Рішення № 6941297, 22.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.09                                                                                           Справа№ 33/117

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Прокурора Шевченківського району міста Львова в інтересах держави в особі Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Львівської філії Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м. Львів)

до відповідача:Державного комунального підприємства «Кам'янкатеплокомуненерго» (м. Кам'янка - Бузька )

про :стягнення 24 533 (двадцять чотири тисячі п’ятсот тридцять три) грн. 19 коп. (з яких: 21414,92 грн. –основний борг; 2140,94 грн. –пеня; 696,86 грн. –інфляційні; 280,44 грн. –3 % річних)

Суддя: Цікало А.І.

При секретарі: Герасименко В.С.

Представники:

Прокуратури:Чорнописка Н.М. –представник (посвідчення № 60 від 14.04.2009 р.)

Позивача:Працьовита С.М. –представник (довіреність № 228/10 від 31.12.2008 р.)

Відповідача:не з'явився Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники учасників процесу, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: 08 вересня 2009 року на розгляд господарського суду Львівської області за вхідним № 6495 поступила позовна заява від Прокурора Шевченківського району міста Львова в інтересах держави в особі Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Львівської філії Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м. Львів) до Державного комунального підприємства «Кам'янкатеплокомуненерго»(м. Кам'янка - Бузька ) про стягнення 24 533 (двадцять чотири тисячі п’ятсот тридцять три) грн. 19 коп. (з яких: 21414,92 грн. –основний борг; 2140,94 грн. –пеня; 696,86 грн. –інфляційні; 280,44 грн. –3 % річних).

Ухвалою суду від 11.09.2009 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 01.10.2009 р. У зв’язку із неявкою представників прокуратури та відповідача 01.10.2009 р. розгляд справи було відкладено на 22.10.2009 р.

Прокурор вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 11.09.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 01.10.2009 р. виконав, з'явився в судове засідання.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 11.09.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 01.10.2009 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 01.10.2009 р. представник позивача представив частину витребуваних судом документів.

В судовому засіданні 22.10.2009 р. представник позивача представив суду частину витребуваних судом документів.

Представники прокуратури та позивача позов підтримали повністю, просили суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 11.09.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 01.10.2009 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

05.10.2009 р. до суду за вх. № 20302 від відповідача поступив лист, яким він повідомляє суд, що повністю визнає суму основного боргу на підтвердження чого ним підписано Акт звірки розрахунків, станом на 01.09.2009 р. (долучено до листа) та просить суд зменшити розмір нарахованих 3 % річних, інфляційних і річних у зв’язку із важким фінансовим становищем.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, визнав суму основного боргу, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судовому засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Прокуратурою Шевченківського району м. Львова, при проведенні перевірки, встановлено, що 23.10.2008 року між Львівською філією ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»та Державним комунальним підприємством «Кам’янкатеплокомуненерго» був укладений договір поставки природного газу № 22/08-ТЕ-829-Н (надалі - Договір), до якого були підписані додаткові угоди від 05.11.2008 року № 1, від 24.12.2008 року № 2, від 24.12.2008р. № 3 та від 30.04.2009р. № 4 (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 1 Договору, постачальник зобов'язувався передати у власність покупцю природний газ. а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Згідно п.5.1. Договору, ціна за 1000 куб. м. газу становить: 3 01.10.2008 року - 546,038 грн. без урахування збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки до ціни природного газу, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання. Крім того: збір до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки - 2%, податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 122.00 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 678,96 гри., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 814,75 грн.; з 01.11.2008 року - 569,338 грн. без урахування збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки до ціни природного газу, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання. Крім того: збір до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 122,00 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 702,73 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 843,27 гри.; з 01.12.2008 року - 593,448 грн. без урахування збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки до ціни природного газу, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання. Крім того: збір до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 122,00 гри., крім того ПДВ за ставкою 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 727,32 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 872,78 грн.

Відповідно до п.5.2 Договору, ціна за 1000,0 куб.м. газу у відповідному періоді споживання газу та вартість його транспортування, розподіл і постачання встановлюється на рівні граничної ціни та тарифів, затверджених уповноваженим державним органом.

Згідно п.5.3 Договору, ціна на газ, тарифи на його транспортування, розподіл та постачання, витрати, пов’язані з реалізацією газу НАК «Нафтогаз України», визначені відповідно до п.5.1. цього договору, можуть змінюватись у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів. У разі зміни ціни на газ, тарифів на його транспортування, розподіл та постачання та розміру витрат, пов’язаних з реалізацією газу НАК «Нафтогаз України», сторонами здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами та тарифами, що оформляється додатковими угодами до цього договору.

Відповідно до п.6.1 Договору, порядок проведення відповідачем розрахунків за спожитий природний газ, зокрема, остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання договору Львівська філія ДК «Газ України»передала відповідачу у жовтні-грудні 2008 року та січні-березні 2009 року 52225 куб.м. природного газу, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи) на загальну суму 45449,15 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (долучено до матеріалів справи).

Відповідачем частково проведено оплату за спожитий у жовтні-грудні 2008 року та січні-березні 2009 року газ в сумі 24034.23 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача за поставлений йому позивачем у жовтні-грудні 2008 року та січні-березні 2009 року відповідно до Договору від 23.10.2008 року № 22/08-ТЕ-829-Н природний газ складає 21414,92 гри.

За неналежне виконання відповідачем зобов’язань, позивачем правомірно, відповідно ст. 625 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та Договору, нараховано: 2140,94 грн. –пені, 696,86 грн. –інфляційних та 280,44 грн. –3 % річних.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, суму основного боргу визнав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, не скористався наданим йому правом на участь у судову процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частинами 1 та 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках визначених законом.

За рішенням Конституційного Суду України № З-рп/99 від 08.04.1999 року під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах»потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. В контексті пункту 2 статті 121 Конституції України приписи пункту 3 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядкування та форм власності.

Згідно з Указом Президента України від 15.12.1999 року №1752/99 «Про систему центральних органів виконавчої влади»та Законом України «Про джерела фінансування органів державної влади»до системи органів виконавчої влади належать Кабінет Міністрів України, міністерства, комітети, агентства, служби, адміністрації, департаменти, комісії, управління, палати, фонди, інспекції, бюро та інші центральні органи виконавчої влади і місцеві державні адміністрації.

Дочірня компанія «Газ України»НАК «Нафтогаз України»створена для забезпечення потреб споживачів України в природному газі та перебуває у виключно державній власності. Незадовільний стан розрахунків відповідача за поставлений йому позивачем природний газ завдає матеріальної шкоди державі, унеможливлюючи проводити належні розрахунки ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»з країнами-постачальниками газу, що є підставою для стягнення ними штрафних санкцій за неоплачений імпортований природний газ та в подальшому може призвести до обмеження чи припинення поставок газу в Україну, негативні наслідки чого є очевидними.

Оскільки «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, і ця заява, за статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в господарському суді.

Враховуючи викладене, суд вважає, що прокурор правомірно звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Львівської філії Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», оскільки „інтереси держави” є оціночним поняттям і прокурор чи його заступник у кожному випадку самостійно визначає в чому ж саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Нараховані позивачем пеня, 3 % річних та інфляційні втрати, за несвоєчасне виконання вимог Договору, проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, але беручи до уваги звернення відповідача, важке матеріально-фінансове становище підприємств житлово-комунального господарства, враховуючи, що борг виник внаслідок несвоєчасної оплати мешканцями отриманих послуг, через що підприємство несе збитки та перебуває у важкому фінансовому становищі, суд вважає за можливе скористатись наданим йому правом, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та зменшити розмір нарахувань в частині стягнення пені на 50 відсотків.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 «Про судові рішення», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Прокурора Шевченківського району міста Львова в інтересах держави в особі Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Львівської філії Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м. Львів) до Державного комунального підприємства «Кам'янкатеплокомуненерго»(м. Кам'янка - Бузька ) про стягнення 24 533 (двадцять чотири тисячі п’ятсот тридцять три) грн. 19 коп. (з яких: 21414,92 грн. –основний борг; 2140,94 грн. –пеня; 696,86 грн. –інфляційні; 280,44 грн. –3 % річних) є обґрунтованими і підлягають до задоволення в частині стягнення 23 462 (двадцять три тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 69 коп. (з яких: 21414,92 грн. –основний борг; 1070,47 грн. –пеня; 696,86 грн. –інфляційні; 280,44 грн. –3 % річних).

В частині стягнення 1070 (одна тисяча сімдесят) грн. 47 коп. - пені –слід відмовити.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн.

Станом на день звернення з позовом до суду заборгованість Державного комунального підприємства «Кам'янкатеплокомуненерго»перед Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Львівської філії Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»становила 24 533 (двадцять чотири тисячі п’ятсот тридцять три) грн. 19 коп.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 549, 550, 551, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 217, 218, 223, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Прокурора Шевченківського району міста Львова в інтересах держави в особі Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Львівської філії Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м. Львів) до Державного комунального підприємства «Кам'янкатеплокомуненерго» (м. Кам'янка - Бузька ) про стягнення 24 533 (двадцять чотири тисячі п’ятсот тридцять три) грн. 19 коп. (з яких: 21414,92 грн. –основний борг; 2140,94 грн. –пеня; 696,86 грн. –інфляційні; 280,44 грн. –3 % річних) –задоволити в частині стягнення 23 462 (двадцять три тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 69 коп. (з яких: 21414,92 грн. –основний борг; 1070,47 грн. –пеня; 696,86 грн. –інфляційні; 280,44 грн. – 3 % річних).

2.          Стягнути з Державного комунального підприємства «Кам'янкатеплокомуненерго»(вул. Перемоги, 12а, м. Кам'янка –Бузька, Львівська область, 80400; код ЄДРПОУ 02128282) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(вул. Полуденка, 1, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 31301827) в особі Львівської філії Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(вул. Ярошенка, 28, м. Львів, 79039; код ЄДРПОУ 25559381) –23 462 (двадцять три тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 69 коп. (з яких: 21414,92 грн. –основний борг; 1070,47 грн. –пеня; 696,86 грн. –інфляційні; 280,44 грн. –3 % річних).

3.          В частині стягнення 1070 (одна тисяча сімдесят) грн. 47 коп. - пені, відмовити.

4.          Стягнути з Державного комунального підприємства «Кам'янкатеплокомуненерго»(вул. Перемоги, 12а, м. Кам'янка –Бузька, Львівська область, 80400; код ЄДРПОУ 02128282) в дохід Державного бюджету України (р/р 31112095600006 Банк УДК у Львівській області, МФО 825014, отримувач: ВДК Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22090200, символ звітності банку 092) –245 (двісті сорок п’ять) грн. 33 коп. –державного мита.

5.          Стягнути з Державного комунального підприємства «Кам'янкатеплокомуненерго»(вул. Перемоги, 12а, м. Кам'янка –Бузька, Львівська область, 80400; код ЄДРПОУ 02128282) в дохід Державного бюджету (р/р 31212259700006 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014; отримувач: УДК у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22050000) –236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.          Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя