Постанова № 69389035, 04.10.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.10.2017р. справа № 905/1961/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 – за довіреністювід відповідача:ОСОБА_5 – за довіреністюрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу “Донецький національний технічний університет”, м. Покровськ, Донецька областьна рішення Господарського суду Донецької області від13.12.2016р. по справі№ 905/1961/16 (головуючий суддя: Шилова О. М., судді: Ніколаєва Л. В., Сажнева М. В.) за позовомПублічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Краматорськ, Донецька областьдо Державного вищого навчального закладу “Донецький національний технічний університет”, м. Покровськ, Донецька областьпростягнення 211’ 689,32 грн

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариств “ДТЕК Донецькобленерго”, м. Краматорськ, Донецька область (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Державного вищого навчального закладу “Донецький національний технічний університет”, м. Покровськ, Донецька область (далі – Відповідач) суми заборгованості за активну електроенергію в розмірі 125’ 049.39 грн, суми 3% річних в розмірі 4’ 504,05 грн, суми інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 34’ 809,00 грн та суми пені в розмірі 47’326,88 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.12.2016р. по справі № 905/1961/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Донецькобленерго” задоволено частково.

Стягнуто з Державного вищого навчального закладу “Донецький національний технічний університет” на користь Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Донецькобленерго” 125’ 049,39 грн боргу за активну електроенергію, 4’ 504,05 грн – 3% річних, 33’ 605,42 грн інфляційних, 47’ 326,88 грн пені та 3’ 157,24 грн судового збору.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 13.12.2016р. по справі № 905/1961/16 скасувати та прийняти нове, яким відмовити Публічному акціонерному товариству “ДТЕК Донецькобленерго” у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення Господарського суду Донецької області у цій справі не можна вважати законним та обґрунтованим, оскільки останнє ґрунтується на помилкових висновках суду і є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В основу заперечень скаржника покладено твердження про те, що заборгованість за комунальні послуги по гуртожитку костянтинівського індустріального технікуму виникла не з вини відповідача, оскільки у вказаному об’єкті проживають працівники УМВС України, тоді як апелянтом були вжиті всі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов’язання за договором про постачання електричної енергії за договором № 595 від 10.02.2004р., втім, зазначене, на думку відповідача не було враховано судом першої інстанції під час ухвалення спірного рішення, що є підставою для скасування останнього.

Судом апеляційної інстанції, під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення були створені необхідні умови для всебічного та повного розгляду справи в суді, а саме: повідомлення належним чином про час та місце судового розгляду та витребування у сторін необхідних доказів та пояснень для правильного вирішення спору.

Фіксація судового процесу апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою засобів аудиофіксації у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення останньої, просив судову колегію залишити без змін рішення Господарського суду Донецької області від 13.12.2016р. по справі № 905/1961/16, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з викладених у ній мотивів

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду ухваленим з дотриманням норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу – такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.02.2004р. між Публічним акціонерним товариством “ДТЕК Донецькобленерго” (Постачальник) та Державним вищим навчальним закладом “Донецький національний технічний університет” (Споживач) був укладений Договір про постачання електричної енергії № 595 (далі – Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та Додатками до нього, що є його невід’ємними частинами.

Відповідно до підп.2.1.2. Договору Постачальник, зокрема, зобов’язався постачати Споживачу електроенергію як різновид товару в межах 130кВт приєднаної потужності і в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 Договору (додаток №13 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу”).

Згідно з підп.2.2.3.-2.2.4 Договору Споживач зобов’язався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №5 “Порядок розрахунків” та №6 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а також здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком №10 та (або) №10а “Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії”.

Відповідно до підп.4.2.1. Договору за внесення платежів, передбачених підп.2.2.3.-2.2.4. Договору, з порушенням термінів, визначених Додатком №5 “Порядок розрахунків”, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 10.02.2005р. Договір може бути продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору за згодою сторін буде укладена відповідна додаткова угода (п.9.4. Договору).

Розрахунковим вважається період з 00-00 годин 18 числа місяця, попереднього розрахунковому, до 24-00 годин 17 числа поточного місяця (п.1 Додатку №5 від 27.10.2009р. “Порядок розрахунків” (далі – Додаток №5)).

Остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також за інші платежі, передбачені Договором та ПКЕЕ, здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунка грошовими коштами на рахунки Постачальника, які вказані в розділі 10 Договору, у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку (п.9 Додатку №5).

Додатковими угодами від 06.04.2015р. та від 01.12.2015р. сторони на підставі проведених процедур закупівлі за кошти Державного бюджету домовлялись про продовження строку дії Договору до 31.12.2015р. та до 31.12.2016р. відповідно.

Договір, Додаток №5 від 27.10.2009р. і Додаткові угоди від 15.05.2014р., від 06.04.2015р. та від 01.12.2015р. до нього підписані обома сторонами та скріплені їхніми печатками.

Позивач належним чином виконав свої зобов’язання за Договором: у січні – травні 2015 року, жовтні 2015 року – лютому 2016 року постачав відповідачу електричну енергію, на підтвердження чого надав суду копії актів прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії), підписаних обома сторонами без зауважень та скріплених їхніми печатками, а також рахунків на оплату за спожиту активну та реактивну електроенергію.

Виставлені рахунки були отримані відповідачем, про що свідчать відповідні відмітки уповноважених представників Споживача на них.

Відповідач свого обов’язку з повної та своєчасної оплати електроенергії у встановлені Додатком № 5 до Договору строки не виконав, чим порушив умови Договору, вимоги ст.ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України та ст.193 Господарського кодексу (далі – ГК) України.

Так, надаючи правову кваліфікацію обставинам справи у їх сукупності та наявним у останній матеріалам, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за активну електроенергію в розмірі 125’ 049.39 грн.

Донецький апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки, який регулюється нормами § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Так, укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов’язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов’язок щодо оплати поставленої позивачем електричної енергії на суму 125’ 049.39 грн у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Цивільний кодекс України, який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки зі сплати заборгованості відповідачем допущено прострочення, що згідно вимог ст. 549, 611, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України - є підставами для стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені та застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат - є законними та обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення позивачем показників пені, 3% річних та інфляційних втрат щодо строків, сум, ставок нарахувань, які проведені позивачем з урахуванням заборгованості за відповідний період поставок, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог та присудження до стягнення з відповідача на користь позивача суми 3 % річних у розмірі 4’ 504,05 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 33’ 605,42 грн та суми пені в розмірі 47’ 326,88 грн.

З огляду на викладене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано часткове задоволено позовні вимоги.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу “Донецький національний технічний університет”, м. Покровськ, Донецька область - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 13.12.2016р. по справі № 905/1961/16 – без змін.

Головуючий суддя: В . ОСОБА_6 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3

Надруковано примірників:

2 – позивачу;

1 – відповідачу;

1 – до справи;

1 – ГСДО;

ОСОБА_7

тел.: 702-01-54