Рішення № 6940801, 01.12.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.09 Справа № 17/247(7/19)

За позовом Акціонерного комерційного банку “ІНДУСТРІАЛБАНК” в особі Луганської філії АКБ “ІНДУСТРІАЛБАНК” , м. Луганськ

до Закритого акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” в особі Луганської філії закритого акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” , м. Луганськ

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору фізична особа ОСОБА_1 , м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 6319 грн. 91 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача Лимар В.В., провідний спеціаліст відділу врегулювання страхових випадків, довіреність № ГО-09/168 від 10.09.2009;

від відповідача представник не прибув;

від 3-ї особи представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування за договором кредиту № KRCK/0411/219/06 від 11.10.2006 в розмірі 6319,91 грн., що складається з: 5649,91 грн. сума кредиту; 270,00 грн. сума відсотків, 400,00 грн. сума комісії.

При первісному розгляді спору рішенням господарського суду Луганської області від 13.10.2008 позов задоволено частково, стягнуто на користь позивача страхове відшкодування кредиту у сумі 869,91 грн. та відсоткам у сумі 39,01 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2009 господарського суду Луганської області від 13.10.2008 скасовано і справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Розпорядженням голови господарського суду Луганської області Зубової Л.В. від 06.10.2009 справу передано на розгляд судді Фоновій О.С .

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 29.07.2009 у справі № 7/19 підставами для направлення справи на новий розгляд до господарського суду Луганської області стало не зясування судом першої інстанції, чи було видано кредит особі, що мала стабільні та документально підтверджені джерела доходів за останні 6 місяців, які дозволяли забезпечити своєчасне виконання умов кредитного договору та чи є об'єктом страхування відповідно до договору страхування випадки надання кредиту страхувальником особі, що не мала таких джерел доходів на момент надання їй кредиту.

Крім того, місцевий господарський суд не зясував, чи можна вважати належним виконанням зобовязань за договором страхування передачу банком страховій компанії відомостей, що ґрунтуються на наданих позичальником позивачу свідомо неправдивих відомостях, чи має місце вина кредитної установи у одержанні страховою компанією таких відомостей (її форма та правові наслідки у разі існування).

Відповідач у відзивах та запереченнях на позовну заяву, проти позову заперечує з посиланням на те, що позивач належним чином не перевірив достовірність відомостей щодо доходів, які надавались позичальником. Також відповідач зазначає, що не підлягають відшкодуванню збитки, що стались внаслідок порушення позивачем вимог Правил кредитування фізичних осіб на споживчі цілі (ч.2 п.6.3 договору страхування)

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Акціонерного комерційного банку “ІНДУСТРІАЛБАНК” в особі Луганської філії АКБ “ІНДУСТРІАЛБАНК” (позивач у справі), як Банком та ОСОБА_1 (3-я особа), як Позичальником, укладено кредитний договір № KRCK/0411/219/06 від 11.10.2006 (далі Кредитний договір), за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання надати у користування кредитні кошти в розмірі 10000 грн. у порядку передбаченому п.3.1. цього Договору, строком з 11.10.06 по 25.09.08 включно, на споживчі цілі зі сплатою за користування кредитними коштами з розрахункового рахунку 9 відсотків річних, якщо інше не передбачено особливими умовами цього Договору (п.1.1. Кредитного договору).

Пунктами 4.2-4.3 Кредитного договору встановлено, що позичальник зобовязується остаточне погашення кредиту та нарахованих відсотків здійснити строком не пізніше 25.09.2008, якщо інше не передбачено особливими умовами цього Договору; починаючи з 01.11.2006, погашати кредит у рівних частках у сумі не менш ніж 435,00 грн. та сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом щомісяця, не пізніше 25 числа кожного місяця, а при повному погашенні кредиту одночасно з погашенням кредиту. Якщо 25 число місяця, або день, в якому повинно бути здійснено остаточне погашення кредиту та нарахованих відсотків припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до чинного законодавства України, то днем погашення кредиту та/або нарахованих відсотків вважається перший наступний після цього робочий день.

Пунктом 4.13. Кредитного договору встановлено, що Позичальник зобовязується починаючи з 01.11.2006, сплачувати Банку нараховану комісію за управління кредитом, отриманим на споживчі цілі, у розмірі 1% від суми нарахованого кредиту щомісячно, до 25 числа кожного місяця, наступного за звітним. Комісія сплачується за перший місяць користування кредитом, але не сплачується за останній.

Відповідно до п. 5.2. Кредитного договору, Банк має право відмовити в наданні кредиту, як повністю, так і частково, призупинити видачу кредиту, в односторонньому порядку відмовитися від цього Договору та/або розірвати (припинити) дію цього Договору, вимагати дострокового повернення кредиту, сплати відсотків та можливої неустойки, і достроково стягнути суму заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків і штрафних санкцій, направивши відповідну письмову вимогу Позичальнику, якщо зокрема: Позичальник не виконує умови цього Договору, та/або договорів, укладених у забезпечення виконання цього Договору, та з боку Позичальника має місце:

- затримання сплати частини кредиту та/або відсотків за користування кредитом щонайменше на один календарний місяць; або

- перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків;

- несплата Позичальником більше однієї виплати, у відповідності до п.4.3. цього Договору, яка перевищує пять відсотків суми кредиту;

- інше істотне порушення умов цього Договору. При цьому визначення порушення умов цього Договору істотним покладається Позичальником на Банк на розсуд останнього (п.5.2.1. Кредитного договору).

Між позивачем, як Страхувальником, та Закритим акціонерним товариством “Страхова група “ТАС” в особі Луганської філії закритого акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” (відповідач у справі), як Страховиком, укладено Договір страхування кредитного портфелю банку № 0293561500 від 23.08.2006 (далі Договір страхування).

Згідно з п.4.1 Договору страхування, предметом цього Договору є страхування ризиків Страхувальника, повязаних з невиконанням (неналежним виконанням) фізичними особами (Позичальниками) своїх договірних зобовязань за Договорами кредитними, укладеними між Страхувальником та Позичальниками (загальна кількість таких угод не обмежена) та зазначеними в Реєстрі кредитних угод.

Відповідно до п.4.2. Договору страхування, цей Договір розповсюджується на кредитні угоди, укладені після набрання чинності цим Договором.

Як встановлено у п. 4.4. Договору страхування в редакції додаткової угоди від 28.08.2006, обєкт страхування майнові інтереси Страхувальника (Кредитора), повязані з матеріальними збитками внаслідок повного або часткового неповернення Позичальником суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом на умовах Страхувальника (Кредитора) у відповідності з Договором кредитним, укладеним між Позичальником та Страхувальником, згідно з «Правилами кредитування фізичних осіб на споживчі цілі (крім кредитування в межах карткових проектів) АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК», затверджених Протоколом Правління від 05.07.2006.

Страхова сума визначається в розмірі 100 % від суми кредиту, відсотків за користування кредитом та комісії за управління кредитом, на підставі конкретних кредитних угод, згідно реєстру кредитних угод, наведеному у Додатку 1 до Договору (п.5.1. Договору страхування в редакції додаткової угоди від 28.08.2006).

Сторони у пункті 6.1 Договору страхування в редакції додаткової угоди від 28.08.2006, визначили, що страховим випадком є невиконання або часткове невиконання Позичальником своїх зобовязань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом в строки та на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді, внаслідок смерті або неплатоспроможності Позичальника.

Під неплатоспроможністю Позичальника сторони розуміють наявність факту прострочення виконання Позичальником своїх зобовязань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом комісій за управління кредитом на протязі більш ніж 30 календарних днів з моменту настання обовязку щодо сплати відповідно до умов кредитної угоди.

Не підлягають відшкодуванню збитки, що стались внаслідок випадків, передбачених п.6.3. Договору страхування.

Відповідно до п.10.5.3. Договору страхування відповідач зобовязаний в повній мірі, відповідно до визначених у п.11 цього договору страхування і Правилами та чинним законодавством України умов, провести виплату страхового відшкодування.

Після настання страхового випадку, Страхувальник зобовязаний негайно, але в будь-якому разі не пізніше ніж через 5 робочих днів, письмово повідомити про це Страховика, або його відповідні регіональні підрозділи (п.11.1.1. Договору страхування).

Для виплати страхового відшкодування Страхувальник надає Страховику заяву про настання страхового випадку з одночасною передачею всіх документів наведених у п.11.1.3 Договору страхування, в редакції додаткової угоди від 28.08.2006, які свідчать про настання страхового випадку і про розмір збитку.

У розумінні п.11.1.3 Договору страхування розмір страхового відшкодування це прострочена заборгованість Позичальника по кредитній угоді, виключаючи пеню, штрафні санкції та підвищені відсотки за прострочення, в розмірі суми кредиту, відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом на підставі умов кредитної угоди, на дату настання страхового випадку.

У разі звернення Страхувальника другий раз поспіль для виплати страхового відшкодування, Страхувальник надає Страховику заяву про настання страхового випадку з одночасною передачею всіх документів наведених у п.11.1.4. Договору страхування, які свідчать про настання страхового випадку і про розмір збитку.

У розумінні п.11.1.4. Договору в редакції додаткової угоди від 28.08.2006, страхування розмір страхового відшкодування це загальна заборгованість Позичальника по кредитній угоді, виключаючи пеню, штрафні санкції та підвищені відсотки за прострочення, в розмірі суми кредиту, відсотків за користування кредитом та комісії за управління кредитом на підставі умов кредитної угоди, на дату настання страхового випадку.

На підставі Кредитного договору, письмової заяви 3-ї особи, довідки з місця роботи, документа, що посвідчує особу, довідки про ідентифікаційний код особи, позивачем було надано 3-ї особі кредит у сумі 10000 грн. (т. 1, а.с.38-43, 59, 84).

На виконання умов Договору страхування, сторонами у справі було складено реєстр кредитних договорів за період з 01.10.2006 31.10.2006 (т.1, а.с.44) до якого увійшов Кредитний договір укладений між позивачем та 3-ю особою.

У звязку з неналежним виконанням 3-ю особою зобовязань за Кредитним договором, позивачем листом № 899 від 28.09.07 (т.1, а.с.13-14) було направлено відповідачу повідомлення про затримку виконання зобовязань позичальниками, у тому числі 3-ю особою у цій справі.

За листом № 1048 від 01.11.2007 позивачем було вручено відповідачу заяву про страхове відшкодування (а.с.9, 15), яка була відхилена останнім з посиланням на п.6.3. та п.10.4.4. Договору страхування і п.4.2. Правил страхування, у звязку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву від 16.02.2009 (т.1, а.с.67-70), від 28.10.2009 (т.2, а.с.3-5) та доповненнях до відзиву на позовну заяву від 11.03.2009.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи представників сторін, що прибули у судові засідання, та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується, у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобовязаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 989 вказаного кодексу страхувальник зобовязаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Аналогічні приписи містяться у пункті 3 частини 1 статті 20 та пункті 5 частини 1 статті 21 Закону України «Про страхування».

Частиною 1 статті 25 вказаного Закону передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 991 Цивільного кодексу України передбачена відмова від здійснення страхової виплати. Страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі, зокрема, подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про обєкт страхування або про факт настання страхового випадку.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 26 Закону України «Про страхування»підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, зокрема, є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.

На виконання умов Кредитного договору та у відповідності з положеннями «Правил кредитування фізичних осіб на споживчі цілі (крім кредитування в межах карткових проектів) АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК»(далі Правила) позивачем було надано 3-й особі, після надання останньою вищенаведеного необхідного пакету документів, кредит у сумі 10000 грн., що підтверджено матеріалами справи, у том числі заявою про видачу готівки (а.с.38-43, 59, 84), на якій факт отримання грошових коштів засвідчено підписом 3-ї особи.

Умови Кредитного договору 3-ю особою не виконувались, у звязку з чим позивачем на виконання умов Договору страхування за листом № 1048 від 01.11.07 було вручено відповідачу заяву про страхове відшкодування кредиту у сумі 869,91 грн., відсотків у сумі 39,01 грн. та комісії у сумі 146,08 грн. (т.1, а.с.9, 15).

Відповідно до умов п. 11.1.6. Договору страхування, після отримання заяви Страхувальника про страховий випадок, Страховик зобовязаний:

а) зясувати обставини страхового випадку, скласти страховий акт та визначити розмір своєї відповідальності та розміру збитку;

б) зробити розрахунок суми страхового відшкодування;

в) виплатити страхове відшкодування протягом десяти робочих днів від дня отримання всіх документів, перелічених у п.11.1.3., п.11.1.4. цього Договору, залишаючи за собою право затримати виплату в разі особливо складних обставин страхового випадку, за письмовою згодою з Страхувальником, але в будь якому разі не більш, ніж на 2 місяці.

Однак, відповідачем зазначена заява була відхилена листом № 979 від 27.11.07 (т.1, а.с.16) з посиланням на п.6.3. та п.10.4.4. Договору страхування і п.4.2. Правил страхування. Зокрема, відповідачем було відмовлено позивачу у страховому відшкодуванні, оскільки, він подав свідомо неправдиві відомості про обєкт страхування або про факт настання страхового випадку, а саме, відповідачем не були дотримані вимоги щодо належної, на думку відповідача, перевірки майнового стану позичальника, що і спричинило в подальшому несплату кредиту та відсотків по ньому.

На виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду у даній справі, які в силу ст. 11112 ГПК України є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, судом досліджуються питання: чи є об'єктом страхування відповідно до договору страхування випадки надання кредиту страхувальником особі, що не мала стабільних та документально підтверджених джерел доходів за останні 6 місяців на момент надання їй кредиту, та чи можна вважати належним виконанням зобовязань за договором страхування передачу банком страховій компанії відомостей, що ґрунтуються на наданих позичальником позивачу свідомо неправдивих відомостях, чи має місце вина кредитної установи у одержанні страховою компанією таких відомостей (її форма та правові наслідки у разі існування).

Так, п. 2.1 Правил передбачено, що кредити надаються повнолітнім і дієздатним особам громадянам України, які мають постійне проживання і основне місце роботи в регіоні, який обслуговується Банком; вік позичальника на момент закінчення строку дії кредитного договору не повинен перевищувати для чоловіків 60 років, для жінок 55 років; які мають стабільні і документально підтверджені джерела доходів за останні шість місяців, які дозволяють забезпечити своєчасне виконання умов Кредитного договору.

Згідно з п. 4.1 Правил, для розгляду питання щодо надання кредиту Позичальник надає Банку:

заяву-анкету на отримання кредиту,

документи для ідентифікації Позичальника (паспорт або інший документ, якій згідно з чинним законодавством України є підставою для ідентифікації фізичної особи; документ, виданий органом державної податкової служби України, що засвідчує присвоєння фізичній особі ідентифікаційного номера платника податків). Якщо вищевказані документи не дають змогу Банку визначити місце проживання або тимчасового перебування фізичної особи, то Банк має право витребувати від Позичальника інший документ, який містить таку інформацію.

документи, що надаються Позичальником на підтвердження своїх доходів (для позичальників, що отримують дохід, як наймані працівники, в якості документу на підтвердження своїх доходів надається: довідка з місця роботи із зазначенням посади, нарахованого та/або фактично отриманого доходу (за вирахуванням податків) протягом 6-ти останніх місяців з помісячною розбивкою або довідка про суми надходжень на картковий рахунок (до розрахунку приймаються надходження грошових коштів у вигляді заробітної плати та інших прирівняних до неї виплат на картковий рахунок, відкритий у Банку, протягом останніх шести місяців).

Як встановлено судом, Позичальником при отриманні кредиту було надано: заяву-анкету на отримання кредиту (т.1, а.с.38), документи для ідентифікації Позичальника, зокрема, ідентифікаційний код та паспорт та документи, що надаються Позичальником на підтвердження своїх доходів довідка про доходи за останні 6 місяців № 78 від 08.09.2006, підписана керівником та головним бухгалтером Приватного підприємства «Аріадна»(т.1, а.с.40).

Як встановлено п. 5.5 Правил, працівник служби безпеки Банку протягом одного робочого дня перевіряє достовірність відомостей, наданих Позичальником, репутацію Позичальника та готує письмовий висновок у формі Протоколу узгодження, який направляється працівнику фронт-офісу.

В матеріалах справи міститься службова записка про планове надання кредиту, що підписана заступником начальника відділу безпеки Луганської філії АКБ «Індустріалбанк», згідно якої встановлено, що відомості, які надані ОСОБА_1 сумніву не викликають, негативної інформації у відношення позичальника немає, а також протокол узгодження по наданню споживчого кредиту, згідно якого Позичальника за фінансовими показниками віднесено до класу А та встановлено коефіцієнт платоспроможності 2,0340. Висновок кредитного підрозділу: надання кредиту є можливим.

Відповідач в заперечення позовних вимог посилається на те, що згідно Довідки № 13790/29 від 23.10.2007 ДПІ у м. Лисичанську Луганської області, у них відсутні дані про доходи працівників ПП «Аріадна», у звязку з чим, відповідач зробив висновок, що на підприємстві немає працівників які б отримували заробітну плату. Як зазначає відповідач, позивач повинен був на виконання п. 5.5 Правил встановити, що надані Позичальником відомості у довідці № 78 не відповідають дійсності.

Однак, дані доводи спростовуються матеріалами справи, зокрема, листом № 6761/17 від 25.04.2008 за підписом начальника ДПІ у м. Лисичанську, де зазначено, що згідно з Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про інформацію»та з внутрішніми інструктивними документами, банки не входять в коло структур та організацій, яким ДПІ має право надавати інформацію про доходи громадян (а.с.86).

З огляду на викладене, позивач здійснив всі необхідні дії для встановлення достовірності відомостей, наданих Позичальником, та перевірки його репутації відповідно до п. 5.5 зазначених Правил. Позичальник надав всі необхідні документи, що вимагаються п. 4.1 Правил, достовірність яких була перевірена позивачем доступними йому засобами.

Таким чином, суд не вбачає вини безпосередньо банку у наданні відповідачу неправдивих відомостей, оскільки банк не був обізнаний про їх неправдивість незважаючи на передбачені Правилами проведені перевірки.

Статтею 991 Цивільного кодексу України передбачена відмова від здійснення страхової виплати. Страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі, зокрема, подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про обєкт страхування або про факт настання страхового випадку.

Як встановлено у п. 4.4. Договору страхування в редакції додаткової угоди від 28.08.2006, обєкт страхування майнові інтереси Страхувальника (Кредитора), повязані з матеріальними збитками внаслідок повного або часткового неповернення Позичальником суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом на умовах Страхувальника (Кредитора) у відповідності з Договором кредитним, укладеним між Позичальником та Страхувальником, згідно з «Правилами кредитування фізичних осіб на споживчі цілі (крім кредитування в межах карткових проектів) АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК», затверджених Протоколом Правління від 05.07.2006.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обєктом страхування відповідно до договору страхування є майнові інтереси Страхувальника (Кредитора), повязані з матеріальними збитками внаслідок повного або часткового неповернення Позичальником суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом, в тому числі і випадки надання страхувальником кредиту особі, що не мала таких джерел доходів на момент надання їй кредиту, але навмисно подала неправдиві відомості позивачу щодо свого фінансового стану, за умови проведення банком всіх передбачених дій щодо встановлення факту платоспроможності позичальника, тобто відсутності його вини.

Отже, за умови відсутності вини позивача у поданні відповідачу неправдивих відомостей, відповідач мав здійснити страхове відшкодування, проте необґрунтовано відмовився від страхового відшкодування кредиту, відсотків та комісійної винагороди.

Однак, стосовно сум страхового відшкодування, що заявлені до стягнення суд дійшов висновку про їх часткове стягнення з огляду на наступне.

Так, згідно з заявою про страхове відшкодування № 1048 від 01.11.2007 (т.1, а.с.15), позивачем було заявлено до відшкодування 869,91 грн. заборгованості по кредиту, 39,01 грн. заборгованості по відсотках та 146,08 грн. заборгованості з комісійної винагороди. Датою виникнення заборгованості зазначена 26.09.2007, а датою настання страхового випадку вказано 26.10.2007.

Позичальник зобовязується погашати кредит у рівних частках у сумі не менш ніж 435,00 грн. та сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом щомісяця, не пізніше 25 числа кожного місяця, а при повному погашенні кредиту одночасно з погашенням кредиту (п. 4.3 Договору кредитування).

Сторони у пункті 6.1 Договору страхування в редакції додаткової угоди від 28.08.2006, визначили, що страховим випадком є невиконання або часткове невиконання Позичальником своїх зобовязань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом в строки та на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді, внаслідок смерті або неплатоспроможності Позичальника.

Під неплатоспроможністю Позичальника сторони розуміють наявність факту прострочення виконання Позичальником своїх зобовязань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом комісій за управління кредитом на протязі більш ніж 30 календарних днів з моменту настання обовязку щодо сплати відповідно до умов кредитної угоди.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом позичальника перед банком (т.1, а.с.62), в позичальника склалась заборгованість за кредитом на час подання заяви про страхове відшкодування за два місяці у сумі 869,91 грн.

Позичальник не сплатив 435 грн. до 25.09.2007 включно, отже заборгованість виникала, як вірно зазначено позивачем з 26.09.2007, та 435 грн. до 25.10.2007, отже заборгованість виникла з 26.10.2007.

Однак, страхове відшкодування настало тільки по першому платежу через 30 днів з моменту настання обовязку щодо сплати відповідно до умов договору, оскільки наявність заборгованості, яка виникла з 26.10.2007 стає страховим випадком тільки через 30 днів прострочення виконання зобовязання, а саме, датою настання страхового випадку є 26.11.2007, тоді як заяву про страхове відшкодування подано 01.11.2007, тобто передчасно.

Теж саме можна зазначити і про відшкодування 39,01 грн. процентів по кредиту, які повинні бути сплачені до 25.10.2007 включно, а страховий випадок настає тільки 26.11.2007.

Стосовно 146,08 грн. комісій за управління кредитом, то вони також підлягають частковому відшкодуванню, оскільки на дату подання заяви про страхове відшкодування, страховий випадок настав тільки по сумі 46,08 грн., яку слід було сплатити до 25.09.2007 включно. Комісія за управління кредитом у сумі 100 грн. повинна бути сплачена 25.10.2007, що також дозволяє зробити висновок про безпідставність її стягнення як страхового відшкодування з огляду на дату подання заяви про страхове відшкодування (01.11.2007), адже страховий випадок настав тільки 26.11.2007.

Також слід зазначити, що позивачем в порушення порядку звернення за страховим відшкодуванням, передбаченим пунктами 11.1.3. та 11.1.4. Договору страхування, заява про страхове відшкодування відповідачу на решту суми страхового відшкодування кредиту та відсотків та комісії не надавалась, тому строк виконання обовязку у цій частині на день звернення позивача з позовом до суду у відповідача не настав. За таких обставин, у стягненні страхового відшкодування в частині решти суми кредиту та відсотків слід також відмовити за необґрунтованістю.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Шляхом оцінки всіх наявних матеріалів справи, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, зокрема, до стягнення підлягають страхове відшкодування кредиту у сумі 435 грн. та страхове відшкодування комісій за управління кредитом у сумі 46,08 грн. грн.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” в особі Луганської філії закритого акціонерного товариства “Страхова група “ТАС”, м. Луганськ, вул. Тараса Шевченко, 5, код ЄДРПОУ 25892815 на користь Акціонерного комерційного банку “ІНДУСТРІАЛБАНК”, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39Д, код ЄДРПОУ 13857564 в особі Луганської філії АКБ “ІНДУСТРІАЛБАНК”, м. Луганськ, вул. Леніна, 2, код ЄДРПОУ 24844004 - страхове відшкодування кредиту у сумі 435 грн. та комісій за управління кредитом у сумі 46,08 грн., державне мито у сумі 7,76 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 8,98 грн., видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 07.12.2009.

СуддяО.С. Фонова