Постанова № 69390521, 02.10.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2017 р. Справа №805/1933/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:16:30

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі Кульматицькій В.М.,

за участю:

представника позивача Нечепуренко Н.М,

представника відповідача Тернинко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Інноваційні торгівельні системи" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2016 року № 0000491401/20555; № 0000521401/20553; №0000491401/20551. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податковим органом проведена документальна планова виїзна перевірка за результатом якої складено акт №302/05-15-14-01-39308039 від 17.10.2016 року на підставі якого сформовані спірні податкові повідомлення-рішення. З висновками акту та податковим повідомленням-рішенням не згоден, оскільки взаємовідносини з контрагентом підтверджуються первинними документами, які оформлені відповідно до діючого законодавства, та які були надані під час перевірки. Зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, не виконання контрагентом обов'язків податкового законодавство не може тягнути відповідальність для товариства.

Відповідачем через відділ документообігу та архівної роботи суду надано заперечення на адміністративний позов, мотивовано тим, що при проведені перевірки позивачем не надано документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, а саме: товарно-транспортні накладні про транспортування товарів, заявки на постачання товару з необхідними відомостями, документи на підтвердження навантаження - розвантаження товарів, документи на підтвердження оприбуткування товарів, надані первині документи мають дефекти, також не надано актів приймання продукції як того визначає Договір постачання продуктів укладений між позивачем та контрагентами, що свідчить про відсутність факту придбання продуктів харчування у контрагентів, зазначені висновки викладені у акті перевірки на підставі якого сформовані податкові повідомлення-рішення. Отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги навівши доводи аналогічні зазначеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в обґрунтування посилався на обставини викладені у заперечені на адміністративний позов, просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з додатковою відповідальністю "Інноваційні торгівельні системи" (код ЄДРПОУ 39308039, бульвар Краматорський, 14а, м. Краматорськ, Донецької області, 84331) пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, здійснює господарську діяльність та згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькі області, який реалізує функції передбачені податковим законодавством, є суб'єктом владних повноважень та згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судом встановлено, що позивачем до податкового органу подано податкову звітність з податку на додану вартість за період з січня 2015 року по березень 2016 року(т.2 а.с.98-250, т.3 а.с.1-183) та з податку на прибуток підприємств за 2015 рік та 1 квартал 2016 року.(т.3 а.с.185-193)

ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області проведено виїзну перевірку відповідно до якої складно Акт № 3202/05-15-14-01-39308039 від 17.10.2016 року про результати документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 18.07.2014 року по 31.03.2016 року.

Висновки перевірки полягають у порушені:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 розд. III Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, п.5. п.7. Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 29 листопада 1999 року N 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за N 860/4153, п.3 розд.ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013р. за 336/22868. п.44.1, п.44.2 ст.44 розд. II Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, п.3 розд.111 П(С)БО №1, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 07.02.2013р. №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013р. за 336/22868, ч.2 ст.3 розд.І, ч.І ст.11 розд. IV Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ТОВ «ІТС» занижено податок на прибуток у загальній сумі 739402 грн, в т. ч за 2015 рік у сумі 628004 грн, за 1 кв.2016 року-11398 грн;

- пп. 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, занижено суму ПДВ у розмірі 410942 грн., в т.ч. за квітень 2015 року у сумі 24061 грн., за травень 2015 року у сумі 108426 грн, - червень 2015 року у сумі 46113 грн., за липень 2015 року у сумі 70925 грн., за вересень 2015 року у сумі 58405 грн, за жовтень 2015 року у сумі 55475 грн, за листопад 2015 року у сумі 6290 грн., за грудень 2015 року у сумі 41247 грн, та завищено суму від'ємного значення на загальну суму - 204596 грн. в тому числі за березень 2015 року на суму 62198 грн, за квітень 2015 року на суму 31581 грн., за травень 2015 року на суму 3916 грн., за вересень 2015 року на суму 7048 грн, за листопад 2015 року на суму 53005 грн. за березень 2016 року на суму 46848 грн.

-пп. 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, глави 2, розділу II, пункту 203.1 статті 203 розділу V Податкового кодексу України, не подано до органів ДФС податкову декларацію з ПДВ за вересень, жовтень 2014 року;

- п.1,7 розділу II, п 3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 07.02.2013р.№ 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013р. за 336/22868, ч.2 ст.3 розд.І, ч.І ст.11 розд. IV Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , ТОВ « ІТС» не включено до Балансу (Звіту про фінансовий стан) за 2015 рік, 1 кв. 2016 року вартість основних фондів за відповідні періоди;

- п.138.1., п.138.2., 138.3 ст.138. Податкового кодексу України, п.1 Наказу Міністерства фінансів від 20.10.2015 №897, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1415/27860 «Про затвердження форми податкової декларації З податку на прибуток» не заповнювався і не надавався до органів ДФС додаток АМ до р 1.2.1 додатка РІ та додаток РІ до рядка 03 податкової декларації за 2015 рік та 1 квартал 2016 року;

- п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.7, 3.11 розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4 зареєстрованого в Мін'юсті України 30 січня 2015 року за N 111/26556: ТОВ "Інноваційні торгівельні системи" надані до ДПІ у м. Краматорську з недостовірними відомостями податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і утриманого з них податку за формою 1-ДФ за 2 квартал 2015 року та 1 квартал 2016 року;

- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року № 2464-УІ, із змінами та доповненнями, пункту 1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 23.04.2015 за N 460/2690: ТОВ "Інноваційні торгівельні системи" несвоєчасно наданий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого внеску за серпень 2015 року терміном надання 21.09.2015, фактично надано 20.10.2015;

- ч. 5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року № 2464-VI, із змінами та доповненнями: ТОВ "Інноваційні торгівельні системи" сума єдиного внеску за січене 2015 року по 25 працівникам розрахована з фактично нарахованої заробітної плати (доходу), яка є меншої ніж мінімальна заробітна плата, встановлена законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), в результаті чого донараховане єдиного внеску за січень 2015 року у сумі 4004,11 грн.;

- абзацу 7 пункту 1 частини 1 статті 4, пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року № 2464-УІ, із змінами та доповненнями: ТОВ "Інноваційні торгівельні системи" до звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого внеску за січень 2016 року не включені суми допомоги по тимчасовій непрацездатності по 1 найманому працівнику у сум 737,24 грн., та не нарахований єдиний внесок на суми допомоги по тимчасовій непрацездатності у сумі 162,19 грн, в результаті чого донарахована єдиного внеску за січень 2016 року у сумі 162,19 грн.(т.1 а.с.39-250, т.2 а.с.1-32)

Не погодившись з актом перевірки позивачем подано заперечення на акт від 16.12.2016 року.(т.1 а.с.14-15)

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області сформовані податкові повідомлення-рішення:

- № 0000521401/20553 від 23.12.2016 року за порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2016 року на суму 46 848,00 грн;(т.1 а.с.10-11)

- № 0000491401/20555 від 23.12.2016 року за порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 710 862,50 грн у т.ч. за податковим зобов'язанням у сумі 568 690,00 грн за штрафними санкціями у сумі 142 172,50 грн; (т.1 а.с.12)

- №000049140120551 від 23.12.2016 року за порушення підпункту 134.1.1 п.134.1 ст.134 розд. III Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, п.5, п7. Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 29 листопада 1999 року N 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за N 860/4153, п.3 розд. ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013р. за 336/22868, п.44.1, п.44.2 ст.44 розд. II Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, п.3 розд.ІІІ П(С)БО №1, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 07.02.2013р. № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013р. за 336/22868, ч.2 ст.3 розд.І, ч.І ст.11 розд. IV Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 767 251,50 грн у т.ч. за податковим зобов'язанням 739 402,00 грн за штрафними санкціями 27 849,50 грн. (т.1 а.с.13)

Позивачем використано право на позасудове врегулювання спірних правовідносин шляхом адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення до податкового органу вищого рівня(скарга №08/02 від 08.02.2017 року). (т.1 а.с.16-18)

Рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області №4637/10/05-99-10-01-12 від 03.04.2017 року залишено скаргу без розгляду.(т.1 а.с.20-22)

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку обставинам викладеним сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Спірним питанням даного позову є правомірність складання відповідачем податкових повідомлень-рішень на підставі висновків акту перевірки №3202/05-15-14-01-39308039 від 17.10.2016 року, які полягають у відсутності підтвердження реальності здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Наша Фирма-База» та ТОВ «Наша Фирма Плюс».

При дослідженні матеріалів справи вбачається, що 01.01.2015 року між позивачем та ТОВ «Наша Фирма Плюс» укладено договір №41(т.1 а.с.23). Предметом договору є постачання продукції за ціною та умовах викладених у Договорі.

Згідно додатка №1 до Договору поставки № 41 складено кільцеву довіреність №1 від 01.01.2015 року на право отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Наша Фирма Плюс» без довіреностей на підставі відбитків печатки або штампів, та підписів уповноважених осіб.(т.5 а.с.167)

Специфікаціями №04/025-2015 від 04.02.2016 року, №18/02-2015 від 18.02.2015року; №25/02-2015 року від 25.02.2015 року; №26/02-2015 від 26.02.2015 року; №27/02-2015 від 27.02.2015 року; №04/03-2015 від 04.03.2015 року; № 11/03-2015 року від 11.03.2015 року; № 18/03-2015 від 18.03.2015 року; №24/03-2015 від 24.03.2015 року; №01/04-2015 від 01.01.2015 року; №08/034-2015 від 08.04.2015 року; №15/04-2015 від 15.04.2015 року; №22/04-2015 від 22.04.2015 року; №23/04-2015 від 23.04.2015 року; №27/04-2015 від 27.04.2015 року; №05/05-2015 від 05.05.2015 року; №12/05-2015 від 12.05.2015 року; №15/05-2015 від 15.05.2015 року; №19/05-2015 від 19.05.2015 року; №26/05-2015 від 26.05.2015 року; №29/05-2015 від 29.05.2015 року; №03/06-2015 від 03.06.2015 року; №06/06-2015 від 06.06.2015 року; №09/06-2015 від 09.06.2015 року; №10/06-2015 від 10.06.2015 року; №16/06-2015 від 16.06.2015 року; №23/06-2015 від 23.06.2015 року; №26/06-2015 від 26.06.2015 року; №30/06-2015 від 30.06.2015 року; №01/05-2015 від 01.07.2015 року; №07/07-2015 від 07.07.2015 року; №10/07-2015 від 10.07.2015 року; №14/07-2015 від 14.07.2015 року; №21/07-2015 від 21.07.2015 року; №24/07-2015 від 24.07.2015 року; №28/07-2015 від 28.07.2015 року; №04/08-2015 від 04.08.2015 року; №06/08-2015 від 06.08.2015 року; №07/08-2015 від 07.08.2015 року; №11/08-2015 від 11.08.2015 року; №13/08-2015 від 13.08.2015 року; №18/08-2015 від 18.08.2015 року; №25/08-2015 від 25.08.2015 року; №28/08-2015 від 28.08.2015 року; №01/09-2015 від 01.09.2015 року; №07/09-2015 від 07.09.2015 року; №08/09-2015 від 08.09.2015 року; №11/09-2015 від 11.09.2015 року; №15/09-2015 від 15.09.2015 року; №22/09-2015-2015 від 22.09.2015 року; №29/09-2015 від 29.09.2015 року; №02/10-2015 від 02.10.2015 року; №06/10-2015 від 06.10.2015 року; №13/10-2015 від 13.10.2015 року; №16/10-2015 від 16.10.2015 року; №20.10-2015 від 20.10.2015 року; №22/10-2015 від 22.10.2015 року; №27/10-2015 від 27.10.2015 року; №02/11-2015 від 02.11.2015 року; №03/11-2015 від 03.11.2015 року; №10/11-2015 від 10.11.2015 року; №12/11-2015 від 12.11.2015 року; №16/11-2015 від 16.11.2015 року; №17/11-2015 від 17.11.2015 року; №23/11-2015 від 23.11.2015 року; №24/11-2015 від 24.11.2015 року; №25/11-2015 від 25.11.2015 року; №27/11-2015 від 27.11.2015 року; №01/12-2015 від 01.12.2015 року; №02/12-2015 від 02.12.2015 року; №081/12-2015 від 08.12.2015 року; №10/12-2015 від 10.05.2015 року; №22/12-2015 від 22.12.2015 року; №25/12-2015 від 25.12.2015 року; №25/12-2015 від 25.12.2015 року; №28/12-2015 від 28.12.2015 року; №29/12-2015 від 29.12.2015 року; №05/01-2016 від 05.01.2016 року; №12/01-2016 від 12.01.2016 року; №01/02-2016 від 01.02.2016 року; №04/02-2016 від 04.02.2016 року; №05/02-2016 від 05.02.2016 року; №09/02-2016 від 09.02.2016 року; №12/02-2016 від 12.02.2016 року; №16/02-2016 від 16.02.2016 року; №16/02-2016 від 16.02.2016 року; №23/02-2016 від 23.02.2016 року; №27/02-2016 від 27.02.2016 року до договору №41 від 01.01.2015 року визначено товар який було поставлено позивачу.

На підтвердження придбання товарів, та у відповідності до п.3.1 Договору складені накладні на товар за лютий 2015 року, березень 2015року, квітень 2015 року, травень 2015 року, червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року, вересень 2015 року, жовтень 2015 року, листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року, лютий 2016 року.(т.3 а.с. 197-250, т.4 а.с.1-250, т.5 а.с.1-104)

Якість та відповідність продукції підтверджена: протоколом випробувань, експертним висновком, висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікатом якості, посвідченням про якість, декларацією про відповідність, посвідченням якості та безпеки, сертифікатом відповідності, декларацією виробника про якість, декларацією про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання, декларація виробника.

Оплата за придбаний товар у контрагента підтверджуєтся платіжними дорученнями. Для формування податкового кредиту за вищевказаними операціями контрагентом виписано позивачу податкові накладні які направлялись до податкового органу.(т.6 а.с.237-250, т.8 а.с. 1-250,т.9 а.с.33-222, т. 10 а.с. 1-249, т.11 а.с.1-122)

Також, 01.03.2016 року між позивачем та ТОВ «Наша Фирма-База» укладено договір №136.(т.1 а.с.24) Предметом договору є постачання продукції за ціною та умовах викладених у Договорі.

Згідно додатка №1 до Договору поставки №136 складено кільцеву довіреність №1 від 01.03.2016 року на право отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Наша Фирма Плюс» без довіреностей на підставі відбитків печатки або штампів, та підписів уповноважених осіб.(т.5 а.с.166)

Специфікаціями №10/03-2016 від 10.03.2016 року, №14/03-2016 від 14.03.2016року; №16/03-2016 року від 16.03.2016 року;№18/03-2016 від 18.03.2016 року;№22/03-2016 від 22.03.2016 року; №24/03-2016 від 24.03.2016 року; № 28/03-2016 року від 28.03.2016 року;№ 31/03-2016 від 31.03.2016 року до договору №136 від 01.03.2016 року визначено товар який було поставлено позивачу.

На підтвердження придбання товарів, та у відповідності до п.3.1 Договору складені накладні на товар за березень 2016 року. (т.2 а.с. 78-97)

Якість та відповідність продукції підтверджена: якісним посвідченням, деклараціями виробника, посвідченням якості та безпеки, висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи, експертним висновком, декларацією про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання.

Оплата за придбаний товар у контрагента підтверджуєтся платіжними дорученнями.

Для формування податкового кредиту за вищевказаними операціями контрагентом виписано позивачу податкові накладні які направлялись до податкового органу (т.7 а.с.213-249,т.9 а.с.1-31)

Крім того, матеріалам справи підтверджено використання придбаної продукції у господарській діяльності позивача, а саме: звітами про реалізацію товарів по чекам за період з 01.02.2015 року по 31.03.2016 року, звітами по реалізації товарів постачальниками за період з 01.02.2015 року по 28.02.2016 року, приходом від постачальників у період з 01.03.2013 року по 31.03.2016 року та за період з 01.02.2015 року по 29.02.2016 року.(т.5 а.с.168-250, т.6 а.с.1-63,64-99, 100-130)

Згідно актів на внутрішнє переміщення товарів вбачається, що частина переробленого товару з відділів цеху перевозилась до відділів торгового залу для подальшої реалізації.( т.6 а.с.131-235)

Вищезазначені документи на підтвердження господарських операцій надані позивачем та міститься в матеріалах справи.

Господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. (пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України)

Згідно інформації з веб-сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, доступ до якого впроваджено на підставі Наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 N 1846/5, «Про затвердження Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», видами економічної діяльності позивача є діяльність з роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); роздрібної торгівлі м'ясом і м'ясними продуктами в спеціалізованих магазинах;роздрібної торгівлі напоями в спеціалізованих магазинах; роздрібної торгівлі тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; рекламні агентства; посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування з податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу

Положеннями п. 44.2 ст. 44 ПК України, закріплено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пп. 44.1 цієї статті ПК України вказано, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно пп.14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції, для цілей визначення податкового кредиту та об'єкту оподаткування податку на прибуток, мають бути фактично здійсненими, а також підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як встановлено судом, між позивачем та його контрагентами укладені договори поставки продуктів.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентами (договорами, видатковими накладними, податковими накладними та ін).

Господарські операції між позивачем та контрагентами здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до принципу офіційності податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

У той час, на підтвердження фактичного виконання господарських зобов'язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документи, та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Слід також зазначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит та формування податку на прибуток.

Отже, відповідачем не наведено переконливих доводів та не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між ним та контрагентами.

Суд вважає необґрунтованими посилання податкового органу як на підставу неправомірності формування податкового кредиту на відсутність документів, які б свідчили про транспортування продукції, оскільки такі документи, зокрема, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій, крім того за умовами договору постачання, доставка продукції здійснюється автотранспортом постачальника або самовивозом.

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду № К/800/51285/14 від 12 липня 2017 року.

Крім того, кільцеві довіреності підтверджують право отримання товарно-матеріальних цінностей від контрагентів без наявних довіреностей на підставі відбитків печатки або штампів, та підписів уповноважених осіб.

Суд вказує, на те, що відповідачем також не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача, також, під час перевірки позивача відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Також, суд зауважує, що податковим органом було використано податкову інформацію, однак інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Дана правова позиція підтверджується доводами, що викладені в Постановах ВАСУ від 20.09.2012 року № К9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № 9991/24891/11: "Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься.

Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності".

Також, Податковим кодексом України визначено, що платник податку (покупець товару, послуг) на час здійснення господарської операцій з придбання товару/послуг не зобов'язаний та не має повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками послуг у ланцюгу постачання, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. (Ухвала ВАСУ від "23" листопада 2016 р. справа № К/800/18675/16, ЄДРСРУ № 62961971).

Таким чином, судова практика виходить з того, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Згідно положень частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Враховуючи зазначене, суд не приймає до уваги доводи відповідача зазначені у заперечені на адміністративний позов, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи документами, якими підтверджено факт реальності здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких підстав позовні вимоги щодо скасування спірних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованим та такими, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 11, 50, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 186, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "Інноваційні торгівельні системи" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області № 0000521401/20553 від 23.12.2016 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2016 року на суму 46 848,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області № 0000491401/20555 від 23.12.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 710 862,50 грн у т.ч. за податковим зобов'язанням у сумі 568 690,00 грн за штрафними санкціями у сумі 142 172,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області №000049140120551 від 23.12.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 767 251,50 грн у т.ч. за податковим зобов'язанням 739 402,00 грн за штрафними санкціями 27 849,50 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Товариство з додатковою відповідальністю "Інноваційні торгівельні системи" (код ЄДРПОУ 39308039 ) судовий збір у сумі 22 874 (двадцять дві тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн. 43 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 02 жовтня 2017 року.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06 жовтня 2017 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Христофоров А.Б.