Рішення № 6941118, 24.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.09 Справа№ 32/223

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Приватного підприємства „Волинський Новобуд”, м.Нововолинськ, Волинська область.

До відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_3, м.Червоноград Львівська область.

Про стягнення 9 260,00 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Оксентюк А.М. представник (довіреність вих. №24.03-9 від 24.03.2009р.).

Від відповідача : не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Приватним підприємством „Волинський Новобуд”, м.Нововолинськ, Волинська область до Приватного підприємця ОСОБА_3, м.Червоноград Львівська область про стягнення 9 260,00 грн. за отриману цеглу будівельну.

Ухвалою суду від 30.10.2009р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 24.11.2009р. Рішення прийнято 24.11.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання, яким просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду 30.10.2009р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив. Про порушення провадження у справі був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №4676093 від 05.11.2009р. вручено 09.11.2009р.

Станом на 24.11.2009р. відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи на адресу суду від відповідача не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

Приватне підприємство „Волинський Новобуд” в період з 11.07.2008р. по 28.07.2008р. здійснило поставку товару (цеглу будівельну) Приватному підприємцю ОСОБА_3, згідно накладних: №777 від 11.07.2008р. на суму 4 500,00 грн.; №783 від 14.07.2008р. на суму 5 580,00 грн.; №795 від 16.07.2008р. на суму 5 760,00 грн.; №799 від 16.07.2008р. на суму 4 860,00 грн.; №837 від 23.07.2008р. на суму 5 760,00 грн.; №866 від 28.07.2008р. на суму 5 760,00 грн.; №867 від 28.07.2008р. на суму 5 040,00 грн., всього на загальну суму 37 260,00 грн.

Відповідач в період з 01.08.2008р. по 01.10.2008р. здійснив часткову оплату в сумі 28000,00 грн. за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями: №@2PL239500 від 20.08.2009р. на суму 15000,00 грн.; №612929-001 від 01.09.2008р. на суму 10000,00 грн.; №ПН3873П від 24.06.2009р. на суму 3000,00 грн.

Відтак, основний борг відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на 29.10.2009р. (дата подання позовної заяви) складає 9 260,00 грн.

26.08.2009р. ПП „Волинський Новобуд” звернулось до ПП ОСОБА_3 з претензією вих. №25.08/09 про сплату заборгованість в сумі 9 260,00 грн. протягом 7 (семи) днів з дати отримання претензії. Проте відповідач залишив її без відповіді та задоволення.

Відповідач порушив свої зобов'язання, щодо оплати, сплативши неповну суму вартості поставленого товару, борг становить 9 260,00 грн.

При винесенні рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За умовами ст.205 ЦК України правочин може бути вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, щодо якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт поставки позивачем цегли будівельної підтверджується накладними на загальну суму 37 260,00 грн., а саме: №777 від 11.07.2008р. на суму 4 500,00 грн.; №783 від 14.07.2008р. на суму 5 580,00 грн.; №795 від 16.07.2008р. на суму 5 760,00 грн.; №799 від 16.07.2008р. на суму 4 860,00 грн.; №837 від 23.07.2008р. на суму 5 760,00 грн.; №866 від 28.07.2008р. на суму 5 760,00 грн.; №867 від 28.07.2008р. на суму 5 040,00 грн. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач оплатив 28 000,00 грн. вартості поставленого товару, що підтверджується платіжними дорученнями: №@2PL239500 від 20.08.2009р. на суму 15000,00 грн.; №612929-001 від 01.09.2008р. на суму 10000,00 грн.; №ПН3873П від 24.06.2009р. на суму 3000,00 грн.

Відтак, основний борг становить 9 260,00 грн.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки сторонами не було погоджено строки оплати, позивач на підставі ч.2 ст.530 ЦК України звернувся до відповідача з претензією вих. №25.08/09 про сплату заборгованості в сумі 9 260,00 грн. протягом 7 (семи) днів з дати отримання претензії. Проте відповідач залишив її без відповіді та задоволення.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 9 260,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю в сумі 9 260,00 грн. основного боргу за поставлену цеглу будівельну.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача виходячи із суми позову яка підлягає задоволенню.

Як вбачається з платіжного доручення № 116 від 29.09.2009р. позивач сплатив 120,00 грн. держмита. Відповідно до підпункту "а" п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993р. №7-93 з наступними змінами та доповненнями, яким передбачено, що із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, держмито сплачується в розмірі 1% від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відтак, позивачу слід повернути 18,00 грн. зайво сплаченого державного мита.

Керуючись ст.ст.11, 205, 509, 525, 526, 530, 612 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; банківські реквізити невідомі; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства „Волинський Новобуд” (45400, Волинська область, м.Нововолинськ, вул.Заводська, 1; р/р 26001316677001 у відділенні Нововолинська філія Вол.ГРУ „Приватбанк”; МФО 303440; ЄДРПОУ 31976044) 9 260,00 грн. основного боргу за поставлену цеглу будівельну, держмито в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3 . Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням в законної сили.

4. Видати Приватному підприємству „Волинський Новобуд” (45400, Волинська область, м.Нововолинськ, вул.Заводська, 1; р/р 26001316677001 у відділенні Нововолинська філія Вол.ГРУ „Приватбанк”; МФО 303440; ЄДРПОУ 31976044) довідку на повернення зайво сплаченого держмита в сумі 18,00 грн.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя