Рішення № 6941254, 27.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.09                                                                                           Справа№ 25/260

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів “Трускавецькурорт” (м.Трускавець)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Експерт-Буд” (м.Трускавець)

про :стягнення заборгованості в сумі 15 443,86 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Смук О.В.-представник, довіреність №31

від відповідача :Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів “Трускавецькурорт” (м.Трускавець) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Експерт-Буд” (м.Трускавець) про стягнення заборгованості в сумі 15 443,86 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.11.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 20.11.2009 року. Ухвалою від 20.11.2009 року розгляд справи відкладено до 27.11.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.11.2009 року, про відкладення від 20.11.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

20.11.2009 року за вх.№24054 позивач надав пояснення по суті спору.

27.11.2009 року за вх.№24630 позивач надав пояснення по суті спору.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.11.2009 року, про відкладення від 20.11.2009 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується повернутими поштовими конвертами на адресу господарського суду з поштовою відміткою “квартира продана”, і у підтвердження зазначеної в позовній заяві адреси відповідача позивачем надано Довідку з ЄДРПОУ станом на час звернення з позовом, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

Згідно ст.93 ЦК України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах.

Позов розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 27.11.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01.09.2008 року між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів “Трускавецькурорт” (надалі –позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Експерт-Буд” (надалі –відповідач, орендар) укладено договір оренди №150-09 (надалі –договір) строком на 4 місяці, що діє з 01.09.2008 року до 31.12.2008 року включно.

Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець зобов”язувався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування наступне нерухоме майно (надалі –майно): нежитлове приміщення, згальною площею 18 квадратних метрів вартістю 10 594,27 грн., розміщене в прміщенні ПМТП на 4 поверсі, згідно з поверховим планом (додаток №3 до договору), за адресою: м.Трускавець, вул.Стебницька,63, для розміщення офісу. На виконання умов договору, зазначене майно було прийняте орендарем, згідно акту приймання-передачі майна від 01.09.2008 року (додаток №1 до договору).

За твердженням позивача, орендар продовжував користуватися майном, що є предметом договору, тому даний договір було продовжено ще на 4 місяці на тих самих умовах до 30.04.2009 року. Проте, за спливом вказаного строку дії договору, сторони не ініціювали його розірвання. Орендодавець продовжував надсилати на адресу орендаря рахунки для внесення орендних платежів, що свідчило про його намір продовжувати орендні правовідносини, тому слід вважати, на думку позивача, що договір знову був поновлений на новий строк ще на 4 місяці до 31.08.2009 року.

Відповідно до п.6.1 договору, його умови зберігають силу протягом всього строку його дії, а в частині зобов”язань орендаря щодо орендної плати –до виконання зобов”язань.

Згідно п.2.1 договору, плата за користування майном є платежем, який вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно п.2.2 договору, плата за користування майном визначається на підставі розмірів орендної плати, затверджених Радою Директорів ЗАТ “Трускавецькурорт” і становить 756,00 грн. без ПДВ на місяць. На суму плати за користування майном проводиться нарахування ПДВ.

Відповідно до п.2.7 договору, зобов”язання орендаря зі сплати плати за користування майном виконуються шляхом щомісячної, до десятого числа поточного місяця, авансової плати в розмірі не менше розміру плати за користування майном, вказаної у п.2.2 договору.

За твердженням позивача, орендна плата за період січень-серпень 2009 року відповідачем не сплачувалася, чим було порушено умови договору.

Станом на 01.09.2009 року заборгованість відповідача по орендній платі складає 7 257,60 грн.

За свідченням позивача, орендарем неналежно виконувалися договірні зобов”язання по сплаті експлуатаційних витрат. Так, п.2.8 договору передбачено, що орендар оплачує орендодавцю витрати на комунальні послуги та інші експлуатаційні витрати шляхом перерахування орендодавцю суми цих витрат окремо на підставі виставленого орендодавцем рахунку до десятого числа поточного місяця –якщо сума таких витрат визначена у розрахунку експлуатаційних витрат (додаток №2 договору), та до десятого числа наступного місяця –якщо сума таких витрат визначена, згідно з показами лічильника.

За підрахунком позивача, станом на 01.09.2009 року заборгованість відповідача по експлуатаційних витратах складає 729,08 грн.

Пунктом 2.4 договору передбачено такий вид забезпечення виконання зобов”язання, як пеня у розмірі 2 (два) відсотки від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Тому, оскільки, на думку позивача, зобов”язання по договору виконувалися орендарем неналежним чином, йому нараховано пеню в розмірі 7 457,18 грн.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 15 443,86 грн.

У порушення норм чинного законодавства та умов договору, відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав, докази погашення боргу суду не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, відзив на позов не представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних, а відповідач проти позову не заперечив і не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів “Трускавецькурорт” (м.Трускавець) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Експерт-Буд” (м.Трускавець) про стягнення заборгованості в сумі 15 443,86 грн. є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №16898 від 20.10.2009 року на суму 154,44 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №16899 від 20.10.2009 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Експерт-Буд” (м.Трускавець, вул.В.Стуса,11/47, код ЄДРПОУ 33923597, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів “Трускавецькурорт” (м.Трускавець, вул.Біласа,13, код ЄДРПОУ 30322940, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) –15 443 (п”ятнадцять тисяч чотириста сорок три) грн. 86 коп. боргу, 154 (сто п”ятдесят чотири) грн. 43 коп. –сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя