Ухвала суду № 69421376, 05.10.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/70/16

УХВАЛА

05 жовтня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Дубінєвич М. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Директор Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Костін Олег Юрійович, про поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеського НДЕКЦ МВС України, третя особа: директор Одеського НДЕК центру МВС України Костін О.Ю., в якому просив поновити на посаді головного судового експерта сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують, відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності ОНДЕКЦ МВС України з 08 грудня 2015 року; стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу починаючи з 08 грудня 2015 року по дату ухвалення судом кінцевого рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом начальника ГУ МВС в Одеській області № 1295 о/с від 04.11.2015 ОСОБА_1, підполковника міліції, старшого експерта НДЕКЦ при ГУ МВС України в Одеській області, згідно п.п. 10, 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з 06.11.2015 у запас Збройних Сил за п.64 «г» (через скорочення штатів). У зв'язку з тим, що раніше ним була подана заява про призначення на посаду головного судового експерта ОНДЕКЦ МВС України, 07.11.2015 директором ОНДЕКЦ МВС України видано наказ № 1 про призначення позивача на зазначену посаду. Позивач зазначив, що ним були підписані документи щодо спеціальних обмежень, виконувалась робота за дорученням керівництва ОНДЕКЦ з проведення досліджень у декількох кримінальних провадженнях, здійснено виїзд у відрядження та отримана заробітна плата за грудень 2015 року. Проте, 08.12.2015 йому з невідомих та незрозумілих причин було запропоновано забрати трудову книжку та здати печатку експерта. При цьому пояснень щодо підстав вчинення таких дій керівництво ОНДЕКЦ надано не було, в трудовій книжці будь-які записи відсутні. Позивач вказав на те, що КЗпП України визначений порядок припинення (розірвання) трудового договору, відсторонення від роботи, але жодних зазначених обставин не відбувалось, про них йому не відомо, з жодними наказами Позивача ознайомлено не було. В той же час, з 08.12.2015 він фактично звільнений з посади, не виконує своїх трудових обов'язків, заробітна плата йому не нараховується та ним не отримується.

В судове засідання з'явилися позивач та його представник, які позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити позов.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову. Згідно письмових заперечень, підполковника міліції ОСОБА_1 06.11.2015 звільнено у запас Збройних Сил України відповідно п.64 «г» Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та п.п. 10, 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» (через скорочення штатів) згідно наказу ГУ МВС України в Одеській області № 1295 о/с від 04.11.2015. У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на раніше подану заяву про призначення на посаду головного судового експерта ОНДЕКЦ МВС України, на підставі якої директором цього центру 07.11.2015 видано наказ № 1 про призначення його на зазначену посаду. Проте на підтвердження своїх вимог позивач не надає копію зазначеної власної заяви від 07.11.2015 з відміткою про її прийняття ОНДЕКЦ МВС України, а лише прикладає не засвідчену належним чином роздруківку фотографії поганої якості нібито вказаного вище наказу, на першій сторінці якого зазначено, що ОСОБА_1 приймається на посаду на підставі заяви від 07.11.2015. Директором ОНДЕКЦ МВС України 07.11.2015 видано наказ № 1 о/с, згідно якого прийнято на роботу ряд осіб, в тому числі і колишніх співробітників НДЕКЦ при ГУ МВС в Одеській області на підставі поданих ними заяв, серед яких ОСОБА_1 не значиться. Заява ж від позивача про призначення на вказану посаду надійшла лише 22.12.2015 та була належним чином зареєстрована. За результатами розгляду вказаної заяви 30.12.2015 на поштову адресу ОСОБА_1 надіслано відповідь, якою відмовлено у прийнятті на роботу у зв'язку з відсутністю вакантної посади. Таким чином, відповідач вважає, що посилання позивача на подачу ним заяви про призначення на роботу 07.11.2015 спростовуються його діями, а саме: поданням заяви від 22.12.2015. Також представник відповідача зазначив, що за заявою позивача було проведено службове розслідування, в ході якого встановлено факт проведення ОСОБА_1 42 оглядів транспортних засобів та видачі їх власникам висновків експертних досліджень в період з дня його звільнення з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 по 04.12.2015, тобто в період коли ОСОБА_1 не працював на посаді в ОНДЕКЦ МВС України. За результатами вказаної службової перевірки за неналежне здійснення контролю та виконання свої посадових обов'язків суворо вказано заступнику завідувача відділу - завідувачу сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності ОНДЕКЦ МВС України Новак-Кривчуку Р.В. та попереджено, що у разі неналежного їх виконання у подальшому до нього будуть вжиті відповідні заходи стягнення. Крім того, про встановлений факт проведення ОСОБА_1 оглядів транспортних засобів було вирішено направити інформаційний лист до регіонального сервісного центру МВС в Одеській області для вирішення питання по суті. Відповідач зазначає, що допуск до проведення вказаних оглядів було здійснено особою, яка не мала на це права, без згоди та відома роботодавця та/або уповноваженого ним органу, відповідно, фактичне виконання оглядів позивачем здійснювалось на власний розсуд та допущення до роботи ОСОБА_1 з боку ОНДЕКЦ МВС України не мало місця. Заробітна плата позивачу за грудень 2015 року не нараховувалась та не виплачувалась, і ОСОБА_1, як працівник ОНДЕКЦ МВС України, до жодних відряджень не направлявся. Також представник відповідача зазначив, що у справі фактично відсутній предмет спору, так як посада, на якій позивач просить його поновити, з листопада 2015 р. не відноситься до публічної служби. Працівники НДЕКЦ не є атестованими працівниками поліції, не складають присягу державного службовця, є вільно найнятими робітниками та щодо яких застосовуються загальні положення КЗпП України.

Представник третьої особи, - Директора Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Костін Олега Юрійовича, - підтримав правову позицію відповідача.

Вислухавши пояснення учасників процесу, покази свідків та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, так як зазначений спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

При визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

Згідно з п.15 ч.1 ст.3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

З наведеного випливає, що будь-яка державна служба є публічною службою. Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України «Про державну службу».

Згідно з п.4 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну службу» посада державної служби - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.21 Закону України «Про державну службу» вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Особа, яка вступає на посаду державної служби вперше, набуває статусу державного службовця з дня публічного складення нею Присяги державного службовця, а особа, яка призначається на посаду державної служби повторно, - з дня призначення на посаду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді старшого експерта сектору комплексного дослідження транспортних засобів і документів, що їх супроводжують, відділу інженерно-технічної, економічної та товарознавчої експертизи НДЕК центру при ГУ МВС України в Одеській області у званні підполковника міліції.

Наказом ГУ МВС України в Одеській області від 04 листопада 2015 року № 1295 о/с ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у запас Збройних Сил України за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовими і начальницьким складом органів внутрішніх справ та згідно пп. 10, 11 Прикінцевих та перехідних положень розділу XI Закону України «Про Національну поліцію». При цьому позивачем не оскаржуються дії та рішення органу Національної поліції щодо його звільнення через скорочення штатів.

З огляду на матеріали справи, між сторонами виник спір щодо проходження позивачем служби на посаді головного судового експерта сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують, відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Одеського НДЕК центру МВС України, у період з 07 листопада 2015 року по 08 грудня 2015 року, а також правомірність недопуску позивача до здійснення службових обов'язків після 08 грудня 2015 року.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, а тому, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Відповідно до Законів України "Про судову експертизу" та "Про центральні органи виконавчої влади", постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року N 988 "Про утворення експертної служби Міністерства внутрішніх справ", пункту 4 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року N 878 "Про затвердження Положення про Експертну службу Міністерства внутрішніх справ України", затвердженого наказом МВС України від 03 листопада 2015 року N 1343, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за N 1390/27835, з метою приведення нормативно-правових актів МВС України у відповідність до законодавства наказом МВС України від 31 січня 2017 року N 77 затверджені Положення про Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр та територіальні науково-дослідні експертно-криміналістичні центри МВС.

Згідно з п.1 Положення № 77 державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України (далі - ДНДЕКЦ) - це державна спеціалізована установа судової експертизи, яка є головним підрозділом Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України (далі - Експертна служба МВС), що належить до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України.

ДНДЕКЦ є науково-дослідною установою, діяльність якої спрямовується та координується керівником Експертної служби МВС.

ДНДЕКЦ провадить фінансово-господарську діяльність відповідно до законодавства та цього Положення.

Фінансування та матеріально-технічне забезпечення ДНДЕКЦ здійснюється за рахунок коштів загального і спеціального фондів державного бюджету та інших не заборонених законодавством джерел.

Доходи отримані ДНДЕКЦ від надання платних послуг розподіляються відповідно до вимог Бюджетного кодексу України і використовуються для організації надання таких послуг. Забороняється здійснювати розподіл отриманих доходів або їх частини серед працівників ДНДЕКЦ (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб.

Доходи ДНДЕКЦ використовуються виключно для фінансування видатків на його утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених цим Положенням.

ДНДЕКЦ є юридичною особою публічного права, бюджетною неприбутковою установою, має самостійний баланс, реєстраційні та поточні рахунки в органах Державного казначейства України та може мати інші рахунки в банках не заборонені діючим законодавством, печатки із зображенням малого Державного Герба України та своїм найменуванням, інші необхідні для здійснення діяльності печатки, штампи, бланки, реквізити.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦК України на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Прийняття на роботу працівників Експертної служби здійснюється за письмовою заявою, відповідно до Кодексу законів України про працю та інших нормативно-правових актів.

Судом встановлено, що після листопада 2015 р. посада експерта Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України не відноситься до посад державних службовців чи інших посад публічної служби, визначених в п.15 ч.1 ст.3 КАС України. Отже даний спір, який пов'язаний з працевлаштуванням позивача у НДЕКЦ, не є спором з приводу проходження публічної служби і повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Про це також свідчать покази свідка ОСОБА_4, який пояснив, що посада, на якій позивач просить його поновити, не відноситься до публічної служби. Свідок також пояснив, що до ліквідації органів міліції особисто він, перебуваючи на службі, мав спеціальне звання, проте зараз, будучі працевлаштованим в НДЕКЦ, спеціального звання не має та не є працівником жодного з утворених органів Національної поліції.

Також опитана в якості свідка начальник відділу кадрів Одеського НДЕКЦ ОСОБА_5 пояснила, що всі працівники експертного центру є вільно найманими працівниками на умовах трудових договорів та не складають присяги державного службовця, а тому не перебувають на державній службі; на них розповсюджуються вимоги КЗпП України.

Суд також враховує наявні в матеріалах справи копії попереджень про спеціальні обмеження, установлені Законами України «Про засади запобігання і протидії корупції» і «Про запобігання корупції», підписані відповідно 06.12.2015 та 07.11.2015 особисто ОСОБА_1, в преамбулі яких зазначено, що Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» та Законом України «Про запобігання корупції» установлені спеціальні обмеження щодо осіб, яке не є державними службовцями, але надають публічні послуги (оцінювачі, експерти, незалежні посередники).

Слід зазначити, що публічні послуги означають юридично й соціально значущі дії в інтересах суспільства, держави й громадян. Особливістю публічних послуг є наявність для них регламентів, зумовлених державою, і державний нагляд за їхнім наданням. Надання публічних послуг може здійснюватися як органами державної влади, органами місцевого самоврядування, так й іншими структурами, наприклад приватними, якщо їм надана відповідна компетенція щодо їх здійснення.

Таким чином, надання публічних послуг можливе широким колом суб'єктів, які можуть бути різних форм власності та адміністративної організації, в т.ч. й на умовах трудового найму, а не обов'язково за умов проходження публічної служби.

Вирішуючи спір, суд враховує, що посаді експерта НДЕКЦ, який при цьому надає публічні послуги, хоча і притаманні риси публічної служби, що знаходить своє відображення в обмеженнях, передбачених Законами України «Про засади запобігання і протидії корупції» і «Про запобігання корупції», однак вирішальним чинником в даному випадку є порядок прийняття на роботу, її проходження та звільнення з посади. До листопада 2015 р. посада експерта НДЕКЦ, яку обіймав позивача, дійсно відносилася до публічної служби (позивач був співробітником органу МВС, складав присягу), однак на момент вирішення спору, посада експерта НДЕКЦ не відноситься до державної служби та регулюються законодавством про працю.

Крім того, суд враховує, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебуває справа № 521/79/16-ц за цивільним позовом ОСОБА_1 до Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Директор Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Костін Олег Юрійович, про поновлення на роботі.

Відповідно до статей 15, 16 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Таким чином, Малиновським районним судом м. Одеси розглядається цивільна справа № 521/79/16-ц щодо поновлення порушеного цивільного права ОСОБА_1, а саме вирішується трудовий спір про поновлення ОСОБА_1 на роботі в НДЕКЦ. Отже заявлені в даному адміністративному позові вимоги щодо поновлення позивача на роботі направлені на відновлення того ж порушеного права позивача, проте помилково заявлені позивачем за правилами адміністративного судочинства в умовах чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «публічна служба» в розумінні пункту 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

При зазначених вище обставинах, враховуючи, що спір пов'язаний з захистом трудових прав позивача, - Одеський окружний адміністративний суд не є «встановленим законом судом» щодо розгляду такого спору, суд вважає за необхідне провадження по справі закрити.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження по справі № 815/70/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Директор Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Костін Олег Юрійович, про поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу закрити.

Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено 10 жовтня 2017 року.

Суддя І.В. Завальнюк

.