Постанова № 69386725, 05.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16:20

м. Київ

05 жовтня 2017 року № 826/5033/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1.), до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві, (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві), про визнання незаконним скасування рішення відповідача від 08.12.2016 № 0049661306 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або невчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску позивачем у розмірі 1239,10 грн. (далі - рішення).

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 1239,10 грн. є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте в супереч нормам діючого законодавства.

Представник відповідача до суду не прибув. Надіслав до суду письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволені позовних вимог, зазначивши про правомірність вчинених дій та прийнятого рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, оскільки позивачем не було сплаченого єдиного соціального внеску за вересень 2013 року.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1, зареєстрована як фізична особа-підприємець 01.08.2013 відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією.

ФОП ОСОБА_1, як платник єдиного податку 3 групи перебуває на обліку у ДПІ у Голосіївському районі ГУДФС у м. Києві.

Позивач є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

08.12.2016 на підставі даних інформаційної системи ч. 10, п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві прийнято рішення від 08.12.2016 № 0049661306 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або невчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску позивачем у розмірі 1239,10 грн.

23.12.2016 не погоджуючись з даним рішеннями, позивач звернувся з первинною скаргою до ГУ ДФС у м. Києві, в якій просив скасувати вищезазначене рішення, як таке, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Рішенням від 25.01.2017 № 553/К/26-15-10-02-16 ГУ ДФС у м. Києві скаргу позивача залишило без розгляду. Вказане рішення мотивоване тим, що п. 7 розділу 1 Порядку № 1124 передбачено, що не розглядаються повторні скарги одним і тим самим контролюючим органом від одного і того самого скаржника з одного і того самого питання, якщо перше питання вирішено по суті.

06.02.2017 позивачем подано скаргу до ДФС України, якій просив скасувати вищезазначені рішення, як такі, що порушують права позивача.

13.03.2017 рішенням № 3400/к/99-99-11-02-02-25 ДФС України скаргу позивача залишило без розгляду, оскільки скаржником порушено вимоги щодо процедури адміністративного оскарження та строків подання скарги, визначених п. 1 розділу 2 та розділу 3 Порядку № 1124.

Позивач, посилаючись на протиправність оскаржуваного рішення, як такого, що порушує права та законні інтереси позивача, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом.

У контексті викладеного, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст.1 Закону № 2464 ).

Відповідно до ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з ч. 5 ст. 9 Закону № 2464, сплата єдиного внеску здійснюється на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується у іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок сплачується за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі) (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464).

Статтею 6 Закону № 2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом (ч. 11 ст. 9 Закону № 2464).

Виходячи з системного аналізу зазначених норм права, визначальним для вирішення даної справи є факт зарахування сплачених коштів саме до рахунків контролюючого органу, оскільки в такому випадку відсутні ознаки складу правопорушення у вигляді несплати єдиного внеску, а зокрема, наслідки, що можуть проявлятися у недотриманні системою загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідних коштів.

Так, судом встановлено, 20.07.2016 відповідачем прийнято рішення № 0024521305, яким до позивача застосовано штрафні фінансові санкції та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1239,10 грн.

Відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464, у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Так, не погоджуючись з прийнятим рішенням від 20.07.2016 № 0024521305 позивачем 08.09.2016 подано скаргу до ГУ ДФС у м. Києві, у якій позивач просила скасувати вищезазначене рішення.

Вказана скарги отримана відповідачем 12.09.2016, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак, протягом строку, передбаченого абз. 5 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 ГУ ДФС у м Києві не прийняло рішення та не надіслало таке рішення платнику єдиного внеску.

При цьому, абз. 5 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що скаргу позивача від 08.09.2016 задоволено, а рішення від 20.07.2016 № 0024521305 про застосовано штрафних (фінансових) санкції та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1239,10 грн. скасовано.

Однак, 13.10.2016 на даних інформаційної системи та підставі ч. 10, п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві прийнято рішення від № 0039841302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або невчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску позивачем у розмірі 1239,10 грн.

28.10.2016 позивачем подано скаргу до ГУ ДФС у м. Києві, якій просив скасувати вищезазначене рішення.

30.11.2016 рішенням ГУ ДФС у м. Києві № 7842/к/26-15-10-02-16 скаргу позивача від 28.10.2016 задоволено частково, скасовано рішення від 13.10.2016 № 0039841302, як такого, що винесене не за встановленою формою.

Крім того, в зазначеному рішенні ГУ ДФС у м. Києві зобов'язало ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняти нове рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або невчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску позивачем згідно з чинним законодавством.

08.12.2016 на підставі даних інформаційної системи та ч. 10, п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповдіачем прийнято рішення від 08.12.2016 № 0049661306 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або невчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску позивачем у розмірі 1239,10 грн.

Не погоджуючись з рішеннями про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, позивач 23.12.2016 звернувся зі скаргою до ГУ ДФС у м. Києві, в якій просив скасувати зазначене рішення, як таке, що суперечать вимогам чинного законодавства та порушує права платника єдиного внеску.

Рішенням від 25.01.2017 № 553/К/26-15-10-02-16 ГУ ДФС у м. Києві скаргу позивача залишило без розгляду. Вказане рішення мотивоване тим, що п. 7 розділу 1 Порядку № 1124 передбачено, що не розглядаються повторні скарги одним і тим самим контролюючим органом від одного і того самого скаржника з одного і того самого питання, якщо перше питання вирішено по суті.

06.02.2017 позивачем подано скаргу до ДФС України, якій просив скасувати вищезазначені рішення, як такі, що порушують права позивача.

13.03.2017 рішенням № 3400/к/99-99-11-02-02-25 ДФС України скаргу позивача залишило без розгляду, оскільки скаржником порушено вимоги щодо процедури адміністративного оскарження та строків подання скарги, визначених п. 1 розділу 2 та розділу 3 Порядку № 1124.

Суд дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з'ясувавши фактичні обставини справи не може погодитися з правомірністю рішення від 08.12.2016 № 0049661306, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві застосовано до відповідача штрафні (фінансові) санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, оскільки позивачем не було сплаченого єдиного соціального внеску за вересень 2013 року.

Несвоєчасне відображення податковим органом в інтегрованій картці позивача платежу згідно квитанції від 11.10.2013 № 92/з1 призвело до утворення недоїмки зі сплати єдиного внеску, в рахунок погашення якої зараховувались наступні платежі з одночасним нарахуванням штрафних санкцій та пені.

Механізм ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за № 751/28881 (далі - Порядок № 422).

Відповідно до пункту 2 розділу 1 Порядку № 422 інтегрована картка - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами;

Приписами пункту 3 розділу 1 Порядку № 422 передбачено, що Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Пунктом 6 розділу 1 Порядку № 422 передбачено, що за даними оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску ДФС та її територіальними органами формується звітність про нарахування та надходження податків, зборів, єдиного внеску, надходження митних та інших платежів до бюджетів, податковий борг, недоїмку зі сплати єдиного внеску, відшкодування податку на додану вартість, результати контрольно-перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), надміру сплачені податки, збори, єдиний внесок тощо.

Відповідно до пункту 1 частини 2 розділу 2 Порядку № 422 з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів.

Пунктом 1 частини 5 розділу 3 Порядку № 422 передбачено, що з метою контролю за повнотою та достовірністю відображення в ІКП показників щодо надходжень сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджету та єдиного внеску підрозділ, який здійснює облік платежів та інших надходжень, щоденно формує реєстр надходжень і повернень за банківський день та наростаючим підсумком з початку року у розрізі платежів.

Щомісяця не пізніше 4-го числа місяця, що настає за звітним, органи ДФС проводять звірку доходів за кодами класифікації доходів бюджету та надходжень єдиного внеску з органами Казначейства на підставі відповідних звітів станом на 1-ше число місяця, що настає за звітним, та складають відповідні акти звірок (пункт 2 частини 5 розділу 3 Порядку № 422).

Відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464 днем сплати єдиного внеску вважається, перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;:

Отже, виконання платником обов'язку по перерахуванню в бюджет суми зобов'язання з єдиного внеску пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, незалежно від дати зарахування таких сум на рахунок органу доходів і зборів чи до інтегрованої картки, де здійснюється облік відповідних платежів.

При цьому, у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника єдиного внеску, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі єдиного внеску до бюджетів.

Суд звертає увагу на те, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. А тому дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16.06.2015 по справі № 21-377а15 здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений Податковим кодексом України, має кваліфікуватись, як дія, хоча й помилкова. Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений Податковим кодексом України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. Дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених Податковим кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, факт подачі позивачем квитанції (платіжних доручень) у межах строку сплати єдиного внеску до обслуговуючого банку і списання цих коштів у день надходження платіжних доручень з рахунку позивача, виключає можливість притягнення позивача, як платника єдиного внеску, до відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі зобов'язань з єдиного внеску за вказаний період, включаючи штрафні санкції.

Надана позивачем квитанція від 11.10.2013 № 92/з1 підтверджує виконання останнім обов'язку зі сплати єдиного внеску за вересень 2013 року.

В силу норми пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України, яка кореспондується з наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення є обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 08.12.2016 № 0049661306 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або невчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску позивачем у розмірі 1239,10 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39468461) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у сумі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок).

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ю.Т. Шрамко