Рішення № 6940890, 30.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.09                                                                                 Справа № 4/144

Розглянувши матеріали справи

Закритого акціонерного товариства Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька", м. Красний Луч Луганської області

до Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ

про стягнення 124492 грн. 25 коп.

Суддя Батюк Г.М.

секретар судового засідання Чорна І.М.

за участю представників сторін:

від позивача –Сафонов Д.О., довіреність № 18 від 15.07.09;

від відповідача –Орехова Г.І., довіреність № 03/5-619 від 31.12.08 .

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пеню у розмірі 100137 грн.14 коп., 3% річних в сумі 8503 грн.50 коп., інфляційні нарахування в сумі 15851 грн.61 коп. за договором про надання послуг № 28 від 29.07.05.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 26.11.09 №1042, зданого до суду 30.11.09, розмір позовних вимог не визнає та просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що раніше судовими рішеннями вже були застосовані штрафні санкції, сума яких майже дорівнює суму основного боргу.

Відповідач посилається на норму ст. 233 ГК України, за якою у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, тому просить зменшити розмір штрафних санкцій (пені).

Крім того, відповідач пояснює, що судові рішення по справі № 16/24 та 9/255(16/24) не виконуються з причин введення мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" № 2711-ІV від 23.06.05 та відсутності грошових коштів на погашення боргів кредиторам через те, що Законом України "Про державний бюджет України на 2009 рік" кошти на покриття собівартості видобутого вугілля не передбачені, а тих коштів, які отримано від реалізації вугільної продукції, достатньо лише на виплату заробітної плати працівникам підприємства.

До того ж відповідач посилається на телеграму Прем'єр-міністра України № 1691/0/2-08 від 03.12.08, за якою всі кошти, отримані за відвантажене вугілля в першу чергу спрямовуються на виплату заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на вищевказаний договір про надання послуг № 28 від 29.07.05, за яким відповідач (замовник) прийняв на себе зобов'язання власними силами та коштами надати для збагачення позивачу (виконавцю) вугілля та сплатити вартість послуг (п. 1.1), а також згідно з умовами п. 3.7 сплатити всі витрати, пов'язані із завантаженням продуктів збагачення залізничним транспортом.

За умовами п. 1.2 договору позивач зобов'язався збагачувати вугілля на умовах давальницької сировини з метою отримання продуктів збагачення та передачею їх відповідачу.

На виконання вказаного договору позивач надав відповідні послуги на загальну суму 474583 грн. 60 коп., яка станом на 05.11.09 залишалась непогашеною.

Між сторонами були підписані відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Пунктом 5.1 договору передбачена оплата вартості послуг протягом 5-ти днів з моменту отримання відповідного рахунку замовником.

У зв'язку з непогашенням боргу позивач звернувся з позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних та пені.

Рішенням господарського суду Луганської області у справі № 16/24від 14.04.08 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача борг у розмірі 474583 грн. 60 коп., інфляційні нарахування в сумі 88308 грн. 45 коп., 3% річних в сумі 29031 грн. 62 коп., та судові витрати. В решті вимог відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 13.05.08 по справі № 16/24 щодо рішення господарського суду Луганської області від 14.04.08 у цій справі в частині відмови у стягненні пені у розмірі 353205 грн.73 коп. та розподілу судових витрат скасовано та було стягнуто з відповідача вказану пеню, судові витрати, в решті рішення залишено без змін.

За новим розглядом після прийняття відповідної постанови Вищим господарським судом України (постанова ВГСУ від 19.11.08 № 16/24) рішенням господарського суду Луганської області від 20.01.09 по справі № 9/255(16/24) сума пені у розмірі 353205 грн.73 коп. була стягнута.

Рішенням господарського суду Луганської області від 28.04.09 по справі № 9/188 позов задоволено частково, з позивача на користь відповідача стягнуто пеня в сумі 73697 грн. 59 коп. за період з 08.04.08 по 08.04.09, інфляційні нарахування в сумі 131675 грн. 63 коп. за період з 19.01.08 по 07.04.09, 3% річних в сумі 17085 грн. 00 коп. за період з 19.01.08 по 01.04.09. В задоволені вимоги про стягнення пені у розмірі 100000 грн. відмовлено.

Оскільки грошове зобов'язання відповідачем не виконане, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем за даним позовом нараховані відповідачу інфляційні нарахування в сумі 15851 грн. 61 коп. за період з 08.04.09 по 05.11.09 та 3% річних в сумі 8503 грн. 50 коп. за період з 02.04.09 по 05.11.09 за період прострочення грошового зобов'язання.

Позивачем нарахована пеня у розмірі 100137 грн. 14 коп. за період з 09.04.09 по 05.11.09, виходячи з умови пункту 6.5 договору, яким за порушення грошового зобов'язання передбачена пеня у розмірі 0,1% від простроченої суми платежу за кожний день прострочення, включаючи день погашення заборгованості.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача, відповідача і надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір про надання послуг № 28 від 29.07.05, за яким відповідач (замовник) прийняв на себе зобов'язання власними силами та коштами надати для збагачення позивачу (виконавцю) вугілля та сплатити вартість послуг (п. 1.1), а також згідно з умовами п. 3.7 сплатити всі витрати, пов'язані із завантаженням продуктів збагачення залізничним транспортом.

На виконання вказаного договору позивач надав відповідні послуги на загальну суму 474583 грн.60 коп., яка станом на 15.11.09 залишалась непогашеною.

Пунктом 5.1 договору передбачена оплата вартості послуг протягом 5-ти днів з моменту отримання відповідного рахунку замовником.

Вказані рахунки були отримані відповідачем двічі: перший раз нарочно, про що зазначено у відповідному розділі акту звірення розрахунків від 03.10.07, та оскільки докази направлення цих рахунків не збереглися, позивачем вдруге були направлені рахунки на адресу ОП шахта "Вергелівська" поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення, що підтверджується вказаними повідомленнями із зазначенням дати вручення рахунків.

У зв'язку з непогашенням боргу позивач звернувся з позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних та пені.

За правилами ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Луганської області у справі № 16/24від 14.04.08 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача борг у розмірі 474583 грн. 60 коп., інфляційні нарахування в сумі 88308 грн. 45 коп., 3% річних в сумі 29031 грн. 62 коп., та судові витрати. В решті вимог відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 13.05.08 по справі № 16/24 щодо рішення господарського суду Луганської області від 14.04.08 у цій справі в частині відмови у стягненні пені у розмірі 353205 грн.73 коп. та розподілу судових витрат скасовано та було стягнуто з відповідача вказану пеню, судові витрати, в решті рішення залишено без змін.

За новим розглядом після прийняття відповідної постанови Вищим господарським судом України ( постанова ВГСУ від 19.11.08 № 16/24) рішенням господарського суду Луганської області від 20.01.09 по справі № 9/255(16/24) сума пені у розмірі 353205 грн.73 коп. була стягнута.

Рішенням господарського суду Луганської області від 28.04.09 по справі № 9/188 позов задоволено частково, з позивача на користь відповідача стягнуто пеня в сумі 73697 грн. 59 коп. за період з 08.04.08 по 08.04.09, інфляційні нарахування в сумі 131675 грн. 63 коп. за період з 19.01.08 по 07.04.09, 3% річних в сумі 17085 грн. 00 коп. за період з 19.01.08 по 01.04.09. В задоволені вимоги про стягнення пені у розмірі 100000 грн. відмовлено.

Разом з тим, статтею 233 ГК України надано право суду зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Законодавець встановив, що при цьому повинно бути взято до уваги:

·          ступінь виконання зобов'язання боржником,

·          майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні,

·          не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічна норма міститься й у п. 3 ст. 83 ГПК України, за якою господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільнити повністю боржника від їх сплати.

Суд приймає до уваги той факт, що за попередніми судовими рішеннями з відповідача вже було стягнута пеня у розмірі 426903 грн. 32 коп. за основним боргом 474583 грн. 60 коп., а за цим позовом позивач просить стягнути з відповідача пені в сумі 100137 грн. 14 коп., таким чином загальна сума пені, заявлена позивачем до стягнення 527040 грн. 46 коп., що є надмірно великою.

Вирішуючи цей спір, суд виходив, крім іншого, й з того, що судові рішення по справах: № 16/24; №9/255(16/24) та № 9/188 не виконуються з причин введення мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" № 2711-ІV від 23.06.05 та відсутності у відповідача грошових коштів на погашення боргів кредиторам через скрутне фінансове становище, що підтверджується копією звіту про фінансові результати за 9 місяців 2009 року.

Суд враховує доводи відповідача щодо телеграми Прем'єр-міністра України № 1691/0/2-08 від 03.12.08, за якою всі кошти, отримані за відвантажене вугілля в першу чергу спрямовуються на виплату заробітної плати.

Сума пені за прострочення платежу за період з 09.04.09 по 05.11.09 складає 100137 грн. 14 коп., нарахована позивачем обґрунтовано, яку суд зменшує на підставі п.3 ст.83 ГПК України до 50068 грн. 57 коп.

Сума пені 50068 грн. 57 коп. за період з 09.04.09 по 05.11.09, нарахована позивачем обґрунтовано, підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, а саме, стягнення з відповідача інфляційні нарахування в сумі 15851 грн. 61 коп. за період з 08.04.09 по 05.11.09 ; 3% річних в сумі 8503 грн. 50 коп. за період з 02.04.09 по 05.11.09 ;пеню у розмірі 50068 грн. 57 коп. за період з 09.04.09 по 05.11.09, оскільки вимоги позивача заявлені обґрунтовано, підтверджені матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

У судовому засіданні 30.11.09 за згодою представників судового процесу була оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Відповідно до ст.44,49 ГПК України витрати по держмиту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки внаслідок його неправомірних дій виник спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.525,526, 625 ЦК України, ст.ст.173, 193,233 ГК України, ст.ст. 35,44,49, п.3 ст. 83, ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України, суддя, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1-в, код ЄДРПОУ 32473323 на користь Закритого акціонерного товариства Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька", м. Красний Луч Луганської області, вул. А. Барбюса, 1, код ЄДРПОУ 32163608, інфляційні нарахування в сумі 15851 грн. 61 коп.; 3% річних в сумі 8503 грн. 50 коп.; пеню у розмірі 50068 грн. 57 коп.,

витрати по держмиту в сумі 1244 грн. 92 коп., 236 грн. 00 коп. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 50068 грн. 57 коп. –відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення –07.12.09

СУДДЯ                                         Г.М.Батюк