Ухвала суду № 69422980, 03.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2017 р.Справа № 818/772/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2017р. по справі № 818/772/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еластомер"

до Головного управління ДФС у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еластомер" (далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі- відповідач ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 27.02.2017р. щодо зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість за березень 2015 року на суму 31583,00 грн. та № НОМЕР_2 від 27.02.2017р. про збільшення суми податку на додану вартість за основним податковим зобовязанням на суму 231893,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями на суму 57973,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Еластомер" до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області №0000431407 від 27.02.2017р., щодо зменшення ТОВ Еластомер розміру відємного значення суми податку на додану вартість за березень 2015 року на суму 31583,00 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області №0000441407 від 27.02.2017р., про збільшення ТОВ Еластомер суми податку на додану вартість за основним податковим зобовязанням на суму 231893,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 57973,00 грн.

Стягнено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еластомер" (40000, м. Суми, вул. Кірова, 168, код ЄДРПОУ 31787346) сплачений судовий збір в загальному розмірі 5947 (п`ять тисяч дев`ятсот сорок сім) грн. 99 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відділом позапланових перевірок ризикових платників та моніторингу ризикових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Сумській області на підставі п.п20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, та відповідно до наказу Головного управління ДФС у Сумській області від 25.01.2017р. № 66 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Еластомер код за ЄДРПОУ 31787346 (а.с.20), проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Еластомер з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з придбання ТМЦ у ТОВ Салем Торг за період з 01.11.2014 по 31.03.2015 та ПП Транс Строй-Д за період з 01.11.2014 по 31.03.2015 р.

За результатами перевірки складено акт від 06.02.2017р. №29/14-07/31787346/15 (а.с.35), яким було встановлено порушення ТОВ "Еластомер" п.198.1, п.198.3, ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад-березень 2015р. на загальну суму 231893 грн. (в т.ч. за листопад 2014р. - на суму 44916грн., за грудень 2014р. - на суму 1462 грн., за січень 2015 року - на суму 124657 грн., за лютий 2015 року - на суму 5706 грн., за березень 2015р. - на суму 55152 грн.) та в результаті чого встановлено завищення суми відємного значення ., що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду ряд.24 Декларації за період березень 2015 року на суму ПДВ 31583 грн.

Не погодившись з результатами перевірки та висновками викладеними в акті перевірки, позивач подав до ГУ ДФС у Сумській області заперечення (а.с.36-37).

За результатами розгляду якого відповідачем було надано відповідь № 35/10/18-28-14-07-17 від 22.02.2017 року про залишення висновків викладених у акті № 29/1407/31787346/15 від 06.02.2017р. без змін (а.с.38-40).

27.02.2017 р. ГУ ДФС у Сумській області прийнятті повідомлення-рішення №0000441407 від 27.02.2017 року (а.с.42), яким збільшено суму грошових зобовязань з податку на додану вартість на суму 289866 грн., в т.ч. за податковими зобовязанями з ПДВ 231893,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 57973 грн. та №0000431407 від 27.02.2017 року (а.с.41), яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість на суму 31583 грн.

20.03.2017р. ТОВ Еластомер оскаржило вказані податкові повідомлення- рішення до Державної фіскальної служби України (а.с.44-46).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 18.05.2017р. № 10499/6/99-99-11-01-02-25, в задоволенні скарги було відмовлено (а.с.47-48).

Дослідивши обставини срави та докази, якими сторони обгрунтовують свою позицію по даній справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що для придбання товару між ПП Транс Строй-Д (Виконавець) та ТОВ "Еластомер" (Замовник) за період з 01.01.2015р. по 31.03.2015р., були укладені договори постачання від 06.12.2014 р. № 06-12/14 (а.с. 51-52), від 10.12.2014 р. № 10-12/14 (а.с.79-80) та від 20.02.2017 р. № 20-02/15 (а.с.95-96), предметом яких є поставка продукції з металу.

Дані договіри підписано та скріплено печатками обома уповноваженими представниками сторін: директором ТОВ Еластомер ОСОБА_1 та директором ТОВ Транс Строй-Д ОСОБА_2

Згідно вищевказаних договорів було складено специфікації (а.с.53,81,97) та рахунки фактур (а.с.54,82,98).

На виконання умов договорів поставки ПП Транс Строй-Д оформлено для ТОВ Еластомер за період з 01.01.2015р. по 31.03.2015р., видаткові накладні №РН-0000525 від 30.01.2015 р. (а.с.83), №РН-0000492 від 30.01.2015 р. (а.с.55), № РН-00001626 від 31.03.2015 р. (а.с.99) та податкові накладні №525 від 28.01.2015 (а.с.85), №492 від 27.01.2015 р. (а.с.57), №1626 від 30.03.2015 р. (а.с.101).

По даним податковим накладним загальна сума постачання складає 1138788,32 грн. в т.ч. ПДВ 189798,05 грн., яку ТОВ Еластомер відобразило по контрагенту ПП Транс Строй-Д відповідно звітності з ПДВ: в січні 2015 року на суму ПДВ 123683,33 грн. в березні 2015 року на суму ПДВ 66114,72 грн.

Вишезазначені податкові накладні зареєстровані в ЕРПН.

На виконання умов договорів за період: серпень 2014р. оплата була проведена на суму 1138788,32 грн., згідно платіжних доручень, а саме:

- платіжне доручення № 1708 від 27.01.2015р. на загальну суму 483620,0 грн. Платник - ТОВ Еластомер, отримувач ПП Транс Строй-Д;

- платіжне доручення № 1611 від 28.01.2015р. на загальну суму 258480,0 грн. Платник - ТОВ Еластомер, отримувач ПП Транс Строй-Д;

- платіжне доручення № 1546 від 30.03.2015р. на загальну суму 396688,32 грн. Платник - ТОВ Еластомер, отримувач ПП Транс Строй-Д.

Взаєморозрахунки між підприємствами здійснювалися у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Транспортування товару здіснювалося відповідно до товарно-транспортних накладних №492 від 30.01.2015 р. (а.с.56), № 525 від 30.01.2015 р. (а.с.84), №1626 від 31.03.2015 р. (а.с.100) виписаних ТОВ Еластомер. Фактом придбання ТМЦ у ПП "Транс Строй-Д"є посвідчення на відрядження та квитанції про придбання палива (а.с. 158-159).

Ідентифікація перевезеного товару зазначена в паспортах на арматуру (а.с.58-78, 86-94, 102-105).

За період з 01.11.2014р. но 30.11.2014р., ТОВ Еластомер було оформлено придбання товару від ТОВ Салем Торг договорами постачання № 10-10/14 від 10.10.2014р. (а.с.112-113) та від № 03-11/14 від 03.11.2014р. (а.с.128). До договорів було складено специфікації (а.с.114,130).

Вищевказані договори підписано та скріплено печатками обома уповноваженими представниками сторін: директором ТОВ Еластомер ОСОБА_1 та директором ТОВ Салем Торг ОСОБА_3

На виконання умов договорів поставки ТОВ Салем Торг оформлено для ТОВ Еластомер за період з 01.11.2014р. по 30.11.2014р., видаткові та податкові накладні (а.с.115-122, 131-138).

По даним податковим накладним загальна сума постачання складає 442067,8 грн. в т.ч. ПДВ 73677,96 грн., яку ТОВ Еластомер відобразило по контрагенту ТОВ Салем Торг.

З акту перевірки від 06.02.2017р. № 29/1407/31787346/15 вбачається, що на виконання умов договорів за період: листопад 2014р. оплата була проведена на суму 442067,78 грн., згідно платіжних доручень, а саме:

- платіжне доручення № 1657 від 07.11.2014р. на загальну суму 228096,48 грн. Платник - ТОВ Еластомер, отримувач ТОВ Салем Торг

-платіжне доручення № 1665 від 14.11.2014р. на загальну суму 213971,30 грн. Платник - ТОВ Еластомер, отримувач ТОВ Салем Торг.

Взаєморозрахунки між підприємствами здійснювалися у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Транспортування товару здіснювалося відповідно до товаро-транспортних накладних:

- №001204 від 13.11.2014р. Автомобіль - ГА32705, ВМ9425АА, водій - ОСОБА_1, Автомобільний перевізник - ТОВ Еластомер, Замовник - ТОВ Еластомер, Вантажовідправник - ТОВ Салем Торг, м.Одеса, вул..Водопровідна, буд.ІА, Вантажоодержувач - ТОВ Еластомер, м.Суми, вул..Кірова, буд.168 (а.с.139).

- № 00304 від 06.11.2014р. Автомобіль - ГА32705, ВМ9425АА, водій - ОСОБА_1, Автомобільний перевізник - ТОВ Еластомер, Замовник - ТОВ Еластомер, Вантажовідправник - ТОВ Салем Торг, м.Одеса, вул..Водопровідна, буд.ІА, Вантажоодержувач - ТОВ Еластомер, м.Суми, вул.Кірова, буд.168 (а.с.123).

Ідентифікація перевезеного товару зазначена в паспортах на арматуру (а.с.124-127, 140-143).

В подальшому продукція, придбана у ТОВ "Салем Торг" та ПП "Транс Строй-Д" була використана у господарській діяльності ТОВ "Еластомер", а саме, після відповідної обробки, була реалізована підприємству ДП "ХКБМ", на підставі договорів постачання від 30.03.2014 р. №2218-ХКБМ (а.с.162-164), від 27.10.2014 р. №2254 -ХКБМ (а.с.170-172) та від 12.03.2015р. №2412-ХКБМ (а.с.177-179).

Колегія суддів зазначає, що укладені між позивачем та його контрагентами договори містять положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже, до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу-виробника товару.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті судом документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договору, податковим накладним, накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Колегія суддів зазначає, що судом не встановлено жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб у період здійснення госпожарських операцій, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином .

Таким чином, ТОВ "Еластомер" мало право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту відповідно до п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України.

Посилання відповідача на те, що надані паспорти на продукцію ТОВ Салем Торг видавати не міг, так як не є виробником вказаної продукції не приймаються до уваги, оскільки факт видачі покупцю паспорту якості на ТМЦ виданого невиробником продукції не може свідчить про безтоварність відповідних операцій. Крім цього, паспорти якості, які були видані ТОВ "Салем Торг" і досліджені в ході перевірки (а.с.124-127, 140-144, І том) були видані на виконання п.3.5 договору поставки, яким передбачено обов'язок постачальника з видачі паспорту якості або іншого документу відповідності продукції по формі встановленій Замовником (а.с.112). Отже, дані паспорти якості видавались ТОВ "Салем Торг" не як виробником продукції, а лише на підтвердження відповідності продукції по формі встановленій Замовником, як це передбачено умовами відповідних Договорів поставки.

Висновки щодо неможливості поставки продукції за договором зроблено також на підставі того, що у листопаді 2014 року ТОВ Салем Торг відповідну продукцію у інших постачальників не придбавав, при цьому аналізуються виключно реєстр податкових накладних. В той же час, в акті перевірки не враховано, що вказану в договорі продукцію ТОВ Салем Торг міг придбати не лише в листопаді 2014 року, а раніше. Крім того, не обовязково вказану в договорі продукцію ТОВ Салем Торг повинен був отримати від платника ПДВ.

Щодо ПП Транс Строй-Д, то актом перевірки від 06.02.2017 р. №29/14-07/31787346/15 зазначено, що керівником вказаного підприємства є ОСОБА_4, який є директором та засновником одночасно 62 підприємств, проте, керівником ПП Транс Строй-Д згідно даних ЄДРПОУ (а.с.109) та наданих позивачем договорів постачання від 06.12.2014 р. № 06-12/14 (а.с. 51-52), від 10.12.2014 р. № 10-12/14 (а.с.79-80) та від 20.02.2017 р. № 20-02/15 (а.с.95-96), які заключалися між позивачем та ПП "Транс Строй-Д", є інша особа - ОСОБА_2.

Крім того, відповідачем не обгрунтовані твердження, що надані позивачем паспорти якості на вироби не дають змоги ідентифікувати продукцію і повинні містити інформацію про фактичного виробника, характеристики пакування, маркування, транспортування та зберігання. В даному випадку ГУ ДФС України також не зазначено, яким нормативно-правовим актом передбачено обов'язкову наявність в паспортах на арматуру такої інформації, в той же час інформація в паспортах на продукцію наявна.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на припущеннях щодо безтоварності вищезазначених угод.

Крім того, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

У відповідності до п. п. п. а) п. п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п. п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України визначено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, колегя суддів зазнчає, що виходячи з вищенаведеного видані позивачу податкові накладна його контрагентами, це і є перша подія, і яка підтверджує факт придбання товару (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від контрагента податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

На підставі викладеного вище, правочини між позивачем та його контрагентом підтверджено належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами і вони жодним чином не суперечать вимогам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а тому висновки відповідача, щодо збільшення позивачу грошового зобовязання з податку на додану вартість є помилковими.

Крім того, чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Таким чином, на господарюючих субєктів не покладається обовязок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі БулвесАД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення п.198.1, п.198.3, ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, внаслідок чого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Сумській області є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими з вище зазначених підстав і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2017р. по справі № 818/772/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст ухвали виготовлений 09.10.2017 р.