Рішення № 6942809, 04.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2009 р. Справа № 47/90-09

вх. № 7156/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Фісатіді Г.Д. за довіреністю від 23.09.2009р. відповідача - 1-го не з"яився, 2-го відповідача - Бабич О.М. за довіреністю від21.09.2009р. №20.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський Фонд Розвитку", м. Харків

до 1-го відповідача - ТОВ "Новий стиль" м. Харків

2-го відповідача - ТОВ "Новомосковськ Агро", м. Глобине

про стягнення 255862,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейський фонд розвитку» (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом щодо стягнення з відповідачів – Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Стиль» (1-ий відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковськ Агро» (2-ий відповідач) вартості сплаченої неякісної продукції в сумі 63000,00 гривень, штрафу в сумі 6300,00 та 186562,88 грн. збитків. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 04 березня 2009 року між позивачем та другим відповідачем було укладено договір поставки № 26. На виконання умов такого договору 26.03.2009 року 2-ий відповідач передав у власність позивача насіння сої першої репродукції сорту «Полтава В» в кількості 10.5 тон. Вартість товару була повністю сплачена позивачем, проте після сходу врожаю сої виявилось, що схожість насіння не відповідає даним, зазначеним 2-им відповідачем та критеріям, встановленим ДСТУ 2240-93.

13 березня 2009 року між позивачем та 1-им відповідачем було укладено договір поруки, згідно якого 1-ий відповідач поручився за виконання 2-им відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором. Однак відповідачі своїх зобов’язань по договорам не виконали.

          05 жовтня 2009 року від позивача надійшла позовна заява в новій редакції, в якій позивач просить суд стягнути з першого та другого відповідачів солідарно 438593,50 грн., які складаються з 6300,00 грн. штрафу за поставку неякісного товару, 63000,00 – вартості сплаченого неякісного товару, та 379293,50 грн. збитків, за відрахуванням 10000,00 грн., що були добровільно сплачені 1-им відповідачем на поточний рахунок позивача. В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що після того, як було зібрано врожай сої, він виявився значно меншим за очікуваний, в зв’язку з чим сума збитків була перерахована позивачем.

          Право позивача на збільшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі закріплене в частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з чим така заява позивача про збільшення розміру позовних вимог була прийнята господарським судом Харківської області до розгляду.

Позивачем 04 листопада 2009 року було надано відмову від позову в частині позовних вимог, заявлених до 1-го відповідача, в зв’язку з чим позивач просить суд стягнути всю заборгованість з 2-го відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав таку заяву та просить суд прийняти відмову від позову в частині стягнення з 1-го відповідача солідарно заборгованості, припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості з 1-го відповідача та стягнути всю суму заборгованості з 2-го відповідача.

Враховуючи, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог, а також те, що відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладається в адресованій суду письмовій заяві, суд, роз’яснивши наслідки відмови позивача від позову, вважає, що відмова від позову в частині позовних вимог до 1-го відповідача не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, у зв’язку з чим суд прийняв відмову позивача від позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Стиль» (1-ий відповідач) солідарно заборгованості в сумі 438593,50 гривень.

          Другий відповідач надав відзив на позовну заяву позивача та відзив на позовну заяву позивача в новій редакції, письмові пояснення, згідно яких заперечує проти позову в повному обсязі. Свої заперечення мотивує тим, що на партію сої, що була поставлена позивачу за Договором, відповідно до діючого законодавства України Постачальником було отримано Сертифікат на насіння України, що є підтвердженням належної якості насіння. 2-ий відповідач вважає, що низька схожість насіння сої є наслідком вини самого позивача, так як позивачем були порушені умови щодо висіву сої та обробки гербіцидами. Крім того 2-ий відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів перевірки якості саме того насіння, що було поставлено за Договором. Таким чином, на твердження Постачальника, позивач не вжив заходів для нормальної схожості сої та одержання доходів від її продажу (упущеної вигоди). На підтвердження своїх заперечень 2-им відповідачем було надано суду фотографії, які було долучено до матеріалів справи.

1-ий відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Відзиву на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін господарським судом встановлено, що 04 березня 2009 року між позивачем (покупець за договором) та другим відповідачем (постачальник за договором) було укладено договір поставки № 26 (надалі – договір).

          Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., 1.2. 2-ий відповідач взяв на себе зобов’язання передати у власність позивача насіння сої першої репродукції сорту «Полтава В» (далі – товар) в кількості 10.5 тон.

В п.2.1. договору сторони передбачили, що якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ 2240-93 та якісному свідоцтву.

          На виконання зазначених умов договору 2-им відповідачем було поставлено позивачу товар в кількості 10.5 тон на загальну суму 63000,00 гривень, що підтверджується матеріалами справи.

          Позивач повністю розрахувався за отриманий товар 18.03.2009року, що підтверджується матеріалами справи.

17 квітня 2009 року постачальником було видано покупцю свідоцтво № 10-09 на насіння категорії РН1-3 сої сорту «Полтава В» 1-ой генерації, 2008 року врожаю, № партії 712, маса 105 цнт. В такому свідоцтві постачальником визначені посівні якості сої – схожість складає 81%. Визначені постачальником характеристики схожості насіння сої відповідають вимогам, встановленим ДСТУ 2240-93, де встановлено процент схожості сої на рівні не менш ніж 80%.

          2-им відповідачем було зазначено, що свідоцтво на насіння № 10-09 від 17.04.2009року було видане ним на підставі Сертифіката на насіння України серія БН № 106925, виданого Глобинською районною державною насіннєвою інспекцією 16.04.2009р. Представником 2-го відповідача була надана суду копія зазначеного Сертифіката, з якої вбачається, що він виданий на насіння, що належить ТОВ «Новомосковськ Агро» на сою сорту Полтава 1-ої генерації, 2008 року урожаю, номер партії 712, маса партії 75 тн, енергія проростання визначена на рівні 81%.

          Згідно листа позивача вих. № 29 від 01.10.2009р. насіння сої було придбано позивачем тільки у 2-го відповідача, більше жодних договорів на придбання насіння сої позивачем не укладалося.

На підтвердження висіву придбаного у 2-го відповідача насіння сої на 75 га угідь, та оброблення засіяних полів гербіцидами позивачем були надані суду облікові листи тракториста-машиніста, та документи на підтвердження придбання гербіцидів (копії платіжного доручення № 266 від 02.10.2009р., видаткових накладних № РН-0000225 від 09.04.2009р. та № РН-0000633 від 09.06.2009р., сертифікату якості від 11.01.2008р.).

          Позивач стверджує, що жодних порушень ані висіву насіння сої, ані обробки гербіцидами ним допущено не було. Доказів протилежного 2-ий відповідач суду не надав. Фотографії, долучені до матеріалів справи за клопотанням 2-го відповідача не містять відомостей які саме поля було сфотографовано та коли це було зроблено.

          На звернення позивача Нововодолазькою державною насіннєвою інспекцією було відібрано проби насіння для визначення посівних якостей, про що було складено відповідний акт № 2 від 12.06.2009р.

21.06.2009 року Нововодолазькою державною насіннєвою інспекцією був підготовлений результат аналізу насіння № 618-620. В такому результаті визначено, що він зроблений щодо насіння сої «Полтава В» партія № 712, одержаного від ТОВ "Новомосковськ Агро", 1 генерації, категорія насіння РН1-3, рік врожаю 2008.

          Всі ці данні повністю відповідають даним, визначеним в договорі поставки № 26 від 04.03.2009р., та підтверджені обома сторонами.

Згідно з результатом аналізу схожість насіння сої була визначена на рівні лише 52%.

          Позивачем також було надано суду довідку Управління агропромислового розвитку Валківської районної державної адміністрації Харківської області від 23.09.2009 року № 01-03/891, з якої вбачається, що урожай сої (зібраний позивачем з 10.5 тон засіяного насіння сої) склав 11 тон.

На підставі викладених обставин суд вважає встановленим факт поставки 2-им відповідачем позивачу неякісного насіння сої.          

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Названі норми передбачають, що господарські зобов’язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про насіння і садивний матеріал» виробники насіння зобов’язані додержувати технологічних і методичних вимог насінництва та розсадництва щодо збереження сортової чистоти, біологічних і урожайних властивостей сорту та посівних якостей насіння; гарантувати відповідність насіння і садивного матеріалу, що підлягає реалізації, сортовій чистоті і посівним якостям, зазначеним у сертифікаті на насіння; відшкодувати матеріальні збитки споживачу за реалізацію йому некондиційного насіння і садивного матеріалу.

В п.6.4. Договору передбачено, що у випадку виявлення Покупцем неякісного товару, або його невідповідності умовам цього Договору, Постачальник зобов’язаний за свій рахунок замінити поставлений Товар Покупцю на якісний, шляхом його доставки власним транспортом на адресу Покупця або повернути виплачені кошти та виплатити штраф у сумі 10% від вартості Товару.

Позивачем надано суду докази направлення ним на адресу 2-го відповідача претензію вих. № 12 від 13.07.2009року з вимогами повернути сплачену позивачем вартість неякісного товару в сумі 63000,00 гривень та сплатити штраф, передбачений договором, в розмірі 6300,00 гривень, а також сплатити суму неодержаного прибутку.

Зважаючи на викладене позовні вимоги позивача в частині стягнення з 2-го відповідача 63000,00 гривень – сплаченої вартості за насіння сої, та 6300,00 гривень штрафу підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються втрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається в тому числі недоодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.

Позивачем були надані суду докази середньої врожайності сої за останні 3 роки по району (довідка Управління агропромислового розвитку Валківської районної державної адміністрації Харківської області від 17.08.2009 року № 01-03/793), що становить 1, 27 т/га; а також докази середньої ринкової вартості сої на ринку України станом на 14.08.2009 року (висновок фахівця Харківської торгово-промислової палати № Н1-385 від 18.08.2009р.), що становить від 4502,00 грн. до 5000,00 грн.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що в зв’язку з неналежним виконанням 2-им відповідачем взятих на себе зобов’язань позивач недоодержав прибуток, на який мав право розраховувати у разі поставки другим відповідачем насіння сої належної якості.

Викладений позивачем розрахунок суми збитків підтверджується матеріалами справи та відповідає діючому законодавству, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 378293,50 грн. підлягають задоволенню.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          13 березня 2009 року між позивачем та 1-им відповідачем було укладено договір поруки, відповідно до умов якого 1-ий відповідач зобов’язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання 2-им відповідачем зобов’язань за договором поставки № 26 від 04.03.2009 року.

          Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зважаючи на це позивач звернувся з позовом до 1-го та 2-го відповідача про стягнення солідарно заборгованості. 02.10.2009 року 1-им відповідачем було сплачено на поточний рахунок позивача 10000,00 грн., про що позивач зазначив в своїй позовній заяві, викладеній в новій редакції. Під час розгляду справи позивач відмовився від позову в частині стягнення з 1-го відповідача солідарно заборгованості та судом було прийнято відмову від позову в частині позовних вимог до 1-го відповідача як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, в зв’язку з чим суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в цій частині згідно п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

          Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

          Згідно ч.3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

В п.27.5. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 27.06.2007р. за № 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначено, якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача чи замінив неналежного відповідача і в зв’язку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом частини третьої статті 17 ГПК України, за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що в разі відмови позивача від позову в частині стягнення заборгованості з одного із відповідачів під час розгляду справи, справа повинна бути розглянута по суті тим судом, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності.

За таких обставин суд дійшов висновку, що дана справа повинна бути розглянута по суті господарським судом Харківської області.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 4385,94 гривень, та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 гривень слід покласти на 2-го відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 22, 509, 525, 526, 549, 550, 554, 610, 611, ч.1 ст. 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", ст.ст. 1, 4, 12, 15, 17, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 78, п.4 ст. 80, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення солідарно заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Стиль".

2. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Стиль" солідарно заборгованості провадження у справі припинити.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковськ Агро" (39001 Полтавська обл., м. Глобине, вул. Карла Маркса, 144, код ЄДРПОУ 33014041, п/р 26006055234790 в ПФПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський фонд розвитку" (м. Харків, вул. Сумська, 49, кВ. 8, код ЄДРПОУ 24271057, п/р 26007000031001 в філії АБ "АвтоЗазбанк" м. Харків, МФО 350802) 63000,00 грн. - вартість сплаченого товару, 6300,00 грн. – штраф, 378293,50 грн. – збитки, 4385,94 грн. – витрати по сплаті державного мита, 236,00 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 06.11.2009р.