Рішення № 6943210, 16.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2009 р. Справа № 59/212-09

вх. №

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Бринцев О.В.

суддя Суярко Т.Д.

суддя Рильова В.В.

при секретарі судовогозасідання Малахова О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Куманецький за дов. від 06.05.2009р. №1293; відповідача - Коваленко Ю.О. за дов. від 08.09.2009р. №226

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Рівенський ливарний завод",м. Рівне

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія управління активами "Форвард", м. Харків

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Харківське оегіональне управління, м. Харків;

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

06.08.2009р. позивач ЗАТ "Рівненський ливарний завод" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард" в якому просить суд визнати договір купівлі-продажу цінних паперів від 01.10.2004р. №К/09/04-ОБ008/Т-1, укладений між ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард" та ЗАТ "Рівненський ливарний завод" - недійсним. В обґрунтування позовних вимог посилається на невідповідність договору вимогам ч.1 ст. 92 ЦК України, ст.ст. 47 Закону України «Про господарські товариства», що відповідно ст.ст. 203, 215 ЦК України на думку позивача означає недійсність спірного договору. В позовній заяві, а також в доповненнях (уточненнях) до позовної заяви вх.. №13412 від 30.10.2009р., які прийняті до розгляду судом, позивач стверджує, що спірний договір укладений особою, яка не уповноважена на його укладання. А саме, Генеральним директором ЗАТ "Рівненський ливарний завод" одноособово, в той час як статутом (п.8.4.1.) ці повноваження віднесені до компетенції дирекції товариства (колегіального органу). Крім того, вказує позивач спірна угода не затверджена загальними зборами акціонерів, що на думку позивача, являє собою порушення п.8.2.2. статуту ЗАТ "Рівненський ливарний завод". Також позивач посилається на невідповідність спірного договору купівлі-продажу цінних паперів від 01.10.2004р. №К/09/04-ОБ008/Т-1 вимогам ч.6 ст. 11 Закону України «Про цінні папери а фондову біржу» відповідно до якої акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше 25 процентів від розміру статутного фонду і лише після повної оплати усіх випущених акцій. В даному разі, вказує позивач, передбачений договором випуск облігацій на суму 5000000,00 грн. перевищує 25% від статутного фонду товариства (9934000,00 грн.).

В судовому засіданні представник позивача Куманецький О.М. підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить позов задовольнити з наведених вище підстав.

Суд приймає до уваги пояснення зазначеного представника Куманецького О.М. вважаючи його повноважним представником ЗАТ "Рівненський ливарний завод" на підставі довіреності від 06.05.2009р. №1293. Зазначена довіреність підписана Генеральним директором ЗАТ "Рівненський ливарний завод" Канським В.К. і відповідає ч.3 ст. 28 ГПК України (представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації), ст. 246 ЦК України (довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи). Наявність повноважень особи, яка видала довіреність підтверджується даними Виписки та даними Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (т.І а.с. 69-69) де в якості особи, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори вказаний Канський Валерій Кирилович. Такі самі дані містяться у Виписці та Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців наданих суду представником позивача 16.11.2009р. вх.. №14410. У відповідності до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» ці відомості є достовірними і не потребують додаткового доказування (якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін).

Крім того, суд приймаючи в якості належного доказу наявності повноважень Куманецького О.М. представляти у судовому засіданні інтереси позивача ЗАТ "Рівненський ливарний завод" враховує, що у справі відсутні докази припинення довіреності на підставах, визначених ст.ст. 248, 249 ЦК України.

Відповідно, у суду немає правових підстав вважати Бігдана О.А., який діє за довіреністю від 30.10.2009р. №2357, повноважним представником позивача ЗАТ "Рівненський ливарний завод". Особа, яка видала надану ним довіреність, а саме Марчук В.П. не вказана у Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців в якості особи, яка має право діяти від імені ЗАТ "Рівненський ливарний завод". Надані Бігданом О.А. копії судових рішень не можуть бути прийняті як достатній доказ наявності повновжень. За змістом ст. 115 ГК України, ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Отже змінені на підставі судових рішень відомості які стосуються осіб, які мають право діяти від імені юридичної особи повинні відповідно абз. 9 ч.2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» бути внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців для надання їм статусу достовірних. В іншому разі (в разі наявності кількох відмінних за змістом і не виконаних в установленому порядку судових рішень) це може привести до унеможливлення визначення питання про те, хто в кінцевому підсумку має право діяти від імені відповідної юридичної особи.

Також, визначаючись із питанням представництва у судовому процесі інтересів позивача ЗАТ "Рівненський ливарний завод", судова колегія приймає до уваги що висловлена під час судового засідання 04.11.2009р. процесуальна позиція Бігдана О.А. не співпадає з процесуальною позицією ЗАТ "Рівненський ливарний завод", викладеною у позові, а натомість, збігається із процесуальною позицією відповідача у справі.

Відповідач у відзиві на позов (т.І. а.с. 28) та у доповненнях, наданих 16.11.2009р. вх. №14388 проти задоволення позову заперечує, вказує на те, що спірний договір купівлі-продажу цінних паперів від 01.10.2004р. №К/09/04-ОБ008/Т-1 підписаний повноважними особами, а ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» не може бути застосована оскільки в ній йдеться про подальше затвердження договорів загальними зборами акціонерів, а не про їх укладення вказаним органом товариства. Крім того, відповідач просить застосувати до даних вимог позивача строк позовної давності. В судовому засіданні представник відповідача, посилаючись на ці обставини просить в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 04.11.2009р. було оголошено перерву з 11:44 до 16:00.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01.10.2004р. між ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард" (від імені якого діяло ВАТ КБ «Надра») та ЗАТ "Рівненський ливарний завод" був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів від 01.10.2004р. №К/09/04-ОБ008/Т-1. Згідно умов цього договору (т.І а.с. 4) продавець (позивач) зобов’язався забезпечити передачу довірителю (третій особі), довіритель прийняти, а покупець оплатити продавцю вказані у договорі цінні папери (Процентні іменні облігації, емітовані ЗАТ «РЛЗ» в документарній формі номінальною вартістю 50000,00 грн. у кількості 100 штук на загальну вартість 5000000,00 грн.).

Від імені продавця ЗАТ «Рівненський ливарний завод» спірний договір 01.10.2004р. №К/09/04-ОБ008/Т-1 підписано Генеральним директором Канським В.К. Ним же підписано акт виконаних зобов’язань від 28.10.2004р. за договором купівлі-продажу цінних паперів від 01.10.2004р. №К/09/04-ОБ008/Т-1, згідно якого продавець передав довірителю, довіритель прийняв, а покупець оплатив продавцю вказані у договорі цінні папери.

Повноваження органів управління ЗАТ «Рівненський ливарний завод» на укладення правочинів від імені підприємства визначені чинною на момент укладення спірного договору редакцією Статуту ЗАТ «Рівненський ливарний завод» затвердженою загальними зборами акціонерів 20.03.2001р. протокол №2, зареєстрованою розпорядженням міського голови м. Рівне від 12.04.2001р. №800р. із відповідними змінами та доповненнями.

У відповідності до п. 5.1. Статуту ЗАТ «Рівненський ливарний завод» з урахуванням Змін та доповнень затверджених загальними зборами акціонерів 20.07.2001р. протокол №2 та зареєстрованих розпорядженням міського голови м. Рівне від 21.08.2001р. №2038р. (т.І. а.с. 95) статутний фонд товариства становить 9934094,00 грн. Такі самі дані містяться в протоколі засідання ради товариства ЗАТ «Рівненський ливарний завод» від 11.06.2004р. №11 (т.І а.с. 108) даних балансу товариства (т.І а.с.113, 118, 123).

Підпунктом «і» п.п. 8.2.2. Статуту ЗАТ «Рівненський ливарний завод» до компетенції загальних зборів віднесено затвердження договорів (угод), на суму, що перевищує еквівалент 100000,00 доларів США.

Виконавчим органом товариства згідно п.8.4. Статуту ЗАТ «Рівненський ливарний завод» є Дирекція та генеральний директор. Крім іншого, до компетенції Генерального директора п.п. 8.4.5. Статуту товариства віднесено представництво інтересів товариства у відношеннях з юридичними особами та громадянами, розпорядження майном товариства згідно статуту та нормативних документів товариств, укладення угод тощо.

У відповідності до пункту 8.4. Статуту ЗАТ «Рівненський ливарний завод» в редакції змін та доповнень затверджених позачерговими загальними зборами акціонерів 21.03.2002р. протокол №4 та зареєстрованих розпорядженням міського голови м. Рівне від 31.01.2003р. №228р. (т.І. а.с. 96) межі компетенції генерального директора стосовно укладення угоди визначені наступним чином: «прийняття рішення щодо укладання угод на суму еквівалентну до 2500000,00 доларів США з обов’язковим затвердженням усіх угод на щорічних загальних зборах акціонерів».

Викладені обставини на думку позивача свідчать про те, що його права були порушені внаслідок перевищення Генеральним директором своїх повноважень під час укладання договору купівлі-продажу цінних паперів від 01.10.2004р. №К/09/04-ОБ008/Т-1 та відсутності затвердження вказаного договору загальними зборами акціонерів, а також внаслідок невідповідності спірного договору вимогам ч.6 ст. 11 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» (внаслідок перевищення вказаної у договорі суми випущених облігацій граничному рівню визначеному законом (25% статутного фонду)). Це, вважає позивач, є підставою для захисту його порушених прав та охоронюваних законом інтересів в судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Зазначені положення ЦК України узгоджуються з положеннями ч.1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Згідно ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. У відповідності до ч. 1 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Згідно ч. 1 і 2 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

У відповідності до ч.3 ст.92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Повноваження Генерального директора ЗАТ «Рівненський ливарний завод» відповідно до п.8.4. включають представництво інтересів товариства у відношеннях з юридичними особами та громадянами, розпорядження майном товариства згідно статуту та нормативних документів товариств, укладення угод тощо. Межі компетенції генерального директора стосовно укладення угоди визначені наступним чином: «прийняття рішення щодо укладання угод на суму еквівалентну до 2500000,00 доларів США з обов’язковим затвердженням усіх угод на щорічних загальних зборах акціонерів».

На підставі викладеного судова колегія приходить до висновку про те, що Генеральний директор ЗАТ «Рівненський ливарний завод», укладаючи спірний договір купівлі-продажу цінних паперів від 01.10.2004р. №К/09/04-ОБ008/Т-1, діяв в межах наданих йому Законом та Статутом ЗАТ «Рівненський ливарний завод» повноважень.

Судом відхиляються посилання позивача на те, що Дирекція, а не одноособово Генеральний директор уповноважена укладати спірний та інші договори. Судова колегія зазначає, що положення Статуту, які передбачають можливість її (дирекції) створення не суперечать і не скасовують інших положень Статуту, котрі визначають обсяг одноосбового виконавчого органу – Генерального директора, в тому числі в частині повноважень на одноособове укладення договорів. Також суд враховує, що позивачем на надано доказів дійного існування дирекції ЗАТ «Рівненський ливарний завод» та доказів на визначення обсягу її компетенції.

Так само відхиляються судовою колегією посилання позивача на відсутність факту затвердження спірного договору купівлі-продажу цінних паперів від 01.10.2004р. №К/09/04-ОБ008/Т-1 загальними зборами акціонерів ЗАТ «Рівненський ливарний завод». Відповідно до статті 41 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів акціонерного товариства віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства. Цією нормою передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому передбачене статутом ЗАТ «Рівненський ливарний завод» положення щодо обов’язкового затвердження усіх угод загальними зборами акціонерів товариства не обмежує компетентний орган цього товариства (Генерального директора) на укладення договорів. Тобто такий орган підписав договір без порушення наданих йому повноважень, і сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Стосовно інших обставин, на які посилається позивач суд зазначає наступне.

Законом України «Про цінні папери та фондову біржу» (ч.6 ст. 11), який був чинним на момент укладення спірного договору купівлі-продажу цінних паперів від 01.10.2004р. №К/09/04-ОБ008/Т-1 було встановлено, що акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше 25 процентів від розміру статутного фонду і лише після повної оплати усіх випущених акцій.

Матеріалами справи (т.І. а.с. 95, 108, 113, 118, 123) та поясненнями представників сторін достовірно встановлено, що статутний фонд ЗАТ «Рівненський ливарний завод» на момент укладення спірного договору становив 9934094,00 грн. Відповідно 25 процентів від розміру статутного фонду складали суму 2483523,50 грн.

Отже, спірний договір купівлі-продажу цінних паперів від 01.10.2004р. №К/09/04-ОБ008/Т-1, на підставі якого здійснено випуск облігацій ЗАТ «Рівненський ливарний завод» на суму 5000000,00 грн., укладений на суму, що перевищує 25 процентів статутного фонду, – тобто, з порушенням вимог ч.6 ст. 11 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу».

При цьому судова колегія зазначає, що спірний договір купівлі-продажу цінних паперів від 01.10.2004р. №К/09/04-ОБ008/Т-1 є невід"ємною частиною процесу випуску облігацій ЗАТ «Рівненський ливарний завод» на суму 5000000,00 грн., що випливає зі змісту самого договору, а також змісту протоколу засідання ради ЗАТ «Рівненський ливарний завод» від 11.06.2004р. №11 (т.І а.с 108-110), Меморандуму про випуск акцій ЗАТ «Рівненський ливарний завод» (т.І а.с.111-132) де безпосередньо вказано, що розміщення облігацій здійснюється на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів, і їх покупцем виступає саме відповідач у справі - ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард" (т.І а.с. 108, 129). За таких обставин, до спірного договору, як невід"ємної частини, в повній мірі застосвуються усі вимоги законодавства України, котрі ставляться до процесу випуску облігацій, на виконання якого укладений договір.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу відповідно ч.1 ст. 215 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Цим положенням ЦК України кореспондують положення ч.1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом. Відповідно п.5 ч.2 ст. 16 ЦК України та ч.2 ст.20 ГК України належним способом захисту порушеного права в даному разі є визнання правочину недійсним (визнання недійсними господарських угод).

Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст. 236 ЦК України).

На підставі викладеного суд приходить до висновку про порушення прав позивача шляхом покладення на нього додаткових майнових зобов"язань внаслідок укладення договору, який суперечить вимогам Закону, та про наявність підстав для визнання названого договору купівлі-продажу цінних паперів від 01.10.2004р. №К/09/04-ОБ008/Т-1 недійсним.

Разом з тим клопотання позивача про визнання переривання строку позовної давності судом відхиляється, оскільки позивачем не надано доказів в обґрунтування обставин переривання строку, передбачених ст. 264 ЦК України.

Вирішуючи клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності суд виходить з такого. Згідно ст.257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно ч.4, 5 ст. 267 ЦК України Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В даному разі матеріали справи свідчать про наявність обставин, які перешкоджали позивачеві своєчасній подачі відповідних позовних вимог. До них зокрема відносяться наявність великої кількості тривалих правових конфліктів, пов’язаних, як із даним спірним договором купівлі-продажу цінних паперів від 01.10.2004р. №К/09/04-ОБ008/Т-1, так і з відносинами щодо повноважності загальних зборів ЗАТ «Рівненський ливарний завод», на яких вирішувались питання щодо обрання та відкликання органів управління товариства, передачею реєстру акціонерів ЗАТ «Рівненський ливарний завод». Зокрема справа господарського суду Рівненської області №19/334 за позовом ЗАТ «Барвінківський машинобудівний завод» до ЗАТ «Рівненський ливарний завод», третя особа «КУА «Форвард» про визнання неправомочними позачергових загальних зборів, які відбулися 05.09.2006р. та визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів, оформленого протоколом №8 від 05.09.2006р. (т.ІІ а.с. 4-12) та ін. Оцінюючи ці обставини, а також інші обставини справи, підтверджені матеріалами справи в сукупності, судова колегія приходить до висновку про те, що наявність відповідних правових спорів істотно і негативно впливала на можливість органів управління товариства (повноважність яких оспорюється в судовому порядку) повноцінно виконувати покладені на них чинним законодавством та статутом ЗАТ «Рівненський ливарний завод» обов’язки і виступала реальною перешкодою для своєчасного звернення до суду із відповідним позовом. За таких обставин суд вважає причини пропуску строку позовної даності на звернення ЗАТ «Рівненський ливарний завод» з даним позовом поважними.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для визнання позовних вимог законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, ч.1 ст. 203, 215, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 207 Господарського кодексу України, ч.6 ст. 11 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82–85 ГПК України, суд –

ВИРІШИЛА:

Позов задовольнити повністю.

Визнати договір купівлі-продажу цінних паперів від 01.10.2004р. №К/09/04-ОБ008/Т-1, укладений між ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард" та ЗАТ "Рівненський ливарний завод" – недійсним з моменту його укладення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Форвард" (61003, Україна, м. Харків, пров.. Університетський, 1, ідент. код 32439633) на користь Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" ((35331, Україна, Рівненська обл. Рівненський р-н, с. Городок, вул. Привокзальна, 2; ідент. код 30606056) 85,00 грн. державного мита, 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя Бринцев О.В.

суддя Суярко Т.Д.

суддя Рильова В.В.

/Справа №59212-09

Повний текст рішення підписано

17.11.2009р./