Постанова № 69389117, 06.10.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3642/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов’язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу,-

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області в якому позивач просив суд:

1. Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 23.05.2017 р. №1698 у частині накладання на слідчого слідчого відділення ОСОБА_2 відділу поліції ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення – звільнення зі служби в Національній поліції України.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 09.06.2017 р. №982 о/с яким ОСОБА_1 звільнено з органів Національної поліції України за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення ОСОБА_2 відділу поліції ГУНП в Одеській області.

4.Зобов’язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з моменту звільнення (09.06.2017 року) по день поновлення на роботі.

5.Допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення ОСОБА_2 відділу поліції ГУНП в Одеській області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу в Національній поліції України ГУНП в Одеській області. Наказом №982 о/с від 09.06.2017 року звільнений зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

Позивач вважає звільнення незаконним та таким, що грубо порушує його трудові права, оскільки він не допустив жодного порушення обов’язків. Підставою для службового розслідування та його звільнення зі служби в поліції стало порушення відносно нього кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 Кримінального кодексу України, по якому наразі триває досудове розслідування.

На думку позивача висновок службового розслідування від 23.05.2017 р. та наказ ГУ НП в Одеській області від 23.05.2017 р. №1698 містять виключно описання порушення, що йому інкримінується у кримінальному провадженні №42017161010000152, та якому буде надана оцінка судом під час розгляду кримінального провадження.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підставі викладених у позовній заяві (а.с.5-13).

Представник відповідача у судове засідання не з’явився про день час та місце розгляду справи повідомлений належним та завчасно.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення на адміністративний позов (а.с.67-72).

Представник відповідача в обґрунтування заперечення зазначив, що в рамках кримінального провадження №42017161010000152 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 24.04.2017 р. ухвалою Апеляційного суду Одеської області ОСОБА_1 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. В ході службового розслідування позивач від надання пояснень відмовився.

17.05.2017 р. службове розслідування було закінчено та затверджено висновок службового розслідування за фактом надзвичайної події за участю позивача. За результатами розслідування прийнято наказ про притягнення позивача до дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказом №982 о/с від 09.06.2017 року ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції.

Також в запереченнях зазначено, що посадові особи ГУНП в Одеській області при прийняті спірних наказів діяли в рамках наданих законом повноважень, не порушуючи прав та законних інтересів позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.11. 2015 року ОСОБА_1 на підставі наказу №76 о/с (а.с.17), в порядку переатестування призначено слідчим Біляївського відділу поліції ГУНП в Одеській області, присвоївши йому спеціальне звання старший лейтенант поліції.

18.04.2017 р. відповідач прийняв наказ №1261 про призначення службового розслідування (а.с.73).

Зазначений наказ прийнятий на підставі інформації про те, що працівниками військової прокуратури Одеського гарнізону разом з УВБ в Одеській області ДВБ НП України в рамках кримінального провадження за №42017161010000152 від 12.04.2017 року (а.с.75-76) за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України (одержання хабара), затримано слідчого СВ Усатівського відділення поліції ОСОБА_2 ГУНП ОСОБА_1

17.05.2017 року за результатами службового розслідування складено висновок, який затверджено начальником ГУНП в Одеській області генералом поліції третього рангу ОСОБА_3 (а.с.168-114).

В даному висновку зазначено, що наказом ГУНП від 18.04.2017 р. №731 позивач призначений на посаду слідчого СВ ОСОБА_2 ГУНП. На період підготовки відповідного наказу за вказівкою старшого слідчого слідчого відділення ОСОБА_2 ГУНП в Одеській області, на якого наказом ГУНП від 11.04.2017 р. №1175 покладено тимчасове виконання обов’язків на по посаді заступника начальника відділу поліції – начальника СВ ОСОБА_2 ГУНП в Одеській області, майора поліції ОСОБА_4 у зв’язку з некомплектом слідчих в СВ ОСОБА_2, ОСОБА_1 з 01.04.2017 р. було задіяно до чергування у складі СОГ ОСОБА_2

11.04.2017 р. позивач заступив у добовий наряд ОСОБА_2 ГУНП у складі слідчо-оперативної групи. У вказаний день в 16.40 до чергової частини надійшло повідомлення про звернення голови Березанської сільської ради, який заявив, що в с. Важне, по вул. Осташкина Біляївського району, затримано невідомих осіб, які пошкодили не працюючу водонапірну вежу. По прибуттю на місце події поліцейськими зі слів осіб, які знаходилися на місці події та проводили демонтаж водонапірної вежі і назвали свої прізвища та роз’яснили, що їх винайняв ОСОБА_5, який завірив, що у нього є документи права власності на вказану водонапірну вежу.

Позивач провів огляд, однак при проведенні вказаної слідчої дії позивач допустив грубі порушення вимог кримінального процесуального законодавства та інших нормативно правових актів, а саме не організував відповідні доручення оперативному працівнику щодо встановлення свідків та очевидців. Крім того виявлені на місці події предмети та речі, які були внесені до протоколу огляду місця події та мали значення для кримінального провадження, не вилучив.

По закінченню огляду місця події позивач запросив до ОСОБА_2 осіб, які перебували на місці події. Дані особи пробули у ВП з 20.00 до 21.50, при цьому позивач будь-яких дій з ними не провів.

Крім того, на місці події був присутній батько ОСОБА_5 – ОСОБА_6 з яким позивач будь-яких дій не провів.

Встановлено, що 12.04.2017 р. ОСОБА_6 звернувся до військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України із заявою про вимагання у нього неправомірної вигоди працівниками поліції та того ж дня відомості по вказаному зверненню військовою прокуратурою були внесені до ЄДР за №42017161010000152 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Впродовж проведення досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженні встановлено, що 11.04.2017 р. близько 17.30 ОСОБА_6 прибув до місця події, де вийняті ОСОБА_5 особи проводили демонтаж водонапірної вежі. При спілкуванні ОСОБА_6 зі слідчим Коробкою І.С. останній повідомив, що він буде розслідувати кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення у тому числі і стосовно ОСОБА_5, оскільки є свідки, які вказують на вчинення останнім правопорушення. Разом з цим позивач в порушення вимог ч.1 ст.8, п.п.1,2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» вступив в неділові стосунки з ОСОБА_6 та почав вимагати неправомірну вигоду в розмірі 500 доларів США за не притягнення сина останнього до кримінальної відповідальності. При цьому ОСОБА_1 зазначив, що виключно за умови надання йому вказаної неправомірної вигоди, він не буде затримувати та притягувати до кримінальної відповідальності ОСОБА_5, а також згодом закриє кримінальне провадження відносно останнього.

14.04.2017 р. біля 21.30 ОСОБА_6 прибув до Усатівського ВП ОСОБА_2 ГУНП, де зустрівся з ОСОБА_1 Останній запросив ОСОБА_6 до службового кабінету №15, де він раніше працював. Приблизно о 21.40 до Усатівського ВП прибули працівники військової прокуратури та УВБ в Одеській області ДВБ НП України, якими в рамках кримінального провадження № 42017161010000152 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України, в службовому кабінеті №15 вказаного ВП було затримано позивача та вилучені гроші в розмірі 500 доларів США.

14.04.2017 р. слідчим військової прокуратури ОСОБА_1 було затримано в порядку ст.208 КПК України.

15.04.2017 р. в рамках кримінального провадження №42017161010000152 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України позивач повідомлений про підозру у вчинені кримінального правопорушення, та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

24.04.2017 р. ухвалою Апеляційного суду Одеської області позивачу змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

23.05.2017 р. відповідач прийняв наказ №1698 про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ОСОБА_2 ГУНП в Одеській області (а.с.51-55).

Даним наказом застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

09.06.2017 р. наказом ГУНП в Одеській області №982 о/с позивач звільнений зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільненні зі служби) (а.с.51). Зазначений наказ прийнятий на підставі наказу №1698 від 23.05.2017 р.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі норми права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України «Про національну поліцію» підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

При цьому, згідно з п.4 Розділу 11 Закону України «Про національну поліцію» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, посилання позивача у своїй позовній заяві на відсутність Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» суд не бере до уваги.

Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно з ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Згідно з ч.1 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Проведення службових розслідувань в системі органів внутрішніх справ України передбачено та затверджено інструкцією про порядок про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, яка затверджена наказом МВС України №230.

Відповідно до п.1.1 розділу 1 Інструкції затвердженої наказом МВС України №230 ця інструкція визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні.

Згідно з ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ч.10 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Згідно з п.1 розділу 2 Правил етичної поведінки наказ Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року №1179 під час виконання службових обов’язків поліцейський повинен:

неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

професійно виконувати свої службові обов’язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;

поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України;

у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків;

неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов’язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України;

виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку;

поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;

контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;

мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу;

дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики;

зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків;

інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» Звільнення зі служби в поліції поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв’язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність;6) у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв’язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв’язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв’язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Суд звертає увагу, що відповідно до наказу №1698 від 23.05.2017 року позивач був звільнений за грубі порушення вимог ч.1 ст.8 та п.п. 1,2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського, ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 р. №3460-ІV, п.п.2.5, 2.7.1, 2.7.2, 2.7.4 Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень, затвердженої наказом МВС України від 14.08.2012 №700, що виразилось у неналежній організації роботи слідчо-оперативної групи при проведенні огляду місця події.

Так, згідно з п.п.1,2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов’язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов’язків, наказів керівництва.

Далі, відповідно до п.2.5 Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень, затвердженою наказом МВС України №700 від 14.08.2012 р.(далі Інструкція),завданням СОГ є виявлення, фіксація, кваліфіковане вилучення та пакування слідів кримінального правопорушення, речових доказів, встановлення свідків та потерпілих, з'ясування обставин кримінального правопорушення, що мають значення для всебічного, повного і неупередженого їх дослідження та встановлення осіб, причетних до його вчинення. Пунктом 2.7.1 визначено, що слідчий керує діями членів СОГ та несе персональну відповідальність за якість проведення огляду місця події.

Згідно з п.2.7.2 Інструкції слідчий разом з членами групи, залученими спеціалістами, запрошеними потерпілим, свідками та іншими учасниками кримінального провадження проводить огляд місця події, у ході якого в установленому КПК України порядку фіксує відомості щодо обставин учинення кримінального правопорушення, вилучає речі і документи, які мають значення для кримінального провадження, та речі, вилучені з обігу, у тому числі матеріальні об'єкти, придатні для з'ясування обставин, що підлягають доказуванню. Забезпечує їх належне зберігання для подальшого направлення для проведення експертного дослідження.

Відповідно до п.2.7.4 Інструкції при необхідності слідчий допитує про обставини вчиненого кримінального правопорушення заявника, потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження. Надає письмові доручення співробітникам оперативних підрозділів та дільничним інспекторам міліції про проведення процесуальних дій у кримінальному провадженні. Здійснює інші повноваження, передбачені КПК України.

Порушення позивачем зазначених вище правових норм підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, поясненнями наданими впродовж службового розслідування т.в.о. начальника СВ ОСОБА_2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4, старшого інспектора чергового СРПП №2 Усатівського ВП ОСОБА_7, старшого інспектора СРПП №3 ОСОБА_2 ОСОБА_8, в.о. заступника начальника СВ Усатівського ВП ОСОБА_2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 (а.с.84-90); відсутністю відповідних доручень, протоколів вилучення речей. Позивач не надав жодного пояснення та спростування, зазначених вище фактів щодо відсутності організації відповідних доручень оперативному працівнику та інспектору-криміналісту щодо встановлення свідків та очевидців. Також не надав ні в судовому засіданні, ні в своєму позові жодних пояснень з приводу не вилучення ним предметів з місця події (фрагменти металевої конструкції вежі зі слідами термічної обробки, один балон червоного кольору, отри балони синього кольору, шланги довжиною 10 м, різак).

Також суд звертає увагу, що під час проведення службового розслідування позивач відмовився надавати пояснення в порядку ст.63 Конституції України, в матеріалах справи наявна письмова відмова позивача про надання пояснень (а.с.91).

Натомість у своєму позові та усних поясненнях, наданих позивачем у судовому засіданні, він головним чином обґрунтовує свої позовні вимоги, тим, що до нього був застосований крайній захід дисциплінарної відповідальності без врахування презумпції невинуватості. При цьому позивач посилається на те, що підставою для службового розслідування та звільнення його зі служби в поліції стало порушення відносно нього кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 статті 368 КК України, по якому наразі триває досудове розслідування.

Однак суд звертає увагу, що зазначений факт був не єдиною підставою для застосування до позивача даного дисциплінарного стягнення. Як вже було зазначено вище по тексту, позивач вчинив ряд інших грубих правопорушень Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ».

Крім того, суд вважає невірним посилання позивача у даному публічному спорі на практику ЄСПЛ щодо сфери застосування принципу презумпції невинуватості. Оскільки п.2 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод не поширюється на даний публічний спір, так як стандарти доказування у даній справі та порядку звільнення з публічної служби є відмінними від тих, що застосовуються у кримінальній справі та рішення за результатами розгляду даної справи жодним чином не впливає на вирішення кримінальної справи, порушеної відносно позивача в порядку ч.3 ст.368 КК України.

Щодо твердження позивача про нечинність наказу МВС України №700 від 14.08.2012 р., яким була затверджена Інструкція з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень, суд зазначає, що на даний час та на момент виникнення спірних правовідносин даний наказ є чинним.

Таким чином, з огляду на наведені факти та наявні докази в матеріалах справи суд робить висновок, що відповідач дотримався норм законодавства та прийняв накази на підставі всебічного, об’єктивного дослідження обставин та за результатами проведення службового розслідування, а тому оскаржувані накази є законними та правомірними в частині звільнення позивача зі служби в поліції.

Відповідач довів суду та надав відповідні докази, які підтверджують законність винесених наказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням вищезазначеного, суд робить висновок, що адміністративний позов ОСОБА_1 не належать до задоволення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору питання про їх розподіл судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 69-71, 94, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову – відмовити.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Суддя О.Я. Бойко