Ухвала суду № 69389908, 28.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

вул. Московська, 8, корп. 5, місто Київ, 01029

У Х В А Л А

28.09.2017 К/800/31497/17

Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України Бившева Л.І., розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДПІ)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2016

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017

у справі № 815/2436/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА"

до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ДПІ 21.09.2017 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 у справі № 815/2436/16.

За змістом норм частин 2, 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України вирішення питання про відкриття касаційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю касаційної скарги вимогам ст. 213 цього Кодексу та строку її подання.

Касаційна скарга підлягає залишенню без руху як така, що подана без дотримання вимог ч. 2 ст. 212 та ч. 5 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження; судовий збір сплачено у меншому розмірі, ніж передбачено Законом України "Про судовий збір".

Згідно з ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених ст. 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Звертаючись 21.09.2017до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою та заявляючи клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги, ДПІ посилається на те, що первісно подана до Вищого адміністративного суду України касаційна скарга була повернута ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.06.2017 № К/800/12058/17 на підставі п. 1 ч. 3 ст. 108 цього Кодексу через невиконання вимог суду касаційної інстанції про залишення касаційної скарги без руху у зв'язку з несплатою судового збору (ухвала від 14.04.2017). При цьому, відповідач зазначає, що відсутність коштів на рахунках відповідача на сплату судового збору об'єктивно виключило можливість сплатити судовий збір під час подання первісної касаційної скарги.

Згідно з ч. 6 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідач не надає доказів на підтвердження вказаних доводів (кошторис на 2017 рік; довідки територіального органу ДКС України щодо фактичного стану фінансування видатків на сплату судового збору; виписки з казначейського рахунку ДПІ по коду економічної класифікації 2800 тощо), що унеможливлює зробити висновок про наявність об'єктивних перешкод для звернення ДПІ з касаційною скаргою впродовж періоду часу з червня по вересень 2017 року.

Відповідно до пп. 3 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 № 484-VIII, ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду встановлена у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Оскільки у цій справі за подачу позову майнового характеру підлягав сплаті судовий збір у розмірі 527444,06 грн. (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (пп. 1 пп. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI)), то за подання касаційної скарги судовий збір підлягав сплаті у розмірі 632932,87 грн.

У той же час ДПІ сплачено судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 160000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення від 17.05.2017 № 147.

Отже, ДПІ судовий збір сплачено у розмірі меншому, ніж передбачено Законом № 3674-VI за подання касаційної скарги на рішення суду у справі за позовом майнового характеру.

Одночасно відповідачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору у розмірі 472932,87 грн, обгрунтоване посиланням на недостатність коштів на сплату судового збору у повному розмірі.

Законом України "Про судовий збір" (в редакції Закону № 484-VIII) встановлено перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору, серед яких органи Державної фіскальної служби відсутні (ст. 5 цього Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх сплати повністю або частково, відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Водночас, суд звертає увагу на те, що податкові інспекції є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, а відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

В п. 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З врахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суддя-доповідач вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, тощо не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.

Таким чином, клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Отже, ДПІ необхідно надати документ про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.

Відповідно до ч. 3 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 213 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 108 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 108, 165, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 у справі № 815/2436/16 залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків протягом 30 днів з моменту отримання даної ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених ст.ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.І. Бившева