Рішення № 6939026, 23.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/551 23.11.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слайдер-плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЕЙ Україна»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Тагільцева Г.В. (довіреність від 01.09.2009р.);

від відповідача: не зявились;

У судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Слайдер-плюс»(надалі ТОВ «Слайдер-плюс», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЕЙ Україна»(надалі ТОВ «ОКЕЙ Україна», відповідач) 131515, 91 грн. (122449, 29 грн. основного боргу, 9066, 62 грн. пені за порушення грошового зобовязання).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором поставки не виконані у повному обсязі зобовязання щодо оплати поставленого товару. З урахуванням вимог Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості в розмірі 122449, 29 грн. в судовому порядку нарахувавши також штрафні санкції у вигляді пені.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка станом на 17.11.2009р. наявна у матеріалах справи).

Провадження у справі порушено ухвалою від 23.09.2009р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи представлені докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2007р. між ТОВ «Слайдер-плюс»та ТОВ «ОКЕЙ Україна»укладено договір поставки № 95/07/07- ПТ за умовами якого постачальник (позивач) зобовязувався відповідно до замовлень покупця поставляти товар, а покупець (відповідач у справі) зобовязувався в порядку та на умовах, визначених договором, приймати товар і оплатити його вартість, за цінами вказаними у відповідній специфікації.

На підтвердження виконання договору та наявності зобовязань відповідача по оплаті поставленого товару позивачем надані видаткові накладні (у належним чином засвідчених копіях залучені до матеріалів справи).

Відповідно до п. 12.1, 12.2 договору, договір діє до 31 грудня 2007р. і у випадку якщо за 30 днів до дати закінчення дії договору покупець не направить письмове повідомлення про припинення договору, він вважається пролонгованим сторонами на наступний календарний рік; така пролонгація не обмежена за терміном і може здійснюватися щорічно. Сторонами не надано доказів на спростування, а матеріали справи вказують на те, що поставки продукції здійснювались за договором, який був пролонгований, з огляду на відсутність заяв про його припинення (розірвання).

Порядок розрахунків за договором сторони погодили у розділі 8 договору, згідно з п. 8.2 покупець здійснює оплату товару протягом 90 днів з моменту поставки товару.

Оплату за поставлений товар відповідачем здійснено не у повному обсязі, і за твердженням позивача заборгованість відповідача за товар поставлений згідно накладних наведених у додатку, становить суму 122449, 29 грн., яка і заявлена до стягнення.

В силу положень ст. 38 ГПК України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Оскільки, первинні документи що підтверджують заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості знаходяться саме у сторін по справі (позивача та відповідача), ухвалою суду від 21.09.2009р. від сторін у звязку з необхідністю встановлення обставин про які зазначено у позовній заяві витребувано належні докази, та зокрема зобовязано позивача надати суду довідку що підтверджує несплачену суму заборгованості, заявлену до стягнення станом на час розгляду справи, в разі погашення (часткового погашення) заборгованості письмово про це зазначити, надати відповідні докази; надати довідку з банку, що підтверджує ненадходження коштів на рахунки зазначені в договорі від 18.07.2007р. в періоді з 25.02.2009р. від контрагента ТОВ «ОКЕЙ Україна».

Згідно розрахунку суми позову (є додатком до позовної заяви) заборгованість відповідача в сумі заявленій до стягнення виникла за накладними згідно наведеного переліку, а до матеріалів справи представлені банківські виписки на підтвердження надходження оплати товару, довідку з банку за вих. 4619/100-08-2 від 19.11.2009р..

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень п.8.2 Договору № 95/07/07- ПТ строк виконання зобов'язань щодо оплати товару переданого згідно видаткових накладних що надані до матеріалів справи, станом на час вирішення спору є таким, що настав. Розрахунок мав бути здійснений відповідачем протягом 90 днів з моменту поставки товару.

Згідно з п. 1.4 договору право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товари поставлено покупцю. Товар буде вважатись поставленим покупцю за умови, що сторони підписали товарно-транспортну, товарну накладну, яка засвідчує отримання товару покупцем, постачальник надав покупцю всі передбачені договором документи; постачальник поставив товар покупцю, відповідно до вимог договору.

Дати отримання відповідачем видаткових накладних, що підтверджують поставку товару в межах договору проставлені на вказаних видаткових накладних відповідно виходячи з указаних дат визначено строки настання виконання зобовязань по оплаті поставленого товару.

Згідно з пп. 6.4., 6.5. розділу 6 договору «Порядок прийому товару», встановлено, що у разі виявлення невідповідності товару вимогам, передбаченим договором або даним зазначеним на маркуванні упаковки, а також у відповідних документах, що засвідчують кількість та якість товарів, або якщо виявлена відсутність усіх або будь-яких супровідних документів, покупець має право припинити приймання товару. У випадку виявлення будь-яких недоліків відповідно до підпункту 6.3., та 6.4 договору, покупець складає акт про розбіжності до товарно-транспортних документів, в якому має бути зазначена кількість перевіреного товару і характер виявлених недоліків. Відповідно до п. 6.8 договору у випадку виявлення невідповідності товару вимогам, вказаним у договорі та/або вимогам діючого законодавства України, покупець має право повернути товар постачальнику або вимагати його заміни на товар, який відповідає усім вимогам, вказаним у договорі.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності письмових заперечень щодо якості та кількості товару, супровідної документації, не повідомлено обставин про складання актів в порядку передбаченому п. 6.5 договору, не надано таких до справи, а при розрахунку суми заборгованості враховано повернення товару за накладними № 28011642, № 28011640 від 10.06.2008р., № 54 від 25.02.2009р..

До матеріалів справи позивачем надано видаткових накладних що підтверджують поставку товару в межах укладеного договору на користь відповідача із вказанням загальної суми заборгованості по ним в розмірі 122449, 29 грн..

Враховуючи відсутність доказів повної оплати поставленого товару за договором, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 122449, 29 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом , зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін). При укладенні договору сторони погодили відповідальність за порушення положень договору в додатку № 1 про що прямо вказано у п. 11.1 договору.

Згідно пп. 17 п. 1 додатку № 1 до договору № 95/07/07- ПТ від 18.07.2007р. відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми передбачено за порушення п. 8.3-8.5 тоді як строки оплати які порушені позивачем передбачені договором у п. 8.2.

В силу положень договору (п. 12.3) будь-які зміни до цього договору або додатків чинні лише якщо вони виконані у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін. Жодних доказів внесення змін до пп. 17 додатку в якому, можливо помилково зазначено посилання на п. 8.3-8.5 договору, до матеріалів справи не надано, про наявність відповідної угоди підписаної сторонами у встановленому порядку суд не повідомлено.

Враховуючи, що відповідальність у вигляді сплати пені за порушення строків розрахунків визначених п. 8.2 договору сторони не погоджували, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені суд визнає необґрунтованими та такими що задоволенню не підлягають.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, відзиву на позов та документів на підтвердження своїх заперечень, на вимоги ухвал суду не надано, доказів здійснення розрахунків за договором № 95/07/07- ПТ від 18.07.2007р. у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у звязку з чим позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 1315, 16 грн. та 312, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 1223, 09 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Окей Україна»(юрид. адреса: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка 33, поверх 13, р/р 26006438673101 в Філії «ЦРУ»ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»м. Київ, МФО 300937, п/р № 26007201309185 у ЗАТ «ОТП Банк»м. Київ, МФО 300528, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 34356884) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слайдер-плюс»(юрид. адреса: 02100, м. Київ, вул. Краківська, 11-А; адреса: 03680, м. Київ, вул. С. Сосніних, 3; р/р 26003013000402 в ЗАТ «ВТБ (Україна)», МФО 380195, ідент. код 34727625) 122449, 29 грн. (сто двадцять дві тисячі чотириста сорок девять гривень 29 копійок) основного боргу, 1223, 09 грн. (одну тисячу двісті двадцять три гривні 09 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 02.12.2009