Постанова № 69421915, 11.09.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 вересня 2017 року № 826/3125/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 13840-17

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач) про визнати протиправним та скасувати податкове повідомленням-рішенням № 13840-17 від 18.06.2015, стягнути з ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_1) 25 000,00 грн. сплаченого транспортного податку з фізичних осіб та комісію банку у розмірі 250,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним, оскільки, виходячи з положень пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України, відповідний контролюючий орган не наділений правом на формування транспортного податку у 2015 році.

Позивач в судове засідання позов підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення про нарахування транспортного податку було винесено без врахування принципу стабільності, а тому підлягає скасуванню.

Представник Відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що придбаний Позивачем автомобіль підпадає під опис вимог щодо об'єктів оподаткування, передбаченого пп. 267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.6 ст.128 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, Позивач є власником автомобіля AUDI S6, 2013 року випуску (загальний легковий універсал-В), об'ємом двигуна 3993 куб. см., державна реєстрація якого відбулась 08.08.2013.

Контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 13840-17 від 18.06.2015 за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн. відносно транспортного засобу зареєстрованого за ОСОБА_1

26.08.2015 Позивач сплатив визначену суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн., що підтверджується квитанцією № НОМЕР_2 від 26.08.2015.

В подальшому, Позивач дійшла висновку про помилковість сплати транспортного податку та вважає рішення Відповідача протиправним а також таким, що підлягає скасуванню, та просить суд його скасувати.

Дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковим кодексом України (надалі - ПК України), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 4 ПК України закріплені основні засади податкового законодавства України, які ґрунтуються на наступних принципах, зокрема: рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, тобто забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу (п.п. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 ПК України); презумпції правомірності рішень платника податку, тобто, в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 ПК України); соціальної справедливості, тобто установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків (п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 ПК України); стабільності, згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (п.п. 4.1.9. п. 4.1. ст.4 ПК України).

Таким чином, будь-які нормативні акти в сфері оподаткування та зміни до них мають ґрунтуватися на вказаних вище принципах та не суперечити їм.

Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи» внесені зміни до ПК України, у тому числі, в дію була введена ст. 267 «Транспортний податок».

Так, п.п. 267.1.1. п. 267.1 ст. 267 ПК України встановлено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

При цьому, за припасами п.п. 267.2.1. п. 267.2. ст. 267 ПК України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті (п. 267.4. ст. 267 ПК України).

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п. 267.5.1. п. 267.5. ст.267 ПК України).

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку (п.п. 267.6.1. п 267.6. ст. 267 ПК України).

Відповідно до п.п. 267.6.2. п. 267.2. ст. 267 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Фізичними особами транспортний податок сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п.п. 267.8.1. п. 267.8. ст. 267 ПК України).

В той же час, відповідно до п.п. 10.1.1. п. 10.1. ст. 10 та п.п. 265.1.2. п. 265.1. ст. 265 ПК України, транспортний податок входить до складу податку на майно, який, у свою чергу, належить до місцевих податків.

При цьому, особливістю місцевих податків та зборів є те, що вони установлюються конкретною сільською, селищною, міською радою, але в межах тих податків та зборів, що передбачені Кодексом (п. 4.2. ст.4, п. 4.4. ст. 4, п. 10.4. ст. 10 ПК України).

Відповідно до п.12.3. ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Згідно п.п. 12.3.4. п. 12.3. ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Відповідно до п. 12.5 ст. 12 ПК України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Згідно ч. 5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Так, рішенням Київської міської ради від 28.01.2015 № 58/923 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629» установлений транспортний податок та затверджене Положення про транспортний податок, яке містить, норми, аналогічні тим, що викладені в Кодексі.

Зазначене рішення Київської міської ради було опубліковане у газеті «Хрещатик» 06.03.2015.

Виходячи з наведених норм вбачається, що рішення, яким введено транспортний податок на території міста Києва, набирає законної сили та застосовується з початку бюджетного періоду, що настає після його оприлюднення, тобто не раніше 2016 року.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.04.2017 у справі № К/800/16726/16 та постанові Вищого адміністративного суду України від 30.08.2016 у справі №К/800/8077/16.

Відповідно до п. 57.3. ст. 57 ПКУ у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено визначену спірним податковим повідомленням-рішенням суму грошового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб, що підтверджується квитанцією від 26.08.2015.

Згідно пп. 60.1.1 ст. 60 ПКУ податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Отже, з 26.08.2015, дати оплати позивачем грошового зобов'язання, спірне податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним та не порушує права, свободи та інтереси позивача.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, хоча й оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, проте на час вирішення справи є відкликаним у зв'язку зі сплатою позивачем грошового зобов'язання та не порушує права та свободи позивача, отже позовні вимоги в частині скасування такого податкового повідомлення-рішення не підлягають задоволенню.

Вимога позивача про стягнення з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві сплачену суму грошового зобов'язання в розмірі 25 000,00 грн. та комісію банку у розмірі 250,00 грн., також задоволенню не підлягає, оскільки є передчасною.

Відповідно до п. 14.1.115. ст. 14 ПК України, надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Статтею 43 ПК України визначені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, зокрема, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії передбачена Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» від 03.09.2013 № 787.

Суд вважає за необхідне наголосити, що у разі дотримання вищевказаних положень позивач не позбавлений права звернення до суду із відповідними вимогами з вірним визначенням складу відповідача(ів).

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 128, 160-163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві №13840-17 від 18.06.2015.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати в сумі 640,00 грн.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови

Суддя А.Б. Федорчук