Рішення № 69412457, 03.10.2017, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/14662/16-ц

пр. № 2/759/1364/17

03 жовтня 2017 рокуСвятошинський районний суд м. Києва у складі суду суддя: Величко Т.О. при секретарі Скляренко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінгова компанія «Ваш Авто» про визнання договору недійсним та стягнення грошей,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) у жовтні 2016 року звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінгова компанія «Ваш Авто» про визнання договору недійсним та стягнення грошей.

В обгрунтування заявлених позовних вимог вказував, що 13.06.2016 року між ОСОБА_1 та відповідачем, TOB «Лізінгова компанія» Ваш Авто», в особі представника Семенюк І.Г. був укладений договір №004931 фінансового лізингу. Зазначений договір на думку позивача є недійсним, у зв'язку із несправедливими умовами договору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».

Позивач зазначив, що переглядаючи оголошення про продаж сільськогосподарської техніки в газеті «Зоря Полісся» від ІНФОРМАЦІЯ_2 Позивач побачив оголошення про термінову продаж трактора "Донг Фенг 2442 нового з можливістю розстрочки. В об'яві був вказаний телефон НОМЕР_2. Коли позивач зателефонував по зазначеному номеру, дівчина відповіла, що дійсно продається трактор, він є в наявності, перебуває в місті Тульчин і його вартість 60 тис гривень. Наступного дня позивач перетелефонував за зазначеним номером, пересвідчився в наявності трактора, уточнив адресу і 13.06.2016 року приїхав місто Тульчин Вінницької області. В офісі гр.ОСОБА_4 взяла у Позивача паспорт і заповнила документ, договір фінансового лізингу. Як вона пояснила, вартість трактора 60 тис гривень, 40 тисяч гривень позивач вносить під час укладення договору, а 20 тисяч гивень сплачує експедитору, наступного дня, коли на місце в село Котівка привезуть трактор. Того ж дня, в відділенні AT «УкрСібБанк» м.Тульчін, позивач оплатив рахунок і сплатив ЛК «Ваш авто» гроші в сумі 40000 гривень 00 коп. Наступного дня коли Позивач роздивлявся договір то побачив, що в ньому вартість трактора вказана 15 000 доларів США. На звернення Позивача по телефону представниця ЛК «Ваш авто» впевнила його, що це помилка і вартість трактора складає 60000 гривень. Після того, як протягом 2 днів трактора Позивачу не привезли, він вирішив розірвати договір і 16.06.2016 року звернувся з заявою до офісу ЛК «Ваш Авто» в місті Києві, в якій просив повернути йому гроші.

Позивач зазначив, що отримав листа від ЛК «Ваш Авто» в місті Києві, в якому позивачу було відмовлено у поверненні грошей мотивуючи це умовами договору.

Позивач вважає, що ЛК «Ваш Авто» неправомірно відмовив у поверненні коштів. Згідно з ч.2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених

лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на

визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Статтею 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що відносини виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Позивач вважає, що з договору фінансового лізингу №004931 від 13.06.2016 року вбачається, що в розділі «визначення термінів» - адміністративний платіж - це як першочерговий єдно разовий платіж, що має бути сплачений Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця за організацію та проведення Договору протягом його дії. Даний платіж включає в себе організаційні послуги Лізингодавця, будь які витрати понесені ним, зопов'язані з укладенням та обслуговуванням договору. Пунктом п.3.2.6 договору передбачено, що лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати даний договір у випадку невиконання Лізингоодержувачем умов даного договору.У такому випадку лізингодавець повертає лізингоодержувачу всі сплачені ним кошти за мінусом адміністративного платежу. Тобто положення договору передбачають можливість на випадок, якщо відповідач не зможе виконати свої зобов'язання та придбати предмет лізингу не повертати позивачу адміністративний платіж у розмірі 40000 грн. Згідно з п.8.2 договору сторони погоджуються, що вартість предмета лізингу, на момент укладення договору становить 15 873,02 доларів США з урахуванням ПДВ, згідно обмінного курсу долара США до української гривні, на фактичну дату укладення даного договору. На дату укладення його договору, згідно обмінного курсу долара США до української гривні, гривневий еквівалент вартості предмета лізингу становить 400 000 грн. з ПДВ. Пунктом 8.3 договору визначено, що сторони погодилися, що гривневий еквівалент вартості предмета лізингу, який визначений на дату укладення даного договору, може змінюватися у випадку зміни обмінного курсу долара США до української гривні або в разі зміни відпускної ціни транспортного засобу у продавця. Тобто, вартість предмета лізингу, зазначена у п.п.8.2 та 8.3 договору не є остаточною і може коригуватися в залежності від транспортного засобу, який буде поставлено та зміни обмінного курсу.При цьому, зі змісту договору випливає, що лізингоодержувач в жодному разі не може вплинути на вибір продавця та підбір товару за вигідною для нього ціною. Таке обмеження лізингоодержувача та невизначеність з обсягом майбутніх лізингових платежів ставить позивача в повну залежність від відповідача, інтерес якого полягає в отриманні більшого прибутку від якомога дорожчого предмета лізингу.

Позивач зазначив, що у пункті 10.3 договору вказано, що разом з підписанням акту приймання передачі лізингодавець передає лізингоодержувачу графік сплати лізингових платежів (план відшкодування або додаток №3 до даного договору), який сторони зобов'язані підписати до моменту підписання акту приймання передачі предмета лізингу. Пунктом 12.1 договору визначено, що лізингоодержувач, який сплатив адміністративний платіж, частково або повністю авансовий внесок та не отримав транспортний засіб має право розірвати договір за власним бажанням. В такому випадку поверненню підлягає 60% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 40% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає. Тобто, якщо відповідач не поставить позивачу предмет лізингу і позивач вирішить розірвати договір у зв'язку з неможливістю його виконання відповідачем, останній має право утримати в себе 40% лізингових платежів та адміністративний платіж у розмірі 40 000 грн. Пунктом 12.14 договору визначено, що у випадку необгрунтованої відмови від прийняття предмету лізингу, лізингодавець має право розірвати договір та вимагати від лізинг оодержувача сплатити на користь лізингодавця неустойку (штраф) у розмірі 10% від вартості предмета лізингу, який був придбаний лізингодавцем для передачі у користування. Також лізингоодержувач зобов'язаний компенсувати всі понесені витрати лізингодавця по реєстрації та страхуванню предмета лізингу. У такому випадку лізингодавець не повертає лізингоодержувачу сплачені ним на виконання даного договору кошти. Отже, позивач не має права відмовитись від запропонованого та повинен пристати на пропозицію відповідача, а у разі відмови договір може бути розірваний з зарахуванням на рахунок відповідача перших платежів до штрафу та з накладанням на позивача

додаткових фінансових санкцій (п. 12.1, 12.14). Відповідно до п.10.1 договору лізинговим

платежем є платіж, що сплачується кожного місяця лізингоодержувачем на користь лізингодавця відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Додаток №3 до договору). Кожен лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування в розмірі 21% річних на затишок частини від обсягу фінансування; частину вартості предмета лізингу; частина від обсягу фінансування; комісію за супроводження договору в розмірі 7 відсотків.

Позивач зазначив, що не погоджували графік покриття витрат та виплати лізингових платежів та сам обсяг таких платежів не підписували в момент укладення договору, що вказує на невизначеність загального обсягу фінансування. Більш того, вартість товару складає 600 000 гривень, а суму 15 873доларів США вказана в договорі помилково. Позивач зазначив, що як би йому було відомо, що вартість трактора складає 400 000 гривень він би не став його купувати в зв'язку з неможливістю сплатити таку суму грошей. Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що сторони не погодили конкретного постачальника (продавця)трактора, остаточно не визначились з вартістю предмета лізингу та як наслідок, не погодили графік сплати лізингових платежів, який в договорі неодноразово згадується як Додаток № 3, але до договору не додається. Але слід зазначити, що саме ціна, марка трактора, рік випуску, його технічні характеристики, постачальник (продавець), - все це в сукупності індивідуалізує предмет лізингу. Згідно з ч.І ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими., А тому враховуючи вищезазначене, позивач просить суд позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав, з посиланням на докази подані до справи та просив суд позов задовольнити.

В судове засідання представник відповідача н з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив, а тому суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення суду. Позивач проти цього не заперечував.

Судом встановлено, що 13.06.2016 року між ОСОБА_1 та відповідачем, TOB «Лізінгова компанія» Ваш Авто», в особі представника Семенюк І.Г. був укладений Договір №004931 фінансового лізингу, предметом якого є Foton FT 504, дизель, механічна коробка передач, повний привід.

Відповідно до ст. 15 Закону України " Про захист прав споживачів" споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.Інформація про продукцію повинна містити:1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;3) дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об'єм тощо), умови використання;

4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;5) позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів;6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності;7) дату виготовлення;8) відомості про умови зберігання;9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування..Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації в державній системі сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію. Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання).

Нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами, можуть бути встановлені додаткові вимоги до змісту інформації про продукцію.Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.2. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

3. Продавець (виконавець), який реалізує продукцію, повинен обов'язково зазначати ціну кожної одиниці такої продукції або однієї категорії продукції та ціну однієї стандартної одиниці цієї продукції.Написи щодо ціни реалізації продукції мають бути чіткими і простими для розуміння.

Ціна продукції повинна включати в себе всі податки та неподаткові обов'язкові платежі, які відповідно до законодавства сплачуються споживачем під час придбання відповідної продукції.

На аукціонних торгах споживачам повинна повідомлятися стартова ціна продажу відповідного товару.Ціна товару зазначається за одну упаковку такого товару, а якщо товар поставляється без упаковки - за одиницю вимірювання, яка звичайно застосовується до такого товару.

У разі коли за одну ціну пропонується кілька товарів, робіт або послуг чи їх поєднання або якщо продавець (виконавець) надає споживачеві при реалізації однієї продукції право одержати іншу продукцію за зниженою ціною, до споживача доводиться інформація щодо:1) змісту та вартості пропозиції та у разі пропонування товарів, робіт або послуг за одну ціну - ціни таких товарів, робіт або послуг, взятих окремо;2) умови прийняття пропозиції, зокрема строку її дії та будь-яких обмежень, включаючи обмеження щодо кількості.Дія положень цієї частини поширюється також на продукцію, що є харчовим продуктом.4. Вживання понять "знижка" або "зменшена ціна" або будь-яких інших, аналогічних за значенням, дозволяється лише з додержанням таких умов:1) якщо вони застосовуються до продукції, яку безпосередньо реалізує суб'єкт господарювання;2) якщо такого роду знижка або зменшення ціни застосовується протягом визначеного та обмеженого періоду часу;3) якщо ціна продукції є нижчою від її звичайної ціни.Дія положень цієї частини поширюється також на продукцію, що є харчовим продуктом.5. Вживання поняття "розпродаж" або будь-яких інших, аналогічних йому, дозволяється лише з додержанням таких умов:1) якщо здійснюється розпродаж усіх товарів у межах певного місця або чітко визначеної групи товарів;2) якщо тривалість розпродажу обмежено в часі;3) якщо ціни товарів, що підлягають розпродажу, є меншими від їх звичайної ціни.Дія положень цієї частини поширюється також на продукцію, що є харчовим продуктом.6. Після публічного повідомлення про початок проведення розпродажу, застосування знижок або зменшення ціни до споживачів повинна доводитися інформація про ціну продукції, що була встановлена до початку проведення відповідного розпродажу, застосування знижок або зменшення ціни, а також ціну цієї ж продукції, встановлену після їх початку.Дія положень цієї частини поширюється також на продукцію, що є харчовим продуктом.7. У разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило:1) придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків;2) неможливість використання придбаної продукції за призначенням - споживач має право вимагати надання у прийнятно короткий, але не більше місяця, строк належної інформації. Якщо інформацію в обумовлений строк не буде надано, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків;3) заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну споживача - споживач має право пред'явити продавцю (виробнику, виконавцю) вимоги, передбачені законом, а також вимагати відшкодування збитків, завданих природним об'єктам, що перебувають у його володінні на праві власності або на інших підставах, передбачених законом чи договором.8. Збитки, завдані споживачеві недобросовісною рекламою, підлягають відшкодуванню винною особою у повному обсязі.Продавець не звільняється від відповідальності у разі неодержання ним від виробника (імпортера) відповідної інформації про товар.9. Під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, у

споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.

Судом встановлено, що у Договорі №004931 від 13.06.2016 року фінансового лізингу,

відповідачем не вказано:1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;3) дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об'єм тощо), умови використання;4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності;7) дату виготовлення;8) відомості про умови зберігання;9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування повну інформацію про товар, тако відповідач не вказав у Договрі Лізингу, який вид транспортного засобу передається у лізинг, або чи є предмет лізингу транспортним засобом, не вказано комплектація\модифікація, не вказано номер двигуна, шасі, не вказано рік випуску товару, не вказано об".м двигуна, не вказано массу товару, а тому при укладенні спірного договру лізинку відповідачем порушено та не дотримано вимоги ст. 15 Закону України "Про захист прав споживача", а тому позивач має право відповідно до ч. ст. 15 вказного закону , у разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило:1) придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Судом встанволено, що згідно п.8.1.Договору №004931 від 13.06.2016 року фінансового лізингу вартість предмета лізингу, без вказання чи є предмет лізингу транспортним засобом, визначено вартість предмета лізингу у розмірі 15873,02доларів США, що в гривневому еквівалені складає 400 000,00 грн.

Судом встановлено, що згідно п.9.1.Договору №004931 від 13.06.2016 року фінансового лізингу адміністративний платіж являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості Предмету лізингу у розмірі 10% Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця після укладення Договору за його організацію та супроводження при терміну дії Договору, незалежно від назви призначеня платежу у у квитанції на сплату.

Судом встанволено, що згідно рахунку фактури ( а.с.10) та квтанції №129 від 13.06.2017 року ( а.с.10) на суму 40 000,00 грн. відсутні відомості про призначення платежу, вказано що згідно Договору фінансового лізингу №004931 від 13.06.2017 року.

Судом встановлено,що згідно Додатку до Договору Лізингу ( а.с.21) адміністративний платіж вказано у долларах США у розмірі 1587,30 доларів США, та не містить відомостей щодо еквіваленту у національній валюті, гривні та по якому курсу долара США по відношенню до гривні, якого банку позивач мав сплатити такий платіж.

Судом із пояснень позивача встановлено, що у розмові із представником відповідача, щодо оформлення предмету лізингу, трактора, йому було озвучено суму у розмірі 60000,00 грн, 40000,00 грн., він мав сплатити одразу, а 20000,00 грн. після того як предмет лізингу буде йому доставлено кур"єром. Але після ознайомлення із Договорм фінансого лізингу, позивач встановив підміну понять щодо вартості товару де сума, про яку йшлося у договорі щодо внесення авансу за предмет лізингу, та був вказаний у додатку до Договору сума адміністративного платежу складала 1587,30 долларів США, а повна вартість предмету лізингу 15873,02 доларів США, що складає 400 000,00грн, а зовсім ні 40 000,00 грн, про що була домовленість із відповідачем, та сума яка ним була сплачена згідно наданого рахунку фактури та квитанції( а.с.10). Позивач вказував, що перед тим, як йти платити вартість предмету лізингу, йому відповдч показав одну редакцію Договору, де вартість предмету лізингу була 60 000,00 грн, а коли він вже сплатив, то уважно не подивався, оскільки є пенсіонером, хвилювався, та довірився відповідачеві, та підписав зазделегідь невігідні

для себе умови Договору, оскільки не мав таких грошей та у разі роз"яснення відповідачем всіх умов та чітких внесків щодо вартості предмета лізингу, платежів та інших внесків не погодився би на такі умови, а тому вважає, що відповідач шахраським способом заволодів його грошима не маючи намір виконувати Договір лізингу та скориствся його похилим віком та юридичною

необізнаністю.

Судом встановолено, що позивач звертався двічі до відповідача із листами щодо розірвання Догвору лізингу та поверення коштів внесених ним на рахунок відповідача ( а.с.8-9), але листами відповідача ( а.с.11,12) позивачу було роз"яснено, що позивач сплатив 40 000,00 грн, як адміністративний платіж, який відповідно до умов Договру поверенню не підлягає.

Згідно з ч.2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, - до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та Законом.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України, - Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, - Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповіднодо ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог або заперечень, крім випадів встановених цим кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі

пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.

.Відповіднодо ст. 18 Зкону України "Про захист прав споживача" Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.2. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.3. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: 1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника);2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);3) встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору;5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним

зобов'язань за договором;6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається;7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника);8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом;9) установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру;10) установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору;11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі;12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору;13) визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору;14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору;15) обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей;

16) встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх;17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.4. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.Положення пункту 8 частини третьої цієї статті не застосовується до умови договорів про надання споживчого кредиту, відповідно до якої кредитодавець встановлює право розірвати договір в односторонньому порядку за наявності підстав, визначених законодавством, та за умови негайного повідомлення кожної із сторін про розірвання договору.Положення пункту 11 частини третьої цієї статті не застосовується до договорів, укладених на невизначений строк, за умови встановлення в таких договорах обов'язковості повідомлення заздалегідь споживача про намір змінити умови договору і надання йому у зв'язку з цим права на розірвання договору.Положення пункту 13 частини третьої цієї статті не застосовується до положень про індексацію ціни, що відповідають законодавству, якщо умови та метод розрахунку ціни чітко і недвозначно визначено у договорі.Положення пунктів 8, 11 та 13 частини третьої цієї статті не застосовуються до:1) операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках, які не контролюються продавцем;2) договорів про купівлю/продаж іноземної валюти, дорожніх чеків або про міжнародні грошові перекази, номіновані в іноземній валюті.5. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.6. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:1) такі положення також підлягають зміні; або2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.7. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.8. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.9. Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.Споживач має право на відшкодування збитків, завданих йому виробником (виконавцем, продавцем), у зв'язку з використанням останнім переваг свого становища у виробничій чи торговельній діяльності.

Відповідно до ст.19. Закону Заборона нечесної підприємницької практики1. Нечесна підприємницька практика забороняється.Нечесна підприємницька практика включає:1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції;2) будь-яку

діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

2. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на

здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно:1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару;2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції;3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг;4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті;5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди;

6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує.Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.3. Забороняються як такі, що вводять в оману:1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції;2) пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої;3) відмова від пред'явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару;4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення;5) пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу або щодо обігу якої існують обмеження;6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім'ї, якщо він не придбає чи не замовить продукцію;7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції;8) використання повідомлення про розпродаж у зв'язку із припиненням суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як це не відповідає дійсності.Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.4. Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться:1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції;2) вживання образливих або загрозливих висловів;3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача;4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб'єктом господарювання;5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.5. Як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики:

1) створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або здійснення оплати;2) здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій або залишення житла;3) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача;4) вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання. Перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним.6. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.Суб'єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із законодавством.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що

ґрунтується на всебічному, повному, об"активному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає і рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийняття.

Дослідивши письмові докази подані сторонами у справі, пояснень сторін у справі суд дійшов висновку про задовлення позову, оскільки доводи на які посилався позивач у судовому зсіданні знайшли свої підтвердження в ході розгляду справи, оскільки для визначення умов договору несправедливим необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов"язків і завдають шкоди споживачеві. У Договірі лізингу №0004931 від 13.06.2016 року не в повній мірі викладені відомості щодо товару, як того передбачає ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів", п.9.1.Договру містить умови, які вводять в оману споживача, щодо призначення платежу, що у розумінні вимог ст.18 Закону є проявом нечесної підприємницької практики , також не уклалення графіку внесення платежів щодо покриття витрат та виплати лізингових платежів та сам обсяг таких платежів не підписаний в момент укладення договору, що вказує на невизначеність загального обсягу фінансування, та не породжує юридичних наслідків для сторін правочину та порушує права позивача у розумінні вимог ст.19 Закону.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 627, 628, 629, 638, 640, 642, 806, 807, 808, 809 Цивільного кодексу України, Законом України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 1, 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів",

ВИРІШИВ :

Визнати недійсним Договір фінансового лізингу № 004931 укладений між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1,ідентифікаціийний номер платника податків НОМЕР_1,проживаючого за адресою АДРЕСА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» ( код ЄДРПОУ 39733392), в особі представника Семенюк І.Г.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» (код ЄДРПОУ39733392) на користь ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1,ідентифікаціийний номер платника податків НОМЕР_1,проживаючого за адресою АДРЕСА_1 грошову суму за Договором фінансового лізінгу № 004931 у розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн.00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» ( код ЄДРПОУ39733392) на користь Держави судовий збір в розмірі 551 (пятсот пятдесят одну грн.) 21 коп.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з часу отримання копії рішення суду.

Рішення може бути оскаржен в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Святошинського районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти з часу залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення суду.

Суддя Т.О. Величко