Рішення № 6941361, 24.09.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.09 Справа№ 33/98

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом: Прокурора міста Львова в інтересах держави, уповноважений орган Львівська міська рада в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго»(м. Львів)

до відповідача: Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну «ЛОРТА»(м. Львів)

про : стягнення 171 038 (сто сімдесят одна тисяча тридцять вісім) грн. 58 коп. (з яких: 166257,54 грн. основний борг; 3351,77 грн. пеня; 418,97 грн. 3% річних; 1010,30 грн. інфляційні).

Суддя: Цікало А.І.

При секретарі: Герасименко В.С.

Представники:

Прокуратури: Шубка К. П. представник (посвідчення № 84 від 17.07.2009 р.)

Позивача: Охріменко В. В. представник (довіреність № 1 від 02.01.2009 р.)

Відповідача: Гарбінський І. Г. в. о. директора (наказ № 103-Д від 17.07.2007 р.)

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники учасників процесу, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з узгодженим клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: 02 липня 2009 року на розгляд господарського суду Львівської області за вхідним № 4719 поступила позовна заява від Прокурора міста Львова в інтересах держави, уповноважений орган Львівська міська рада в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго»(м. Львів) до Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну «ЛОРТА»(м. Львів) про стягнення 171 038 (сто сімдесят одна тисяча тридцять вісім) грн. 58 коп. (з яких: 166257,54 грн. основний борг; 3351,77 грн. пеня; 418,97 грн. 3% річних; 1010,30 грн. інфляційні).

Ухвалою суду від 03.07.2009 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 21.07.2009 р. В судовому засіданні 21.07.2009 р. було оголошено перерву до 30.07.2009 р. У звязку з неявкою представника відповідача та зверненням його з клопотанням про відкладення розгляду справи 30.07.2009 р. розгляд справи було відкладено на 02.09.2009 р. У звязку із зверненням представників учасників процесу з узгодженим клопотанням про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору, ухвалою від 02.09.2009 р. таке клопотання було задоволено, продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 24.09.2009 р.

Прокурор вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 03.07.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 30.07.2009 р., від 02.09.2009 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 03.07.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 30.07.2009 р., від 02.09.2009 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 21.07.2009 р. представник позивача подав до суду частину витребуваних судом документів.

В судовому засіданні 02.09.2009 р. представник позивача подав до суду клопотання про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи. Представники прокуратури та відповідача вказане клопотання підтримали.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 03.07.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 30.07.2009 р., від 02.09.2009 р. повністю не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 21.07.2009 р. представник відповідача подав до суду частину витребуваних документів.

30.07.2009 р. до суду за вх. № 15578 від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 02.09.2009 р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про застосування п. 3 ч. ст. 83 ГПК України та відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у звязку із несплатою мешканцями отриманих послуг, через що підприємство терпить збитки та перебуває у важкому фінансовому становищі.

В судовому засіданні 21.07.2009 р. представники учасників процесу, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з узгодженим клопотанням про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 21.07.2009 р. представники учасників процесу, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з узгодженим клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 24.09.2009 р. представники сторін подали до суду Акт звірки взаємних розрахунків станом на 23.09.2009 р., котрий підписано сторонами і з якого вбачається, що станом на 23.09.2009 р. сума основного боргу відповідача перед позивача становить 119697 (сто девятнадцять тисяч шістсот девяносто сім) грн. 69 коп.

Представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали частково, просили суд провадження у справі в частині стягнення 46559 (сорок шість тисяч пятсот пятдесят дев'ять) грн. 85 коп. основного боргу припинити на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у звязку з відсутністю предмету спору в цій частині, оскільки відповідачем частково такий сплачено і стягнути з останнього 124478 (сто двадцять чотири тисячі чотириста сімдесят вісім) грн. 73 коп. (з яких: 119697,69 грн. основний борг; 3351,77 грн. пеня; 418,97 грн. 3% річних; 1010,30 грн. інфляційні) з підстав наведених у позові, заявах та поясненнях.

Представник відповідача позовні вимоги не заперечив, пояснив, що заборгованість виникла через несплату мешканцями отриманих послуг, просив суд провадження у справі в частині стягнення 46559 (сорок шість тисяч пятсот пятдесят дев'ять) грн. 85 коп. основного боргу припинити у звязку із сплатою та відмовити в задоволенні позову щодо стягнення пені, з підстав наведених у поясненнях.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судовому засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Прокуратурою м. Львова, при проведенні перевірки, встановлено, що 01 жовтня 2002 року між Львівським комунальним підприємством «Залізничнетеплоенерго»та Державним житлово-комунальним підприємством Державного концерну «ЛОРТА»був укладений договір № 2046 про постачання теплової енергії в гарячій воді (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до умов Договору, енергопостачальна організація здійснює постачання споживачеві теплової енергії в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.

Всупереч умовам Договору, відповідач свої зобов'язання по оплаті теплової енергії належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаним вище договором за період з 01.02.2009 р. по 01.06.2009 р. у розмірі 166257 (сто шістдесят шість тисяч двісті пятдесят сім) грн. 54 коп.

Станом на день звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 166257 (сто шістдесят шість тисяч двісті пятдесят сім) грн. 54 коп.

За неналежне виконання відповідачем зобовязань, позивачем правомірно, відповідно до Договору (п. 7.2.3), ст. 625 ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», нараховано: 3351,77 грн. пені; 418,97 грн. 3% річних та 1010,30 грн. інфляційних.

Станом на день розгляду справи відповідач частково сплатив суму основного боргу в розмірі 46559 (сорок шість тисяч пятсот пятдесят дев'ять) грн. 85 коп.

Відповідач відзиву на позов не представив, проти позовних вимог, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, пояснив, що заборгованість виникла через несплату мешканцями отриманих послуг, просив суд провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 46559 (сорок шість тисяч пятсот пятдесят дев'ять) грн. 85 коп. припинити у звязку із сплатою та відмовити в задоволенні позову щодо стягнення пені, з підстав наведених у поясненнях.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частинами 1 та 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках визначених законом.

За рішенням Конституційного Суду України № З-рп/99 від 08.04.1999 року під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. В контексті пункту 2 статті 121 Конституції України приписи пункту 3 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядкування та форм власності.

Згідно з Указом Президента України від 15.12.1999 року №1752/99 „Про систему центральних органів виконавчої влади” та Законом України „Про джерела фінансування органів державної влади” до системи органів виконавчої влади належать Кабінет Міністрів України, міністерства, комітети, агентства, служби, адміністрації, департаменти, комісії, управління, палати, фонди, інспекції, бюро та інші центральні органи виконавчої влади і місцеві державні адміністрації.

Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго»належить до комунальної власності, основним предметом діяльності якого є виробництво і відпуск теплової енергії споживачам.

Органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Львівська міська рада, яка наділена повноваженнями в галузі житлово-комунального господарства, а саме забезпечення населення та юридичних осіб тепловою енергією.

Оскільки «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, і ця заява, за статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в господарському суді.

Враховуючи викладене, суд вважає, що прокурор правомірно звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», оскільки «інтереси держави»є оціночним поняттям і прокурор чи його заступник у кожному випадку самостійно визначає в чому ж саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Нараховані позивачем пеня, 3 % річних та інфляційні втрати, за несвоєчасне виконання вимог Договору, проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, але беручи до уваги звернення представники відповідача, важке матеріально-фінансове становище підприємств житлово-комунального господарства, враховуючи, що відповідач до початку судового засідання сплатив частину суми основного боргу за надані послуги, що борг виник внаслідок несвоєчасної оплати мешканцями отриманих послуг у тепловій енергії, через що підприємство несе збитки та перебуває у важкому фінансовому становищі, суд вважає за можливе скористатись наданим йому правом, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та зменшити розмір нарахувань в частині стягнення пені на 50 відсотків.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно розяснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 «Про судові рішення», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Прокурора міста Львова в інтересах держави, уповноважений орган Львівська міська рада в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго»(м. Львів) до Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну «ЛОРТА»(м. Львів) про стягнення 171 038 (сто сімдесят одна тисяча тридцять вісім) грн. 58 коп. (з яких: 166257,54 грн. основний борг; 3351,77 грн. пеня; 418,97 грн. 3% річних; 1010,30 грн. інфляційні) є обґрунтованими і підлягають до задоволення в частині стягнення 122802 (сто двадцять дві тисячі вісімсот дві) грн. 84 коп. (з яких: 119697,69 грн. основний борг; 1675,88 грн. пеня; 418,97 грн. 3% річних; 1010,30 грн. інфляційні).

В частині стягнення 46559 (сорок шість тисяч пятсот пятдесят дев'ять) грн. 85 коп. основного боргу провадження у справі слід припинити у звязку із сплатою відповідачем вказаної суми та відсутністю предмету спору в цій частині.

В частині стягнення 1675 (одна тисяча шістсот сімдесят пять) грн. 88 коп. - пені слід відмовити.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн.

Станом на день звернення з позовом до суду заборгованість Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну «ЛОРТА»перед Львівським комунальним підприємством «Залізничнетеплоенерго»становила 171 038 (сто сімдесят одна тисяча тридцять вісім) грн. 58 коп.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 549, 550, 551, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 217, 218, 223, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1.Позов Прокурора міста Львова в інтересах держави, уповноважений орган Львівська міська рада в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго»(м. Львів) до Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну «ЛОРТА»(м. Львів) про стягнення 171 038 (сто сімдесят одна тисяча тридцять вісім) грн. 58 коп. (з яких: 166257,54 грн. основний борг; 3351,77 грн. пеня; 418,97 грн. 3% річних; 1010,30 грн. інфляційні) задоволити в частині стягнення 122802 (сто двадцять дві тисячі вісімсот дві) грн. 84 коп. (з яких: 119697,69 грн. основний борг; 1675,88 грн. пеня; 418,97 грн. 3% річних; 1010,30 грн. інфляційні).

2.Стягнути з Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну «ЛОРТА»(вул. Каховська, 33, м. Львів, 79040; код ЄДРПОУ 22375887) на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго»(вул. С. Петлюри, 4а, м. Львів, 79054; код ЄДРПОУ 20784943) 122802 (сто двадцять дві тисячі вісімсот дві) грн. 84 коп. (з яких: 119697,69 грн. основний борг; 1675,88 грн. пеня; 418,97 грн. 3% річних; 1010,30 грн. інфляційні).

3.В частині стягнення 46559 (сорок шість тисяч пятсот пятдесят дев'ять) грн. 85 коп. основного боргу, провадження у справі припинити.

4.В частині стягнення 1675 (одна тисяча шістсот сімдесят пять) грн. 88 коп. - пені, відмовити.

5.Стягнути з Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну «ЛОРТА»(вул. Каховська, 33, м. Львів, 79040; код ЄДРПОУ 22375887) в дохід Державного бюджету України (р/р 31112095600006 Банк УДК у Львівській області, МФО 825014, отримувач: ВДК Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22090200, символ звітності банку 092) 1710 (одна тисяча сімсот десять) грн. 38 коп. державного мита.

6.Стягнути з Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну «ЛОРТА»(вул. Каховська, 33, м. Львів, 79040; код ЄДРПОУ 22375887) в дохід Державного бюджету (р/р 31212259700006 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014; отримувач: УДК у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22050000) 315 (триста пятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7.Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя