Постанова № 69404697, 04.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 року Справа № 914/1228/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А.суддівСибіги О.М., Данилової М.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Комунальної установи "Інститут міста Дрогобич" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 у справі № 914/1228/16 Господарського суду Львівської області за позовом Виробничо-комерційного приватного підприємства "Варіант" до Комунальної установи "Інститут міста Дрогобич" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дрогобицька міська рада про стягнення суми

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивачане з'явились - відповідачаДанилів С.І.- третьої особи Чукла С.П.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року Виробничо-комерційне приватне підприємство "Варіант" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Комунальної установи "Інститут міста Дрогобич", в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача 147 248 грн. боргу.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договорами №№ 1-5 від 24.11.2014 в частині здійснення повної оплати виконаних позивачем робіт.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.05.2016 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Дрогобицьку міську раду.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.02.2017 (головуючий Запотічняк О.Д., судді: Галамай О.З., Синчук М.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2017, позов задавлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Комунальна установа "Інститут міста Дрогобич" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального законодавства, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Учасники судового процесу брали участь у судовому засіданні 04.10.2017 в режимі відеоконференції.

Виробничо-комерційне приватне підприємство "Варіант" та Дрогобицька міська рада не надіслали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Виробничо-комерційне приватне підприємство "Варіант" також не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції 04.10.2017, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 24.11.2014 між Виробничо-комерційним приватним підприємством "Варіант" (виконавець) та Комунальною установою "Інститут міста Дрогобич" (замовник) було укладено ряд договорів на виконання робіт щодо впровадження енергозберігаючих заходів шляхом реконструкції у ДНЗ міст Дрогобич та Стебник, а саме:

- договір №1 на виконання робіт по об'єкту: Впровадження енергозберігаючих заходів шляхом реконструкції у ДНЗ №30 у м. Дрогобич;

- договір №2 на виконання робіт по об'єкту: Впровадження енергозберігаючих заходів шляхом реконструкції у ДНЗ №21 у м. Стебник;

- договір №3 на виконання робіт по об'єкту: Впровадження енергозберігаючих заходів шляхом реконструкції у ДНЗ №29 у м. Дрогобич;

- договір №5 на виконання робіт по об'єкту: Впровадження енергозберігаючих заходів шляхом реконструкції у ДНЗ №2 у м. Дрогобич.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджував, що роботи за договорами були виконані ним належним чином та прийняті відповідачем згідно з наступними актами приймання виконаних будівельних робіт:

- акт №1 за грудень 2014 року на суму 50 000 грн.;

- акт №2 за грудень 2014 року на суму 28 703 грн.;

- акт №1 за грудень 2014 року на суму 50 000 грн.;

- акт №2 за грудень 2014 року на суму 49 934 грн.;

- акт №1 за грудень 2014 року на суму 50 000 грн.;

- акт №2 за грудень 2014 року на суму 50 945 грн.;

- акт №1 за грудень 2014 року на суму 50 000 грн.;

- акт №2 за грудень 2014 року на суму 50 903 грн.

Як вбачається з даних актів приймання виконаних будівельних робіт, загальна вартість виконаних позивачем робіт становить 380 485 грн.

Причиною виникнення спору у справі позивачем визначено неповну сплату відповідачем вартості виконаних робіт, внаслідок чого у останнього утворився борг у сумі, заявленій до стягнення.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частиною 1 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до приписів статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Тобто, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. В свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. Відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати.

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на акти коригування сум вартості будівельних робіт. Зокрема, представником відповідача було долучено до матеріалів справи наступні акти:

- акт №3 за грудень 2014 року по реконструкції ДНЗ №21 (-12 160 грн.);

- акт №3 за грудень 2014 року по реконструкції ДНЗ №2 (-50 000 грн.);

- акт №4 за грудень 2014 року по реконструкції ДНЗ №2 (-49 934 грн.);

- акт №3/3 за грудень 2014 року по реконструкції ДНЗ №29 (-7 092 грн.);

- акт №1/3 за березень 2015 року по реконструкції ДНЗ №29 (-27 962 грн.).

За твердженням відповідача, всього згідно з актами коригування сум вартості будівельних робіт, вартість робіт була зменшена на 147 148 грн.

Судами встановлено, що вказані акти корегування підписані та скріплені печатками обох сторін.

Разом з тим, відхиляючи зазначені акти корегування, суди, з посиланням на висновок проведеної у справі судової почеркознавчої експертизи та експертизи реквізитів документів друкарських форм № 3796/3797/3836, виходили з того, що надані відповідачем акти корегування були підписані не директором Виробничо-комерційного приватного підприємства "Варіант".

З огляду на що, суди визнали акти корегування такими, що не підтверджують зазначені у них відомості.

Такі висновки судів колегія суддів вважає передчасними з наступних підстав.

Статтею 43 ГПК України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів частин 4 та 5 статті 42 ГПК України при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій відповідач та третя особа наголошували на тому, що за умовами пункту 4.1. укладених між сторонами договорів, виконані роботи вважаються зданими-прийнятими сторонами, після пред'явлення виконавцем сертифікатів на готову продукцію та підписання актів здачі-приймання виконаних робіт виконавцем, інженером з технічного нагляду і замовником.

Водночас відповідач наголошував, що невідповідність умов у примірниках договорів, наданих позивачем, тим умовам, які визначені у примірниках договорів, наданих відповідачем, була встановлена у рішенні Перемишлянського районного суду Львівської області від 17.06.2015 у справі 449/57/15-ц.

При цьому суди попередніх інстанцій залишили без належної оцінки обставини того, що надані відповідачем акти коригування сум вартості будівельних робіт, містять погодження інженера технічного нагляду першої категорії щодо відповідності фактично виконаних об'ємів будівельно-монтажних робіт кошторису та діючим будівельним нормам і правилам.

Саме таке погодження передбачено умовами пункту 4.1. наданих відповідачем примірників договорів.

На дослідженні зазначених обставин відповідач наголошував упродовж усього розгляду спору, проте, ці доводи у повному обсязі судами не оцінювалися.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Такої ж позиції дотримується також Верховний суд України у своїй постанові від 20.05.2014 у справі № 64/366-10.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення без повного дослідження усіх обставин справи, тоді як відповідно до статті 43 ГПК України оцінка доказів повинна ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на це, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у зв'язку з визначеними Господарським процесуальним кодексом України повноваженнями Вищого господарського суду України як касаційної інстанції слід враховувати, що згідно з частиною другою статті 1117 названого кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави визнати рішення судів попередніх інстанцій такими, що повністю відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 (із змінами і доповненнями) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень). Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові рішення таким вимогам не відповідають.

Відповідно до пункту 3 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати все вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін. В залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2017 у справі №914/1228/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і О. М. Сибіга

М. В. Данилова