Рішення № 6942733, 23.11.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" листопада 2009 р.Справа № 8/67-1600 Господарський суд Тернопільської області у складі

Cудді Гирили І.М.

Розглянув справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк, вул. Зоологічна, 5, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Терпродукт", вул. Микулинецька, 8, м. Тернопіль

про: cтягнення заборгованості в сумі 39271 грн. 58 коп., в т.ч. 913, 96 грн. пені, за кредитним договором № 15/07 від 07.09.2007 р.

За участю представників:

Позивача: Нікуліна І. В. – начальника відділу правового супроводу діяльності ТФ служби правового супроводу регіональної мережі Юридичного департаменту ВАТ "ВіЕйБі Банк”, довіреність№ 03/472 від 22.10.2008 р.

Відповідача: не з`явився.

В судовому засіданні представнику позивача роз’яснено його процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний Банк, м. Київ, надалі позивач, звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терпродукт", м. Тернопіль, надалі відповідач, про стягнення заборгованості за кредитним договором № 15/07 від 07.09.2007 р. в загальній сумі 39271 грн. 58 коп.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за кредитним договором № 15/07 від 07.09.2007 р., зокрема в частині сплати відсотків за користування кредитом, внаслідок чого станом на 06.08.09р. його заборгованість по несплаті відсотків становить 5210,09грн., на яку у відповідності до п.7.1 договору та вимог діючого законодавства нараховано пеню в розмірі 913,96 грн. та 217,06грн. інфляційних нарахувань. Окрім того, зважаючи на прострочення відповідачем виконання зобов’язання щодо сплати процентів за користування кредитом, позивач вимагає погашення заборгованості у повному обсязі, шляхом стягнення з останнього 32182, 22 грн. строкової заборгованості за кредитом та 748,24грн. нарахованих відсотків, що підлягають сплаті за період з 07.07.09р. по 06.08.09р.

В підтвердження викладеного додає: кредитний договір № 15/07 від 07.09.2007 р.; графік видачі/погашення кредиту станом на 07.09.2007 р., додаткову угоду № 1 від 10.06.2008 р. до кредитного договору № 15/07 від 07.09.2007 р., додаткову угоду № 2 від 05.12.2008 р. до кредитного договору № 15/07 від 07.09.2007 р., розрахунки заборгованості ТзОВ „Терпродукт” за кредитним договором № 15/07 від 07.09.2007 р. перед ВАТ „ВіЕйБі Банк” станом на 06.08.2009 р., виписку по особовому рахунку відповідача, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 12:00 год. 05.10.09р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 09:50 год. 19.10.2009р. та до 10:45год. 09.11.09р., у зв'язку із неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових документів.

Ухвалою суду від 03.11.09р., у зв'язку із запровадженням у Тернопільській області з 30.11.2009р. карантину строком на три тижні, судове засідання призначене на 10:45 год. 09.11.2009р. було перенесено на 12:00 год. 23.11.2009р.

Строк вирішення спору продовжено в порядку ч.3, ч.5 ст. 69 ГПК України, про що 19.10.2009р. винесена відповідна ухвала.

Присутній в судовому засіданні 23.11.09р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України.

Ухвала про порушення провадження у справі №8/67-1600 від 25.08.09р. та ухвали про відкладення розгляду справи від 05.10.09р. та від 03.11.09р., надіслані судом 07.08.09р. та, відповідно 05.11.09р., на адресу відповідача: вул. Микулинецька,8, м. Тернопіль, повернулись на адресу суду із відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання”.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб - учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Суд відзначає, що ухвала про порушення провадження у справі від 25.08.09р., ухвали про відкладення розгляду справи від 05.10.09р., та від 03.11.09р. направлялись рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача, якою згідно представленого на вимогу суду витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є: вул. Микулинецька,8, м. Тернопіль, яка зазначена і в позовній заяві.

Зазначене свідчить, що судом були здійснені всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про судові засідання.

За даних обставин, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника відповідача, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Згідно ст.ст. 345,346 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

07 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний Банк (ВАТ "ВіЕйБі Банк"), в особі заступника директора Тернопільської філії ВАТ Всеукраїнський акціонерний Банк, що діяв на підставі довіреності за реєстром №2763 від 11 липня 2007 року зареєстрованої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (Положення про філію, витяг з ЄДР, довіреність знаходяться в матеріалах справи), надалі - Банк, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Терпродукт", надалі - Позичальник, було укладено кредитний договір №15/07 (далі –Договір), за умовами якого Банк надав Позичальнику грошові кошти в сумі 62 960 грн. в порядку і на умовах, визначених Договором для: проведення розрахунків за Договором купівлі-продажу укладеним між Позичальником та ВАТ "Тернопіль-авто", згідно якого Позичальник набуває у власність 3 транспортні засоби марки "Славута"; оплати витрат Позичальника по договорах страхування, зазначених в п.4.1.2-4.1.2.3 цього договору, сплати комісії передбаченої п.4.3 цього договору, терміном повернення кредиту –07 вересня 2011 року(п.п.1.1-1.2 Договору).

Відповідно до п.п.4.1.3 п.4.1 договору, кредит надається однією сумою в безготівковій формі шляхом дебетування позичкового рахунку Позичальника та перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника №2600130011255, МФО 338987 відкритий в ТФ ВАТ "ВіЕйБі Банк" з подальшим перерахуванням, згідно розпорядження Позичальника, або шляхом, договірного списання коштів з рахунку Позичальника на виконання розрахунків згідно Договору купівлі-продажу, боргових зобов’язань по цьому договору, оплати страхових платежів передбачених договором страхування, на поточних рахунок Продавця за реквізитами, вказаними в Договорі купівлі-продажу.

Для облікових цілей Банк відкриває Позичальнику позичковий рахунок №2073930011255 в ТФ ВАТ "ВіЕйБі Банк", який для Позичальника є остаточним та обов’язковим для обліку руху сум, які останній повинен повернути Банку (п.4.2 Договору).

Відповідно до пп.4.5.1 п.4.5 договору, Позичальник зобов'язався щомісячно до дати, встановленої в графіку, наведеному в додатку №1 до договору –07 число кожного місяця, поповнювати свій поточний рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу Банку або безготівковим перерахуванням, у сумі не менше суми чергового погашення відповідної частини Кредиту, а саме по 1311,67грн., починаючи з 07.10.2007р. по 07.09.2011р., процентів та інших виплат, встановлених в графіку.

Згідно умов Кредитного договору за користування кредитними коштами нараховуються проценти у відповідності до п.4.4 Кредитного договору зі змінами, виходячи із фактичної суми заборгованості.

Пунктом 1.3 Кредитного договору встановлена процентна ставка за користування кредитом в розмірі 18,0% річних. Додатковою угодою №1 від 10.06.08р. до Кредитного договору встановлена процентна ставка в розмірі 22,0% річних з дати укладення даної додаткової угоди. Додатковою угодою №2 від 05.12.08р. процентна ставка встановлена в розмірі 27,0% річних з дати укладення даної додаткової угоди.

Згідно умов кредитного договору проценти розраховуються виходячи з фактичної суми наданих кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами із розрахунку рік рівний –360 дням, місяць рівний календарній кількості днів та сплачуються Позичальником згідно з п. 4.5 Договору Розрахунок процентів за користування кредитними коштами здійснюється у валюті кредиту щомісячно в день сплати. (п.4.4 договору).

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що за своєю правовою природою між сторонами у справі виникли зобов’язання за кредитним договором, згідно якого, в силу ст. 1054 Цивільного Кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами та однією з підстав виникнення зобов’язань.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієї глави (Кредит), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Пунктом 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зі сторони Банку умови договору виконані. 07.09.07р. Позичальнику надано кредит в сумі 62 960 грн., що підтверджується наданими позивачем випискою руху коштів по особовим рахункам відповідача за період з 07.09.07р. по 09.02.09р. та розрахунком заборгованості.

Однак відповідач, всупереч умов договору та вимог законодавства починаючи з січня місяця 2009 року своїх зобов’язань щодо сплати відсотків за користування кредитом в сумах та у строки, обумовлені договором, не виконував, допустивши, станом на 06.08.09р., заборгованість по несплаті нарахованих відсотків за користування кредитом в сумі 5 210,09 грн.

Таким чином, представленими суду доказами, позивач у справі довів наявність заборгованості відповідача перед ним по сплаті відсотків за користування кредитом наданим згідно Кредитного договору №15/07 від 07.09.2007р. в сумі 5 210,09 грн.

В силу ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з ТзОВ "Терпродукт" 5 210,09 грн. простроченої заборгованості по нарахованих відсотках за користування кредитом, підлягають до задоволення як правомірні, обґрунтовані, підтверджені документально та не заперечені відповідачем.

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті, позивачем за період з 09.01.09р. по 06.08.09р. (включно) нараховано інфляційні нарахування в сумі 217 грн. 06 коп.

Розглянувши представлений розрахунок інфляційних нарахувань, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення суми інфляції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявлених сумах.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 913,96грн. пені, за несвоєчасне погашення процентів по кредиту, за період з 06.02.09р. по 06.08.09р.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, відповідно до п. 4.1 договору, за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки, визначеної в п.1.3 цього договору, що розраховується від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов’язань з моменту несвоєчасного виконання боргових зобов’язань до моменту їх виконання. Сплата пені не звільняє Позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

Таким чином, позивач здійснив нарахування пені на прострочені відсотки по кредиту в сумі 913,96 грн., за період з 06.02.09р. по 06.08.09р., яку просить стягнути в судовому порядку.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок сум пені, суд вважає його правомірним, а вимоги такими що підлягають до задоволення.

Окрім того, враховуючи порушення ТзОВ "Терпродукт" зобов’язань щодо сплати процентів за користування кредитом, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 32 182 грн. 22коп. строкової заборгованості за кредитом та 748 грн. 24 коп. відсотків, нарахованих відповідно до п.п.4.4.1 п.4.1 договору, за період з 07.07.09р.по 06.08.09р.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України, передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 5.2.5 договору сторони передбачили право Банку вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником своїх зобов’язань за цим договором або договором застави.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

П.п.4.7.1-4.7.2 п.4.7 договору, сторони передбачили право Банку вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому, або у визначеній частині у випадку невиконання Позичальником та Поручителем своїх боргових та інших зобов’язань за цим договором та/або умов договору застави/поруки. При цьому, виконання боргових зобов’язань повинно бути проведено Позичальником та/або Поручителем протягом 7 (семи) робочих днів з дати надсилання Банком відповідної вимоги.

Ухвалою від 05.10.09р. суд витребовував у позивача докази пред’явлення відповідачу вимоги про дострокове виконання боргових зобов’язань за договором №15/07 від 07.09.2007р. в цілому (повернення кредиту).

Однак, станом на день розгляду спору позивач вимог суду не виконав, доказів направлення Позичальнику вимоги про дострокове виконання боргових зобов’язань у відповідності до вимог п.п.4.7.2 не надав, як і не надав самої вимоги, з якою звертався до останнього.

Натомість, як вбачається із наданого позивачем пояснення на ухвалу суду від 19.10.09р. (отримано та зареєстровано канцелярією суду за вх. №19991(н) 09.11.09р.), останній вважає, що вимога була заявлена ТОВ "Терпродукт" у позовній заяві, докази направлення якої знаходяться в матеріалах справи. Стверджує, що саме позовна заява Банку являє собою вимогу відповідачу про дострокове виконання боргових зобов’язань за договором №15/07 від 07.09.07р. в цілому. Звертає увагу суду на те, що з моменту надсилання позовної заяви та до цього часу відповідачем не прийнято ніяких заходів щодо виконання взятих на себе зобов’язань за договором та сплати заборгованості, - з 09.02.09р. жодних грошових надходжень на рахунок ТОВ "Терпродукт" у ВАТ "ВіЕйБі Банк"не було, що підтверджується виписками по особовим рахункам відповідача по 23.11.2009р. включно та довідкою позивача № 82 від 23.11.2009р.

На думку суду, наведені твердження позивача є хибними, а факт надіслання позовної заяви не може вважатись виконанням Банком обов’язку щодо звернення до відповідача з вимогою про дострокове виконання боргових зобов’язань, з огляду на таке:

Відповідно до частини першої ст. 56 ГПК України: «позивач, прокурор чи його заступник зобов’язані при поданні позовної заяви надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає».

Тому, якщо розглядати позовну заяву як вимогу у розмінні ст. 530 ЦК України, то стає очевидним, що позивач фактично надіслав боржнику не вимогу, а тільки її копію. Натомість із оригінальною вимогою він звернувся до господарського суду, у якій просить суд стягнути строкову заборгованість та нараховані відсотки, тобто всі його позовні вимоги звернені саме до суду, а не безпосередньо до відповідача, хоча відповідно до чинного законодавства України вимоги про виконання зобов’язання повинні бути спрямовані до боржника.

Відтак, суд вважає, що надіслання сторонам копії позовної заяви і доданих до неї документів є виконанням позивачем, прокурором чи його заступником процесуального обов'язку, покладеного на нього статтею 56 ГПК, а не пред'явленням вимоги боржникові» (аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України - Інформаційний лист "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11 квітня 2005 року, пункт 11).

Разом з тим, згідно із частиною першою ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України): «підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатись до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням»

Відтак, звернення до суду має відбуватись не в будь-який момент, і не з будь-якого приводу, а лише у разі порушення чи оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів суб’єктів господарської діяльності.

Загальні засади цивільного та господарського судочинства у сфері регулювання зобов’язальних відносин ґрунтуються на тому, що будь-яке зобов’язання має виконуватись належним чином. Так, зокрема, в ст. 526 Цивільного кодексу України безпосередньо вказано: «зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Належне виконання зобов’язань, поряд із іншими умовами, передбачає необхідність дотримання строків (термінів) такого виконання, визначених відповідним договором чи актом цивільного або господарського законодавства.

Як вже зазначалось вище, ч.2 ст. 530 ЦК України передбачено, що «якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений пред’явленням вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який строк. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства».

Порушення права кредитора при виконанні зобов’язання, строк якого не визначений у договорі або визначений моментом пред’явлення вимоги, виникає з огляду на статтю 530 ЦК України, через сім днів з моменту отримання такої вимоги. Якщо надіслання позовної заяви розглядати як вимогу кредитора, то в такому випадку у кредитора (позивача) відсутні підстави для звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки такі права та інтереси жодним чином не порушені, не оспорюються та визнаються боржником на момент подання позовної заяви. На думку суду, в даному випадку, порушення матиме місце лише після спливу семиденного строку із того часу, коли боржник отримав позовну заяву кредитора.

Згідно довідки позивача № 82 від 23.11.2009р. з 09.02.2009р. на рахунок ТОВ "Терпродукт" у ВАТ "ВіЕйБі Банк" грошових надходжень не було.

Тому, зважаючи на те, що позивач звернувся до суду за наявності факту порушення відповідачем зобов’язань, зокрема щодо сплати відсотків; що з моменту звернення до суду - 20.08.09р. та порушення провадження у справі - 25.08.09р. сплив семиденний строк, що із того часу відповідача було повідомлено про вимогу позивача щодо дострокового погашення заборгованості за кредитним договором; що відповідач, не вчинив жодних дій щодо виконання взятих на себе зобов’язань за договором, в т.ч. по сплаті чергової частини кредиту та відсотків, на розгляд справи не з'явився, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, суд визнає правомірними та задовольняє вимоги ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" щодо стягнення з ТзОВ "Терпродукт" 32 182,22грн. строкової заборгованості за кредитом та 748,24 грн. нарахованих відсотків, що підлягають сплаті, за період з 07.07.09р. по 06.08.09р.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 392,71 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 77, 81-1, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Терпродукт», м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 8, код ЄДРПОУ 34599916, на користь Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (код ЄДРПОУ 19017842, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5) на р/р 37392880002, МФО 380537, код ЄДРПОУ 19017842 заборгованість за кредитним договором № 15/7 від 07.09.2007 р. у сумі: 39 271,58 гри., з яких:

-          32 182 грн. 22 коп. - строкова заборгованість за кредитом;

-          748,24 грн. - відсотки, що підлягають сплаті;

-          5 210 грн. 09 коп. - прострочена заборгованість по відсоткам;

-          913 грн. 96 коп. - заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту;

-          217 грн. 06 коп. –інфляційні нарахування;

-          392 грн. 71 коп. в повернення сплаченого позивачем державного мита;

-          236 грн. в повернення сплачених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4. Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання –30.11.2009 р.), через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          І.М. Гирила