Постанова № 69406194, 02.10.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2017 року Справа № 904/11754/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чимбар Л.О. (доповідач),

суддів: Кузнецова І.Л., Антонік С.Г.,

Секретар судового засідання Логвіненко І.Г.

За участю прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1, посвідчення № 028865 від 17.09.2014 р. Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №7/10-2556 від 28.12.2016 р.,

представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017р. по справі №904/11754/16

за позовом першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м.Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб", м.Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп", м.Кривий Ріг

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради, м.Дніпро

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства", м.Дніпро

про витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017р. по справі №904/11754/16 (суддя Мартинюк С.В.) позовні вимоги заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради задоволено в повному обсязі:

витребувано від ТОВ "Ренессанс-Клуб" на користь територіальної громади міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення № 1-а, що розташоване за адресою: вул.Передова, 737 в м.Дніпро (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 60563112101);

стягнуто з відповідача на користь прокуратури Дніпропетровської області витрати по справі в сумі 2067,00 грн., пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову та за подання заяви про забезпечення позову.

Рішення господарського суду мотивовано наявністю підстав для витребування майна від добросовісного набувача шляхом пред`явлення віндикаційного позову на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України, оскільки спірне приміщення вибуло із власності Дніпровської міської ради поза волею власника.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "Ренессанс-Клуб" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017р. по справі №904/11754/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не були досліджені обставини, викладені в ухвалі господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. по справі № 38/5005/6636/2012; надання невірної юридичної оцінки обставинам справи щодо наявності волі власника на вибуття майна, оскільки Дніпропетровська міська рада знала, що спірне майно після включення його до проміжного ліквідаційного балансу, затвердженого рішенням ради № 41/22 від 28.03.2012р., має бути відчужено для погашення вимог кредиторів в процедурі припинення (ліквідації) КЖЕП "Лівобережжя"; господарським судом зроблено висновок про вибуття майна поза волею власника без аналізу та застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що рішення міської ради № 16/9 не могло бути виконано на дату визнання боржника банкрутом через наявність обтяжень нерухомого майна, накладених з метою звернення стягнення на нього для задоволення вимог кредиторів комунального підприємства; вимоги позивача про витребування нерухомого майна у ТОВ "Ренессанс-Клуб", на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України, у зв'язку з тим, що нерухоме майно вибуло з володіння власника без його волі, не можуть бути задоволені з урахуванням ч. 2 ст. 388 Цивільного кодексу України, оскільки майно не може бути витребуване як таке, що продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень; визнання недійсним договору не свідчить про відсутність волі власника, виключно з наявністю якої закон пов’язує можливість витребування майна у добросовісного набувача; суд першої інстанції не встановив особи, яка є винною в недійсності договору купівлі-продажу від 04.06.2013 р., та не вирішив питання про стягнення з такої особи на користь відповідача (добросовісного набувача) понесених ним витрат на придбання майна, чим було допущено істотне порушення прав та законних інтересів останнього; строк давності за позовом про витребування з чужого незаконного володіння майна сплив 05.06.2016 р., а звернення з позовом мало місце поза межами встановленого строку позовної давності для звернення за захистом порушеного права, що відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України є безумовною підставою для відмови в позові; крім того, оскаржуваним рішенням суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь прокуратури Дніпропетровської області витрати по справі, але відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України зазначені дії мають місце в разі виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони, в даному випадку відповідач є добросовісним набувачем майна, не є особою внаслідок неправомірних дій якої виник спір, отже покладення судового збору на ТОВ "Ренессанс-Клуб" суперечить вимогам ч.2 ст.49 Господарського кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, зазначаючи, що доводи апеляційної скарги зводяться до оспорювання фактів, які вже встановлені судовими актами у справі №38/5005/6636/2012; рішення Дніпропетровською міською радою щодо відчуження спірного майна не виносилось, тому воля власника майна відсутня; спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника поза його волею шляхом включення до ліквідаційної маси комунального підприємства, яке безпідставно обліковувало його на своєму балансі та не мало на нього жодних речових прав; прокурором обраний вірний спосіб захисту права територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради шляхом пред’явлення віндикаційного позову; апелянт не заявляв жодних вимог в будь-якій формі про необхідність стягнення грошових коштів, тому посилання на порушення судом норм матеріального права є безпідставним; судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки перебіг строку позовної давності відраховується від дати постановлення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/6636/2012.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує, підтримує позицію прокурора, просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Треті особи правом надання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, як не скористались правом участі в судовому засіданні, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.23-24, 26-28, т.2).

Відповідно п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 (зі змінами та доповненнями), в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи факт належного сповіщення третіх осіб про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути в цьому судовому засіданні за відсутності представників третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням Дніпропетровської обласної ради №232-10/ХХІV від 23.10.2003р. "Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області" в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади м. Дніпропетровська затверджено розпорядження Голови Дніпропетровської обласної ради №159-р від 18.08.2003р. "Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства "Лівобережжя" (а.с.25, 28, т.1).

Рішенням Дніпропетровської міської ради №11/13 від 19.11.2003р. "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств "Південне", "Центральний", "Лівобережжя", до комунальної власності прийнято житлово-комунальне підприємство "Лівобережжя" з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, відповідно до акту приймання-передачі від 18.08.2003р. (а.с.26-27, 29, т.1).

Отже, територіальна громада міста набула право власності на об'єкти нерухомого майна з моменту затвердження актів приймання-передачі – з 18.08.2003р.

Розпорядженням голови Дніпропетровської міської ради №159-р від 18.08.2003р., рішенням Дніпропетровської обласної рад від 23.10.2003р. №232-10/ХХІV, відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 23.05.2013р. проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення № 1-а, що розташоване за адресою: вул. Передова, 737 в м. Дніпро, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 60563112101).

Відповідно ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до виключної компетенції пленарного засідання міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

На виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста, рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011р. об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, КЖЕП "Лівобережжя" передано на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" (а.с.30-31, т.1), що обґрунтовано реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов'язувалось з визначенням єдиного підприємства, наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".

06.08.2012р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП "Лівобережжя". На час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011р. КЖЕП "Лівобережжя" в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалось на балансі підприємства за відсутності правових підстав.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012р. у справі № 38/5005/6636/2012 КЖЕП "Лівобережжя" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3, яким, всупереч норм чинного законодавства та рішення Дніпропетровської міської ради з питань управління об'єктами комунальної власності, нежитлове приміщення 1-а, розташоване за адресою: вул. Передова, 737 в м. Дніпро, з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, та в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів з продажу спірного нерухомого майна з оформленням протоколом № 33 від 27.12.2012р., переможцем яких визначено товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп" (а.с.35-36, т.1).

На підставі протоколу проведення біржових торгів з купівлі-продажу спірного нерухомого майна 04.06.2013р. між КЖЕП "Лівобережжя" та ТОВ "Регіонінвестгрупп" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 761, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (а.с.37-38, т.1), та зареєстрований в реєстрі, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Придбане нерухоме майно ТОВ "Регіонінвестгрупп" було відчужено на користь ТОВ "Ренессанс-Клуб" за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення №1781 від 28.07.2016р., посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (а.с.39-41, т.1), та зареєстровано в реєстрі, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі № 38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП "Лівобережжя" задоволено скаргу прокурора Дніпропетровської області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, їх продажу з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені на їх підставі (а.с.49-59, т.1).

Зокрема, наведеною ухвалою господарського суду Дніпропетровської області визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП "Лівобережжя" арбітражного керуючого ОСОБА_3 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення № 1-а, загальною площею 72,6 кв. м., розташованого за адресою: вул. Передова, буд.737 в м. Дніпро та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012р. Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу спірного нерухомого майна та визнано недійсним договір купівлі-продажу № 761 від 04.06.2013 р., зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_6 та ТОВ "Регіонінвестгрупп".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2016р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі № 38/5005/6636/2012 в частині задоволення скарги прокурора Дніпропетровської області, з урахуванням доповнень, про визнання неправомірними дій ліквідатора щодо включення до ліквідаційної маси нерухомого майна та продажу з відкритих біржових торгів нерухомого майна, визнання недійсними результатів біржових торгів, проведених 27.12.2012р. та договорів купівлі-продажу нерухомого майна - залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2017р. у справі № 38/5005/6636/2012 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2016р. залишено без змін.

Зазначеними вище судовими рішеннями встановлено, що спірне майно не належало комунальному житлово-експлуатаційному підприємству "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради, у зв'язку з чим, дії ліквідатора щодо включення цього майна до ліквідаційної маси підприємства-боржника, та подальша його реалізація визнані неправомірними, а договір купівлі-продажу, за яким відбулося відчуження майна, визнано недійсним.

Отже, з урахуванням положень ч.4 ст.8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі № 38/5005/6636/2012 є такою, що набрала законної сили.

Відповідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно приписів ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що у справі № 38/5005/6636/2012 встановлено факт недійсності договору купівлі-продажу з відчуження нерухомого майна - нежитлового приміщення № 1-а по вулиці Передовій, буд. 737 в м. Дніпро, загальною площею 72,6 кв. м., що свідчить про вибуття спірного майна з володіння законного власника - територіальної громади міста з порушенням вимог чинного законодавства та поза його волею, судом під час розгляду даної справи вказані обставини не встановлюються та не доводяться знову з огляду на приписи ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Преюдиціальні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Посилаючись на вищенаведені факти, прокурор звернувся до господарського суду з віндикаційним позовом та просив витребувати від ТОВ "Ренессанс-Клуб" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення № 1-а, розташоване за адресою: вулиця Передова, буд. 737 в м. Дніпро (а.с.4-13, т.1).

Згідно приписів ст. ст. 319, 321, 658 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом наведеної норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час, покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.

Відповідно ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Дніпровська міська рада.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада міста Дніпро, як власник спірного об`єкта нерухомості, делегує Дніпровській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто, воля територіальної громади як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Частиною 3 ст. 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, норма ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України.

В п. 2.15 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2011р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз’яснено, що наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу ч. 5 ст. 12 названого Кодексу презюмується.

ТОВ "Регіонінвестгрупп" набуло право власності на спірний об'єкт нерухомого майна за договором купівлі-продажу № 761 від 04.06.2013р., який в подальшому визнано недійсним.

Дніпровська міська рада, в інтересах якої діє прокурор, як власник спірного майна, яке вибуло з її власності поза її волею, має право на його витребування шляхом пред'явлення віндикаційного позову до нового власника майна на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст. 318 Цивільного кодексу України, одним з суб'єктів права власності є територіальна громада міста, яка реалізує свої повноваження власника через відповідну міську раду (ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно ч. 7 ст. 319 Цивільного кодексу України, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

При цьому, згідно п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Отже, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном.

Господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи, що спірне нерухоме майно вибуло з власності Дніпровської міської ради поза волею власника іншим шляхом, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна у відповідача, як добросовісного набувача, в порядку ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України.

Стосовно доводів скаржника слід зазначити наступне:

по-перше, щодо не дослідження господарським судом обставин, встановлених ухвалою суду від 29.08.2016р. по справі № 38/5005/6636/2012, то вони не приймаються в силу положень ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України;

по-друге, щодо вибуття спірного майна з володіння Дніпровської міської ради за її волею, то вони є безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, які свідчать про відсутність волевиявлення позивача на відчуження спірного майна в межах процедури банкрутства Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради, оскільки рішення про відчуження майна радою не приймалося;

по-третє, щодо не вирішення судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення питання про визнання особи, яка є винною в недійсності правочину, та про стягнення витрат, понесених на придбання витребуваного майна, то згідно ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. ТОВ "Ренессанс-Клуб" не заявляло жодних вимог в будь-якій формі про необхідність стягнення з будь-яких осіб грошових коштів. Крім того, задоволення позову заступника прокурора не позбавляє відповідача права на звернення до суду з позовом до продавця витребуваного майна в порядку ст. 661 Цивільного кодексу України з вимогою про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу;

в четверте, щодо не застосування судом першої інстанції строку позовної давності, оскільки договір купівлі-продажу спірного майна визнано недійсним з моменту укладення, то перебіг строку позовної давності необхідно відраховувати від дати постановлення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у справі №38/5005/6636/2012, оскільки саме з вказаного часу як позивачу, так і прокурору стало відомо про порушення прав територіальної громади м. Дніпро на мирне володіння комунальним майном, та відповідно про необхідність звернення до суду з метою його поновлення. Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України регламентовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Крім того, Дніпровська міська рада була залучена до участі у справі №38/5005/6636/2012 ухвалою від 24.09.2015р., що також свідчить про те, що раніше Дніпровська міська рада не могла дізнатися про порушення її прав в справі про банкрутство КЖЕП "Лівобережжя" шляхом включення належного їй нерухомого майна до ліквідаційної маси;

в п`яте, стосовно неможливості витребування майна як такого, що продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, то вказані доводи не приймаються, оскільки судовим рішенням у справі № 38/5005/6636/2012 включення спірного майна до ліквідаційної маси боржника та його продаж з відкритих торгів визнано неправомірним, а сам договір купівлі-продажу майна визнано недійсним;

в шосте, стосовно безпідставного звернення прокуратури з даним позовом та необхідності залишення позову без розгляду, ці доводи не приймаються судом апеляційної інстанції як безпідставні, з огляду на бездіяльність Дніпровської міської ради, яка є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та при обізнаності із рішенням у справі № 38/5005/6636/2012 щодо незаконного вилучення майна, органом, який не вжив належних заходів цивільно-правового характеру, направлених на повернення до комунальної власності міста нерухомого майна, яке вибуло з власності територіальної громади поза її волею.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (ст. 344 Цивільного кодексу України ), а тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 Цивільного кодексу України не застосовуються (правова позиція, висловлена у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016р. № 3-604гс16, Вищого господарського суду України від 08.11.2016 р. № 916/1624/15-г).

Решта доводів апеляційної скарги не впливає на юридичну оцінку обставин, матеріалів справи, здійснену господарським судом у цілковитій відповідності до норм чинного законодавства.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції неправильно вирішено питання щодо стягнення судового збору, оскільки ТОВ "Ренессанс-Клуб" є добросовісним набувачем та не є особою винною ані в недійсності правочину, ані особою, внаслідок неправомірних дій якої виник спір, тому покладення судового збору на відповідача є таким, що суперечить ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України також є необґрунтованими.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст. 103 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб", м. Дніпро залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017р. по справі №904/11754/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Л.О. Чимбар

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя С.Г. Антонік

Повний текст постанови складений 09.10.2017р.