Постанова № 69418169, 21.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2017 року місто Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Солом'янського районного суду міста Києва від 11 серпня 2017 року про притягнення до відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

за порушення митних правил, передбачених ст. 471 Митного Кодексу України,

за участю особи, яка притягнути до

адміністративної відповідальності ОСОБА_2,

представника Київської міської митниці ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 11 серпня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у порушенні митних правил, передбачених ст. 471 Митного Кодексу України та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з конфіскацією грошових коштів 10 купюр номіналом 100 євро.

Відповідно до постанови, ОСОБА_2 12 липня 2017 року в 10 год. 25 хв. на митному посту «Аеропорт «Київ» (Жуляни)» Київської міської митниці, в порушення ст. 471 МК України, під час проходження спрощеного митного контролю «зеленого коридору» перемістив готівку 12000 євро, тобто з перевищенням встановленого законодавством граничного розміру через митний кордон України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову суду скасувати, провадження щодо нього закрити у зв'язку з відсутності в його діях складу та правопорушення, передбаченого ст. 471 Митного Кодексу України.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначає, що 12 липня 2017 року він мав летіти до Федеративної Республіки Німеччини. Оскільки він летів вперше, то підійшов до працівника митниці, щоб той йому роз'яснив, яким коридором йому слідувати. ОСОБА_2 звертає увагу на те, що працівник митниці запитав, яку суму грошей він має при собі, на що він повідомив, що близько 12000 євро. Після цього, працівник митниці запросив його до оглядової кімнати.

ОСОБА_2 зазначає, що в оглядовій кімнаті він нічого не приховував та відразу показав свої гроші, які перевозив. Їх сума на 2000 євро перевищувала допустимий розмір, дозволений для перетинання без декларування. У зв'язку з чим, щодо нього склали протокол про порушення митних правил.

Апелянт звертає увагу на те, що в нього не було наміру на переміщення коштів без декларування, оскільки особисто звернувся до працівника митниці, щоб той роз'яснив йому порядок проходження митного контролю.

Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції не врахував те, що декілька років тому він був потерпілим в дорожньо - транспортній пригоді, у зв'язку з чим довгий час не має автомобіля. Саме через це змушений був їхати до Німеччини, де хотів придбати автомобіль. Апелянт звертає увагу на те, що його батько тяжко хворіє, а тому його постійно потрібно відвозити до лікарні. Конфіскація коштів, на які він хотів придбати автомобіль, поставили його сім'ю у скрутне становище, оскільки гроші взяв борг, автомобіль не купив.

Апелянт звертає увагу на те, що пояснення, написані ним в аеропорту, не відповідають дійсності, оскільки писав їх під диктовку працівника митниці.

З огляду на те, що в його діях відсутній умисел та мета вчинення порушення митних правил, просить суд скасувати постанову та закрити провадження щодо нього.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, представника Київської міської митниці ОСОБА_3, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 486 МК України, завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

На думку апеляційного суду, суддя першої інстанції, розглядаючи справу про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, в повній мірі дотримався вимог закону.

Оскаржуючи судове рішення, ОСОБА_2 зазначає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, оскільки він не мав наміру приховувати грошові кошти, які перевозив через митний кордон України.

Проте з такими доводами апелянта не погоджується апеляційний суд.

Як прямо передбачено диспозицією ст. 471 МК України, вона встановлює адміністративну відповідальність за порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.

Відповідно до вимог ст. 366 МК України, на яку обґрунтовано посилається суд в постанові, громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю за двоканальною системою.

Обрання «зеленого коридору» вважається заява громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Пунктом 1 розділу 2. Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України встановлено, що фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10 000 євро, без письмового декларування митному органу.

Таким чином, ОСОБА_2, обравши «зелений коридор» для проходження митного контролю, не міг переміщувати через митний кордон України готівкові кошти у будь-якій валюті, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро, без письмового декларування митному органу.

Та обставина, що ОСОБА_2 не був обізнаний про правила переміщення готівкових коштів через митний кордон України або з будь-яких інших причин, зокрема наявне у нього захворювання, зробив неправильний вибір відповідного каналу («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю, не звільняє його від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, оскільки ч. 2 ст. 68 Конституції України прямо передбачено, що незнання законів, не звільняє від юридичної відповідальності, зокрема адміністративної.

Крім того, доводи ОСОБА_2 про відсутність у нього умислу на вчинення даного правопорушення, оскільки він не приховував гроші, які перевозив, не може бути підставою для закриття провадження у справі. ОСОБА_2 притягується за порушення цих правил без ознак приховування.

Всупереч тверджень апелянта, суд першої інстанції призначив стягнення за вчинене ним правопорушення з дотримання загальних правил накладення стягнення, згідно з положеннями ст. 33 КУпАП.

Так, відповідно до ст. 471 МК України, це правопорушення тягне за собою накладення штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, якщо предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України обмежено законодавством України, - також конфіскацією цих товарів.

Оскільки ОСОБА_2 без декларування перемістив валютні цінності, сума яких перевищує 10000 євро, конфіскація предметів порушення митних правил - готівки в сумі, що перевищує встановлені законодавством обмеження, застосована до нього на законних підставах.

З огляду на те, що положеннями ст. 471 Митного кодексу України не передбачено альтернативного виду стягнення за даний вид правопорушення, дані про особу ОСОБА_2, які характеризують його виключно з позитивної сторони, не можуть бути взяті до уваги під час розгляду даного провадження, а тому доводи апелянта про суворість накладеного на нього стягнення є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, вважаю, що всі обставини справи судом першої інстанції були досліджені всебічно, повно та об'єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови та закриття провадження в справі немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову судді Солом'янського районного суду міста Києва від 11 серпня 2017 року, якою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.Р.Трясун