Ухвала суду № 69389532, 22.09.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

22 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., -

розглянувши заяву уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - Уповноважена особа Фонду; Фонд відповідно) про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду, Фонду, третя особа - Національний банк України, про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 26 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року, позов задовольнив частково.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 4 квітня 2017 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Не погодившись із цією ухвалою, Уповноважена особа Фонду звернулася із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 15 червня і 31 серпня 2017 року (№№ К/800/22456/16, К/800/18426/16 відповідно) які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права.

Так, у рішенні, про перегляд якого подано заяву, касаційний суд виходив з того, що Уповноважена особа Фонду не навела підстав для визнання правочину нікчемним, оскільки умови договору є типовими, та з них не вбачається, які саме пільги або переваги отримав (міг би отримати) позивач. Натомість фактичне внесення позивачем коштів на рахунок, підтверджується належним чином оформленим платіжним дорученням. Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову.

Натомість в ухвалі від 15 червня 2017 року, яка надана на порівняння, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, виходив зі встановлених обставин, що укладений договір банківського вкладу між позивачем та банком свідчить про надання переваг цьому вкладнику перед іншими кредиторами, тому уповноважена особа правомірно повідомила про нікчемність такого правочину.

В ухвалі від 31 серпня 2017 року Вищий адміністративний суд України з огляду на те, що позивачу були надані індивідуальні умови за договором банківського вкладу та банк уклав договір з позивачем під час дії обмеження, встановленого постановою Національного банку України, яким цей банк був визнаний проблемним та на нього поширювалися обмеження в його діяльності, погодився з рішення суду апеляційної інстанції про безпідставність позовних вимог.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, судове рішення в якій оскаржується, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії судових рішень в яких додано до заяви.

Крім того, надані для порівняння рішення не містять іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві Уповноваженої особи Фонду.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої заяви.

Враховуючи викладене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Національний банк України, про визнання протиправним та скасування рішення за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 квітня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.