Рішення № 6938681, 11.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/371 11.11.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М. ,

розглянувши матеріали справи № 14/371

за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до

третя особа без самостійних вимог на предмет спору Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського"

військова частина А 0297

про стягнення 57811,60 грн.

за участю представників сторін:

від прокуратури - Хруленко О.В.

від позивача - Єфімова Т.В.

від відповідача

від третьої особи - Мазур О.В.

- ОСОБА_4 ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся в господарський суд міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського" про стягнення 57811,60 грн. штрафу за відмову від поставки продукції за договором № 328/5/1/23 на закупівлю продукції для державних потреб (за кошти Державного бюджету) від 28.08.2008 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2009 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 02.09.2009 р. в судовому засіданні, зобовязано сторони виконати певні дії.

Відповідач в порядку ст. 59 ГПК України подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.

В судовому засіданні 02.09.2009 р. суд, згідно ст. 77 ГПК України, оголосив перерву.

В судове засідання 23.09.2009 р. представник прокуратури не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2009 р. залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та відкладено розгляд справи на 21.10.2009 р.

У судове засідання 21.10.2009 р. представники відповідача та третьої особи не з'явились, вимог ухвали не виконали, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 21.10.2009 р., 06.11.2009 р. розгляд справи відкладався.

У судове засідання 11.11.2009 р. представники сторін з'явились.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечує.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Суд враховує, що господарський суд відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України порушує справи за заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 р. у справі № 3-рн/99 вказав, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, Міністерство оборони України (надалі - замовник) та Відкрите акціонерне товариство "Науково-виробничий комплекс "Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського" (надалі - виконавець) уклали договір № 328/5/1/23 на закупівлю продукції для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) від 28.08.2008 р. (надалі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобовязався виготовити та передати у власність замовника за оплату блоки та вузли стабілізатору озброєння 2Э36-1, 2Э36-4 для бронетанкового озброєння та техніки (надалі - продукція) в асортименті, кількості, у строки і за цінами, визначеними у Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток 1), а замовник зобовязався забезпечити приймання та оплату цієї продукції.

Згідно п. 2.2 Договору одержувачем продукції є військова частина А0297 (надалі - вантажоодержувач).

Пунктом 4.1 Договору визначено загальну вартість продукції за Договором, що становить 2044855 грн.

Укладений Договір поставки є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В п. 2.1 Договору передбачено, що передача продукції здійснюється окремими партіями до 25.12.2008 р.

Договір діє з дати набрання ним чинності до 31.12.2008 р. (п. 8.4 Договору)

На виконання умов Договору відповідачем поставлено продукцію на суму 1218975 грн., що підтверджується актами прийому № 112/08 від 24.11.2008 р., № 115/08 від 19.12.2008р., № 116/08 від 24.12.2008 р., №117/08 від 25.12.2008, № 118/08 від 25.12.2008 р. (містяться в матеріалах справи).

Позивач здійснив оплату поставленої продукції на суму 455639 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема актом звіряння розрахунків між сторонами станом на 23.01.2009 р., який підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплено печатками сторін.

Відповідач листом № 555/1971 від 18.12.2008 р. повідомив позивача про можливість виконання поставки продукції за Договором не в повному обсязі та запропонував підготовити проект додаткової угоди про зменшення обсягу поставки продукції по Договору.

Позивач направив відповідачу листа № 328/3/4887 від 24.12.2008 р. з проектом додаткової угоди до Договору та зажадав стягнення штрафу, що становить 7% вартості непоставленої продукції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відмовився від підписання проекту додаткової угоди до Договору у звязку з незгодою нарахованим штрафом у розмірі 7% від вартості непоставленої продукції (лист № 555/2024 від 24.12.2008 р.).

Листом № 328/3/4941 від 26.12.2008 р. позивач повідомив, що у звязку з порушенням відповідачем терміну та порядку постачання продукції, на підставі п. 11.1 Договору позивач відмовляється від прийняття подальшого виконання зобов'язання відповідачем.

Також, у звязку з відмовою відповідача від підписання проекту додаткової угоди до Договору, позивач надіслав претензію № 328/3/4963 від 26.12.2008 р., із вимогою про сплату штрафу запропонувавши у розмірі 57811,60 грн.

У відповідь на претензію позивача, відповідач відмовився сплатити позивачу штраф посилаючись на необґрунтованість та безпідставність зазначеної вимоги (лист № 555/66 від 22.01.2009 р.).

В порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, відповідач не виконав свої зобовязання по поставці продукції за Договором належним чином.

Слід також зазначити, що розірвання договору не означає припинення зобовязань, які виникли у звязку з його порушенням, та не звільняє боржника, який порушив умови договору від відповідальності. Розірвання договору тягне за собою припинення зобов'язань на майбутнє і не позбавляє кредитора права вимагати у боржника суми основного боргу та санкцій в звязку з невиконанням умов договору, що виникли до моменту розірвання договору.

Враховуючи вищевикладені обставини, заперечення відповідача не приймаються судом до уваги .

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 5.3 Договору визначено, що за відмову від поставки, а також за порушення строків передачі продукції понад 30 діб, виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості непоставленої продукції.

Оскільки відповідач не поставив продукцію в повному обсязі у строк передбачений Договором і фактично відмовився від взятих на себе зобовязань по поставці визначеної Договором продукції, то відповідач вважається таким, що порушив зобовязання (ст. 610 ЦК України), а тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором або законом.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, прийнявши до уваги положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, вимоги про стягнення штрафу в розмірі 57811,60 грн. підлягають задоволенню за наданим розрахунком, перевіреним судом.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Науково-виробничий комплекс "Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10, код 14309356) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 6, код 00034022) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 57811,60 грн. штрафу.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Науково-виробничий комплекс "Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10, код 14309356) в доход Державного бюджету України, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 578,11 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Нарольський

Дата підписання рішення: 26.11.2009 р.