваних операцій.

Враховуючи викладене, апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

У запереченні на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами апелянта, стверджуючи про те, що виходячи з вимог норм п.11.21 ст.11 Закону №168/97-ВР та п.6 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, встановлений спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість не є неоподатковуваною операцією в розумінні ст.ст.3, 5 цього ж Закону, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 даного Закону.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:

актом перевірки №253/23-0/22423095 від 07.06.06р. «Про результати виїзної планової перевірки ПП «СМІО»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.05р. по 31.12.05р.»зафіксовано порушення позивачем п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, в результаті чого ним занижено податок на додану вартість за 2005р. на суму 11765 грн., в тому числі по періодах: за січень –5797 грн.; за лютий - 5474 грн.; за березень - 494грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Стрийському районі 16.06.06р. прийняла податкове повідомлення-рішення №№0000672300/0, яким згідно з п.п. «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-Ш, із змінами та доповненнями, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 17648 грн., з яких 11765 грн. основний платіж та 5883 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В результаті адміністративного оскарження позивачем вищевказаного податкового повідомлення-рішення, останнє рішеннями ДПІ у Стрийському районі та ДПА у Львівській області залишене без змін та прийнято, аналогічні за змістом, наступні податкові повідомлення-рішення №0000672300/1 від 21.07.06р. та №0000672300/2 від 11.10.06р. відповідно. Усі вищезазначені податкові повідомлення-рішення є предметом оскарження у цій справі.

Так, в ході перевірки перевіряючими встановлено, що відповідно до п.6 Постанови №805 за результатами окремого обліку продукції, виготовленої з проданого сільськогосподарськими товаровиробниками м’яса в живій вазі, ПП "СМІО" відповідно до вимог Закону №168/97-ВР визначає суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв’язку з переробкою та продажем такої продукції, і складає окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до ДПІ у Стрийському районі як платника податку на додану вартість у встановлені терміни.

Як зазначено в акті перевірки, в результаті дослідження даних податкового та бухгалтерського обліку позивача за 2005р. виявлено, що останнім у декларації по податку на додану вартість по розрахунках з бюджетом за 2005р. завищено коефіцієнт розподілу податкового кредиту відповідно за січень 2005р. - в сумі 5797 грн., за лютий 2005р. - в сумі 5474 грн., за березень 2005р. - в сумі 494 грн.

Проте, як вираховували перевіряючи цей коефіцієнт, з акту не вбачається.

Так само, як встановлено судом апеляційної інстанції, додатки до акту перевірки не складались, що вбачається із самого тексту акту, через що апеляційною інстанцією не беруться до уваги подані апелянтом нові докази у вигляді додатків до акту.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 Закону №168/97-ВР, протягом такого звітного періоду у зв'язку придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Вичерпний перелік операцій, які не підлягають та є звільненими від оподаткування визначено в п.3.2 ст.3 та ст.5 вказаного Закону, однак вказані норми Закону не визначають операції з реалізації молока та молочної продукції, м’яса та м’ясопродуктів як неоподатковувані операції.

Відповідно до п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються з оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Згідно із п.11.21 ст.11 Закону №168/97-ВР сума податку на додану вартість до 1 січня 2004 року (дію пункту 11.21 статті 11 продовжено до 1 січня 2005 року згідно із Законом України від 28.11.2003р. №1352-IV, до 1 січня 2006 року - згідно із Законом України від 23.12.2004р. №2287-IV, до 1 січня 2007 року - згідно із Законом України від 18.10.2005р. №2987-IV) повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними м'ясопродукти, зокрема, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Як вбачається з матеріалів справи, видами діяльності ПП «СМІО», як переробного підприємства, згідно довідки від 29.04.04р. №4 є: виробництво м’ясних продуктів, виробництво м’яса і субпродуктів, оптова торгівля м’ясом та м’ясними продуктами, роздрібна торгівля м’ясом та м’ясними продуктами

Таким чином, позивач у відповідності до вимог п.11.21 ст.11 Закону №168/97-ВР спрямував у повному обсязі суми податку на додану вартість, що повинні сплачуватись до бюджету за реалізовану ним продукцію, на виплату дотацій таким сільськогосподарським товаровиробникам за продану ними продукцію.

В акті перевірки зазначено, що позивач закуповував продукцію в сільськогосподарських товаровиробників.

Крім того, як зазначає позивач та вбачається з акту перевірки, податковим органом в акті перевірки не наведено, які саме фінансово-господарські операції ПП «СМІО»відносяться до неоподатковуваних.

Аналіз вищезазначених норм права та фактичні обставини справи дають підстави зробити висновок, що відповідачем неправомірно застосовано до спірних правовідносин положення п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР.

У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, апелянт повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

З огляду на вище наведені норми законодавства, судова колегія оскаржувану постанову місцевого господарського суду, якою підставно задоволено позовні вимоги, залишає без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись п.п.6, 7 розділу VII, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, ч.5 ст.254 КАС України –

Львівський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 29.11.06р. у цій справі - без змін.

2. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст.211, 212 КАС України.

Головуюча-суддя О.П. Дубник

суддя Г.В. Орищин

суддя Г.Г.Якімець