Рішення № 6943154, 16.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2009 р. Справа № 63/185-09

вх. № 8068/6-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Волкова О.О., довіреність №7/31 від 01.06.2009 р.; відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000", м. Київ

до Фермерського господарства "Юпитер", с. Хотімля

про стягнення 7275,97 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 7275,97 грн. заборгованості, з яких: 3780,00 грн. основний борг; 764,50 грн. пеня; 1767,00 грн. штрафу; 461,16 грн. інфляційні, 503,31 грн. 15% річних, що виникла внаслідок не належного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки № Х2-12-0005 укладеного між сторонами 14.02.2008 року. Позов обґрунтовано статтями 193, 230 ГК України та статтями 526, 529, 625, 530 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

12.11.2009 року до господарського суду, через канцелярію, від відповідача надійшов лист № 21 від 09.11.2009 року, в якому він повідомляє про те, що основний борг в сумі 3780,00 грн. ним сплачений. В підтвердження надав копію платіжного доручення № 167 від 13.10.2009 року.

Суд, дослідивши наданий документ, долучає його до матеріалів справи.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач в судове засідання 16.11.2009 року не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне поштове повідомлення з підписом про отримання копії ухвали суду.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановив наступне.

14 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № Х2-12-0005 (далі - договір), відповідно до умов якого, продавець (позивач по справі) зобов"язується передати у власність покупцю (відповідач по справі) визначений цим договором товар, а покупець зобов"язується прийняти цей товар та своєчасно його оплатити.

Позивач свої зобов"язання по договору виконав в повному обсязі та поставив відповідачу товар на загальну суму 15824,00 грн. Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними та довіренностями на отримання товару ( аркуші справи 18-22).

Відповідно до пункту 2.1 договору, відповідач зобов"язаний сплатити відповідачу вартість товару, в наступні строки: не пізніше 10.03.2008 року - 8000,00 грн., не пізніше 30.08.2008 року - 5000,00 грн., не пізніше 30.09.2008 року - 5000,00 грн., не пізніше 30.10.2008 року - 8432,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, 25.06.2008 року відповідач повернув позивачу частину товару, що підтверджується прибутковими накладними № Х2-12-0003 та № Х2-12-0004 (аркуші справи 16-17).

Однак, відповідач взяті на себе зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару не виконав, сплатив позивачеві 8000,00 грн. (банківська виписка 28.02.2008 року), внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 05.10.2009 року складає 3780,00 грн.

12.11.2009 року відповідачем до господарського суду надана копія платіжного доручення № 167 від 13.10.2009 року яка свідчить про оплату відповідачем основного боргу у розмірі 3780,00 грн.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 3780,00 грн.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що у разі порушення строків оплати, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення. Пунктом 7.6 договору сторони досягли згоди щодо зміни строків позовної давності та встановлюють її тривалістю у п"ять років, що стосується виконання зобов"язань по оплаті основного боргу та штрафних санкцій за невчасне виконання зобов"язань.

Відповідно до пункту 5.4 договору у випадку прострочення виконання зобов"язання більш ніж на 30 днів відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 15% від ціни договору.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" від 22.11.1996 року передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені, вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено без врахування положень зазначених норм законодавства щодо строку нарахування пені, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню лише частина нарахованої позивачем суми пені у розмірі 420,40 грн. за період з 06.04.2009 року по 05.10.2009 року тобто за 182 дні прострочення платежу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 461,16 грн. інфляційних та 503,31 грн. 15% річних.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 420,40 грн. пені, 503,31 грн. 15% річних, 461,16 грн. інфляційних, 1767,00 грн. штрафу обгрунтована, вона підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем та є такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174, 179, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Юпітер" (62572, Харківська область, Вовчанський район, с. Хотімля, код ЄДРПОУ 21179718, р/р 260080000227, МФО 350589, ВАТ "Райфайзен банк Аваль", м. Харків) на користь Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" (02160, м. Київ, пр. Возз"єднання, 15, код ЄДРПОУ 30369454, МФО 300937, р/р 26006010071701 в ВАТ "Банк Фінанси і кредит" у м. Києві) - 420,40 грн. пені, 503,31 грн. 15% річних, 461,16 грн. інфляційних, 1767,00 грн. штрафу, 97,17 грн. державного мита та 224,83 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 3780,00 грн.

5. В решті позову - відмовити.

Суддя

рішення підписане 16 листопада 2009 року