Ухвала суду № 69430530, 05.10.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/19269/17

Провадження №11-сс/772/585/2017

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Спринчук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2017 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Спринчука В.В.,

суддів: Кривошеї А.І., Бурденюка С.І.,

при секретарі Табачук В.О.,

за участю прокурора Чернова А.В.,

представника ТОВ «ВКФ ОСОБА_1 ЛТД» ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали провадження за апеляційною скаргою Генерального директора ТОВ «ВКФ ОСОБА_1 ЛТД» ОСОБА_3 з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12 вересня 2017 року, якою клопотання задоволено та накладено арешт на майно,

в с т а н о в и в :

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12.09.2017 року клопотання слідчого задоволено, накладено арешт на обладнання та техніку, що перебуває у власності ТОВ «ВКФ ОСОБА_1 ЛТД» і використовується для роздрібної торгівлі дизельним паливом, скрапленим газом за адресою м. Вінниця, вул. Сабарівське Шосе, буд.7., а саме: дві ємності для скрапленого газу на яких зазначено «СЕНС пропан вогненебезпечно» реєстраційні номера 4484 та 4483 відповідно, колонка для відпуску скрапленого газу №4123, виробництва ТОВ НВК «Шельф», колонка паливороздавальна №10617, виробництва ТОВ НВК «Шельф», ємність зав. №43336, реєстр. №4610, що використовується для зберігання дизельного палива, ємність без будь-яких номерів та маркувань, що використовується для зберігання скрапленого газу, а також будь-якої іншої техніки та предметів, що у сукупності з вищевказаним обладнанням пристосовані для відпуску та реалізації дизельного пального та скрапленого газу.

Свої вимоги слідчий суддя мотивував тим, що вищевказане обладнання та техніка на які накладено арешт можуть зберігати на собі сліди кримінального правопорушення, є доказом злочину.

Не погодившись з прийнятим рішенням Генеральний директор ТОВ «ВКФ ОСОБА_1 ЛТД» ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12 вересня 2017 року.

Апелянт в своєму клопотанні просить поновити йому пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вінницького міського суду від 12.09.2017 року, оскільки як власника майна його не було повідомлено про розгляд клопотання слідчого (про арешт майна), будь-яких повідомлень про судовий розгляд він не отримував, а тому зазначає, що слідчий суддя порушив норми ч.1 ст.172 КПК України. Оскаржувану ухвалу слідчого судді від 12.09.2017 року апелянт отримав 27.09.2017 року від старшого слідчого СВ Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 під час здійснення опечатування визначеного майна за адресою м. Вінниця, вул. Сабарівське Шосе, буд.7, про що зроблено відповідну помітку на копії ухвали слідчого, а тому просить поновити строк на апеляційне оскарження.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді, так як вона прийнята із недотриманням норм кримінального процесуального законодавства України.

Свої вимоги мотивує тим, що ст.98 КПК України передбачає, що речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Апелянт зазначає, що ні в клопотанні слідчого ні в оскаржуваній ухвалі не вказано, які конкретно сліди злочину містяться на вказаному майні, а також яким чином могло вказане майно бути використане як знаряддя вчинення злочину, з огляду на що не наведено доказів того, що дане майно має ознаки речових доказів.

Заслухавши представника ТОВ «ВКФ ОСОБА_1 ЛТД», який просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вінницького міського суду від 12.09.2017 року та задовольнити апеляційну скаргу; прокурора, який заперечив проти поновлення пропущеного строку та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши доводи клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, апеляційної скарги, оглянувши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом пяти днів з дня її оголошення.

Відповідно до ч.1 ст.117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду.

Поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані тяжка хвороба, відрядження, стихійне лихо, незаконне позбавлення свободи та інші обставини, через які особа не мала реальної змоги вчасно подати скаргу чи інший документ.

Відповідно до ч.1 ст.135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним звязком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Як вбачається з судових матеріалів провадження в них міститься заява слідчого Довбенка І.Б. про повідомлення представника ТОВ «ВКФ ОСОБА_1 ЛТД» про розгляд клопотання слідчого про арешт майна, проте в самій заяві слідчим не вказано яким способом від повідомив дану особу про судовий розгляд (а.с. 19).

Крім того, в матеріалах справи відсутня повістка про виклик до суду представника ТОВ «ВКФ ОСОБА_1 ЛТД», в звязку з чим останній не був належним чином повідомлений судом про судовий розгляд, а тому був позбавлений можливості оскаржити ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду від 12.09.2017 року в строк передбачений п.3 ч.2 ст.395 КПК України.

Частина першастатті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «стаття 6 ЄвропейськоїКонвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права» ( рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Belletv. France), Series A№ 333-B, crop. 42, пункт 36).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи Генерального директора ТОВ «ВКФ ОСОБА_1 ЛТД» ОСОБА_3 про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12.09.2017 року, тому пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Частина 1 ст.167 КПК України, визначено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Згідно п.1 ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України, встановлено, що речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів провадження у слідчого ВВП ГУНП у Вінницькій області перебувають матеріали кримінального провадження №42017020110000058 від 30.05.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого.1 ст.273 КК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже субєкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Разом з тим, слідчим суддею не враховано, що слідчий в своєму клопотанні не довів що ТОВ «ВКФ ОСОБА_1 ЛТД» має відношення до кримінального провадження №42017020110000058 від 30.05.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.273 КК України, в межах якого слідчий звернувся з клопотанням про арешт майна, порушене за фактом здійснення службовими особами ТОВ «ДСЛ ОСОБА_5» господарської діяльності.

Крім того, як вбачається з ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21.08.2017 року (а.с.4-5) дозвіл надано на проведення огляду земельної ділянки за адресою: м. Вінниця, вул. Сабарівське шосе, будинок 7, яка на праві власності належить територіальній громаді м. Вінниці, а на праві оренди ТОВ «ВКФ ОСОБА_1 ЛТД» .

З огляду на що посилання слідчого на те, що ТОВ «ВКФ ОСОБА_1 ЛТД» та ТОВ «ДСЛ ОСОБА_5» здійснюють свою діяльність за однією адресою не можуть слугувати підставою для накладення арешту на майно юридичної особи, доказів причетності якої до кримінального провадження не надано.

Відповідно до ч.1 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, проте згідно клопотання слідчого про накладення арешту на майно ТОВ «ВКФ ОСОБА_1 ЛТД» в ньому відсутня конкретизація, що саме потрібно з робити з арештованим майном (шляхом заборони володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном).

Згідно норм Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та відповідно накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситись з обставинами кримінального провадження.

Однак, в ухвалі слідчий суддя, взагалі не обґрунтував, що арештоване майно ТОВ «ВКФ ОСОБА_1 ЛТД» є доказом злочину, містить на собі сліди кримінального правопорушення та підлягає конфіскації.

На думку колегії суддів, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно постановлена без належного, обєктивного зясування обставин кримінального провадження, слідчим суддею жодним чином не проаналізовано підстав арешту майна, його завдань та наслідків для конкретної юридичної особи, обмежившись лише посиланням на норми Кримінального процесуального Кодексу України, що є порушенням процесуальних норм та прав власності гарантованих законом.

На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність і необєктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Генерального директора ТОВ «ВКФ ОСОБА_1 ЛТД» ОСОБА_3 задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно та техніку, що перебуває у власності ТОВ «ВКФ ОСОБА_1 ЛТД».

Керуючись ст.ст. 117, 171, 173, 407, 422 КПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Клопотання Генерального директора ТОВ «ВКФ ОСОБА_1 ЛТД» ОСОБА_3 задовольнити та поновити йому пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12 вересня 2017 року.

Апеляційну скаргу Генерального директора ТОВ «ВКФ ОСОБА_1 ЛТД» ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12 вересня 2017 року про накладення арешту на обладнання та техніку, що перебуває у власності ТОВ «ВКФ ОСОБА_1ЛТД» скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про накладення арешту на обладнання та техніку, що перебуває у власності ТОВ «ВКФ ОСОБА_1ЛТД» та використовується для роздрібної торгівлі дизельним паливом та скрапленим газом за адресою: м. Вінниця, вул. Сабарівське Шосе, буд. 7 відмовити.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Судді: (підпис)

Згідно з оригіналом