Постанова № 69406291, 05.10.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2017 року Справа № 904/6928/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Кузнецова В.О., Чус О.В.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від позивача: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

від відповідача: Люта О.В. - представник ( дов. від 31.12.2016 р. )

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2017 р. у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2",

м. Кривий Ріг Дніпропетровська область

до Криворізької міської ради

м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про визнання неправомірним та скасування рішення Криворізької міської ради та зобов'язання укласти додаткову угоду

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Криворізької міської ради з позовом про визнання неправомірним та скасування рішення Відповідача №1634 від 28.12.2012 р. "Про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки від 28.12.2006 р. № 040610801406 під розміщення автостоянки та тимчасової споруди КПП в Жовтневому районі міста"; зобов'язання Відповідача укласти з Позивачем додаткову угоду про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,2991 га, під розміщення автостоянки та споруди КПП, яка розташована на АДРЕСА_1 від 25.12.2006р. і зареєстрованого в Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2006 р. за № 040610801406, строком на 6років і на тих самих умовах.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2017 р. ( суддя Новікова Р. Г. ) в позові відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2017 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 посилається на те, що судом порушені процесуальні норми в частині відмови в задоволенні клопотання Позивача про відкладення розгляду справи, не надано можливості Позивачу надати додаткові докази по справі, які мають значення для правильного вирішення спору по суті та прийняття обгрунтованого рішення. Крім того, відмовивши у зупиненні провадження по справі до розгляду пов'язаної з нею адміністративної справи № 212/2276/16-а, місцевий суд фактично не забезпечив необхідні умови для встановлення усіх істотних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому Скаржник зазначає, що Позивач користувався земельною ділянкою після закінчення строку дії договору та сплачував орендну плату, що підтверджується доданими до позову доказами. В передбачений договором оренди землі та ст. 33 Закону України «Про оренду землі» місячний строк, Криворізька міська рада жодного рішення не прийняла - а ні про поновлення договору, ані про відмову у його поновленні, що свідчить про його неправомірність.

Щодо строків позовної давності, Скаржник наголошує на тому, що не був присутнім у судових засіданнях з об'єктивних причин, йому не було відомо про заявлене клопотання Відповідача щодо застосування строків позовної давності, що як наслідок позбавило права та можливості звернутися до суду із обгрунтованим клопотанням про визнання поважними причини пропуску позовної давності. Позивач вважає за необхідне заявити таке клопотання на стадії апеляційного розгляду, яке буде письмово обґрунтоване із відповідними доказами та подане після відкриття апеляційного провадження.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, оскільки судом першої інстанції повно та всебічно досліджено всі обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

Водночас, на думку Відповідача посилання Позивача на обов'язок міської ради по укладенню додаткової угоди є хибними та необґрунтованим. Жоден з доводів апеляційної скарги не спростовує правильність висновків суду, Відповідачем було прийнято оскаржуване рішення у повній відповідності, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і спеціальним законом «Про місцеве самоврядування в Україні», яке жодним чином не порушує прав Позивача.

Відповідач зазначає, що у даній справі відсутні обставини, підстави, факти, які б не могли бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі. Позивач, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, проявляв зловживання своїми процесуальними правами.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Кузнецова В.О., Чус О.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 р. у справі № 904/6928/17, апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено на 05.09.2017 р.

За клопотанням Позивача, ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 р. розгляд справи № 904/6928/17 було відкладено на 28.09.2017 р.

Від Позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 904/6928/17 до вирішення пов'язаної адміністративної справи № 212/2276/16-а, що передана на розгляд до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

В обґрунтування свого клопотання, заявник посилається на те, що у разі, якщо буде скасовано, із самого початку, рішення Криворізької міської ради Дніпропетровської області від 14.05.2010 р. за № 3884 на підставі якого визначалася заборгованість по орендній платі відповідно не буде підстав для нарахування такого боргу, отже не буде підстав для існування заборгованості, оскільки Позивач сплачував оренду плату належним чином, у повному розмірі, відповідно до умов договору та законодавства та як наслідок, також, будуть наявні додаткові підстави для задоволення позовних вимог по справі № 904/6928/17 га скасування рішення Криворізької міської ради. Враховуючи той факт, що Позивачем, станом на сьогоднішній день, визнається незаконним рішення Відповідача від 14.05.2010 р. № 3884 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу» з моменту його прийняття, що також стосується даної справи, оскільки на підставі нього було прийнято оскаржуване рішення №1634 від 28.12.2012 р. про відмову у продовженні дії договору оренди.

28.09.2017 р. в судовому засіданні по справі було оголошено перерву до 05.10.2017 р.

Від Відповідача надійшли заперечення проти клопотання Позивача про зупинення провадження у справі, в яких міська рада просить відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі, оскільки наведені підстави жодним чином не перешкоджають з'ясуванню та встановленню обставин, підстав і фактів у цьому процесі. Наразі ні адміністративний позов в адміністративній справі № 212/2276/16-а, що перебуває на розгляді в Дзержинському районному суді м. Кривого Рогу, ні ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 р. у справі № 2а-423/10/0408 жодним чином не впливають на спірні правовідносини та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

В судовому засіданні 05.10.2017 р. після заслуховування додатково представника Відповідача, колегією суддів вирішено відмовити в задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду адміністративної справи № 212/2276/16-а, що передана на розгляд до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Колегія суддів виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Дана норма права обмежує апеляційний суд у прийнятті доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції. Апеляційний суд може прийняти лише ті докази, які існували на час розгляду справи у суді першої інстанції і були відомі і наявні у заявника, і не були ним подані з поважних причин.

Обставини, які будуть встановлені рішенням Дзержинського районного суду, будуть доказами, які стануть відомі сторонам справи лише при прийнятті рішення і за своєю правовою природою можуть бути підставою для перегляду рішення по даній господарській справі за ново виявленими обставинами.

Отже, на переконання колегії суддів розгляд апеляційним судом апеляційної скарги на рішення по цій справі не унеможливлює розгляду даної справи до винесення рішення по адміністративній справі № 212/2276/16-а, оскільки апеляційний суд може прийняти рішення не очікуючи результатів розгляду справи № 212/2276/16-а.

Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікована Україною 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції ( § 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України» ).

Представник Позивача, який був присутній у судовому засіданні 28.09.2017 р. і давав пояснення суду, не з'явився у судове засідання 05.10.2017 р.

Від Позивача до суду надійшло чергове клопотання про відкладення розгляду справи на інший день та продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Своє клопотання Позивач обґрунтовує тим, що його представник вимушений приймати участь в іншій справі № 13/5005/37189/2011, розгляд якої призначено на 05.10.2017 р. у Вищому господарському суді України і яка має суттєве значення для вирішення цього спору. Крім того, Позивачем по справі будуть надані додаткові докази та пояснення які мають істотне значення для вирішення справи.

В якості додатку до клопотання, Заявником надана копія ухвали Вищого господарського суду України від 28.09.2017 р. у справі № 13/5005/37189/2011, але в якій судове засідання призначене на 10.10.2017 р., а не на 05.10.2017 р., як зазначає Позивач в своєму клопотанні.

Представник Відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання Позивача про чергове відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що представник Позивача був повідомлення про дату, час та місце судового засідання, разом з тим, розгляд апеляційної скарги вже двічі відкладався за ініціативою Скаржника, представник якого надавав суду пояснення на попередньому судовому засіданні, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість продовження розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 05.10.2017 р. за відсутності представника Позивача.

У судовому засіданні 05.10.2017 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін (представника Позивача на попередньому судовому засіданні), обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2006 р. між Криворізькою міською радою ( Орендодавець ) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ( Орендар ) був укладений Договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2006 р. № 040610801406, відповідно до п. 1 якого Орендодавець на підставі рішення міської ради № 347 від 27.09.2006 р. надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення автостоянки та тимчасової споруди КПП яка знаходиться на АДРЕСА_1.

Відповідно до п. п. 2, 3 договору, в оренду передається земельна ділянка площею 0,2991га за кадастровим номером земельної ділянки НОМЕР_1.

П. 5 договору встановлено, що його укладено на 3 років. Після закінчення строку договору орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважене право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяця до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 6 договору річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, ділянки виконаного Криворізьким міським управлінням земельних ресурсів, на рахунок Управління держказначейства у Жовтневому районі м. Кривого рогу №33219815600022, у банку УДК в Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 24237505.

П. 8 договору передбачено, що орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. За не неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 10 договору, розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв'язку з проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог діючого законодавства. орендар самостійно зобов'язується щорічно відповідно до інформації Держкомзему про коефіцієнт індексації грошової оцінки земель, опублікований в засобах масової інформації, здійснювати індексацію грошової оцінки земельної ділянки.

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору в порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

У п. 11 договору встановлено, що розмір та сума орендної плати переглядається без внесення змін за станом на кожне перше число кварталу в межах терміну дії цього договору у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором ( включно зі зміною мети використання або цільового призначення земельної ділянки ); зміни ( збільшення або зменшення за рішенням міської ради ) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв. м. земель міста, здійснення індексації грошової оцінки земель, зміни цін, тарифів, у т.ч. внаслідок індексації; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законодавством та цим договором.

П. 13 договору передбачено, що Орендар самостійно обчислює суму орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подає відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частинами за місяць.

Згідно з п. 14 договору земельна ділянка передається в оренду для розміщення автостоянки та тимчасової споруди КПП.

Відповідно п. 28 абзацу 1 п.п. "а" договору, Орендодавець має право в односторонньому порядку збільшити розмір орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства України розміру земельного податку.

В подальшому, сторонами було укладено додаткову угоду від 4.02.2010 р. про подовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 28.12.2006 р. № 040610801406 та внесення змін до нього, зокрема, відносно порядку оплати орендної плати та зміни її розміру.

В п. 3 вказаної додаткової угоди зазначено про доповнення розділ 3 договору наступним реченням: "Поновлення договору здійснюється на підставі ухваленого Орендодавцем відповідного рішення".

Відповідно до п. 11 додаткової угоди термін дії договору оренди від 28.12.2006 р. № 040610801406 згідно рішення міської ради № 3611 від 25.11.2009 р. поновлено на 3 року.

В матеріалах справи наявна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 22.11.2012 р., в якій він просить Відповідача поновити договір оренди земельної ділянки строком на 5 років. Докази приєднання до вказаної заяви проекту додаткової угоди Позивачем не надані. Відповідач заперечує надання такого проекту Позивачем.

Як встановлено судом першої інстанції, за результатами розгляду такої заяви рішенням Криворізької міської ради № 1634 від 28.12.2012 р. було відмовлено у поновленні договору оренди земельної ділянки від 28.12.2006 р. № 040610801406 під розміщення автостоянки та тимчасової споруди КПП в Жовтневому районі міста.

Підстави відмови в рішенні зазначені наступні - орендарем не приведені у відповідність до рішення Криворізької міської ради № 3884 від 14.05.2010 р. податкові зобов'язання щодо орендної плати з 01.06.2010 р. по момент прийняття рішення; землекористувачем не виконані вимоги Криворізької міської ради, викладені в рішенні № 1348 від 22.08.2012 р. відносно приведення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,6480, наданою для розміщення тимчасової споруди автостоянки на вул. Гутовського в Довгінцівському районі, у відповідність до Криворізької міської ради № 3884 від 14.05.2010 р.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 оскаржив його до господарського суду та згідно позову у даній справі просить визнати неправомірним і скасувати рішення Відповідача № 1634 від 28.12.2012 р. та зобов'язати Відповідача укласти з Позивачем додаткову угоду про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки строком на 6 років і на тих самих умовах.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, Відповідач заявив про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Місцевий господарський суд оскаржуваним рішенням у даній справі відмовив Позивачу в задоволені позовних вимог, пославшись на ті обставини, що відсутні правові підстави для визнання неправомірним та скасування рішення Відповідача, оскільки рішенням суду встановлено неналежне виконання Орендарем зобов'язань за договором оренди земельної ділянки. За наявності чинного рішення Криворізької міської ради про відмову в поновлені договору оренди, не підлягають задоволенню і вимоги про зобов'язання Відповідача укласти з Позивачем додаткову угоду. Оскільки не було встановлено порушення права Позивача, місцевий суд не застосував позовну давність та відмовив у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості.

Апеляційний господарський суд вважає такий висновок місцевого господарського суду обґрунтованим у зв'язку з наступним.

Згідно з приписами ст.ст. 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

У силу вимог ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

За ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Акт ненормативного характеру (індивідуальний акт) породжує права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 152 Земельного кодексу України одним із способів захисту прав на земельні ділянки визначає визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Положення ст. 33 Закону України "Про оренду землі" пов'язують поновлення договору оренди з належним виконанням орендарем своїх зобов'язань.

Місцевий господарський суд, погодившись з доводами Позивача, що для вирішення питання щодо поновлення договору оренди має значення належне виконання землекористувачем зобов'язань саме за цим договором, встановив спростовання матеріалами справи твердження останнього про належне виконання ним зобов'язань з оплати орендної плати за землю за спірним договором оренди.

Так, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 р. у справі № 904/9718/13, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 р. та постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2014 р., на користь Криворізької міської ради було присуджено з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати за період з червня 2010 р. по лютий 2013 р. в розмірі 261 238 грн.10 коп. за договором оренди земельної ділянки від 25.12.2006 р., зареєстрованого 28.12.2006 р. за № 040610801406.

Вказаним рішенням суду було встановлено неналежне виконання Орендарем зобов'язань за договором оренди земельної ділянки від 25.12.2006 р., зареєстрованого 28.12.2006 р. за № 040610801406.

Відповідно до ст. 35 ГПК України не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

З огляду на наведене та встановлені обставини, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання неправомірним та скасування рішення Відповідача № 1634 від 28.12.2012 р. "Про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки від 28.12.2006 р. № 040610801406 під розміщення автостоянки та тимчасової споруди КПП в Жовтневому районі міста".

Отже, за наявності чинного рішення Криворізької міської ради про відмову в поновлені договору оренди, відсутні підстави для задоволення вимоги Позивача про зобов'язання Відповідача укласти додаткову угоду про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,2991 га, під розміщення автостоянки та споруди КПП, яка розташована на АДРЕСА_1 від 25.12.2006 р. і зареєстрованого в Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2006 р. за № 040610801406, строком на 6 років і на тих самих умовах.

Оскільки порушення права Позивача судом встановлено не було, суд першої інстанції обґрунтовано не застосував позовну давність.

Щодо доводів викладених в апеляційній скарзі пов'язаних із порушенням судом першої інстанції процесуальних норм в частині відмови в задоволенні клопотання Позивача про відкладення розгляду справи та відсутності можливості надати додаткові докази по справі, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд Дніпропетровської області задовольнив клопотання Позивача про відкладення розгляду справи, надавши можливість представнику Позивача подати додаткові докази на підтвердження правової позиції та викласти свої доводи в судовому засіданні. Як вбачається з наступних клопотань, представнику Позивача було відомо про час та місце проведення наступного засідання.

Враховуючи, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України справа може бути розглянута без участі представника однієї із сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про можливість розгляду спору в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в справі матеріалами.

З огляду на наведене, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення місцевого господарського суду.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2017 р. у справі № 904/6928/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 09.10.2017 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя О.В. Чус