Ухвала суду № 69420061, 05.10.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

5 жовтня 2017 року м. Київ

Суддя Верховного Суду України Короткевич М.Є., перевіривши заяву захисника Шелепи Анатолія Петровича про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_2,

у с т а н о в и в:

вироком Садгірського районного суду м. Чернівців від 24 грудня 2015 року ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК, і виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК у зв'язку з недоведеністю його вини. Цим же вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді штрафу в розмірі 4250 грн без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

29 серпня 2016 року Апеляційний суд Чернівецької області скасував вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 й ухвалив новий, яким визнав його винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК, і на підставі ст. 70 КК за сукупністю цих злочинів визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, на строк 3 роки та з конфіскацією майна, яке є його власністю, окрім житла, а також зі сплатою штрафу в розмірі 4250 грн та 3400 грн, кожен з яких ухвалено виконувати самостійно. На підставі ст. 54 КК ОСОБА_2 позбавлено 7-го рангу державного службовця.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 27 червня 2017 року вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_2 змінила: на підставі ч. 5 ст. 74 КК звільнила ОСОБА_2 від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 366 КК, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; ухвалила вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 1 ст. 364 КК (в редакції від 7 квітня 2011 року) і ч. 4 ст. 368 КК (в редакції від 7 квітня 2011 року) та на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів визначила ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, на строк 3 роки та з конфіскацією майна, яке є його власністю, окрім житла, а також зі сплатою штрафу в розмірі 4250 грн, який виконується самостійно; на підставі ст. 54 КК позбавила ОСОБА_2 7-го рангу державного службовця.

25 вересня 2017 року захисник Шелепа А.П. подав заяву про перегляд вироку Апеляційного суду Чернівецької області від 29 серпня 2016 року та ухвали суду касаційної інстанції від 27 червня 2017 року з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 ч. 1 ст. 445 КПК. Посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм права, передбачених кримінальним процесуальним законом, а саме статтями 22, 23, 94, 95, 290 КПК, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, а також на недотримання касаційним судом висновків щодо застосування цих норм права, що викладені в постановах Верховного Суду України. На підтвердження вказаних підстав для перегляду захисник надає копії рішень суду касаційної інстанції від 9 квітня та 26 листопада 2015 року, а також постанови Верховного Суду України від 21 січня 2016 року, 16 березня та 20 квітня 2017 року. Також заявник зазначає про невідповідність оскарженого судового рішення висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 21 січня 2016 року щодо застосування кваліфікуючої ознаки вимагання за ст. 368 КК, на підтвердження чого додає копію зазначеної постанови. Крім того заявник вважає неоднаковим застосування у справі ОСОБА_2 положень ч. 3 ст. 271 КПК щодо визнання недопустимими доказів, отриманих з ознаками підбурювання до вчинення злочину, на підтвердження чого посилається на висновки касаційного суду в ухвалах від 12 червня 2014 року та 21 квітня 2016 року, які вважає прикладом правильного правозастосування. Просить скасувати вирок апеляційного суду та ухвалу суду касаційної інстанції щодо ОСОБА_2, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. До заяви додано копію свідоцтва Шелепи А.П. про право на зайняття адвокатською діяльністю, попередній договір адвоката з дружиною засудженого, копії зазначених у заяві судових рішень, а також рішень суду у справі ОСОБА_2 та інші матеріали.

Згідно з ч. 2 ст. 450 КПК, суддя-доповідач перевіряє відповідність отриманої ним заяви вимогам КПК і в разі, якщо заяву подано без додержання вимог статей 448 і 449 КПК, письмово повідомляє заявника про недоліки заяви та строк, протягом якого той зобов'язаний їх усунути.

Усупереч вимогам п. 3 ч. 2 ст. 448 КПК, в заяві не зазначено належного обґрунтування підстави для перегляду судових рішень, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 445 КПК. Згідно з доктринальними положеннями, норма права складається з гіпотези (опису умов дії правової норми, тобто вказівки на обставини, за наявності яких реалізується її диспозиція), диспозиції (належної або можливої поведінки за наявності передбачених гіпотезою обставин) та санкції (наслідків або заходів державного примусу на випадок недотримання чи порушення припису, визначеного у диспозиції). При цьому юридична техніка допускає розміщення гіпотези, диспозиції та санкції процесуальної норми в межах різних статей КПК. Проте доводи захисника Шелепи А.П. про неоднакове застосування норм процесуального права викладено без урахування особливостей таких норм.

Положення пунктів 3 та 4 ст. 449 КПК вимагають у разі подання заяви на підставі, передбаченій, зокрема, пунктами 2 та 3 ч. 1 ст. 445 КПК, додавати до неї копії різних за змістом судових рішень та копію постанови Верховного Суду України. Однак долучені до заяви примірники таких судових рішень не містять посилання на джерело їх отримання, тоді як положення ч. 3 ст. 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22 грудня 2005 року дозволяють використовувати при здійсненні судочинства лише тексти судових рішень, що отримані з Єдиного державного реєстру судових рішень або опубліковані офіційно.

Усупереч положенням ч. 3 ст. 448 КПК, до заяви не додано оформленого належним чином документу, що підтверджує повноваження адвоката Шелепи А.П. як захисника засудженого ОСОБА_2, оскільки, долучивши до заяви Договір про надання правової допомоги (попередній) від 20 липня 2017 року, адвокат Шелепа А.П. не долучив копію основного договору та ордер на підставі належного договору. Крім того, згідно зі ст. 51 КПК, договір із захисником про надання правової допомоги засудженому може бути укладено іншою особою, яка діє в його інтересах, тільки за клопотанням самого засудженого або за його наступною згодою.

Установлені недоліки заяви перешкоджають вирішенню питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись ст. 450 КПК України,

у х в а л и в:

повідомити захисника Шелепу Анатолія Петровича про недоліки заяви і надати строк для їх усунення до 26 жовтня 2017 року.

Якщо недоліки заяви буде усунуто в установлений строк, вона буде вважатися поданою в день її первинного подання до Верховного Суду України.

У разі, якщо заявник не усуне недоліки заяви протягом установленого строку, заяву буде повернуто заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Верховного Суду України М.Є. Короткевич