Ухвала суду № 69411123, 04.10.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1652/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 55 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06 червня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до комунального підприємства «Служба утримання будинків «Митниця» Черкаської міської ради, та до Черкаської міської ради про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації частини заробітної плати, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернулася до суду з даним позовом, яким просила стягнути солідарно з відповідачів на свою користь нараховану, але не виплачену зарплату в розмірі 2010,21 грн. відповідно до довідки, що видана директором КП; середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 22550,40 грн. (за період з 10.11.2016 по 27.04.2017, середній заробіток за 1 день 155,52 грн.); компенсацію частини зарплати (інфляційні втрати) в сумі 136,12 грн. (за період з 10.11.2016 по 27.04.2017), моральну шкоду в сумі 1000,00 грн.

В обґрунтування вказано на те, що позивач працювала двірником в КП «СУБ «Митниця», а 10.11.2016 звільнилась за власним бажанням. Цього ж дня, вона отримала копію наказу про звільнення та трудову книжку, однак на день звільнення їй не була виплачена нарахована заробітна плата в сумі 2010,21 грн. При цьому, директор КП «СУБ «Митниця» обґрунтував це відсутністю на підприємстві коштів. У подальшому позивач та інші колишні працівники підприємства зверталися до директора КП та до власника КП Черкаської міської ради, з питань виплати заборгованості по зарплаті, але їм повідомлялось про наявність рішення Черкаської міської ради від 28.10.2016 №1412 «Про внесення змін до рішення виконкому Черкаської міської ради від 21.10.2007 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси», за яким КП «СУБ «Митниця» більше не обслуговує населення м. Черкаси, господарської діяльності не веде, а тому не має джерел виплати заборгованості по зарплаті.

Крім того, колишні працівники підприємства зверталися до міського голови та директора департаменту щодо невиплати зарплати, на що було отримано відповідь про те, що департаментом розроблено проект рішення щодо надання КП «СУБ «Митниця» фінансової підтримки для виплати заборгованості по зарплаті, який винесено на розгляд депутатських комісій і в подальшому буде запропоновано на розгляд депутатському корпусу ЧМР.

Позивач вказує, що внаслідок дій відповідачів їй завдано моральної шкоди, оскільки не отримання зарплати призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і додаткових зусиль для організації свого життя, родина вимушена відмовлятися від задоволення життєво-важливих потреб, переживає з приводу існування своєї сімї, відчуває принизливе та образливе ставлення власника КП до себе, трудових прав, враховуючи, що виконувала важку фізичну працю за низьку оплату на КП протягом тривалого часу.

Винним у не виплаті підприємством позивачеві заробітної плати вважає власника підприємства Черкаську міську раду, оскільки остання є власником майна, яке було закріплене за КП, єдиним видом діяльності КП є комплексне обслуговування обєктів та єдиним джерелом доходу КП були надходження за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, а рішенням виконкому ЧМР №1412 від 28.10.2016 змінений перелік виконавців ЖКП населенню міста, і внаслідок реорганізації КП залишилось без майна та без господарської діяльності, тобто наявний безпосередньо причинно-наслідковий звязок між діями власника підприємства та не виплатою зарплати працівникам КП при звільненні.

Указані обставини стали підставами для звернення з цим позовом до суду.

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.06.2017 позов задоволено частково та стягнуто з КП «Служба утримання будинків «Митниця» Черкаської міської ради на користь ОСОБА_6 нараховану та невиплачену заробітну плату в розмірі 2010,21 грн. з відрахуванням обовязкових платежів, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 27371,52 грн., а також грошові кошти за час невиплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції в розмірі 136,12 грн., а всього 27507,64 грн., а також в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди грошові кошти в розмірі 500,00 грн. В іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог, заявлених до Черкаської міської ради, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне встановлення обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом норм матеріального права (ст. 8 Декларації прав людини), просить рішення суду першої інстанції змінити, виклавши резолютивну частину із зазначенням про стягнення коштів у тому числі з Черкаської міської ради. В обґрунтування вказує на те, що згідно норм КЗпП України трудові відносини виникають між працівником та власником підприємства, який є їх стороною (правовий висновок ВСУ від 17.11.2011 у справі №21-237а11). Суд не врахував, що в КП «СУБ Митниця» наразі відсутні працівники та підприємство не здійснює діяльність. Невиплата заробітної плати відбулася внаслідок дій та рішень міської ради, а не КП. Суд невірно послався на норми ст. 176 ЦК України, оскільки у даному випадку нормами закону передбачена можливість відповідальності територіальної громади за зобовязаннями створеної нею юридичної особи. Тільки судове рішення про стягнення коштів з міської ради зможе поновити права позивача, оскільки ніяким чином врегулювати це питання з КП у позасудовому порядку протягом тривалого часу не виявилося можливим.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав та мотивів.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, отже предметом апеляційного перегляду у даній справі є рішення суду щодо вирішення позовних вимог, заявлених до Черкаської міської ради.

Відмовляючи у задоволенні вказаних позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що, територіальна громада (яка в даній справі діє в особі Черкаської міської ради) не відповідає за зобов'язаннями створених нею юридичних осіб, тобто у даному випадку КП.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та вважає, що встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалив у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що відповідно до наказу №319к від 10.11.2016 ОСОБА_6 звільнена з роботи посади двірника з 10.11.2016 на підставі ст. 38 КЗпП (за власним бажанням). Дані обставини підтверджуються також відомостями трудової книжки. За даними довідки від 31.03.2017 №14, виданої директором КП «СУБ «Митниця», нарахована, але не виплачена зарплата позивача становить 2010,21 грн. При цьому середньоденний заробіток складає 155,52 грн.

Далі, відповідно до положень ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП).

Крім того, відповідно до п.20 постанови пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Статтею 34 ЗУ «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 20.12.1997 №1427, компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 01.01.1998, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін. Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1.

Також ст. 237-1 КЗпП передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже позовні вимоги у даній справі про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексації заробітної плати та моральної шкоди є обґрунтованими та такими, що випливають з фактичних обставин у справі та норм чинного законодавства, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Колегія суддів враховує, що правильність таких висновків суду, зокрема, щодо обґрунтованості розміру сум, стягнутих судом, у справі не оспорюється.

Одночасно, колегія суддів враховує, що на час розгляду справи КП «Служба утримання будинків «Митниця» Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 36701739) не ліквідоване. Відповідно до Статуту КП, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 16.12.2010 №2-31, власником та одноосібним засновником підприємства є територіальна громада м. Черкаси в особі Черкаської міської ради (п.1.2). Підприємство є юридичною особою з моменту державної реєстрації, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку, печатки, штампи, бланки зі своїм найменуванням, є унітарним (п.п. 1.4, 1.8). Органом управління підприємства є департамент житлово-комунального комплексу виконкому Черкаської міської радим (п.1.3). Основні напрямки діяльності підприємства визначені у статті 2 Статуту. Як передбачено п.1.6 Статуту, підприємство здійснює свою діяльність на принципах господарського розрахунку, власного комерційного ризику, бюджетного фінансування цільових програм, прийнятих ЧМР, з правом найму працівників.

Відповідно до п.п. 3.4, 3.5 Статуту, підприємство має відокремлене майно, самостійний баланс, поточний і інші рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням, штампи та фірмові бланки. Підприємство несе відповідальність за своїми зобовязаннями усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з чинним законодавством України і не несе відповідальність за зобовязаннями держави, власника та органу управління. Як визначено у п.3.7 Статуту, підприємство самостійно планує і провадить свою виробничо-господарську та іншу діяльність, а також визначає заходи соціального розвитку трудового колективу на основі і відповідно до законодавства та цього Статуту. Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис (п.3.9).

Власник (виконавчий комітет власника, орган управління та ін.) не має права втручатись у оперативну діяльність підприємства. Трудовий колектив підприємства складається з осіб, які беруть участь у його діяльності на основі трудового договору, а також інших форм, які регулюють трудові відносини працівників з підприємством. Умови організації та оплати праці членів трудового колективу підприємства, а також їх соціального захисту та страхування визначаються відповідно до вимог чинного законодавства України (п.п. 5.7, 5.9 Статуту).

Фонд оплати праці створюється у розмірах, які визначаються згідно з чинним законодавством України. Джерелом коштів на оплату праці працівників підприємства є частина доходу, одержаного в результаті його господарської діяльності. Мінімальна заробітна плата працівників не може бути нижче встановленого законодавством України мінімального розміру заробітної плати (п.6.4).

Отже за змістом вказаних положень Статуту підприємства-роботодавця саме останнє забезпечує виконання працівниками їх трудових обовязків та здійснює оплату їх праці.

Також, як вірно вказано судом першої інстанції, відповідно до ч.1 ст.176 ЦК України держава, зокрема, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Як передбачено частинами 1-3 статті 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Отже саме юридична особа, створена органом місцевого самоврядування, є окремим субєктом правовідносин, зокрема, у сфері трудового законодавства.

Таким чином нормами законодавства не передбачено солідарного обовязку у засновника юридичної особи, як самостійного субєкта правовідносин, відповідати за її зобовязаннями, у тому числі, перед найманими працівниками, про що доводить апелянт у даній справі.

Колегія суддів відхиляє апеляційні доводи з посиланням на правовий висновок ВСУ від 17.11.2011 у справі №21-237а11, адже він не є правовим висновком, який у розумінні вимог ст. 360-7 ЦПК України є обовязковим до застосування, оскільки даний висновок ВСУ зробив стосовно обставин конкретної справи, а не стосовно застосування певної норми матеріального права, про що вказано в ст. 360-7 ЦПК України.

Також апеляційні доводи про відсутність в КП «СУБ Митниця» працівників та фактичне припинення здійснення цим підприємством діяльності не свідчать про можливість покладення зобовязань підприємства по виплаті заробітної плати на іншу особу, оскільки вказане не передбачено нормами законодавства.

Апеляційні доводи про те, що невиплата заробітної плати відбулася внаслідок дій та рішень міської ради, а не КП, незалежно від їх доведеності, не дають підстав для покладення обовязку по оплаті праці працівників юридичної особи, на орган місцевого самоврядування, який є її засновником, що суперечитиме вищенаведеним положенням ч.1 ст.176 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено з посиланням на конкретну правову норму те, що суд невірно послався на норми ст. 176 ЦК України, та те, що в даному випадку нормами закону передбачена можливість відповідальності територіальної громади за зобовязаннями створеної нею юридичної особи.

Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для скасування рішення суду, яке є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06 червня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до комунального підприємства «Служба утримання будинків «Митниця» Черкаської міської ради, та до Черкаської міської ради про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації частини заробітної плати, відшкодування моральної шкоди - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді :