Рішення № 6940935, 04.12.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.09                                                                                 Справа № 8/226

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восточно-європейська транспортно-експедиційна компанія», м. Луганськ,

до Відкритого акціонерного товариства «Об’єднання Склопластик», м. Сєвєродонецьк Луганської області, -

про стягнення 75574 грн. 37 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.

при секретарі судового засідання Рубан І.Є.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Голуб М.С. - представник за довіреністю №б/н від 01.11.09 року; Горіянов В.В. –представник за довіреністю №б/н від 01.11.09 року;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги перевезення у сумі 55471,99 грн., пені у сумі 11721,81 грн., інфляційних нарахувань у сумі 6864,64 грн. та 3% річних у сумі 1515,93 грн.;

судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 27 жовтня до 13 листопада 2009 року та з 13 листопада до 04 грудня 2009 року - у зв’язку з неявкою представників сторін та невиконанням вимог суду у частині подання витребуваних документів.

До початку судового засідання, призначеного на 04.12.09 року, представником позивача заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, потивуючи його неналежним виконанням з боку відповідача умов договору №11-03/08, укладеного між сторонами 25.03.08 року.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з’явився, участь у нього свого повноважного представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи від 13.11.09 року за вих. №б/н; та ін.).

          Представники позивача не заперечили проти розгляду спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

          Враховуючи викладене, приймаючи до уваги обставини справи, у т.ч. те, що встановлений ч.1 ст. 69 ГПК України термін судового розгляду закінчується 08.12.09 року, що унеможливлює для суду подальше відкладення розгляду справи, - суд, керуючись ст.ст.4-3,22,43 та 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути цей спір по суті у даному судовому засіданні, за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

          І.Заслухавши представників позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

          25.03.08 року між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) укладено договір, предметом якого є регламентація взаємовідносин між перевізником та замовником, які виникають при плануванні, розрахунках та здійсненні внутрішніх (по Україні) автомобільних перевезень вантажів та наданні інших послуг, пов’язаних з автомобільними перевезеннями вантажів (п.1.1).

          Перевезення здійснюються на підставі заявок замовника на перевезення вантажів (п.2.1). Замовник зобов’язаний здійснити оплату послуг з перевезення вантажу (п.2.3). Оплата за перевезення вантажу здійснюється на підставі взаємно узгоджених ставок-нетто. Ставка-нетто за кожне перевезення встановлюється заявкою на перевезення або додатковою угодою по факсу (п.3.1). Замовник здійснює необхідні згідно договору платежі не пізніше 5-ти робочих днів з моменту отримання рахунків на оплату та товарно-транспортних накладних(ТТН), з позначкою про доставку вантажу (п.3.2). Замовник не має права в односторонньому порядку, без письмового узгодження з перевізником, знімати або не сплачувати ставки фрахту або інші платежі, які він зобов’язаний здійснити згідно цьому договору (п.3.3).

          Сторона, яка порушила зобов’язання за цим договором, повинна негайно усунути ці порушення, з повідомленням про це іншої сторони (п.4.1). За прострочення оплати рахунків за перевезення у терміни, встановлені п.3.2 цього договору, замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення (п.4.2.4).

          Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.08 року. У разі, якщо за 3 міс. до закінчення терміну його дії жодна із сторін не повідомить іншу сторону у письмовій формі про його припинення, то цей договір автоматично продовжує свою дію на той же період та на тих же умовах (п.8.6).

          Згідно наданих позивачем до справи документальних доказів, на виконання умов цього договору, згідно замовлень відповідача, він надав йому транспортні послуги на суму 56537,15 грн., що підтверджується наступними доказами:

          1.Заявка №б/н від 15.08.08 року на здійснення 27.08.08 року перевезення вантажу з міста Сєвєродонецька до міста Варменштайннах (Німеччина).

          Факт здійснення перевезення підтверджено: ТТН А№002099 від 27.08.08 року; з підтвердженням вантажоотримувачем факту отримання вантажу; актом №8080400066 від 07.10.08 року на суму 8298,84 грн.

          07.10.08 року перевізник спрямував на адресу замовника рахунок-фактуру №СФ-8080400066 від 07.10.08 року на суму 8298.84 грн., з терміном оплати до 10.10.08 року;

          2.Заявка №б/н від 02.09.08 року на здійснення 08.09.08 року перевезення вантажу з міста Сєвєродонецька до міста Варменштайннах (Німеччина).

          Факт здійснення перевезення підтверджено: ТТН А№235561 від 08.09.08 року; з підтвердженням вантажоотримувачем факту отримання вантажу; актом наданих послуг (виконаних робіт) №80904S0011 від 28.09.08 року на суму 8933,38 грн.

          26.09.08 року перевізник спрямував на адресу замовника рахунок-фактуру №СФ-80904S0011 від 26.09.08 року на суму 8933,38 грн, з терміном оплати до 10.10.08 року.

          3.Заявка №б/н від 02.09.08 року на здійснення 08.09.08 року перевезення вантажу з міста Сєвєродонецька до міста Варменштайннах (Німеччина).

          Факт здійснення перевезення підтверджено: ТТН А№002432 від 15.09.08 року; з підтвердженням вантажоотримувачем факту отримання вантажу; актом наданих послуг (виконаних робіт) №8090400013 від 07.10.08 року на суму 8298,84 грн.

          07.10.08 року перевізник спрямував на адресу замовника рахунок-фактуру №СФ-8090400013 від 07.10.08 року на суму 8298,84 грн., з терміном оплати до 10.10.08 року;

          4.Заявка №б/н від 18.09.08 року на здійснення 08.09.08 року перевезення вантажу з міста Сєвєродонецька до міста Варменштайннах (Німеччина).

          Факт здійснення перевезення підтверджено: ТТН А№0245258 від 25.09.08 року; з підтвердженням вантажоотримувачем факту отримання вантажу; актом надання послуг (виконаних робіт) №80904000063 від 21.10.08 року на суму 8031,04 грн.

          21.10.08 року перевізник спрямував на адресу замовника рахунок-фактуру №СФ-8090400063 від 21.10.08 року на суму 8031,04 грн., з терміном оплати до 04.11.08 року;

          5.Заявка №б/н від 22.09.08 року на здійснення 23.09.08 року перевезення вантажу з міста Сєвєродонецька до ТОВ «Едельвейс»Харківської області.

          Факт здійснення перевезення підтверджено: ТТН №б/н від 23.09.08 року; з підтвердженням вантажоотримувачем факту отримання вантажу; актом наданих послуг (виконаних робіт) №8090500142 від 03.10.08 року на суму 1950,00 грн.

          03.10.08 року перевізник спрямував на адресу замовника рахунок-фактуру №СФ-8090500142 від 03.10.08 року на суму 1950,00 грн., з терміном оплати до 17.10.08 року;

          6.Заявка №б/н від 25.09.08 року на здійснення 25.09.08 року перевезення вантажу з міста Сєвєродонецька до міста Бердянська.

          Факт здійснення перевезення підтверджено: ТТН №81501442 від 25.09.08 року; з підтвердженням вантажоотримувачем факту отримання вантажу; актом наданих послуг (отриманих робіт) №80905000158 від 03.11.08 року на суму 2000,00 грн.

          03.11.08 року перевізник спрямував на адресу замовника рахунок-фактуру №СФ-81005000158 від 03.11.08 року на суму 2000,00 грн., з терміном оплати до 17.11.08 року;

          7.Заявка №б/н від 30.09.08 року на здійснення 30.09.08 року перевезення вантажу з міста Сєвєродонецька до міста Дніпродзержинська.

          Факт здійснення перевезення підтверджено: ТТН А№9665 від 30.09.08 року; з підтвердженням вантажоотримувачем факту отримання вантажу; актом наданих послуг (отриманих робіт) №8090500180 від 22.10.08 року на суму 2150,00 грн.

          22.10.08 року перевізник спрямував на адресу замовника рахунок-фактуру №СФ-8090500180 від 22.10.08 року на суму 2150,00 грн., з терміном оплати до 05.11.08 року;

          8.Заявка №б/н від 30.09.08 року на здійснення 06.10.08 року перевезення вантажу з міста Сєвєродонецька до міста Варменштайннах (Німеччина).

          Факт здійснення перевезення підтверджено: ТТН А№049473 від 06.10.08 року; з підтвердженням вантажоотримувачем факту отримання вантажу; актом наданих послуг (отриманих робіт) №8090400003 від 28.10.08 року на суму 7999,32 грн.

          28.10.08 року перевізник спрямував на адресу замовника рахунок-фактуру №СФ-8100400003 від 28.10.08 року на суму 7999,32 грн., з терміном оплати до 11.11.08 року;

          9.Заявка №б/н від 08.10.08 року на здійснення 13.10.08 року перевезення вантажу з міста Сєвєродонецька до міста Варменштайннах (Німеччина).

          Факт здійснення перевезення підтверджено: ТТН А№049470 від 13.10.08 року; з підтвердженням вантажоотримувачем факту отримання вантажу; актом наданих послуг (отриманих робіт) №8100400016 від 11.11.08 року на суму 8875,73 грн.

          28.10.08 року перевізник спрямував на адресу замовника рахунок-фактуру №СФ-8100400016 від 11.11.08 року на суму 8875,73 грн., з терміном оплати до 25.11.08 року.

          Документальні докази отримання замовником (відповідачем) кожного з цих пакетів документів додано до справи.

          З службового листування, яке мало місце між сторонами за цим спором, вбачається, що замовник (відповідач) повністю визнавав наявність боргу за вищеперелічені автомобільні перевезення та спрямовував на адресу перевізника графіки його погашення (а.с.56-57), однак станом на час розгляду цього спору судом сплатив лише 1065,16 грн., з урахуванням чого сума основного боргу становить 55471,99 грн.

Позивач на цю суму боргу, керуючись умовами укладеного між сторонами договору та чинним законодавством, нарахував:

пеню за період з 08.10.08 року по 21.09.09 року у сумі 11721,81 грн.;

інфляційні нарахування у сумі 6864,64 грн.;

3% річних у сумі 1515,93 грн.

Таким чином, загальна сума позову становить 75574,37 грн., які він просить стягнути з відповідача.

Останній позов не оспорив та не спростував.

ІІ.Заслухавши представників позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

1.Згідно статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до договору транспортного експедирування.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача документальні докази факту здійснення автоперевезення за вказаним у заявці маршрутом, повинен був у визначений договором строк оплатити вартість цього автоперевезення, однак зробив це не у повному обсязі.

          Згідно ст.908 ЦКУ перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

          Статтею 909 ЦКУ встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

          Згідно частинам 1 та 2 ст.916 ЦКУ за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

          Що стосується транспортного експедирування, то згідно ст. 929 ЦКУ за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.           Закон (стаття 931 ЦКУ) визначає, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату. Статтею 932 Цивільного кодексу України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.909, 917 та 919 ЦКУ, - тобто здійснив перевезення та видачу вантажу вантажоотримувачу.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору, не повністю сплативши вартість наданих йому експедитором послуг з автоперевезень.          

Так, статтею 920 ЦКУ встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

          А статтею 934 ЦКУ встановлено відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування, згідно якій за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (Правові наслідки порушення зобов’язань. Відповідальність за порушення зобов’язань).           Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення основного боргу, інфляційних нарахувань та 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

          2.Що стосується стягнення пені, то позивач при її визначенні та заявлені до стягнення припустився порушення вимог чинного законодавства.

          Так, згідно частині 1 ст. 549 ЦКУ неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 цієї статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Як сказано у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі –ГКУ), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Вищезгаданим договором, укладеним між сторонами за цим спором, не встановлено право експедитора (перевізника) на стягнення пені понад термін, визначений у ч. 6 ст. 232 ГКУ.

          Згідно матеріалам справи, позивач звернувся до суду з позовом 08.10.09 року (а.с.2-4).

          Пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦКУ передбачено скорочений –річний –термін для стягнення пені.

          Позивач припустився порушення вимог чинного законодавства при визначенні суми пені за наступні періоди:

          з 08.10.08 року по 21.09.09 року (тобто за 349 днів) з суми боргу 8933,38 грн., визначивши її у розмірі 1984, 41 грн., в той час як пеня підлягає нарахуванню у сумі 1034,85 грн.;

          з 16.10.08 року по 24.04.08 року (тобто за 191 днів) з суми боргу 1950,00 грн., визначивши її у розмірі 244,47 грн, в той час як пеня підлягає стягненню у сумі 232,95грн.;

          з 17.10.08 року по 21.09.08 року (тобто за 340 днів) з суми боргу 8298,84 грн., визначивши її у розмірі 1794,49 грн, в той час як пеня підлягає стягненню у сумі 960,58 грн. (рахунок-фактура №СФ-8090400013 від 07.10.08 року);

з 17.10.08 року по 21.09.08 року (тобто за 340 днів) з суми боргу 8298,84 грн., визначивши її у розмірі 1794,49 грн, в той час як пеня підлягає стягненню у сумі 960,58 грн. (рахунок-фактура №СФ-8090400066 від 07.10.08 року);

          з 01.11.08 року по 21.09.08 року (тобто за 325 днів) з суми боргу 8031,04 грн., визначивши її у розмірі 1657,58 грн, в той час як пеня підлягає стягненню у сумі 928,24 грн. (рахунок-фактура №СФ-8090400063 від 21.10.08 року);

          з 01.11.08 року по 21.09.08 року (тобто за 325 днів) з суми боргу 2150,00 грн., визначивши її у розмірі 443,75 грн, в той час як пеня підлягає стягненню у сумі 248,50 грн. (рахунок-фактура №СФ-8090400180 від 22.10.08 року);

          з 07.11.08 року по 21.09.08 року (тобто за 319 днів) з суми боргу 7999,32 грн., визначивши її у розмірі 1619,56 грн, в той час як пеня підлягає стягненню у сумі 924,01 грн.;

          з 21.11.08 року по 21.09.08 року (тобто за 305 днів) з суми боргу 2000,00 грн., визначивши її у розмірі 386,56 грн, в той час як пеня підлягає стягненню у сумі 230,67 грн. (рахунок-фактура №СФ-8090500158 від 03.11.08 року);

          з 21.11.08 року по 21.09.08 року (тобто за 305 днів) з суми боргу 8875,73 грн., визначивши її у розмірі 1715,52 грн, в той час як пеня підлягає стягненню у сумі 1023,68 грн. (рахунок-фактура №СФ-8100400016 від 11.11.08 року);

          Таким чином, всього за вказані періоди пеня підлягала нарахуванню у загальній сумі 6625,04 грн. (1034,85 грн.+ 232,95грн.+ 960,58грн.+960,58 грн.+928,24 грн.+ 248,50 грн. + 924,01 грн. + 230,67 грн. + 1023,68 грн.+ 80,98 грн. (за період з 25.04.09 року по 21.09.09 року)).

          Звідси, - пеня підлягає стягненню частково –у вищезазначеній сумі.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,45,47-1 та 49 ГПК України, покладає їх на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведеного до суду.

З відповідача підлягають стягненню: державне мито у сумі 704,77 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 220,08 грн.

Решта позовних вимог покладаються на позивача.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 908,909,916,917,919,921,929,931,932,934 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44,45,47-1,49,75,82,84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Об’єднання Склопластик», ідентифікаційний код 05758977, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2 Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Восточно-європейська транспортно-експедиційна компанія», ідентифікаційний код 34449617, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Билінная, 15, - основний борг за надані послуги з автоперевезення у сумі 55471 (п’ятдесят п’ять тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 99 коп., інфляційні нарахування у сумі 6864 (шість тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 64 коп.; пеню –6625 (шість тисяч шістсот двадцять п’ять) грн. 04 коп., 3% річних – 1515 (одна тисяча п’ятсот п’ятнадцять) грн. 93 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 77 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 220 (двісті двадцять) грн. 08 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 04.12.09 року за згодою представників позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 07 грудня 2009 року.

Суддя                                                   А.П.Середа