Рішення № 6941142, 27.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.09                                                                                           Справа№ 25/251

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДМАКС” (м.Львів)

до відповідача:Приватного підприємства “АКМ” (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 3 675,39 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Смірнов О.О.-представник, довіреність №11

Халабузар В.В.-представник, довіреність від 01.01.2009 року

від відповідача :Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДМАКС” (м.Львів) до Приватного підприємства “АКМ” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 3 675,39 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.10.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 04.11.2009 року. Ухвалою від 04.11.2009 року розгляд справи відкладено до 11.11.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 11.11.2009 року розгляд справи відкладено до 20.11.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 20.11.2009 року розгляд справи відкладено до 27.11.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.10.2009 року, про відкладення від 04.11.2009 року, від 11.11.2009 року, від 20.11.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

25.11.2009 року за вх.№24450 позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд вжити заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належить відповідачу, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 3 457,06 грн., а також судові витрати.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.10.2009 року, про відкладення від 04.11.2009 року, від 11.11.2009 року, від 20.11.2009 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується повернутим на адресу суду поштовим конвертом з поштовою відміткою про закінчення терміну зберігання, і у підтвердження зазначеної в позовній заяві адреси відповідача позивачем надано Довідку з ЄДРПОУ станом на час звернення з позовом, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

Згідно ст.93 ЦК України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах.

Позов розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 27.11.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “БУДМАКС” (надалі - позивач) та Приватним підприємством “АКМ” (надалі - відповідач) укладено договір поставки №69 від 20.07.2009 року (надалі –договір), згідно з яким відповідач зобов”язується прийняти у власність товари, згідно специфікацій (накладних), узгоджених по асортименту, цінам та кількості, та сплатити за них обумовлену договором або додатками до нього (накладними) певну грошову суму протягом 14 календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару (п.4.2 договору).

На виконання обов”язку за договором поставки, позивачем на користь відповідача було здійснено відвантаження товару на загальну суму 3 457,06 грн. Однак, відповідач, за твердженням позивача, за вказаний товар не розрахувався.

Позивач направив на адресу ПП “АКМ” претензію вих.№б/н від 23.08.2009 року з вимого здійснити розрахунок за наданий позивачем товар, але відповідач залишив дану претензію без відповідного реагування.

Як стверджує позивач, станом на 22.10.2009 року відповідач не оплатив отримані ним товари, чим порушив п.4.2 ст.4 договору.

Таким чином, сума боргу, яка підлягає сплаті відповідачем позивачу становить 3 457,06 грн.

Крім того, за підрахунком позивача, заборгованість відповідача з урахуванням індексу інфляції, неустойки у вигляді штрафу (санкцію п.5.2 ст. 5 договору замінено на пеню, згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” від 22.11.1996 року №543/96) та трьох процентів річних становить 3 675,39 грн.

25.11.2009 року за вх.№24450 позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд вжити заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належить відповідачу, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 3 457,06 грн., а також судові витрати.

У порушення норм чинного законодавства та умов договору, відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав, докази погашення боргу суду не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, позивачем разом із поданням позовної заяви заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми відповідача, в порядку ст.ст.66,67 ГПК України.

Інститут забезпечення позову за своєю правовою суттю є гарантією забезпечення інтересів позивача, за допомогою якого особа, яка має підстави вважати, що її права порушено, і яка, відповідно, подала позов до суду, мала можливість забезпечити виконання рішення суду на свою користь.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред”явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Однак, позивач не подав належних та допустимих доказів, що підтверджують наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову, а також доказів, які б свідчили про те, що виконання можливого рішення суду може бути утруднене або неможливе.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, відзив на позов не представив, проти позовних вимог у встановленному чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних з урахуванням уточнення позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив і не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДМАКС” (м.Львів) до Приватного підприємства “АКМ” (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 3 457,06 грн. є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №321034 від 19.10.2009 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №321033 від 19.10.2009 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Приватного підприємства “АКМ” (79035, м.Львів, вул.Кримська,28; код ЄДРПОУ 33358739, р/р 26006300008497 в АКБ “Форум”, МФО 385509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДМАКС” (Львівська філія) (79044, м.Львів, вул.Бойківська,5 код ЄДРПОУ 26412527, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) –3 457 (три тисячі чотириста п”ятдесят сім) грн. 06 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. –сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя