Рішення № 69405094, 03.10.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" жовтня 2017 р. Справа № 906/719/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. б/н від 05.07.2017;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уют Строй"

про стягнення 66200,40грн

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 66200,40грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань з виконання підрядних робіт, передбачених умовами договору підряду №3ЖМК01700125 від 27.01.2017 та додаткової угоди №1 від 26.07.2017.

Представник позивача в судовому засіданні надав заяву від 03.10.2017 про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 66067,00грн авансу за підрядні роботи. Підтримав зменшені позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 №18).

З урахуванням викладеного, вивчивши зміст вказаної вище заяви позивача, суд оцінив подану заяву як заяву про зменшення розміру позовних вимог, оскільки порівняно з попередньо заявленими до розгляду вимогами сума боргу за даною заявою збільшується.

Отже, суд приймає заяву позивача від 03.10.2017 до розгляду по суті, оскільки її подано з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, спір у даній справі вирішується в межах прийнятої заяви від 03.10.2017, тобто про стягнення з відповідача на користь позивача 66067,00грн авансу.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. До суду повернулася ухвала суду від 19.09.2017 (а.с. 42-46), яка направлялася останньому на адресу, вказану в позовній заяві, з відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п.п.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений судом за адресою, вказаною у позовній заяві, про час та міс це судового розгляду справи, а тому нез'явлення його представника не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з цим, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.01.2017 між Приватним акціонерним товариством "Житомирський меблевий комбінат" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Уют Строй" (підрядник, відповідач) укладено договір підряду №ЗЖМК01700125 (далі - Договір) (а.с. 10-14), відповідно до умов якого підрядник зобов'язаний виконати підрядні роботи з улаштування монолітних залізобетонних колон (в кількості 18 штук) і монолітної плити (в кількості 1 штука, товщиною 500мм) під басейн в осях "А-В" - "7-10" (далі - роботи) на об'єкті замовника за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 77 (надалі - об'єкт), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи відповідно до умов договору.

Згідно п.3.1 Договору, а також Додатку №2 до Договору підряду (Локальний кошторис) (а.с. 18), договірна ціна за цим Договором є твердою та становить 1158339,60грн, у тому числі ПДВ.

За змістом п.2.1 Договору підрядник виконує роботи протягом трьох місяців з дня виконання замовником п.4.1.1 цього договору.

Відповідно до умов п.4.1.1 Договору 31.01.2017 позивач перерахував на рахунок відповідача аванс у розмірі 250000,00грн, у тому числі ПДВ, про що свідчить банківська виписка (а.с. 20).

Крім того, 26.04.2017 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до договору підряду №ЗЖМК01700125 (далі - Додаткова угода), за умовами якої відповідач взяв на себе зобов'язання виконати роботи з улаштування основи з монолітного бетону під опалубку для монолітної плити під басейн в осях "А-В" - "7-10" та підготовки з відсіву під опалубку для монолітної плити басейну (ущільнення ґрунту) на об'єкті замовника за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 77 (а.с. 19).

Договірна ціна за Додатковою угодою є твердою та становить 47225,00грн, у тому числі ПДВ (п.2 Додаткової угоди).

Згідно даних позивача у травні 2017 року відповідач на виконання Додаткової угоди №1 до договору підряду №ЗЖМК01700125 виконав підрядні роботи по бетонуванню площадки на суму 47225,00грн, у тому числі ПДВ. Крім того, відповідачем виконано на об'єкті замовника роботи з влаштування монолітних залізобетонних колон у кількості 18штук на суму 81900,00грн. Разом з тим, роботи з влаштування монолітної плити останнім виконані не були, на підтвердження чого, зокрема, позивачем надано акт обстеження об'єкту від 14.06.2017 (а.с. 23).

При цьому, п.5.1.3 Договору передбачено, що замовник має право відмовитися від цього договору та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором, стає неможливим та вимагати повернення сплачених замовником грошових коштів і (або) відшкодування збитків.

Окрім того, за змістом п.12.3 Договору договір може бути достроково розірваний за письмовим узгодженням сторін, або замовником в односторонньому порядку, якщо підрядник не приступив до виконання робіт у визначений термін або строк, чи виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у визначений договором строк стає неможливим. У цьому випадку підрядник зобов'язаний протягом п'яти днів після отримання письмового повідомлення про розірвання договору повернути замовнику сплачені ним грошові кошти.

Договір вважається розірваним на 3 (третій) календарний день з дня направлення замовником відповідного письмового повідомлення підряднику (п. 12.4 Договору).

Так, керуючись п.5.1 Договору, позивач 13.06.2017 направив на адресу відповідача письмове повідомлення №795 про дострокове припинення дії договору підряду №ЗЖМК01700125 від 27.01.2017 (а.с. 21). У зв'язку з достроковим припиненням дії договору підряду, позивач просив відповідача передати фактично виконані роботи за актом приймання-передачі підрядних робіт для проведення остаточного розрахунку між сторонами, а у випадку, якщо вартість виконаних підрядником робіт за актом приймання-передачі підрядних робіт виявиться меншою, ніж сума отриманого від замовника авансу, то повернути останньому невикористану на виконання робіт суму авансового платежу на поточний рахунок замовника протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання повідомлення.

04.07.2017 відповідачем повернуто позивачу частину невикористаного авансу в розмірі 54808,00грн, що, зокрема, підтверджується випискою по рахунку (а.с. 34).

З огляду на викладене вище, позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань з виконання підрядних робіт, передбачених умовами договору підряду №3ЖМК01700125 від 27.01.2017, звернувся до господарського суду з позовом (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 03.10.2017) про стягнення з відповідача невикористаного авансового платежу в розмірі 66067,00грн.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору підряду №3ЖМК01700125 від 27.01.2017, який за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч.1 ст.875 ЦК України).

Пунктом першим статті 193 ГК України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як судом зазначалося вище, на виконання умов п.4.1.1 Договору 31.01.2017 позивач перерахував на рахунок відповідача аванс у розмірі 250000,00грн, у тому числі ПДВ, про що свідчить банківська виписка (а.с. 20).

Водночас, відповідач свої зобов'язання згідно договору підряду №3ЖМК01700125 від 27.01.2017 належним чином не виконав, виконавши підрядні роботи лише на суму 129125,00грн (81900,00грн + 47225,00грн).

При цьому, слід зауважити, що в разі невиконання зобов'язання, по якому передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Як судом зазначалося вище, керуючись п.5.1.3 і п.12.3 Договору, позивач 13.06.2017 направив на адресу відповідача письмове повідомлення №795 про дострокове припинення дії договору підряду №ЗЖМК01700125 від 27.01.2017 (а.с. 21). У зв'язку з достроковим припиненням дії договору підряду, позивач просив відповідача передати фактично виконані роботи за актом приймання-передачі підрядних робіт для проведення остаточного розрахунку між сторонами, а у випадку, якщо вартість виконаних підрядником робіт за актом приймання-передачі підрядних робіт виявиться меншою, ніж сума отриманого від замовника авансу, то повернути останньому невикористану на виконання робіт суму авансового платежу на поточний рахунок замовника протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання повідомлення.

Після отримання від позивача письмового повідомлення про дострокове припинення дії договору підряду №3ЖМК01700125 від 27.01.2017, відповідач повернув останньому лише 54808,00грн, що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 34) та про що суд вказував вище.

Таким чином, відповідач не повернув позивачу невикористану частину авансового платежу в розмірі 66067,00грн (250000,00грн - 129125,00грн - 54808,00грн) та не виконав підрядні роботи на цю суму, і такі докази в матеріалах справи відсутні.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За змістом статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів повернення невикористаного авансу в розмірі 66067,00грн не надав, і такі в матеріалах справи відсутні.

При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення 66067,00грн авансу належними та допустимими доказами.

Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 66067,00грн авансу є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уют Строй" (10024, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 38191007) на користь Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" (місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, поштова адреса: 10001, м.Житомир, вул.Київська, 77, ідентифікаційний код 32744172):

- 66067,00грн боргу;

- 1600,00грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 09.10.17

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - відповідачу (рек з повід.)