Рішення № 6942780, 03.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2009 р. Справа № 62/158-09

вх. № 7046/4-62

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Мельник Ю.В., довіреність №76, від 15.01.2009 р. відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Дирекція єдиного замовника", м. Лозова

до Фізичною особи ОСОБА_2, м. Лозова

про стягнення 6479,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач КП "Дирекція єдиного замовника" звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача - ФОП ОСОБА_2 5273,37 грн. основного боргу, 701,64 грн. пені, 417,40 грн. інфляційних та 87,47 грн. 3 % річних.

Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Через канцелярію суду 03.11.09р. позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, у якій зазначив, що відповідач 12.10.2009 р. та 19.10.2009 р. здійснив часткову оплату за договором № 46/08 від 27.06.2008 р. внаслідок чого його борг перед позивачем зменшився на 1677,81 грн. та становить 4802,07 грн., з яких 3595,56 грн. основний борг; 701,64 грн. пеня; 417,40 сума індексації; 87,47 3% річних. На підтвердження факту часткової оплати заборгованості відповідачем, позивач додав до заяви банківські виписки з особового рахунку.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, господарський суд вважає за необхідне прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядати справу з урахуванням цієї заяви.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд

вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

27 червня 2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди № 46/08 нежитлового приміщення (будівлі), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на першому поверсі будівлі, площею 73,53 кв. м.

Відповідно до умов договору позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, з метою розміщення магазину непродовольчих товарів.

Відповідно до п. 1.3. Статуту позивача, орендоване майно перебуває у комунальній власності і закріплене за позивачем на праві оперативного управління.

Відповідно до п. 4.6 договору оренди № 46/08 від 27.06.08р. відповідач (орендар) зобов"язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно п.п. 3.1.-3.3 цього ж договору орендна плата за приміщення визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженою рішенням сесії Лозівської міської ради від 05.10.07р. №487 і становить 610,48 грн. за липень 2008 року. Ставка орендної плати становить 18% за рік. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендарем розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць. Орендна плата за приміщення оплачується орендарем щомісячно до 15 числа поточного місяця.

Позивач належним чином виконав свої зобов"язання за договором оренди №46/08 від 27.06.08р. передавши відповідачеві нежитлове приміщення, що є предметом вказаного договору. Даний факт підтверджується актом прийому - передачі нежитлового приміщення. Згідно зазначеного акту технічний та санітарний стан приміщення визначено як задовільний.

Однак, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оренди щодо повної та своєчасної оплати, орендну плату у період з червня 2008 року по серпень 2009 року в повному обсязі не сплачував, перерахувавши позивачеві лише 5569,64 грн.

Таким чином, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати складала 5273,37 грн. З урахуванням проведеної відповідачем часткової оплати після подання позову до суду, його заборгованість по орендній платі перед позивачем складає 3595,56 грн., що підтверджено документально матеріалами справи, а також поясненнями відповідача наданими ним у судовому засіданні 20.10.09р., в яких він визнав заборгованість у повному обсязі.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 3595,56 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 701,64 грн. пені, 417,40 грн. інфляційних та 87,47 грн. 3 % річних за порушення зобов"язання по своєчасному та повному перерахуванню орендної плати.

У відповідності до п. 3.6 договору оренди № 46/08 від 27.06.08р. сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне перерахування орендної плати, у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що відповідач не виконав взяте на себе зобов"язання по повній та своєчасній оплаті орендної плати, позовні вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 701,64 грн. обгрунтованими документально доведеними матеріали справи, а тому вони підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з наведених норм, позивачем здійснено нарахування відповідачеві 3% річних в сумі 87,47 грн. та інфляційних в сумі 417,40 грн., обгрунтованість розрахунку вказаних сум перевірена судом в процесі розгляду справи. Ці нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, документально підтверджені матеріалами справи, в зв"язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а вказані суми стягненню з відповідача на користь позивача.

Витрати по сплаті держмита в сумі 102,00 грн. та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. підлягають віднесенню на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Окрім того, відповідач у судовому засіданні 20.10.09 р. звернувся до суду із клопотанням про розстрочення оплати заборгованості на один рік, у зв"язку з важким матеріальним становищем. Дане клопотання за своєю правової природою є клопотанням про розстрочку виконання рішення.

Згідно приписів ст.ст.83, 121 ГПК України, господарський суд приймаючи, рішення, у виняткових випадках та за наявності обставин, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, має право відстрочити або розстрочити його виконання.

Ухвалою господарського Харківської області від 20.10.09р. у відповідача були витребувані документи в обгрунтування клопотання про розстрочку виконання рішення, а розгляд справи відкладено до 03.11.09р. о 10:00 год.

Однак, відповідач у призначене судове засідання не з"явився та не надав документів в обгрунтування заяви про розстрочку виконання рішення.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не довів винятковості даного випадку, а також наявності обставин, які можуть ускладнити або зробити неможливим виконання судового рішення в разі в разі відмови у розстроченні виконання рішення, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення.

Керуючись ст.ст.509, 526, 530, 610, 625, 629, 759, Цивільного кодексу України, статтями 1, 12, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85, ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Прийняти заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_1 від 19.10.93р.) на користь Комунального підприємства "Дирекція єдиного замовника" Лозівської міської ради (64604, м.Лозова, м-н.1, б.17, ЄДРПОУ 33733910, р/р№26005007077 в Лозівському відділенні РБ "Аваль", МФО 350589) 3595,56 грн. заборгованості, 701,64 грн. пені, 417,40 грн. інфляційних, 87,47 грн. 3% річних, 102,00грн. держмита та 236,грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення - відмовити.

Суддя

Повний текст рішення по справ №62/158-09 підписано 04.11.09р.