Рішення № 69410358, 09.10.2017, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6750/17

Провадження № 2/711/2204/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2017 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Степаненка О.М.,

за участю секретаря - Кобаль В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Азот» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позовні вимоги мотивує тим, що наказом № 599-ОК від 05.04.1994 він був прийнятий на роботу до відповідача на посаду провідного інженера-електрика відділу головного прибориста. 01.05.2013 був переведений на посаду провідного інженера-електрика бюро АСУ ТП відділу головного метролога. 12.08.2014 переведений на посаду провідного інженера-програміста бюро АСУ ТП відділу головного метролога.

Відповідно до наказу керівництва підприємства за № 355-ВК від 14.04.2017 його було звільнено з посади на підставі ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. На день звільнення відповідачем не було здійснено з ним повний розрахунок.

Згідно з довідкою № 426 від 09.08.2017 заборгованість з виплати заробітної плати складає 21397,74 грн.

Крім того, оскільки з дня його звільнення по даний час відповідач не сплатив йому заробітну плату, він, на підставі ст. 117 КзПП України, повинен виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з 20.04.2017 по 16.08.2017 (день звернення до суду), що складає 80 робочих днів.

У відповідності до довідки №425 від 09.08.2017 його середньоденна заробітна плата становить 388,40 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає до стягненню з відповідача на його користь становить 31072 грн.: (388,40 грн. х 80 днів = 31072 грн.)

На підставі вищевикладеного просить суд стягнути з ПАТ «Азот» на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 21397,74 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 31072 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути із відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 21397,74 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, яка виникла за період з 20.04.2017 по 05.10.2017 в розмірі 38451,60 грн.

Представник відповідача ПАТ «Азот» за довіреністю Леонічева Д.В. позовні вимоги визнала частково, подала заперечення на позов. Зі змісту заперечення вбачається, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 21397,74 грн. відповідач визнає. В задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені просили відмовити, оскільки, на їх думку, не виплата заробітної плати позивачу сталася не з вини товариства, а в зв'язку із тим, що підприємство опинилося у скрутному фінансовому становищі завдяки політичній та економічній обстановці у країні, а також в зв'язку із тим, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 29.05.2017 було винесено постанову про арешт майна ПАТ «Азот», завдяки якої були накладені арешти на рахунки товариства, що стало підставою для не виплати заробітної плати позивачу. Крім того, просять суд застосувати принцип співмірності під час розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до розміру заборгованості по заробітній платі, яка значно менше ніж заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення з наступних підстав.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідно до наказу № 355-ВК від 14.04.2017 ОСОБА_1 звільнений з роботи, з посади провідного інженера-програміста, з 19.04.2017, на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП (за скороченням штату працівників). Дані обставини підтверджуються записом у трудовій книжці позивача та копією наказу про звільнення.

Відповідно до довідки виданої ПАТ «Азот» 09.08.2017 за № 426, нарахована, але не виплачена позивачу заробітна плата станом на 07.08.2017 складає 21397,74 грн.: за лютий 2017 року - 1941,01 грн., березень 2017 року - 7910,36 грн., квітень 2017 року - 11546,37 грн.

Обчислення середнього заробітку проводиться в порядку встановленому постановою КМУ № 100 від 08.02.1995. Згідно вимог вищевказаної постанови середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Період невиплати позивачу заробітної плати за період з 20.04.2017 по 05.10.2017 складає 99 робочих днів. Відповідно до довідки виданої 09.08.2017 ПАТ «Азот» за № 425 середньоденний заробіток позивача складає 388,40 грн. Таким чином, середній заробіток позивача за весь час затримки розрахунку по день винесення судом рішення становить 38451,60 грн. (388,40 х 99).

Станом на час розгляду справи, встановлено, що КП ПАТ «Азот» (код ЄДРПОУ 00203826) не ліквідоване, що підтверджується даними інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань МЮУ.

Справи щодо захисту порушених, оспорюваних або невизнаних прав, свобод чи інтересів, що виникають із трудових відносин, за положеннями ст. 15 ЦПК України розглядаються судами у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до положень ст.ст. 11, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.ч. 2,3 ст. 58 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України та КЗпП України.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: «Про оплату праці», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»; Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст. 115 ч.1 КЗпП України).

Частиною першою ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивачем не порушені строки звернення до суду, передбачені ст. 233 КЗпП України (позовна заява надійшла до суду 24.07.2017) з врахуванням положень рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 по справі № 4-рп/2012.

При розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком (ст. 238 КЗпП України).

Як передбачено ст. 116 цього Кодексу, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП).

Крім того, відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, оскільки згідно довідки виданої ПАТ «Азот» 09.08.2017 за № 426, нарахована, але не виплачена позивачу заробітна плата складає 21397,74 грн. остання підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, з відрахуванням обов'язкових платежів. При цьому, сам по собі факт відсутності коштів у товаристві не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. До того ж, під час розгляду справи судом не встановлено вини позивача, як працівника підприємства, у виникненні становища, яке призвело до затримки розрахунку по заробітній платі.

Що стосується позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати, то враховуючи те, що оскільки період затримки виплати заробітної плати позивачу становить 99 робочих днів (за період з 20.04.2017 по 05.10.2017), середньоденний розмір зарплати позивача становить - 388,40 грн., тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають кошти за затримку розрахунку у розмірі 38451,60 грн. (388,40 х 99).

Такі висновки суду узгоджуються із правовими позиціями ВСУ у справі № 6-113цс16 від 27.04.2016, у справі № 6-60цс13 від 03.07.2013.

Крім того, згідно з абзацом п'ятим п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести у своєму рішенні розрахунки, з яких він визначав суми стягнення. Оскільки справляти і сплачувати ПДФО та військовий збір - це обов'язок роботодавця, у резолютивній частині судового рішення визначають суму без їх утримання.

На думку суду, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, посилання відповідача в запереченні на позов на відсутність вини товариства у не виплаті заробітної плати позивачу, оскільки не виплата коштів позивачу, відповідно до довідки від 09.08.2017 за № 426, почалася з лютого 2017 року та продовжилася в березні 2017, квітні 2017 року. Відповідно до доказів наданих відповідачем до заперечення на позов, постанова про арешт рухомого та нерухомого майна ТОВ «Азот» була постановлена головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Тертичною В.В. 29.05.2017, тобто значно пізніше ніж почалося порушення трудових прав позивача. Також не може бути підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, твердження відповідача в запереченні на позов на тривалий період здійснення виконавчих дій органами державної виконавчої служби та арешт всього майна ПАТ «Азот», в тому числі і рахунків з яких працівникам товариства виплачувалася заробітна плата, оскільки відповідачем не було суду доведено жодними доказами, які дії були вжиті ними стосовно як найшвидшого відновлення порушених прав позивача (оскарження постанов державного виконавця про накладення арешту тощо).

Крім того, відповідачем до суду надана копія постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Тертичної В.В. від 29.05.2017 про накладення арешту на рухоме і нерухоме майно, але відомостей про накладення арешту на рахунки відповідача, з яких виплачувалася заробітна плата, надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Частиною п'ятою статті 97 Кодексу законів про працю встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Частиною шостою статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

За таких обставин не доведено накладення арешту на кошти, призначені для оплати праці працівників боржника. А при ум ові наявних таких арештів боржник зобов'язаний був вжити всіх заходів для звільнення від арешту таких коштів.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення про стягнення заробітної плати в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.

На підставі ст.ст. 79, 88 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ПАТ «Азот» в дохід держави судовий збір в розмірі 640 грн.

На підставі викладеного та, керуючись Конституцією України, ЗУ «Про оплату праці», ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427, ст.ст. 3, 4, 94, 115, 116, 117, 233, 238, 237-1 КЗпП, правовими позиціями ВСУ, рішенням КСУ № від 15.10.2013 № 9- рп/2013, ст.ст. 77, 78 ГК України, ст. 176 ЦК України, ЗУ «Про судовий збір», ст.ст. 3, 4, 10, 11, 15, 174, 79, 88, 209 -223, 367 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 21397,74 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення в сумі 38451,60 грн., а всього 59849,34 грн.

Рішення по заробітній платі в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» судовий збір в дохід держави в сумі 640 грн.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий: О. М. Степаненко