Постанова № 69392212, 04.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/8819/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

представника позивача Рачкевич Н.В.,

представника відповідача Міклюша Т.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року в адміністративній справі № 813/2110/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест.» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест.» (далі - ТОВ «Явір-Інвест.», Товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області) від 06.06.2017 про збільшення Товариству грошових зобов'язань:

- № 0008651402 із податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму: 1 324 057,00 грн - основне зобов'язання і 331 014,00 грн - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0008661402 із податку на прибуток на суму: 1 151 523 грн - основне зобов'язан-ня і 287 881 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що надані Товариством первинні документи належним чином підтверджують реальність господарських операцій Товариства із ТОВ «Сокар Плюс» та повністю спростовують висновки податкового органу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржило ГУ ДФС у Львівській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому просило скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що дослідженими у справі доказами повністю підтверджено висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій, при тому, що Товариство не надало документів, які б підтверджували реальність здійснення задокументованих операцій та спростовували висновки контролюючого органу. Також, при розгляді справи суд першої інстанції взяв до уваги постанову про закриття кримінального провадження щодо посадових осіб Товариства, проте не врахував того, що порушено кримінальну справу відносно посадових осіб ТОВ «Сокар Плюс» за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ТОВ «Явір-Інвест.» зареєстроване 31.08.2012 Яворівською районною державною адміністрацією у Львівській області як юридична особа; з 03.09.2012 перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби; є платником, зокрема, ПДВ та податку на прибуток.

Види економічної діяльності - організація виробництво олії та тваринних жирів; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням та кормами для тварин; Товариство здійснює господарську діяльність за адресою: с.Бердихів Яворівського району Львівської області, вул.Промислова, 8.

Згідно направлень ГУ ДФС у Львівській області від 12.04.2017 проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Явір-Інвест.» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період діяльності з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт № 567/13-01-14-02/38380596 від 15.05.2017.

За висновками акта перевірки Товариством порушено приписи:

1) п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено дохід від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, що призвело до заниження об'єкта оподаткування на загальну суму 6 397 352 грн за 4 квартал 2016 року і заниження податку на прибуток підприємства за вказаний період на загальну суму 1 151 523 грн;

2) п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ в розмірі 1 324 057 грн, внаслідок чого занижено ПДВ на суму 1 324 057 грн.

На підставі акта перевірки та відповідно до встановлених порушень 06.06.2017 ГУ ДФС у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0008651402, яким Товариству збільшено грошове зобов'язання за податковими зобов'язаннями із ПДВ на суму 1 324 057,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 331 014,00 грн;

- № 0008661402, яким Товариству збільшено грошове зобов'язання за податковим зобов'язанням із податку на прибуток на суму 1 151 523 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 287 881 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями Товариство оскаржило їх до суду.

У ході судового розгляду справи встановлено, що 24.03.2016 між ТОВ «Явір-Інвест.» в особі директора Хархаліса В.Р., як Покупцем, та ТОВ» «Сокар Плюс» в особі директора Прокопіва В.Б., як Постачальником, укладено договір поставки № 24-03 (далі - Договір), згідно якого Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця Товар, асортимент та ціна якого визначені у рахунку-фактурі та/або специфікації, а Покупець - прийняти та оплатити замовлений товар.

За умовами Договору поставка товару здійснюється Постачальником на підставі замовлення, складеного в довільній формі, де вказується асортимент, кількість, місце поставки (передачі) Товару, що повинен бути поставлений Постачальником. Замовлення надсилається Постачальнику факсом чи електронною поштою. Підтвердження прийняття замовлення є виставлення Постачальником рахунку-фактури.

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій із придбання насіння сої на загальну суму 7 676 822,37 грн позивачем надано копії: зазначеного Договору поставки № 24-03 від 24.03.2016; видаткових накладних; платіжних доручень; податкових накладних; договору про перевезення № П-14/06/02 від 02.06.2014, укладеного між ТОВ «Агролайф Корми» та ТОВ «Явір-Інвест»; договору транспортного перевезення № 010714-58 від 01.07.2014, укладеного між ТОВ «ТрансКомпані» та ТОВ «Явір-Інвест.»; договорів-замовлень на перевезення автомобільним транспортом в межах України; актів виконаних робіт (наданих послуг) по перевезенню вантажу; товаро-транспортних накладних; платіжних доручень на оплату наданих послуг перевезення; податкових накладних; договору ТОВ «Явір-Інвест.» з ТОВ «Агролайф Корми» про надання послуг по проведенню дослідження (аналізу) сировини та готової продукції № 05/01/16 від 05.01.2016 і протоколів випробувань.

Згідно податкових накладних ТОВ «Сокар Плюс» у період: 4 квартал 2015 року - 3 квартал 2016 року закупило у ТОВ «Фортуна Трейд ЛТД», ТОВ «ОКСІ-ЛАЙФ», ТОВ «СЕТРОУ», ТОВ «Ю ЕМ ДЖІ Девелопмент» ТОВ «Успіх-Ла», ТОВ «Аграрна компанія «Зернові традиції» Селянське (фермерське) господарство «Яструб» сою на загальну суму 7 109 044,17 грн, в тому числі ПДВ 1 184 841,67 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що надані документи складені у відповідності до вимог законодавства та підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій є передчасним, оскільки не відповідає фактам, покладеним в його основу.

При цьому, недоліки наданих Товариством первинних документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних видно, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд вважав безпідставними покликання податкового органу як на підставу відсутності фактичного виконання спірних господарських операцій інформації про порушенння кримінальної справи відносно ТОВ «Сокар Плюс» за фактом скоєння злочину, передбаченого ст.205 КК України, у зв'язку з цим останнє не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, віддаленості контрагентів один від одного, відсутності необхідних транспортних засобів та майна, недостатності чисельності трудових ресурсів, оскільки чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів, а позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань і зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Крім того, 26.06.2017 слідчим з особливо важливих справ першого відділу розслідування кримінальних поводжень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Львівській області Денькович С.Б. винесено постанову про закриття кримінального повадження № 32016140000000133, якою встановлено, що кошти, отримані від ТОВ «Явір-Інвест.» на виконання договору поставки сільськогосподарської продукції, використані ТОВ «Сокар Плюс» для здійснення своєї безпосередньої господарської діяльності, а саме - закупівлю сільськогосподарської продукції.

Оскільки нарахування контролюючим органом відсутні, заборгованість ТОВ «Явір-Інвест.» перед бюджетом відсутня, відсутня й кваліфікуюча ознака - діяння, що призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, тому в діях службових осіб ТОВ «Явір-Інвест.» відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами пунктів 201.1, 201.7 та 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), згідно зі статтею 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

За вимогами частини другої статті 3 Закону № 996-ХIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 Закону № 996-ХIV, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При дослідженні первинних документів, складених на підтвердження реальності спірних операцій, встановлено, що у видатковій накладній, складеній на придбання насіння сої, відсутні дані уповноваженої особи Покупця, яка підписала цю накладну, та документ, який уповноважує особу на її підписання; товарно-транспортні накладні не містять усіх реквізитів, за якими можна було б ідентифікувати - звідки і куди здійснено транспортування товару і якого саме (відсутні посилання на накладну), відсутні дані про навантажувально-розвантажувальні роботи; відсутні дані про первинний облік отриманого товару у Покупця, його оприбуткування; відсутні належні документи про якісні характеристики товару, сільгоспвиробника цього товару, періоду збору врожаю, що передбачено пунктом 2.6 Договору, та специфікацій (відповідно до пункту 1.1 Договору), а при зазначенні у документах місця відвантаження насіння сої - встановлено, то контрагенти у вказаний період не формували податковий кредит за цими операціями.

За результатами інформації, яка надійшла за результатами податкового контролю відповідно до статтей 71, 72, 74 ПК України, встановлено неможливість здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Сокар Плюс».

Крім того, вироком Сихівського районного суду м.Львова від 29.06.2016 у справі № 464/4809/16-к, пр. № 1-кп/464/243/16 (крим. провадження № 32016140000000083) директора ТОВ «Сокар Плюс» Прокопіва В.Б. визнано винним у вчиненні співучасті у фіктивному підприємництві, створенні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичні особи), з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, і засуджено за частинами другою та третьою статті 27, частиною другою статті 205 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч п'ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить п'ятдесят дев'ять тисяч гривень.

Відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Натомість, у справі, що розглядається, Товариством здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з ТОВ «Сокар Плюс» і складено первинні документи за відсутності належних доказів підтвердження спірної господарської операції, в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно та у відповідності зі встановленими під час перевірки обставинами.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно зі статтею 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року в адміністративній справі № 813/2110/17 скасувати.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест.» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. М. Судова-Хомюк Постанова складена у повному обсязі 09 жовтня 2017 року.