Рішення № 6943183, 16.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2009 р. Справа № 60/159-09

вх. № 7492/4-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Головчанської Г.О. за довіреністю б/н від 01.09.2008 р.

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Куп'янського учбово-спортивного центру Товариства Сприяння обороні України Харківської області, м. Куп'янськ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Куп'янськ

про стягнення 4402,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Куп'янський учбово-спортивний центр Товариства Сприяння обороні України Харківської області (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 суми основної заборгованості у розмірі 4402,21 грн. В обгрунтування позову позивач посилається на те, що на підставі договору оренди №21 від 20 листопада 2005 року ним було надано відповідачу в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 100 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Куп'янськ, вул. Комсомольська, 16, вказаний договір пролонгувавcя та 29.12.2006 р. було укладено договір оренди № 23, а 30.04.2007 р. укладено договір оренди № 33, однак відповідач належним чином не виконав умови договору № 23 від 29.12.2006 р. та № 33 від 30.04.2007 р. в частині сплати орендної плати, внаслідок чого виникла вищезазначена сума заборгованості, а саме заборгованість за договором № 23 від 29.12.2006 року складає 1243,83 грн., а за договором № 33 від 30.04.2007 р. - 3158,38 грн. Окрім того, позивачем була надана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача - підйомник для легкового автомобіля, який належить відповідачу та знаходиться в орендованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 вересня 2009 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 01 жовтня 2009 року о 11:00.

Ухвалою господарського суду харківської області від 01 жовтня 2009 року розгляд справи було відкладено на 03 листопада 2009 року о 10:00.

Представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог (вх.26973 від 03.11.2009 р.), в якій позивач уточнив, що сума заборгованості складається з суми орендної плати у розмірі 4073,78 грн. та плати за комунальні послуги у розмірі 328,43 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 листопада 2009 року прийнято уточнення позовних вимог до розгляду, розгляд справи відкладено на "16" листопада 2009 р. о 15:00.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві та уточненнях до неї. Надав 16.11.2009 р. супровідним листом (вх. № 28286) копію поштового чеку та копію квитанції про направлення уточнення позовних вимог відповідачу, які судом приймаються та долучаються до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані попередньою ухвалою суду документи не представив.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 29 грудня 2006 року було укладено договір №23 оренди нежитлового приміщення та 30 квітня 2007 року було укладено договір №33 оренди нежитлового приміщення.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до умов договорів, а саме п.1.1., Орендодавець (позивач) надає, а Орендатор (відповідач) приймає в строкове платне орендне використання нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 100 кв.м. для здійснення діяльності, передбаченої його Статутом.

Згідно ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Позивач передав відповідачу спірне приміщення, що підтверджується актом приймання - передачі приміщення від 20 жовтня 2005 року до договору оренди № 21 від 20.10.2005 р., а відповідач прийняв спірне приміщення, користувався ним впродовж дії договорів № 23 від 29 грудня 2006 року та № 33 від 30 квітня 2007 року.

Відповідно до п.3.1 Договорів орендна плата за даним договором встановлюється у розмірі 1000 грн. на місяць. Ціна договірна згідно розрахунку (додатку №1).

Додатком №1 до договору від 29 грудня 2006 року сторони також встановили, що розмір орендної плати складає 1000,00 грн.

Пунктом 3.2. Договорів оренда плата стягується з дня підписання договору шляхом передплати, але не пізніше 10 числа кожного місяця.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договорів в частині надання приміщення та виставляв відповідачу рахунки - фактури №4 від 26.01.2007р., №9 від 01.02.2007р., №18 від 01.03.2007р., №30 від 30.04.2007р., №39 від 03.05.2007р. та №55 від 01.062007р.

Згідно п.5.3. Договору відповідач зобов`язаний сплачувати витрати, пов`язані з поточною експлуатацією орендного приміщення, включаючи електроенергію, воду, каналізацію та інші згідно додатку до договору.

Додатком №1 до договору від 29.12.2006р. сторони погодили, що вартість спожитої електроенергії відшкодовується по показанням облікових пристроїв та розрахунку "Харківобленерго", вартість опалення складає 10% від загальної суми затрат на оплату спожитого газу та його транспортировку до котельної УСЦ, пропорційно опаленій площі орендного приміщення в 100 кв.м. до загальної опаленої площі, що відшкодовується за окремим рахунком впродовж 10 днів.

Судом встановлено, що відповідач приймав надані послуги за договором, що підтверджується актами здачі - прийомки виконаних робіт за договором №23 від 29.12.2006р., актами здачі - прийомки виконаних робіт за договором №33 від 30.04.2007р. та частково виконував зобов`язання по оплаті за орендні приміщення, що підтверджується наданими позивачем копіями банківських виписок, з урахуванням чого відповідачем залишилася несплачена орендна плата та комунальні платежі за договором №23 від 29.12.2006р. в сумі 1243,83 грн. за лютий та березень 2007 року та за договором №33 від 30.04.2007р. - 3158,38 грн. за період дії договору, що підтверджено матеріалами справи.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивачем було направлено відповідачу претензію за вих. №12 від 01.03.2007р., яку відповідач отримав, що підтверджується підписом відповідача на даній претензії.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 4402,21 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю в сумі 4402,21 грн.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Куп`янського учбово - спортивного центру Товариства сприяння обороні України Харківської області (63701, Харківська область, м. Куп`янськ, вул. Комсомольська, 16, ідентифікаційний код 02723978) заборгованість в сумі 4402,21 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 18 листопада 2009 року.

Суддя

справа №60/159-09