Рішення № 6943159, 10.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2009 р. Справа № 54/95-09

вх. № 3577/1-54

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Багмата П.Д., дов. від 27.07.2009 року

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Повного товариства Комерційно-фінансової фірми "Єконом-Сервіс", м. Полтава

до Приватного науково-виробничого підприємства "Електротерм", смт. Солоницівка

про стягнення 365146,21 грн.

та за зустрічним позовом:

Приватного науково-виробничого підприємства "Електротерм", смт. Солоницівка

до Повного товариства Комерційно-фінансової фірми "Єконом-Сервіс", м. Полтава

про визнання недійсним договору та додаткової угоди

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна заява Повного товариства Комерційно-фінансової фірми "Єконом-Сервіс", в який просить суд стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства "Електротерм" на свою користь заборгованість у сумі 365146,21 грн., з яких 282086,34 грн. - основний борг, 28374,27 грн. - пеня за порушення строків виконання зобов'язання, 7341,63 грн. - 3% річних, 47343,97 грн. - інфляційні збитки. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Також, розглядається зустрічна позовна заява Приватного науково-виробничого підприємства "Електротерм" до Повного товариства Комерційно-фінансової фірми "Єконом-Сервіс" про визнання недійсним договору № 2074/2008 від 25.12.2007 року, укладеного між ПТ Комерційно-фінансовою фірмою "Єконом-Сервіс" та ПНВП "Електротерм" та додаткової угоди № 1 від 24.12.2007 року до договору № 2074/2008 від 25.12.2007 року.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтримував позовні вимоги, вважає їх таким, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Проти вимог зустрічного позову заперечує з мотивів викладених у відзиві на зустрічний позов.

Представник відповідача за первісним позовом у судове засідання не з'явився, у наданому до суду відзиві на позов проти первісного позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до матеріалів справи позивач протягом вересня - листопада 2007 року здійснив поставки товару відповідачу:

- згідно видаткової накладної № 3245 від 14.09.2007р. на загальну суму 38955,35грн., а відповідач зазначений товар прийняв, що підтверджується підписами уповноважених представників на видатковій накладній та копією довіреностей ЯНЗ № 995948 від 14.09.2007 року, копія яких надано позивачем до справи;

- згідно видаткової накладної № 3264 від 21.09.2007р. на загальну суму 23724,19 грн., а відповідач зазначений товар прийняв, що підтверджується підписами уповноважених представників на видатковій накладній та копією довіреностей ЯНЗ № 995948 від 14.09.2007 року, копія яких надано позивачем до справи.

- згідно видаткової накладної № 3408 від 16.11.2007р. на загальну суму 2287,80грн., а відповідач зазначений товар прийняв, що підтверджується підписами уповноважених представників на видатковій накладній та копією довіреностей ЯНЗ № 995960 від 02.11.2007 року, копія яких надано позивачем до справи.

Також, 25 грудня 2007 р. між Повним товариством Комерційно-фінансовою фірмою "Єконом-Сервіс" (далі позивач за первісним позовом) та Приватним науково-виробничим підприємством "Електротерм" (далі відповідач за первісним позовом) було укладено договіркупівлі-продажу № 2074/2008, у відповідності до умов якого позивач по первісному позову зобов'язався поставити, а відповідач по первісному позову, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити металопродукцію в кількості, за номенклатурою, у строк та за ціною, згідно до специфікації, яка оформлюється на кожну партію товару окремо, у вигляді додатку до договору та є його невід'ємною частиною.

Пунктом 4 договору сторонами узгоджений порядок розрахунків, у відповідності до якого ціна товару визначається за домовленістю між сторонами, у відповідності до специфікацій, підписаних обома сторонами. (п. 4.2); оплата за продукцію здійснюється покупцем (відповідачем по первісному позову) шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (позивача по первісному позову) на протязі 90 днів після отримання продукції. Пунктом 7.2 договору передбачений строк дії договору, а саме договір вступає в силу з дня його підписання та діє до 31 грудня 2008 року. Відповідно до п. 7.3 договору, за згодою сторін договір може бути пролонгований на наступний календарний рік.

Між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору № 2074/2008 від 25.12.2007 року, якою сторони продовжили строк дії договору № 2074/2008 від 25.12.2007 до 31 грудня 2009 року, а також внесли зміни у п. 4.3. договору, виклавши його у наступній редакції: "оплата за продукцію здійснюється покупцем (відповідачем по первісному позову) шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (позивача по первісному позову) на протязі 5 календарних днів з моменту отримання продукції.

З матеріалів справи вбачається те, що позивач за первісним позовом передав відповідачеві товар, визначений у специфікаціях, що підтверджується видатковою накладною № 3530 від 27.12.2007р. на загальну суму 120000,00грн., а відповідач зазначений товар прийняв, що підтверджується підписами уповноважених представників на видатковій накладній та копією довіреностей ЯНЗ № 995979 від 25.12.2007 року; видатковою накладною № РН-0000313 від 21.05.2008р. на загальну суму 3151,50грн., а відповідач зазначений товар прийняв, що підтверджується підписами уповноважених представників на видатковій накладній та копією довіреностей ЯОХ № 151514 від 21.05.2008 року; видатковою накладною № РН-0000093 від 30.03.2009р. на загальну суму 93967,50грн., а відповідач зазначений товар прийняв, що підтверджується підписами уповноважених представників на видатковій накладній та копією довіреностей № 10 від 30.03.2009 року, копія яких надано позивачем до справи;

Судом встановлено, що товар зазначений у вказаних накладних повністю співпадає з товаром визначеним у специфікаціях до договору № 2074/2008 від 25.12.07 р., які є невід'ємною його частиною, що свідчить про те, що поставка товару здійснювалась позивачем саме на виконання цього договору.

З боку відповідача за первісним позовом товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреностей серії ЯНЗ № 995948 від 14.09.07 р., ЯНЗ № 995960 від 02.11.07 р., ЯНЗ № 995979 від 25.12.07 р., ЯОХ № 151514 від 21.05.08 р., № 10 від 30.03.2009 р., які видані на отримання цінностей від Повним товариством Комерційно-фінансовою фірмою "Єконом-Сервіс". Вказані довіреності зазначені у вищевказаних накладних, на підставі яких передавався товар.

Таким чином, позивач за первісним позовом товар поставив, відповідач за первісним позовом товар отримав, але вартість отриманого товару не сплатив, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, яка складає 282086,34 грн.

Також, між сторонами було підписано акт звірки розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.04.2009 року склала 282782,44 грн.

Однак, до теперішнього часу відповідач у повному обсязі вартість отриманого товару не сплатив.

Таким чином, на час розгляду справа заборгованість відповідача перед позивачем складає 282782,44 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи наведене, первісна позовна вимога в частині стягнення основного боргу у сумі 282782,44 грн. підлягає задоволенню, як правомірна та обґрунтована.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до п. 5.2. спірного договору сторони визначили, що покупець (відповідач по первісному позову) зобов'язався виплатити продавцю (позивачу за первісним позовом) пеню у розмірі 5% від вартості поставленого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та відповідно якого належна до сплати сума пені становить 28374,27 грн.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач за первісним позовом не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін за поставлений товар позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 28374,27 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача по первісному позову в частині стягнення 3% річних за час прострочення, що становить суму у розмірі 7341,63 грн. та інфляційні у сумі 47343,97 грн., підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідач за первісним позовом звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просить суд визнати недійсним договір № 2074/2008 від 25.12.2007 року, укладений між ПТ Комерційно-фінансовою фірмою "Єконом-Сервіс" та ПНВП "Електротерм" та додаткову угоду № 1 до договору № 2074/2008 від 25.12.2007 року, посилаючись на те, що фактично продукція відповідачем за зустрічним позовом не була поставлена, оскільки акти прийому-передачі продукції не підписувались, а також зазначає, що відповідачем за зустрічним позовом не було додано до договору жодних доказів дозвільних документів на право зайняття діяльністю з продажу металопродукції, що на його думку, свідчить про можливу незаконну діяльність відповідачем за зустрічним позовом.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги відповідача, судом було з'ясовано, що 25 грудня 2007 р. між Повним товариством Комерційно-фінансовою фірмою "Єконом-Сервіс" (відповідачем за зустрічним позовом) та Приватним науково-виробничим підприємством "Електротерм" (позивачем за зустрічним позовом) було укладено договір купівлі-продажу № 2074/2008, у відповідності до умов якого відповідач по зустрічному позову зобов'язався поставити, а позивач по зустрічному позову, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити металопродукцію в кількості, за номенклатурою, у строк та за ціною, згідно до специфікації, яка оформлюється на кожну партію товару окремо, у вигляді додатку до договору та є його невід'ємною частиною.

Також між сторонами були складені специфікації до вказаного договору, які є невід'ємною його частиною, які були підписані обома сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач за зустрічним позовом передавав відповідачеві товар, який визначений в специфікаціях до договору, передача вказаного товару та отримання його з боку позивача за зустрічним позовом підтверджується належними доказами, а саме накладними та довіреностями, доданими до позовної заяви. Крім того між сторонами підписані акти звірки взаєморозрахунків за поставлену продукцію. Вказані обставини свідчать про те, що відповідачем підтверджено факт поставки товару на виконання договору № 2074/2008 від 25.12.07 р.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

У відповідності до ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Коло видів діяльності на здійснення яких необхідно отримання ліцензії, визначений законами України "Про ліцензування окремих видів підприємницької діяльності", "Про підприємництво". При цьому в позовній заяві треба посилатися на конкретну норму конкретного нормативного акта, який встановлює необхідність отримання ліцензії.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що обставини на яких ґрунтуються зустрічні вимоги та твердження позивача за зустрічним позовом про те, що за спірним договором фактично продукція відповідачем не була поставлена та позивач не мав можливості провести оплату за поставлену продукцію, оскільки купівля металопродукції у підприємства, яке не має дозвільних документів, є незаконною, не є підставою для визнання договору недійсним, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог на підставі їх необґрунтованості та спростуванням матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 22, 32-34, 43, 44 - 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства "Електротерм" (62370, Харківська область, Дергачівський район, смт. Солоницівка, вул. Потьомкіна, 38-Б, код ЄДРПОУ 23325058) на користь Повного товариства "Комерційно-фінансова фірма "Економ-Сервіс" (36020, м. Полтава, вул. Котляревського, 1/27, р/р 260071085702 ВАТ "Фінанси і кредит" м. Полтава, МФО 331832, код ЄДРПОУ 23560523) – 282086,34 грн. боргу, 28374,27 грн. пені, 47343,97 грн. інфляційних втрат, 7341,63 грн. - 3% річних, 3651,46 грн. витрат по сплаті державного мита, 312,50 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Суддя

Повний текст судового рішення підписано 16.11.2009 року