Рішення № 6942410, 26.11.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"26" листопада 2009 р. справа № 5020-11/175

За позовом:Публічного акціонерного товариства Банк „Морський”

(99001, м. Севастополь, вул. Брестська, буд. 18А)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99011, АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості у розмірі 393987,40 грн.,

Суддя Дмитрієв В.Є.

Представники сторін:

позивача - Толчина Н.Г., довіреність № 2009/09 від 02.11.2009, ПАТ Банк „Морський”

відповідач - не зявився, ФОП ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство Банк „Морський” (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 393987,40 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем неналежним чином виконуються зобовязання за кредитним договором № 120107-КЮ від 25.01.2007.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 01.09.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/175.

Представник позивача 12.10.2009 подав заяву про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 705073,35 грн., з яких: заборгованість за кредитом 243100,00 грн., заборгованість по сплаті процентів за кредитом 69388,60 грн., пеня 392584,75 грн., у тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно. Вказана заява прийнята судом.

23.11.2009 представник позивача подав клопотання у звязку зі зміною найменування вважати вірним найменуванням позивача Публічне акціонерне товариство Банк „Морський”.

Дослідивши матеріали справи, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію № 274562 від 19.10.2009, довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 335386 від 22.10.2009, суд вважає клопотання позивача таким, що підлягає задоволенню, а вірним найменуванням позивача - Публічне акціонерне товариство Банк „Морський”.

Відповідач явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання 01.09.2009 повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 29), 08.10.2009 подав заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі (а.с. 36).

Розгляд справи відкладався у звязку з неявкою представника відповідача у судове засідання.

Представнику позивача у судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.01.2007 між відкритим акціонерним товариством Банк „Морський” (Банк) та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Позичальник), укладений кредитний договір № 120107-КЮ (далі Кредитний договір) (а.с. 8-10).

Відповідно до розділу 1 Кредитного договору Банк надає Позичальнику грошовий кредит у формі одноразового платежу для ведення фінансової, господарської та іншої статутної діяльності, у тому числі на поповнення оборотних коштів у сумі 280500,00 грн. на строк з 25.01.2007 по 23.01.2012 з виплатою процентів за користування кредитом виходячи з 19% річних.

Згідно з пунктом 3.3.1 Кредитного договору позичальник зобовязався використати кредит за зазначеними у пункті 1.1 Договору метами та повернути кредит у розмірі 280500,00 грн. не пізніше 23.01.2012 згідно графіку погашення, зазначеного у додатку №1 до договору (а.с. 76).

Також судом встановлено, що в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 09.02.2007 між відкритим акціонерним товариством Банк „Морський” та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 укладений договір застави (а.с. 13-15). Предметом договору застави є автомобіль Renault модель BUS випуску 1998 року, шасі НОМЕР_4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований в МРЕВ ДАІ м.Севастополя 02.02.2007. Сторони вказаного договору оцінили майно, яке є предметом застави, у 249000,00 грн. (пункт 2.1 договору застави).

За твердженням позивача, відповідачем умови Кредитного договору виконувались неналежним чином, у звязку з чим у останнього станом на момент подання позову утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 243100,00 грн. та заборгованість по сплаті процентів за кредитом у розмірі 69388,60 грн.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наступного.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3.3.1 Кредитного договору позичальник зобовязався використати кредит за зазначеними у пункті 1.1 Договору метами та повернути кредит у розмірі 280500,00 грн. не пізніше 23.01.2012, згідно графіку погашення, зазначеного у додатку №1 до договору (а.с. 76).

Проте заборгованість за кредитом оплачена відповідачем лише частково, у розмірі 37400,00 грн.

Судом встановлено, що вказаний Кредитний договір не розірваний, не визнаний судом недійсним, вимоги про розірвання договору позивачем не заявлялось, у звязку з чим строк оплати заборгованості за кредитом настає відповідно до графіку погашення кредиту та процентів за його використання.

За таких обставин, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом частково, за період з 26.01.2007 по 25.08.2009 (станом на момент вирішення спору) згідно з графіком погашення заборгованості, у розмірі 107525,00 грн., виходячи з наступного розрахунку: 4675,00 * 31 37400,00 = 107525,00, де:

Заборгованість за кредитом, яка підлягає оплаті за місяць, грн. Період стягнення Кількість місяців Заборгованість, яка погашена відповідачем, грн.

4675,00 з 26.01.2007 по 25.08.2009 31 37400,00

В іншій частині позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, строк оплати якої згідно графіку встановлений з 26.08.2009 по 23.01.2012, є передчасними і задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 3 статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 1 статті 1054 Цивільного кодексу України також передбачено, що позичальник при укладенні кредитного договору зобов`язується не тільки повернути кредит, а також сплатити проценти.

Згідно з пунктом 3.3.2 Кредитного договору позичальник зобов`язується сплачувати банку проценти за кредит щомісячно виходячи з 19 відсотків річних не пізніше останнього банківського дня місяця.

Згідно розрахунку заборгованості (а.с. 72) сума прострочених відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом, склала 69388,60 грн. Суд вважає наданий розрахунок заборгованості процентів вірним, а суму заборгованості за відсотками у розмірі 69388,60 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 3.2.4 Кредитного договору, на який позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог у цій частині, у випадку нецільового використання позичальником кредиту розірвати договір та достроково стягнути кредит та відсотки за його використання з виплатою пені у розмірі 2 процентів, розрахованої від суми невиконаного зобовязання за кожний день прострочення виконання зобовязання.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, докази нецільового використання відповідачем кредиту в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача пені у розмірі 392584,75 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

У звязку з викладеним, а також тим, що докази оплати відповідачем основної заборгованості у розмірі 107525,00 грн. та процентів за кредитом у розмірі 69388,60 грн. відсутні, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у тому числі за рахунок заставленого за договором застави від 09.02.2007 майна.

Відповідно до частин пятої шостої статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси .

Таким чином, у звязку з тим, що стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, строк оплати якої згідно графіку встановлений з 26.08.2009 по 23.01.2012, а також пені у розмірі 392584,75 грн. за відсутності доказів нецільового використання кредиту, порушують права відповідача, заява останнього про визнання позовних вимог у повному обсязі (а.с. 36), не приймається судом.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 8285, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99011, АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_2, відомості про наявні рахунки в установах банків відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства Банк „Морський” (99001, м. Севастополь, вул. Брестська, буд. 18А, код ЄДРПОУ 20748213, р/р 2909090061 у ПАТ „Банк „Морський”, МФО 324742) заборгованість по сплаті кредиту у розмірі 107525,00 грн., заборгованість по сплаті процентів за кредитом у розмірі 69388,60 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 1769,14 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 79,04 грн. , у тому числі за рахунок майна, заставленого згідно з договором застави від 09.02.2009.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 30.11.2009.

Розсилка:

1.ВАТ Банк „Морський”

(99001, м. Севастополь, вул. Брестська, буд. 18А)

2.ФОП ОСОБА_1

(99011, АДРЕСА_1)

3.Справа