Рішення № 6943356, 17.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2009 р. Справа № 37/241-09

вх. № 6688/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон - агро", с. Кутьківка

про стягнення 62592,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон - агро" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 62592,98 грн., а саме:

- 33501,07 грн. курсової різниці за Договором №73.04.2006/БФ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10 квітня 2006 року та Договору купівлі-продажу №93.04.2006/БФ товару на умовах відстрочення платежу від 24 квітня 2006 року;

- 16377,39 грн. пені;

- 2063,25 грн. 3% річних;

- 8651,27 грн. інфляційних;

- 2000,00 грн. адвокатських витрат.

Також, позивач просить суд покласти на відповідача витрати, пов'язані зі сплатою державного мита та сплатою за інформаційно-технічні послуги по забезпеченню судового процесу.

В обґрунтування позову позивач вказує про те, що відповідно до п. 11.1. Договору купівлі-продажу №73.04.2006/БФ від 10 квітня 2006 року та п.11.1. Договору купівлі-продажу №93.04.2006/БФ від 24 квітня 2006 року (надалі - Договори) дані Договори діють з моменту їх підписання і до повного виконання сторонами своїх обов'язків по Договорам. Однак, відповідач, свої зобов'язання відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договорів не виконав, а саме в частині взятих на себе зобов'язань, передбачених розділом 5 та 8 даних Договорів.

Представники позивачів до початку судового засідання призначеного на 12.11.2009 року, через канцелярію господарського суду 12.11.2009 р. за вх. № Д 1092, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка господарським судом була задоволена.

Відповідач про судове засідання призначене на 12.11.2009 року був повідомлене належним чином, в судове засідання не з'явився, витребувані судом документи та відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Позивач, телеграмою, через канцелярію господарського суду 05.10.2009 р. за вх. № 23793, надав клопотання про відкладення розгляду справи призначеної на 05.10.2009 року. В задоволенні даного клопотання позивача господарський суд вважав за необхідне відмовити у зв’язку з тим, що судом розгляд справи призначеної на 05.10.2009 року було відкладено на 12.11.2009 року о 16:30.

Представники позивача у судовому засіданні призначеному на 12.11.2009 року позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні призначеному на 12.11.2009 року було оголошено перерву до 17.11.2009 року о 16:30 год., у зв'язку з необхідністю виготовлення повного тексту рішення по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

27 вересня 2007 року господарським судом Харківської області рішенням по справі № 42/301-07 позов ТОВ "Тридента Агро" до ТОВ „Еталон -Агро" про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій за договором купівлі-продажу №73.04.2006/БФ товару від 10 квітня 2006 року задоволено у повному обсязі. Відповідно до вказаного рішення підлягає стягненню з ТОВ „Еталон -Агро" на користь "Тридента Агро" 91941,12 грн. (62331,80 грн. основного боргу; 16883,47 грн. пені; 1730,40 грн. 3% річних; 6411,08 грн. інфляційних витрат; 4584,37 грн. штрафу), 919,41 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази скасування даного рішення та виконання його відповідачем.

Відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 16 вересня 2008 року по справі № 53/193-08 підлягає стягненню з ТОВ „Еталон -Агро" на користь ТОВ "Тридента Агро" 10092,24 грн. пені; 1648,64 грн. 3% річних; 16500,11 грн. інфляційних; 2250,00 грн. витрат на послуги адвоката; 282,41 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази скасування даного рішення та виконання його відповідачем.

16 вересня 2008 року господарським судом Харківської області рішенням по справі № 53/192-08 позов ТОВ "Тридента Агро" до ТОВ „Еталон -Агро" про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій за договором №93.04.2006/БФ товару на умовах відстрочення платежу від 24 квітня 2006 року було задоволено у повному обсязі. Відповідно до вказаного рішення підлягає стягненню із ТОВ „Еталон -Агро" на користь ТОВ "Тридента Агро" 1751,70 грн. основного боргу; 2992,15 грн. пені; 469,58 грн. 3% річних; 2199,23 грн. інфляційних; 5228,95 грн. штрафу; 900,00 грн. витрат на адвокатські послуги; 124,42 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази скасування даного рішення та виконання його відповідачем.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При цьому господарський суд приходить до висновку, що сумарна заборгованість ТОВ „Еталон - Агро" перед ТОВ "Тридента Агро" за вказаними Договорами становить 64083,50 грн. та вона станом на 30.07.2009 року не була сплачена відповідачем позивачу.

Пунктами 2.1. Договорів було передбачено, що кількість товару та ціна визначаються у додатках, що є невід’ємною частиною цих Договорів.

Згідно п. 8.1. Договорів за невиконання або неналежне виконання умов Договорів сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктами 8.2. Договорів було передбачено, що за прострочення виконання зобов'язання відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,08% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно з п. 8.3. Договорів, сторони, відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даними Договорами, здійснюється без обмеження строку.

Пунктами 11.1. Договорів було передбачено, що Договори діють з моменту їх підписання сторонами і до повного виконання сторонами обов'язків по Договорам.

Графа додатків до Договорів вказує на наявність курсу долара США на день підписання даних Договорів - 5,05 грн./дол. США. Підтвердженням цьому є офіційна інформація НБУ.

Судом встановлено, що в примітці додатків до Договорів вказується, що в тому випадку якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, необхідно використовувати наступну формулу:

S = (А1/А2)*В,

де S - ціна на момент оплати;

В - ціна на момент підписання;

А2 - курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору;

А1- курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи положення викладені у примітках додатків до договорів, які є невід’ємними частинами договорів господарський суд приходить до висновку, що розрахунок курсової різниці позивачем зроблено вірно, розмір курсової різниці становить 33501,07 грн. і ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи положення викладені у пунктах 8.1, 8.2. та 8.3. Договорів господарський суд приходить до висновку, що розрахунок пені позивачем зроблено вірно, розмір пені становить 16377,39 грн. і ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з викладеним господарський суд приходить до висновку, що розрахунок 3% річних та інфляційних позивачем зроблено вірно, розмір 3% річних становить 2063,25 грн., інфляційних 8651,27 грн., та ці суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати на адвокатські послуги у розмірі 2000,00 грн., які була надані позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю “Незалежна юридична компанія” в особі адвоката Бонтлаба В.В. відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають покладенню на відповідача, оскільки позивачем у відповідності до ст. 33 ГПК України доведено, що зазначені витрати пов’язані з судовим розглядом даної справи та вони надавалися ТОВ “Незалежна юридична компанія” в особі адвоката Бонтлаба В.В. про що свідчить договір № 188/07/09 про надання правової допомоги від 13.07.2009 року, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 30.07.2009 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3280 від 24.04.2008 року видане Бонтлабу В.В., наказ № 5 по особовому складу ТОВ “Незалежна юридична компанія” від 08.01.2008 р. та платіжне доручення № 208 від 22.07.2009 року про сплату 2000,00 грн. за договором № 188/07/09 про надання правової допомоги від 13.07.2009 року.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 625,93 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 315,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 533, 549, 611, 625, 628, 629, 632, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 35, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон-Агро” (62730, Харківська область, Дворічанський район, с. Кутьківка, вул. Перемоги, 1, код ЄДРПОУ 32522328, п/р 26004004714 в ХОД ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, МФО 350589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (юридична адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28 А; фактична адреса: 03040, м. Київ, вул. М.Стельмаха, 3, код ЄДРПОУ 25591321, п/р 26004010042965 в ВАТ «Укрексімбанк», м. Києві, МФО 322313) – 33501,07 грн. курсової різниці; 16377,39 грн. пені; 2063,25 грн. 3% річних; 8651,27 грн. інфляційних; 2000,00 грн. адвокатських витрат; державне мито в сумі 625,93 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя