Рішення № 69431694, 03.10.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/5202/17 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 646/1572/17 Теслікова І.І.

Категорія: договірні Доповідач - Хорошевський О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді - Хорошевського О.М.

суддів: Кіся П.В.,

Кружиліної О.А.

за участю секретаря - Брулевича В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 липня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлові мережі» до ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлові мережі» (далі - ТОВ «Житлові мережі») звернулось з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсною угоди від 22.08.2015 року, укладеної між сторонами.

В обґрунтування зазначено, що ця угода суперечить вимогам ч. 3 ст. 12 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», порушує права та інтереси позивача, оскільки невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмови від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 липня 2017 року позовні вимоги задоволені.

Визнано недійсною угоду від 22.08.2015 року, укладену між ТОВ «Житлові мережі» та ОСОБА_3

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Зазначає, що судом першої інстанції не було доведено, що відповідач ухиляється від сплати будь-яких належних платежів, які стосуються житлово-комунальних послуг та управління багатоквартирним будинком, оскільки вона сплачує все на підставі рахунків, наданих ТОВ «Житлові мережі».

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що угода від 22.08.2015 року суперечить п. п. 4, 5 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Судова колегія не може погодитись з таким висновком.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу від 19.11.2011 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.01.2017 року № 79111676 (а.с. 8-12).

22.08.2015 року між ТОВ «Житлові мережі» та ОСОБА_3 було укладено угоду про комплексне обслуговування будинку АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Відповідно до п. 1 угоди оскільки стороною - ОСОБА_3 були сплачені всі належні за опалення належної їй квартири, які були встановлені ТОВ «Житлові мережі» в рахунках до 2014 року, а з 01.01.2014 року опалення в квартирі, на підставі заяви ОСОБА_3 відключено, то ОСОБА_3 не має заборгованості перед ТОВ «Житлові мережі» по оплаті послуг за опалення квартири АДРЕСА_1.

Згідно з п. 2 цієї угоди ОСОБА_3 сплачує за фактичні спожиті послуги електропостачання, водопостачання та водовідведення на підставі показників лічильників.

Пунктом 3 угоди передбачено, що враховуючи те, що ОСОБА_3 з моменту придбання квартири АДРЕСА_1 в ній не проживала, то вона від ТОВ «Житлові мережі» не отримувала будь-яких житлово-комунальних послуг, окрім послуг по п. 1, та відповідно не має за них заборгованості.

Четвертим пунктом угоди передбачено, що до того моменту, поки в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_3 не проживає та нею ніхто не користується, ОСОБА_3 зобов'язується щомісячно оплачувати ТОВ «Житлові мережі» фактично надані нею за охорону квартири на підставі наданих розрахунків.

Відповідно до п. 5 угоди з моменту початку проживання та фактичного користування квартирою, ОСОБА_3 зобов'язується щомісячно сплачувати ТОВ «Житлові мережі» оплату всіх фактично наданих ТОВ «Житлові мережі» послуг, згідно розміру цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем здійснюється оплата по рахункам позивача з 2016 року.

Згідно приписів ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Пунктами 1, 2 оскаржуваної угоди вбачається, що сторони самі регулювали правовідносини, що між ними склалися.

З аналізу зазначеної угоди вбачається, що вона за своїм змістом лише фіксує факт відсутності заборгованості з оплати житлово-комунальних та експлуатаційних послуг на майбутнє. Жоден пункт Угоди не стосується звільнення або ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Таким чином, можна зробити висновок, що угода від 22.08.2015 року, укладена між сторонами, не суперечить вимогам ч. 3 ст. 12 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», оскільки зазначена угода стосується житлово-комунальних послуг.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, а норми матеріального права застосовані неправильно оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав передбачених п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 липня 2017 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий - О.М. Хорошевський

Судді - П.В. Кісь

О.А. Кружиліна