Постанова № 69389092, 27.09.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2017 р. Справа №805/2513/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:13-20

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Арестової Л.В.,

при секретарі судового засідання Лопушанському Д.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Донецькшахтопроходка до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Донецька про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Донецькшахтопроходка, звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Донецька, в якій просить суд:

- визнати дії щодо відмови у прийнятті до розгляду заяв-розрахунків та виділення допомоги на загальну суму 183 628,08 грн. за тимчасовою непрацездатністю у звязку з нещасним випадком на виробництві протиправними;

- зобовязати виділити допомогу у розмірі 183 628,08 грн., перерахувавши на рахунок зазначену суму.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем для виплати допомоги у звязку з тимчасовою непрацездатністю постраждалим направлялись заяви-розрахунки з комплектом необхідних документів. Відповідачем товариству у відповідь надані листи, у яких зазначено, що в умовах дії постанови КМУ від 07.11.2014 № 595 відсутні підстави для розгляду документів і проведення відшкодування витрат за допомогою по тимчасовій непрацездатності, пов'язаній з нещасними випадками на виробництві, тому що підприємство позивача не змінювало юридичну адресу і не пройшло перереєстрацію на території, яка знаходиться під контролем України. Зазначив, що п. 2 вказаної постанови в судовому порядку визнаний нечинним. До цього ж, підприємство сплачує єдиний соціальний внесок. У той же час, до кінця АТО позивач звільнений від обовязку по його сплаті, про що зокрема має сертифікат про підтвердження форс-мажорних обставин. Отже, відділення з 2014 року по теперішній час протиправно та з незаконних підстав досі не відшкодувало позивачу витрати по допомозі з тимчасової непрацездатності на суму 183 628,08 грн.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у ньому та письмових поясненнях, наданих суду в ході розгляду справи.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти позову у звязку з тим, що проведення розрахунків можливе лише за умови повернення території міста, у якому зареєстровано страховика, під контроль української влади чи після переміщення та перереєстрації страхувальника, на контрольовану українською владою територію. Враховуючи, що позивач зареєстрований на підконтрольній території, підстави для виплати допомоги по безробіттю відсутні. Крім цього, усі первинні документи втрачені, оскільки залишені на непідконтрольні території. Перевірити чи належним органом української держави вони видані не вбачається за можливе. До цього ж, позивачем не виконується обовязок по сплаті страхових внесків, з єдиного соціального внеску мається заборгованість.

Письмові заперечення проти позову та пояснення аналогічного змісту містяться в матеріалах позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Донецькшахтопроходка зареєстроване в якості юридичної особи за кодом в ЄДРПОУ 35711134, місцезнаходження: 83023, Донецька обл., місто Донецьк, проспект Павших Комунарів, будинок 102, що вбачається з відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщених в безкоштовному доступі на сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Донецькшахтопроходка звернулось до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Донецька із заявами розрахунками на відшкодування витрат, повязаних з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_4 (9 982,98 грн.+6 305,04 грн. за лютий 2015 року) та ОСОБА_5 (37 259,04 грн. за лютий 2015 року) на загальну суму 53 547,06 грн.

Листом від 18.02.2015 року № 01-03/06-794 відповідач відмовив позивачу у фінансуванні таких витрат. Згідно з Постановою КМУ від 07 листопада 2014 року № 595 та Постанови від 07 листопада 2015 року № 1085-р, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообовязкового державного соціального страхування здійснюється лише після повернення території Донецької та Луганської областей під контроль органів державної влади. Таким чином, у відповідача відсутні підстави для розгляду документів та проведенні відшкодування таких витрат до зміни позивачем місцезнаходження та перереєстрації на територію, що знаходиться під контролем України.

Крім цього, позивач звернувся до відповідача із листом від 25 січня 2016 року № 14, де просив відповідача прийняти міри щодо якнайшвидшого відшкодування витрат, повязаних з тимчасовою непрацездатністю осіб, по направленим до відділення протягом липня-листопада 2014 року заявам-розрахункам, на загальну суму 130 081,02 грн. (з яких, як вбачається з матеріалів справи:

-за червень 2014 року у сумі 22 216,68 грн. по ОСОБА_6;

-за липень 2014 року у сумі 12 342,60 грн. по ОСОБА_6;

-за серпень 2014 року у сумі 28 879,62 грн. (13 555,74 грн.+7 072,56 грн.+8 251,32 грн.) по ОСОБА_7;

-за серпень 2014 року у сумі 19 748,16 грн. по ОСОБА_6;

-за серпень-вересень 2014 року у сумі 5 706,72 грн. (5 231,16 грн.+475,56 грн.) по ОСОБА_8;

-за вересень 2014 року у сумі 3 524,22 грн. по ОСОБА_9;

-за вересень 2014 року у сумі 17 092,02 грн. (3 536,28 грн.+4 125,66 грн.+9 430,08 грн.) по ОСОБА_7;

-за листопад 2014 року у сумі 20 571,00 грн. по ОСОБА_6В.).

Відповідач у листі від 16.02.2016 року № 01-03/08-51 у відповідь на лист від № 14 від 25.01.2016 року зазначив аналогічне викладеному у листі від 18.02.2015 року № 01-03/06-794. Крім цього вказав, що відповідно до постанови правління Національного банку України від 06.08.2014 № 466 «Про зупинення здійснення фінансових операцій» доручено банкам України, а також небанківськім установам і національному оператору поштового звязку, які є платіжними організаціями внутрішньодержавних/міжрайонних платіжних систем та/або їх учасниками, після переходу району/міста обласного значення Донецької та/або Луганської областей під контроль української влади вжити невідкладних заходів для відновлення фінансових операцій. Проведення розрахунків можливе безпосередньо після повернення території м. Донецька під контроль української влади чи після переміщення та перереєстрації підприємства на контрольовану українською владою територію. У звязку з ліквідацією правління Фонду після набуття чинності Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування» врегулювати зазначене питання можливо лише на законодавчому рівні. На підставі наведеного у Фонду відсутні підстави для проведення відшкодування витрат з допомоги по тимчасовій непрацездатності позивачу.

Не погодившись із відмовами відповідача у фінансуванні витрат, повязаних з тимчасовою непрацездатністю осіб на суму 183 628,08 грн., позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 07 вересня 2017 року визнано поважними причини пропуску товариством строку звернення до суду із таким позовом.

При прийнятті рішення у справі суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообовязковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у звязку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообовязкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1105-XIV серед основних завдань Фонду та його робочих органів є: реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у звязку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону № 1105-XIV Фонд зобовязаний: забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 16 зазначеного Закону застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною ОСОБА_10 України.

Згідно ч. 1 ст. 34 цього ж Закону фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви.

Відповідно до п. 1.2 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 № 24 (далі Порядок № 24), кошти для здійснення страхувальником виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю потерпілого, доплати до середнього заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я, при тимчасовому переведенні його на легшу роботу, а також на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги виділяються Фондом на підставі заяви-розрахунку за формою згідно з додатком.

Інформація, внесена страхувальником до заяви-розрахунку, підтверджується підписами керівника та головного бухгалтера, які є відповідальними за її достовірність.

Заява-розрахунок складається страхувальником у двох примірниках, один з яких зберігається у страхувальника, а другий - в робочому органі виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням страхувальника.

Робочий орган виконавчої дирекції Фонду протягом десяти днів з дня подання страхувальником документів, зазначених у пунктах 2.7, 2.8, 5.3, 7.3 цього Порядку, перевіряє правильність нарахування сум, пов'язаних з вищезазначеними виплатами, та перераховує страхувальнику кошти у сумі, зазначеній у заяві-розрахунку.

У разі виявлення помилок у розрахунку суми робочим органом виконавчої дирекції Фонду заява-розрахунок повертається страхувальнику із зазначенням строку їх виправлення.

Як вбачається з матеріалів справи, заяви-розрахунки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за липень-листопад 2014 року на загальну суму 130 081,02 грн. перевірені головним спеціалістом ОСОБА_11, про що на вказаних документах мається відмітка.

Відповідачем у судовому засіданні визнано, що вказана особа була співробітником його установи.

Суд зауважує, що у зазначених заявках-розрахунках не вказано про будь-які помилки у них, доказів повернення їх із наданням строку на усунення помилок відповідачем суду не надано.

Судом встановлено, що в листі від 16.02.2016 року № 01-03/08-51 відповідач у відповідь за заяву позивача щодо відшкодування витрат по отриманим відділенням заявам-розрахункам на загальну суму 130 081,02 грн. відмовив позивачу у фінансуванні таких витрат згідно з Постановою КМУ від 07 листопада 2014 року № 595 та Постанови від 07 листопада 2015 року № 1085-р, відповідно до яких видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообовязкового державного соціального страхування здійснюється лише після повернення території Донецької та Луганської областей під контроль органів державної влади, у той же час позивач зареєстрований на непідконтрольній українській владі території.

Щодо вказаної підстави відмови у фінансуванні витрат суд зазначає, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р (далі Розпорядження № 1085-р) затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до якого включений м. Донецьк Донецької області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі Тимчасовий порядок, Порядок № 595).

Відповідно до п. 2 вказаного Тимчасового порядку (в редакції, чинній на момент затвердження Тимчасового порядку) передбачено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообовязкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2015 року у справі № 826/18826/14 визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595. Вказана постанова залишена без змін за наслідками апеляційного та касаційного оскарження ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2015 року відповідно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2015 року № 239 у Тимчасовому порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей в абз. 1 п. 2 виключені слова або здійснюють не в повному обсязі.

Суд зазначає, що пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" № 8 від 13 червня 2007 року зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 46 Конституції України).

Виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту (пункти 1, 6, ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Суд приймає до уваги зміст п. 3 рішення Конституційного Суду України (Справа за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної ОСОБА_10 України "Про чинність Закону України "Про Рахункову палату", офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої ст. 70 Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України)" № 15-рп/2000 від 14 грудня 2000 року), згідно якого суд зазначив, що виходячи з Конституції України Закон України "Про Рахункову палату Верховної ОСОБА_10 України" від 11 липня 1996 року, як і будь-який інший закон України, - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили. Верховна ОСОБА_10 України є єдиним органом законодавчої влади в Україні (стаття 75 Конституції України). Це означає, що право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 Конституції України), належить виключно ОСОБА_10 України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України). З наведеного випливає, що Верховна ОСОБА_10 України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта.

Суд зазначає, що до нормативно-правових актів, які регулюють фінансування страхувальників для здійснення останніми виплат матеріального забезпечення застрахованим особам (працівникам страхувальника), зокрема, до Закону № 1105-XIV, а також до Порядку № 24 (який є нормативно-правовим актом підзаконної дії, але при цьому є спеціальним у спірних правовідносинах) - не вносились зміни щодо особливостей здійснення Фондом фінансування страхувальників-роботодавців, які розташовані у населених пунктах, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Враховуючи наведене, суд не приймає доводи відповідача щодо передбаченості Порядком № 595 та Розпорядженням № 1085-р зупинення здійснення видатків з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообовязкового державного соціального страхування у населених пунктах Донецької та Луганської областей, що розташовані на тимчасово неконтрольованій території.

Суд зауважує, що не приймає до уваги надані відповідачем в ході розгляду справи пояснення щодо таких підстав у відмові фінансування витрат на суму 130 081,02 грн. як заборгованість позивача з єдиного соціального внеску у сумі 3 647 980,01 грн, а також неналежність визначених п. 2.7 Порядку № 24 документів, необхідність подання яких до Фонду разом із заявами-розрахунками передбачена п. 1.2 Порядку № 24.

Так, зазначені причини не були визначені у листі від 16.02.2016 року № 01-03/08-51 підставами для такої відмови.

Крім цього, у заявах-розрахунках на вказану суму міститься відмітка про їх перевірку, щодо будь-яких їх недоліків відповідачем позивача не повідомлено.

До цього ж, позивачем надано суду платіжне доручення від 08 вересня 2017 року на суму 3 647 980,01 грн. зі сплати єдиного соціального внеску.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність неправомірної бездіяльності відповідача щодо невиділення коштів на виплату допомоги у звязку з тимчасовою непрацездатністю потерпілих на загальну суму 130 081,02 грн. за перевіреними заявами-розрахунками, які надані Товариством з обмеженою відповідальністю Донецькшахтопроходка, а також про необхідність зобовязання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Донецька виділити кошти на виплату допомоги у звязку з тимчасовою непрацездатністю потерпілих на загальну суму 130 081,02 грн. за перевіреними заявами-розрахунками, які надані Товариством з обмеженою відповідальністю Донецькшахтопроходка.

Стосовно заяв-розрахунків повязаних з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_4 (9 982,98 грн.+6 305,04 грн. за лютий 2015 року) та ОСОБА_5 (37 259,04 грн. за лютий 2015 року) на загальну суму 53 547,06 грн. суд зазначає, що докази прийняття та перевірки таких розрахунків відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Так, у вказаних розрахунках не містяться відомості про їх перевірку, однак, наявна відмітка про їх отримання відповідачем підпис на розрахунках ОСОБА_12, яка за наданими відповідачем пояснення була співробітником його установи.

Також, у листі від 18.02.2015 року № 01-03/06-794 відповідач зазначив про відсутні підстав для розгляду таких документів та проведенні відшкодування відповідних витрат.

Суд зауважує, Законом № 1105-XIV та Порядком № 24 не передбачені повноваження робочих органів Фонду щодо неприйняття та нерозгляду заяв-розрахунків страхувальників, в тому числі з підстав реєстрації страхувальників-роботодавців у м. Донецьку.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльність відповідача щодо неприйняття до розгляду та перевірки заяв-розрахунків на загальну суму 53 547,06 грн., які надані Товариством з обмеженою відповідальністю Донецькшахтопроходка.

Частиною 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Беручи до уваги наведене вище, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною таку бездіяльність, а також зобовязати відповідача прийняти до розгляду та перевірити заяви-розрахунки на загальну суму 53 547,06 грн., які надані Товариством з обмеженою відповідальністю Донецькшахтопроходка.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підстав наведеного суд вважає за необхідне стягнути з бюджетних асигнувань відповідача за користь позивача сплачений ним при зверненні до суду судовий збір у сумі 4 354,42 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Донецькшахтопроходка до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Донецька про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Донецька щодо неприйняття до розгляду та перевірки заяв-розрахунків на загальну суму 53 547,06 грн., які надані Товариством з обмеженою відповідальністю Донецькшахтопроходка.

Визнати протиправною бездіяльність Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Донецька щодо невиділення коштів на виплату допомоги у звязку з тимчасовою непрацездатністю потерпілих на загальну суму 130 081,02 грн. за перевіреними заявами-розрахунками, які надані Товариством з обмеженою відповідальністю Донецькшахтопроходка.

Зобовязати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Донецька прийняти до розгляду та перевірити заяви-розрахунки на загальну суму 53 547,06 грн., які надані Товариством з обмеженою відповідальністю Донецькшахтопроходка.

Зобовязати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Донецька виділити кошти на виплату допомоги у звязку з тимчасовою непрацездатністю потерпілих на загальну суму 130 081,02 грн. за перевіреними заявами-розрахунками, які надані Товариством з обмеженою відповідальністю Донецькшахтопроходка.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Донецька на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Донецькшахтопроходка судовий збір у сумі 4 354 (чотири тисячі триста пятдесят чотири) гривні 42 копійки.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений та підписний 02 жовтня 2017 року.

Суддя Арестова Л.В.