Рішення № 6941114, 16.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.09 Справа№ 31/147

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства „Каньйон”, м. Трускавець Львівської області

до відповідача-1: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Трускавець Львівської області

до відповідача-2: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Трускавець Львівської області

про: визнання недійсним договору

Суддя Артимович В.М.

При секретарі Митник М.Б.

Представники:

від позивача: Хамуляк О.Б. представник;

від відповідача-1: ОСОБА_4 представник;

від відповідача-2: не з”вився.

Представникам позивача та відповідача розяснено права і обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторони подали відповідне клопотання.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства „Каньйон”, м. Трускавець Львівської області, надалі позивач, до відповідачів - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Трускавець Львівської області, надалі - відповідач-1, та Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Трускавець Львівської області, надалі відповідач-2, про визнання недійсним договору оренди № 16 від 01.04.2008 р. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюваний договір оренди є недійсним згідно норм ст.ст. 203, 215, 234 Цивільного кодексу України, як такий, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Позивач, як зазначено у позові, вважає договір оренди, укладений між відповідачами фіктивним правочином.

Ухвалою суду від 21.08.2009 р. про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 30.09.2009 р.

Відповідач-1 30.09.2009 р. подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог. До відзиву відповідачем-1 додано документи, що вимагались ухвалою суду. В заперечення позовних вимог відповідач-1 зазначає, що права позивача не порушені внаслідок укладення оспорюваного договору оренди, а дію договору оренди № 15 від 07.01.2008 р. достроково було припинено внаслідок укладення між відповідачами договору оренди № 16 від 01.04.2008 р. та укладення між позивачем і відповідачем договору оренди № 17 від 01.04.2008 р.

Ухвалою голови Господарського суду Львівської області від 14.10.2009 р. продовжено строк вирішення спору в даній справі до 17.11.2009 р.

22.10.2009 р. позивачем подано заяву про збільшення та уточнення позовних вимог, в якій він просить суд визнати недійсним договір оренди № 16 від 01.04.2008 р., укладений між відповідачами, та визнати недійсним договір оренди № 17 від 01.04.2008 р., укладений між відповідачем-1 та позивачем, з підстав, наведених у позові.

Позивач 27.10.2009 р. подав заперечення від 21.10.2009 р. на відзив на позовну заяву. В запереченнях позивач, зокрема, вказав на відсутності письмового договору про дострокове розірвання договору оренди № 15.

В судовому засіданні 05.11.2009 р. представником відповідача-1 подано для огляду суду оригінали прибуткових касових ордерів та книги обліку доходів і витрат відповідача-1 за 2008 р.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

16.11.2009 р. відповідачем-2 подано письмові пояснення на позовну заяву, в яких відповідач-2 вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, зважаючи на відсутність у відповідача-2 будь-яких дозвільних документів та патентів на діяльність кафе-бару. Крім того, відповідач-2 заперечив факт укладення будь-яких договорів оренди із відповідачем-1 і проведення орендних платежів, а також просив розглянути справу за його відсутності.

Письмовим клопотанням 16.11.2009 р. відповідач-1 долучив до матеріалів справи ряд документів, що вимагались судом.

В судове засідання 16.11.2009 р. прибули уповноважені представники позивача і відповідача-1, які надали пояснення щодо предмету спору. Представник позивача просив суд позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві та заяві про збільшення та уточнення позовних вимог, а представник відповідача-1 позовні вимоги заперечив, навівши доводи, аналогічні викладеним у відзиві. В судовому засіданні судом оглянуто оригінали документів, доданих відповідачем-1 до клопотання. Відповідач-2 в судове засідання не зявився, уповноваженого представника не направив.

В судовому засіданні 16.11.2009 р. за згодою сторін, присутніх в судовому засіданні, згідно вимог ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 23.11.2009 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між позивачем і відповідачем-1 07.01.2008 р. укладено договір оренди № 15, згідно якого відповідач-1, як орендодавець, зобовязується передати, а позивач, як орендар, зобовязується прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 130,5 кв.м., розміщене у торговому домі «Пан і пані», у підвальному поверсі згідно поверхового плану за адресою: АДРЕСА_3, для кафе-бару. Згідно п. 1.2 договору оренди № 15 майно передається в оренду протягом трьох днів після підписання цього договору за актом приймання-передавання майна.

У відповідності до п. 2.2 договору оренди № 15 плата за користування майном становить 13556,35 грн., що еквівалентно 1827,00 євро в місяць і оплачується в гривневому еквіваленті, що відповідає євро на момент проплати. Оплата за користування майном проводиться кожного 25 числа даного місяця з урахуванням цієї оплати, як попередньої за кожен наступний місяць (п. 2.4 договору оренди).

Як свідчать п. п. 6.1, 6.3 договору оренди № 15, позивач і відповідач-1 дійшли згоди, що договір оренди № 15 укладено строком на 5 років із 07.01.2008 р. до 07.01.2013 р., а зміни і доповнення до цього договору допускаються за взаємною згодою сторін, при цьому такі зміни і доповнення оформляються у письмовій формі і є невідємним додатком до договору.

На виконання п. 1.2 договору оренди позивач передав, а відповідач-1 прийняв в оренду нежитлове приміщення площею 130,5 кв.м., розміщене у торговому домі «Пан і пані», у підвальному поверсі згідно поверхового плану за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується актом приймання передання майна від 07.01.2008 р.

Матеріалами справи, зокрема платіжними дорученнями та банківськими виписками, підтверджується, а сторонами не заперечується проведення позивачем часткової сплати орендних платежів. Позивачем отримано ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями на орендоване приміщення та експлуатаційний дозвіл Трускавецької міської СЕС.

Вказані вище обставини свідчать, що укладений у простій письмовій формі договір оренди № 15 відповідав дійсній волі його сторін на передачу позивачеві в строкове платне користування нежитлового приміщення площею 130,5 кв.м., розміщеного у підвальному поверсі у АДРЕСА_3, для влаштування кафе-бару. Відтак, незважаючи на порушення сторонами вимог ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України щодо обовязковості нотаріального посвідчення такого договору, суд, керуючись нормою ст. 219 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що договір оренди № 15 є дійсним. Неможливість нотаріального посвідчення вищезгаданого договору, як зазначено відповідачем-1 у відзиві, підтверджується тим, що виконкомом Трускавецької міської ради прийнято рішення № 60 про оформлення за відповідачем-1 права власності на нежитлову будівлю у АДРЕСА_3 лише 27.02.2008 р., а свідоцтво про право власності на нерухоме майно видано 21.03.2008 р.

Судом встановлено, що між відповідачами у справі 01.04.2008 р. укладено договір оренди № 16, у відповідності до якого відповідач-1 зобовязався передати, а відповідач-2 прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 100,5 кв.м., розміщене у торговому домі «Пан і пані», у підвальному поверсі згідно поверхового плану за адресою: АДРЕСА_3, для кафе-бару. При цьому цей договір укладено сторонами строком на 9 місяців із 01.04.2008 р. до 31.12.2008 р. (п. 6.1 договору).

Також судом встановлено, що позивач і відповідач-1 01.04.2008 р. уклали договір оренди № 17, предметом якого була передача в оренду нежитлового приміщення площею 30,0 кв.м., розміщеного у торговому домі «Пан і пані», у підвальному поверсі згідно поверхового плану за адресою: АДРЕСА_3, для кафе-бару. Цей договір позивачем і відповідачем-1 укладено сторонами строком на 9 місяців із 01.04.2008 р. до 31.12.2008 р. (п. 6.1 договору оренди № 17).

Як вбачається з наявних у справі копій вказані договори оренди підписані сторонами спору та скріплені їх печатками, а тому доводи позивача і відповідача-2 про неукладення ними із відповідачем-1 жодних договорів оренди не заслуговують на увагу.

Правовідносини щодо оренди нежитлових будівель (приміщень) регулюються нормами як Господарського кодексу України, так і Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до ст. 283 Господарського кодексу за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Нормою ст. 795 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється. Аналогічна норма міститься і в п. 1.4 договору оренди № 15, згідно якої у разі припинення цього договору орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому цим договором при переданні майна орендарю, а майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передання.

Як встановлено ч 1 ст. 631 Цивільного кодексу строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу, ст. 188 Господарського кодексу зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Імперативною нормою ст. 291 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається, а договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. Аналіз судом змісту вказаної статті свідчить, що у випадку відсутності згоди сторін договору на його розірвання на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу, тобто в судовому порядку.

Слід зазначити, що сторонами у справі не надано суду ні судових рішень, ні договорів, які б свідчили про визнання недійсним чи дострокове розірвання договору оренди № 15.

Отже, судом не приймаються доводи відповідача-1 про автоматичне дострокове припинення дії договору оренди № 15 внаслідок укладення оспорюваних договорів оренди, оскільки такі доводи суперечать як вимогам законодавства, так і п. 1.4 та розділу 6 договору оренди № 15. Аналіз судом договору оренди № 17 свідчить, що цей договір не містить будь-яких умов щодо припинення дії інших договорів оренди між тими ж сторонами після його укладення.

У відповідності до ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Також згідно ч. 5 цієї ж статті Цивільного кодексу правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, вчинений без наміру створити правові наслідки є недійсний, як фіктивний (ст. 234 Цивільного кодексу).

Суд, вивчивши подані відповідачем-1 прибуткові касові ордери та книги обліку доходів і витрат субєкта підприємницької діяльності фізичної особи, який працює на умовах сплати єдиного податку за 2008 р. і 2009 р., встановив, що дані щодо дати оприбуткування готівки і її сум, зазначені у прибуткових касових ордерах, не відповідають даним відповідних граф книг обліку доходів і витрат. Крім того, прибуткові касові ордери не містять посилання на відповідний договір оренди, а тому не є тими доказами, які підтверджують проведення відповідачем-2 орендних платежів саме згідно договору оренди № 16.

Інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про спрямованість оспорюваних договорів оренди на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, чи виконання сторонами вказаних договорів, відповідачем-1 суду не подано.

Дійсність договору оренди № 15, його чинність станом на час укладення оспорюваних договорів оренди, неповернення позивачем орендованого майна згідно відповідного акту приймання-передачі свідчать про наявність у сторін договорів оренди № 16 і № 17 умислу на укладення правочинів лише для виду, без наміру на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, позовні вимоги позивача про недійсність договорів оренди № 16 і № 17, як фіктивних, є підставними й обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Згідно норми ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідачів.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 188, 283, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 203, 215, 219, 234, 651, 795 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 69, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства „Каньйон”, м. Трускавець Львівської області, задоволити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди № 16 від 01.04.2008 р., укладений між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2

3. Визнати недійсним договір оренди № 17 від 01.04.2008 р., укладений між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством „Каньйон”.

4. Стягнути із Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (82200 АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства „Каньйон” (82200 м. Трускавець Львівської області, вул. Дрогобицька, 12, кв. 63; код ЄДРПОУ 31916986) 85,00 грн. сплаченого державного мита та 118,00 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути із Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (82200 м. Трускавець Львівської області, вул. Дрогобицька, 12, кв. 63; ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Приватного підприємства „Каньйон” (82200 м. Трускавець Львівської області, вул. Дрогобицька, 12, кв. 63; код ЄДРПОУ 31916986) 85,00 грн. сплаченого державного мита та 118,00 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Накази видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя