Ухвала суду № 69420063, 29.09.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

29 вересня 2017 року м. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Романюка Я.М.,Лященко Н.П.,Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд судових рішень у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, приватного підприємства «Технобудсервіс ТМ», треті особи: ОСОБА_6, публічне акціонерне товариство «Фідо Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Глобал Фінанс», про визнання права власності,

встановила:

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 11 березня 2014 року, в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ПП «Технобудсервіс ТМ», за участю третьої особи - ОСОБА_6, про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 серпня 2014 року вищевказані судові рішення скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 14 жовтня 2014 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, залучені ПАТ «Фідобанк», ТОВ «Факторингова компанія «Глобал Фінанс».

18 листопада 2015 року ОСОБА_5 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частини нерухомого майна нежитлового приміщення ігрових автоматів, в будинку за вказаною адресою, яке складається з приміщень підвалу літ. «А», та приміщень на першому поверсі літ. «А» загальною площею 280,8 м кв., реєстраційний номер об'єкту в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 576095. Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 належне ОСОБА_5 нерухоме майно вказане нежитлове приміщення ігрових автоматів.

Крім того, позивач подала заяву про залишення без розгляду частини позовних вимог, а саме про витребування з незаконного володіння ПП «Технобудсервіс ТМ» належне ОСОБА_5 нерухоме майно: нежитлове приміщення ігрових автоматів, що в цілому складається з приміщень: підвалу літ. «А», та приміщень на першому поверсі літ. «А», загальною площею 280,8 м кв., реєстраційний номер об'єкту в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 576095 та в частині скасування рішення про державну реєстрацію права власності ПП «Технобудсервіс ТМ» на вказане нежитлове приміщення ігрових автоматів та зобов'язання Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції внести про це запис до Державного реєстру прав.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 листопада 2015 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ПП «Технобудсервіс ТМ», за участю третьої особи - ОСОБА_6, ПАТ «Фідо Банк», ТОВ «ФК «Глобал Фінанс», про визнання права власності - в частині позовних вимог до співвідповідача ПП «Технобудсервіс ТМ» на підставі п. 8 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Ухвалою цього ж суду від 18 листопада 2015 року заява позивача про залишення без розгляду частини позовних вимог - задоволена.

Залишені без розгляду позовні вимоги ОСОБА_5 в частині витребування з незаконного володіння ПП «Технобудсервіс ТМ» належного ОСОБА_5 нерухомого майна: нежитлового приміщення ігрових автоматів, яке знаходиться по АДРЕСА_1, Полтавської області, що в цілому складається з приміщень: підвалу літ. «А» та приміщень на першому поверсі літ. «А», загальною площею 280,8 м кв., реєстраційний номер об'єкту в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 576095; витребування з незаконного володіння ОСОБА_4 належного ОСОБА_5 нерухомого майна: нежитлового приміщення ігрових автоматів в будинку за вказаною адресою, яке складається з приміщень підвалу літ. «А», та приміщень на першому поверсі літ. «А» загальною площею 280,8 м. кв., реєстраційний номер об'єкту в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 576095; скасування рішення про державну реєстрацію права власності ПП «Технобудсервіс ТМ» на нежитлове приміщення ігрових автоматів, яке складається з приміщень підвалу літ. «А», та приміщень на першому поверсі літ. «А» загальною площею 280,8 м.кв., реєстраційний номер об'єкту в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 576095 та зобов'язання Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції внести про це запис до Державного реєстру прав.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 лютого 2016 року виправлена описка, допущена в ухвалі суду від 18 листопада 2015 року, якою закрите провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, а саме замість п. 8 ч. 1 ст. 205 ЦПК України правильно вказано п. 7 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 24 березня 2016 року, позов ОСОБА_5 задоволено.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частини нежитлового приміщення ігрових автоматів у будинку 26/37 по АДРЕСА_2, яке складається з приміщень підвалу літ. «Ап», та приміщень на першому поверсі літ. «А» загальною площею 280,8 м. кв.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 червня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

У заяві ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права та на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 388, 392 ЦК України та статті 65 СК України.

Перевіривши доводи заяви, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що у допуску справи до провадження необхідно відмовити.

Ухвалюючи рішення про визнання за ОСОБА_5 права власності на Ѕ спірного майна суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив такого.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 27 травня 2014 року скасовано рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 березня 2014 року в справі за позовом з внесеними змінами ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про визнання дійсним та укладеним договору купівлі-продажу, зобов'язання надати згоду на укладення договору купівлі-продажу, зобов'язання надати згоду на укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог.

Вказаним рішенням апеляційного суду встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 11 січня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7, ОСОБА_4 продав, а ПП «Технобудсервіс ТМ» купило вказане нежитлове приміщення ігрових автоматів, відповідно до якого була проведена державна реєстрація права власності нежитлового приміщення за ПП «Технобудсервіс ТМ», що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису права власності 6271.

Як встановлено судом, згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна від 17 грудня 2013 року № 14741339 від 17 грудня 2013 року, спірне нежитлове приміщення ігрових автоматів належить на праві власності ПП «Технобудсервіс ТМ» на підставі договору купівлі-продажу від 11 січня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7

Проте, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна від 17 липня 2015 року № 40822170, спірне нежитлове приміщення ігрових автоматів належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 липня 2012 року.

Таким чином, суди встановили, що на час розгляду справи згідно відомостям державного реєстру ОСОБА_4 зареєстрований власником спірного приміщення ігрових автоматів на підставі судового рішення, яке скасоване.

Суд першої інстанції, зокрема, встановив, що спірне нежитлове приміщення було придбано ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, на підставі чого остання набула право власності на Ѕ частини вказаного приміщення.

Крім того, постановляючи ухвалу від 18 листопада 2015 року про закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 205 ЦПК України в частині позовних вимог до співвідповідача ПП «Технобудсервіс ТМ», суд першої інстанції, з висновками якого погодилися апеляційний та касаційний суди, виходив з того, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17 листопада 2015 року юридична особа ПП «Технобудсервіс ТМ» припинена за рішенням засновників, дата і номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи - 18 грудня 2014 року 15851110008007639.

У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року суд касаційної інстанції, погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову в позові, виходив з того, що положення ст. 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин

Відтак, враховуючи роз'яснення, викладені у п.п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», а також роз'яснення, викладені у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про практику розгляду цивільних спорів про визнання правочинів недійсними», суди дійшли висновку про неправильність обраного ОСОБА_4 способу захисту своїх прав, оскільки права позивача, який був власником спірної квартири та позбавлений такого права на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано, підлягають захисту шляхом витребування цього майна у добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України.

У наданій для порівняння постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року суд виходив з того, що позивачка, яка не є стороною оспорюваного правочину, надала письмову згоду чоловіку, ОСОБА_2, на укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, що є спільною сумісною власністю подружжя, за ціною та на умовах на його розсуд. При цьому в письмовій згоді зазначено, що позивачка підтверджує, що діє вільно, цілеспрямовано, свідомо і добровільно, розумно та на власний розсуд, та, крім іншого, не помиляючись щодо обставин, викладених у цьому правочині. Вимоги чинного законодавства щодо змісту і правових наслідків цього правочину та зміст, зокрема, статей 203, 215, 229 ЦК України нотаріус їй роз'яснив. Отже, позивачці завчасно було відомо про намір її чоловіка продати спірну квартиру й вона погодилась на укладення договору купівлі-продажу чоловіком за ціною та на умовах на його розсуд.

З огляду на ці обставини, доводи позивачки про те, що зі змістом договору купівлі-продажу вона не ознайомилась, оскільки вважала, що квартира буде продана ОСОБА_6 за ціною 350 тис. доларів США, не можуть бути підставою для визнання заяви про згоду на укладення правочину та договору купівлі-продажу недійсними.

У наданій для порівняння постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року суд виходив з того, що у справі, яка переглядається, суд встановив, що спірна квартира вибула з власності ОСОБА_9 на підставі заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2012 року, яке в подальшому було скасовано. Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Оскільки спірна квартира вибула без волі її власника ОСОБА_9, то він має право витребувати це майно від добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України.

У наданій для порівняння постанові Верховного Суду України від 25 червня 2014 року суд виходив з того, що встановивши факт відсутності на час прийняття селищною радою рішення про надання громадянину земельної ділянки затвердженої у встановленому законом порядку документації, яка б встановлювала межі селища, суд на підставі ст. ст. 116, 122, ч. 1 ст. 155, п. 12 Перехідних положень ЗК України, дійшов обґрунтованого висновку про перевищення селищною радою повноважень щодо розпорядження землями, які знаходяться за межами населеного пункту та недійсності такого рішення селищної ради.

Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України.

Таким чином, у судових рішеннях, наданих для порівняння, та в судовому рішенні про перегляд якого подано заяву, наявні різні фактичні обставини справи, що не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ неоднаково застосував норми матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у побідних правовідносинах, а підстави для висновку про те, що оскаржувана ухвала суду касаційної інстанції не відповідає викладеним у вказаних постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, відсутні.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Керуючись статтею 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, приватного підприємства «Технобудсервіс ТМ», треті особи: ОСОБА_6, публічне акціонерне товариство «Фідо Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Глобал Фінанс», про визнання права власності за заявою ОСОБА_4 про перегляд судових рішень відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.М. Романюк

Н.П. Лященко

В.М. Сімоненко