Ухвала суду № 69391742, 03.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 жовтня 2017 рокусправа № 804/3790/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року по справі №804/3790/17 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області; третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо не здійснення нарахування судді Межівського районного суду Дніпропетровської області Юр'єву Олександру Юрійовичу суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік";

стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 01.01.2017 р. по 31.05.2017 р. в сумі 16000 грн. щомісячно, а всього - 80000,00 грн.;

допустити до негайного виконання постанови суду, в частині стягнення суддівської винагороди;

зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що він є суддею Межівського районного суду Дніпропетровської області. Відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р. № 1402-VІІІ суддівська винагорода регулюється цим Законом і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Перехідними положеннями вказаного Закону України встановлено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41 - 45, ст.529; 2015 р., №№18 - 20, ст.132 із наступними змінами). Відповідно до ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VІ посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено

у 2017 р. мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3 200,00 грн. За позицією позивача відповідачем неправомірно здійснювалось нарахування суддівської винагороди за січень-травень 2017 р. з застосуванням розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений у розмірі 1600,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду фактично мотивована правомірністю дій ТУ ДСА щодо нарахування позивачу суддівської винагороди з огляду на зміни, які відбулися у чинному законодавстві та якими визначено «розрахункову величину», яка застосовується при розрахунку суддівської винагороди.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. В обґрунтуванні вимог апеляційної скарги позивач посилається на незаконність висновків суду першої інстанції щодо правомірності розрахунку відповідачем суддівської винагороди. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначається розмір суддівської винагороди, у зв'язку з чим суд першої інстанції безпідставно вказав на правомірність застосування до спірних правовідносин Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII від 06.12.2016р., яким фактично встановлено нові правила визначення розміру суддівської винагороди.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що Указом Президента України від 24.09.2016 р. № 410/2016 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Межівського районного суду Дніпропетровської області.

Наказом голови Межівського районного суду Дніпропетровської області № 2 від 04.10.2016р. ОСОБА_1 зараховано до штату Межівського районного суду Дніпропетровської області.

Згідно до довідки про доходи ОСОБА_1 нараховано за період з 01.01.2017р. по 31.05.2017р. суддівську винагороду в розмірі 80 65,68 грн.

З вказаної довідки також вбачається, що нарахування суддівської винагороди здійснювалось із застосуванням розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений у розмірі 1 600,00 грн.

Не погодившись з таким розрахунком суддівської винагороди, а саме розрахунком із застосуванням розрахункової величини - прожитковий мінімум, а не мінімальної заробітної плати, як то визначено ст..133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453, позивач звернувся з позовом до суду.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, фактично спірні правовідносини між сторонами стосуються визначення розміру та виплати суддівської винагороди з 01 січня 2017 року судді, який не проходив кваліфікаційне оцінювання, у межах застосування діючого законодавства, що регулює визначення розміру суддівської винагороди з врахуванням вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів", в розрізі Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", та з врахуванням положень Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01.01.2017.

Частиною другою статті 130 Конституції України визначено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено положеннями Закону №1402.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402 суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402 (в редакції, яка діє з 01.01.2017) встановлено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Водночас абзацом 1 пункту 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 обумовлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

У свою чергу, пунктом 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Так, згідно з частиною третьою статті 133 Закону № 2453 посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Таким чином, з огляду на положення зазначених норм матеріального права вбачається, що посадовий оклад судді, який не пройшов кваліфікаційного оцінювання, визначається відповідно до розміру, встановленого частиною третьою статті 133 Закону № 2453.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач не проходив кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді), у зв'язку з чим, враховуючи положення пункту 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402, визначення його суддівської винагороди повинно було здійснюється у відповідності з частиною третьою статті 133 Закону № 2453.

Статтею 8 Закону України від 21.12.2016 № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено, що у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200 гривень.

В той же час, з 01.01.2017р. набрав чинності Закон №1774, пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

З огляду на зміни, які відбулися у чинному законодавстві, а саме прийняття Закону №1774, розмір суддівської винагороди позивачу визначався виходячи із нової розрахункової величини.

Вирішуючи питання правомірності виплати відповідачем посадового окладу судді в розмірі 16000 грн., суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Як зазначено вище, відповідно до ч. 3 ст.133 Закону № 2453-VI посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Частина 3 ст. 135 Закону №1402-VIIІ, на час прийняття Закону, визначала базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду 30 мінімальних заробітних плат.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2016 року були внесені зміни до ч. 3 ст. 135 Закону №1402-VIIІ в частині розрахункової величини та відповідно розрахункова величина мінімальна заробітна плата змінена на прожитковий мінімум.

Аналогічні зміни відбулися і у п. пункту 24 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIIІ.

Також, п. 3 прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Таким чином, з 01.01.2017 року розмір посадового окладу суддів, як тих що пройшли кваліфікаційне оцінювання, так і тих, що не пройшли його визначається відповідачем з розрахункової величини 1600 грн.

Відповідно до положень законів № 2453-VI та №1402-VIIІ суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

До 01.01.2017 року обидва закони визначали розмір посадового окладу судді у мінімальних заробітних платах, що дає можливість зробити висновок, що мінімальна заробітна плата застосовувалася законодавцем як розрахункова величина.

Отже, наслідком змін Законом № 1774-VIII стала зміна розрахункової величини з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум, яка стала застосовуватися до розрахунку всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата, а також до розрахунку інших платежів та санкцій.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з прийняттям Закону № 1774-VIII зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, у формулі розрахунку якої як розрахункова величина була закладена мінімальна заробітна плата, а лише розрахункова величина.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на вже вказаний алгоритм розрахунку суддівської винагороди, який за законами № 2453-VI та №1402-VIIІ є однаковим, тому і розрахункова величина повинна бути однаковою. Інший підхід буде мати ознаки дискримінації та не буде відповідати меті, закладеній в Законі № 1774-VIII - збільшення суддівської винагороди суддям, що пройшли кваліфікаційне оцінювання.

З огляду на предмет спору (виплата заробітної плати в меншому розмірі), визначальним є встановлення того, чи відбулася зміна (зменшення) розміру суддівської винагороди (окладу) позивача з 01.01.2017 року.

Відповідно до ст. 7, 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.12.2016 року становить 1600 грн., а розмір мінімальної заробітної плати також становить 1600 грн.

Відповідно до ст. 7, 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2017 року становить 1600 грн., а розмір мінімальної заробітної плати також становить 3200 грн.

Так, до 01.01.2017 року розмір посадового окладу судді становив 16000 грн. (10 х 1600 грн. мінімальної заробітної плати), з 01.01.2017 року розмір посадового окладу судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання також становить 16000 грн. (10 х 1600 грн.).

Отже, вказаний розрахунок свідчить про незмінність розміру посадового окладу судді після зміни розрахункової величини.

Таким чином, доводи позивача щодо зменшення гарантії незалежності суддів зменшенням виплачуваних сум, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими.

З огляду на викладені обставини справи та враховуючи доводи, якими обґрунтовуються вимоги апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..200, 205, 206 КАС України, суд-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року по справі №804/3790/17- без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 06.10.2017р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк