Рішення № 6942880, 09.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2009 р. Справа № 53/246-09

вх. № 7179/1-53

Суддя господарського суду Прохоров С.А.

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з’явився

відповідача - не з’явився

розглянувши справу за позовом ВАТ Електромашинобудівний завод "Фірма Селма", м. Сімферополь

до ТОВ "Троя - Тета", м. Харків

про стягнення 287406,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по договору № ФС-0000463 від 21.12.2007 року в сумі 287 406,30 грн.

В судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в призначені судові засідання не з’явився, витребувані судом документи не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв’язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

В судовому засіданні 27.10.2009 року оголошувалась перерва до 09.11.2009 року.

Суд, дослідивши надані до матеріалів справи документи в їх сукупності, встановив наступне.

21 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Електромашинобудівний завод “Фірма СЕЛМА” м. Сімферополь (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРОЯ-ТЕТА” м. Харків (надалі -відповідач) був укладений договір № ФС-0000463.

Відповідно до вказаного договору позивач зобов'язався передати, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення. На виконання вказаного договору позивачем було передано відповідачу товару на загальну суму 1 097 851,27 грн. Вказаний товар було оплачено лише у сумі 866 457,28 грн. Вказані обставини підтверджуються: видатковими накладними з підписом відповідача про отримання товару та довіреностями на отримання матеріальних цінностей встановленої форми, квитанціями перевізника “САТ”.

Часткова оплата поставленого товару в сумі 866 457,28 грн. підтверджується банківськими виписками.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Така ж вимога міститься у статті 193 Господарського кодексу України.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється на умовах 100% попередньої оплати. У порушення вимог вказаного пункту відповідач оплачував товар несвоєчасно. Для поставок деяких партій товару специфікаціями встановлювалися інші строки оплати товару. Відповідач також порушував строки оплати встановлені у специфікаціях.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Уразі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.4. договору № ФС-0000449 от 17.12.2007р. передбачено обов'язковість пред'явлення претензій. Позивач направляв відповідачу претензію з вимогами погасити заборгованість (вих. № 3072 від 20.11.2008р.). Відповіді на вказану претензію отримано не було. Проте після пред'явлення претензії відповідач частково погасив заборгованість (а саме 09.12.2008р. в сумі 1 000,00грн.; 19.01.09р. в сумі 500,00грн.; 12.02.09р. в сумі 500,00 грн.; 18.02.09р. в сумі 500,00грн.; 05.03.09р. в сумі 500,00грн.; 20.03.09р. в сумі 200,00грн.; 05.06.09р. в сумі 300,00 грн. ; 16.06.09р. в сумі 300,00 грн.; 18.06.09р. в сумі 100,00 грн.; 17.07.09р. в сумі 1 000,00 грн. 28.07.09р. в сумі 300,00 грн.)

Позивачем та відповідачем було підписано акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.05.09р., яким сторони підтвердили, що станом на 31.05.09р. відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 231 393,99 грн.

Отже на момент розгляду справи заборгованість відповідача за отриманий товар складає 231 393,99 грн.

Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення заборгованості, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 231 393,99 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3.8. договору, який було внесено до договору додатковою угодою від 21.12.2007р., у разі наявності заборгованості за раніше поставлений Товар, Постачальник має право зарахувати оплати Покупця у рахунок погашення заборгованості.

Пунктом 4.3. договору передбачено відповідальність відповідача за порушення строків оплати товару у вигляді штрафу у розмірі 0,5% від неперерахованої суми за кожний день прострочення.

У відповідності до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір процентів не встановлено законом чи договором.

Відповідно до статті 3 Закону України від 22.11.1996р. № 543/69-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня.

Таким чином, з урахуванням обмежень, встановлених законодавством щодо відповідальності за порушення грошових зобов'язань, за порушення строків оплати товару з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня.

Частиною 3 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців з дня, коли зобов'язання повинно було бути виконано.

Пунктом 4.3 вказаного договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені, враховуючи, що сума боргу в частині стягнення пені відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення суми боргу, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 26 364,06 грн. обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. За таких обставин, позовні вимоги позивача в розмірі 22 832,53 грн. інфляційних збитків та 6 815,70 грн. 3% річних обґрунтовані, відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 625 ЦК України, ст. 22, 33, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРОЯ-ТЕТА» (м. Харків, пр. Гагаріна, 100; п/р 26003301935 в Першому ХФ АКБ «Базис» м. Харків, МФО 351599, ЄДРПОУ 32562858) на користь Відкритого акціонерного товариства Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» (95000, м. Сімферополь, вул. ген. Васильєва, 32-А; п/р 26009310231 у філії ВАТ «Морський транспортний банк» м. Сімферополь, МФО 384748) 231 393,99грн., основного боргу, 26 364,06 грн. пені, 6815,70 грн. 3% річних, 22 832,53 грн. інфляційних збитків, суму державного мита 2 874,06 грн., та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення виготовлено та підписано 09.11.2009 року.

Суддя Прохоров С.А.