Ухвала суду № 69398749, 03.10.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/4227/17 Головуючий 1 інст. - Труханович В.В.

Справа № 639/9969/15-ц Доповідач - Бурлака І.В.

Категорія: сімейні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«03» жовтня 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Баранковової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 травня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1. В обґрунтування свого позову посилався на те, що з 03 вересня 2004 року він з ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі. На даний час вони припинили шлюбно-сімейні відносини, у зв'язку з чим в суді розглядається справа про розірвання шлюбу. Спільних дітей вони не мають.

Зазначив, що вони за спільні кошти 13 червня 2007 року придбали автомобіль «Audi A6», номерний знак НОМЕР_1 та 21 лютого 2014 року автомобіль «Nisan Juke», номерний знак НОМЕР_2, право власності на дані автомобілі зареєстровано за ним.

Вважав, що оскільки між ними не було домовленості щодо часток у праві спільної сумісної власності, то їх частки є рівними.

Просив визнати за ним право власності на ? частку автомобіля Audi A6», номерний знак НОМЕР_1 в порядку розподілу спільного майна подружжя; визнати за ним право власності на ? частку автомобіля «Nisan Juke», номерний знак НОМЕР_2 в порядку розподілу спільного майна подружжя; стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по справі.

Не визнавши позовні вимоги, у січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним та в подальшому уточненим позовом до ОСОБА_2. В обґрунтування свого зустрічного позову посилалася на те, що 14 грудня 2015 року між нею та ОСОБА_2 за рішенням суду розірвано шлюб.

Зазначила, що ними в період шлюбу придбано автомобіль «Audi A6», номерний знак НОМЕР_1 та 21 лютого 2014 року автомобіль «Nisan Juke», номерний знак НОМЕР_2.

Вказала, що 01 червня 2007 року між нею та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту, який вона повинна виплатити до 01 червня 2017 року. Також для забезпечення даного договору між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки.

24 лютого 2014 року між нею та банком укладено договір кредиту № 811АІ10140224001 на купівлю автотранспортних засобів, який вона повинна виплатити до 10 лютого 2016 року, та на забезпечення виконання договору між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки.

Зазначила, що за час спільного проживання ними було придбано в'язальні машини марки SHIMA SEKI SEC-202 ff 5 клас вартістю 5000,00 доларів США та SHIMA SEKI SEC-214 ff 5 клас вартістю 5000,00 доларів США, однак відповідач відчужив їх не в інтересах сім'ї і без її згоди, у зв'язку з чим вона має право на відшкодування реальної вартості частки від продажу цих в'язальних машин.

Просила стягнути на її користь з ОСОБА_2 в рахунок ? частини погашених зобов'язань за кредитом в сумі 211950,38 грн. за кредитним договором № 11162891000; стягнути на її користь з ОСОБА_2 грошову компенсацію за ? частку в спільному майні подружжя в'язальних машин марки SHIMA SEKI SEC-202 ff 5 клас та SHIMA SEKI SEC-214 ff 5 клас в розмірі 123950,00 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 травня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 - задоволено, визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку поділу майна подружжя на ? частину автомобіля Audi A6», номерний знак НОМЕР_1, визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку поділу майна подружжя на ? частину автомобіля «Nisan Juke», номерний знак НОМЕР_2; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення змінити, скасувавши його в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та постановити нове рішення, яким в частині її зустрічних позовних вимог про стягнення на її користь з ОСОБА_2 в рахунок ? частин погашених зобов'язань за кредитами в сумі 211950,38 грн. за кредитним договором №11162891000, кредитним договором № 811АІ10140224001 - задовольнити, а в решті рішення суду залишити без змін.

При цьому посилалася на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Вважала, що суд не надав належної оцінки доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклала вимоги зустрічного позову. При цьому зазначила, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що зобов'язання за кредитними договорами погашено нею самостійно в повному обсязі після розлучення з відповідачем; що при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї; що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язання за кредитами.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно відхилити, рішення суду в оскаржуваній частині - залишити без змін.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Згідно із ч. 3 ст. 368 ЦК України та ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь - яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Частиною 1 статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Із роз'яснень, наданих в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» та пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.

Аналізуючи наведені норми права слід зазначити, що статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 03 вересня 2004 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 грудня 2015 року шлюб між сторонами було розірвано.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник пояснили, що 01 червня 2007 року та 24 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та банком укладено два кредитних договори, за якими ОСОБА_2 був поручителем. Заборгованість за цими договорами вона погасила самостійно, тому вважала, що ОСОБА_2 повинен їй сплатити частину виплаченої нею заборгованості в сумі 211950,38 грн. З приводу стягнення грошової компенсації за ? частку в спільному майні подружжя в'язальних машин марки SHIMA SEKI SEC-202 ff 5 клас та SHIMA SEKI SEC-214 ff 5 клас в розмірі 123950,00 грн. сторони фактично погодилися з рішенням суду, яким в задоволенні позову в цій частині ОСОБА_1 було відмовлено, однак в судових дебатах просили скасувати рішення в цій частині та задовольнити зустрічні вимоги ОСОБА_1

Статтями 58, 59 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Посилання ОСОБА_1 та її представника на те, що оскільки квитанції про сплату грошових коштів в рахунок погашення заборгованості, які містяться на аркушах справи 84-90, 160 - 170, т. 1, оформлені на неї, тому саме вона здійснювала ці погашення і ОСОБА_2 ніякої участі не приймав є безпідставними, оскільки по-перше, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 був поручителем за цими договорами, договір поруки не визнано недійсним, не розірвано, тому зобов'язаний був виконувати умови кредитних договорів; по-друге, наявні в справі квитанції свідчать про те, що оплата здійснювалась під час знаходження сторін у шлюбі. Із квитанцій, які містяться на аркушах справи 122 - 132, 171, т. 1 тільки п'ять квитанцій були сплачені після набрання чинності судового рішення про розірвання шлюбу, (рішення набрало чинності 05 лютого 2016 року), а саме 08 лютого 2016 року, 19 лютого 2016 року, 07 квітня 2016 року та 08 квітня 2016 року, однак і вони не свідчать про те, що тільки ОСОБА_1 приймала участь у їх сплаті. Із довідки банку про погашення кредиту від 11 травня 2016 року не вбачається, що тільки ОСОБА_1 приймала участь у сплаті кредиту. Інших доказів того, що тільки ОСОБА_1 приймала участь у сплаті кредиту справи не містять і в суді апеляційної інстанції їх не надано.

Не містять матеріали справи доказів придбання, продажу під час шлюбу в'язальних машин марки SHIMA SEKI SEC-202 ff 5 клас вартістю 5000,00 доларів США та SHIMA SEKI SEC-214 ff 5 клас вартістю 5000,00 доларів США.

Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції, дослідивши обставини справи повно, надавши їм належну оцінку, дійшов обгрунтованого висновку щодо відмови ОСОБА_1 в задоволенні зустрічного позову за недоведеністю.

Перевіряючи законність та обгрунтованість судового рішення в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія визнає, що рішення судом в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і відповідно до статті 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги зведені до посилань на ті обставини, які були предметом розгляду в суді першої інстанції і яким суд надав відповідну правову оцінку.

Даних, які б вказували на наявність підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, апеляційна скарга не містить.

Питання щодо стягнення судового збору вирішено відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року із змінами та доповненнями.

В іншій частині рішення суду не переглядалося.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1.ч.1.ст. 307, ст. 308, ст. 313, п.1.ч.1.ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 травня 2017 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.

В іншій частині рішення суду не переглядалося.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії