Постанова № 69385138, 02.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2017 р. Справа№ 925/890/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мальченко А.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Довбій Ю.Ю. (довіреність №35 від 11.10.2016 р.)

від відповідача - Грибов Д.І. (довіреність №147-17 від 14.08.2017 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «УкрАгроНПК»

на рішення господарського суду Черкаської області від 08.08.2017 р.

у справі №925/890/17 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранслогістика»

до Приватного акціонерного товариства «УкрАгроНПК»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранслогістика» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «УкрАгроНПК» про стягнення 46430,03 грн. боргу та 23215,00 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 08.08.2017 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 46430,03 грн. боргу, 23215,00 грн. штрафу та 1600,00 грн. витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині задоволених позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 23215,00 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 23215,00 грн.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції частково не відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та дійсним матеріалам справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 23215,00 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

29.12.2015 р. між ТОВ «Автотранслогістика» (постачальник) та ПрАТ «УкрАгро НПК» (покупець) укладено договір довгострокового постачання № М-37, за умовами якого постачальник зобов'язується на протязі дії договору поставляти покупцю товар (в тому числі, але не виключно - запасні частини для вантажних автомобілів та напівпричепів (причепів), автохімію, мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше) (далі - товар), за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору та вважаються специфікаціями в розумінні ч. 2 ст. 266 ГК України, покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах (п. 1.1 договору).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору, останній вступає в дію з моменту його підписання повноважними особами обох сторін та діє до 31 грудня поточного року включно. У разі відсутності до дати закінчення строку дії цього договору повідомлення рекомендованим листом від будь-якої із сторін про розірвання договору, термін дії цього договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного календарного року включно.

За своєю правовою природою, договір укладений між сторонами є договором поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 ЦК України).

До відносин поставки застосовуються положення про договори купівлі-продажу, якщо це не суперечить суті договору.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.3 договору, загальна сума договору складає суму ціни товару, вказану в видаткових накладних протягом дії договору.

Згідно п. 4.1 договору, ціни товару вважаються остаточно визначеними сторонами в видатковій накладній на момент постачання (передавання) партії товару за винятком випадку, передбаченого п. 5.2 договору (якщо зменшується курс національної валюти до Євро).

Відповідно до п. 6.1 договору, постачальник зобов'язаний постачати покупцю товар окремими партіями в строки, кількості та асортименті (номенклатурі) та на умовах, що остаточно погоджені сторонами в видаткових накладних.

Позивач свої зобов'язання по договору виконав повністю, поставивши відповідачу товар на загальну суму 46430,03 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 9-18):

- № 000730 від 16.02.2017 р. на суму з ПДВ 4400,00 грн.;

- № 000849 від 22.02.2017 р. на суму з ПДВ 4630,00 грн.;

- № 000875 від 23.02.2017 р. на суму з ПДВ 4640,00 грн.;

- № 000876 від 23.02.2017 р. на суму з ПДВ 4630,01 грн.;

- № 000975 від 27.02.2017 р. на суму з ПДВ 4950,00 грн.;

- № 001016 від 28.02.2017 р. на суму з ПДВ 4940,00 грн.;

- № 001043 від 01.03.2017 р. на суму з ПДВ 4890,00 грн.;

- № 001159 від 09.03.2017 р. на суму з ПДВ 4870,01 грн.;

- № 001240 від 13.03.2017 р. на суму з ПДВ 4115,00 грн.;

- № 000962 від 10.03.2017 р. на суму з ПДВ 4365,01 грн.

В кожній видатковій накладній зазначено про відстрочку оплати товару на 6 банківських днів і встановлює кінцевий строк розрахунку, останній з яких визначено до 21.03.2017 р. (а.с. 17).

В судовому засіданні представники позивача та відповідача пояснили, що поставка і отримання товару по накладних № 00730 від 16.02.2017 р. та №001043 від 01.03.2017 р. були здійснені на підставі договору довгострокового постачання № М-37 від 29.12.2015 р., укладеного між сторонами. Вказівка у цих накладних на договір про надання послуг з ТОТЗ № 13-1 від 22.07.2014 р. є опискою.

Матеріалами справи підтверджується, що товар за вказаними двома накладними відповідає предмету договору довгострокового постачання № М-37 від 29.12.2015 р.

В судовому засіданні відповідач не заперечував щодо отримання товару або його якості на суму 46430,03 грн.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару або передачі товаро-супровідних документів на нього.

Доказів сплати за отриманий товар відповідачем не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до п. 5.1 договору, покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару у встановлений сторонами термін.

Відповідно до п. 5.1.2 договору, при проведенні поставки з відстроченням платежу покупець сплачує суму ціни товару протягом терміну, зазначеного у видатковій накладній, після приймання зазначеної партії покупцем від постачальника (дати підписання покупцем накладної постачальника).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено вище, по останній накладній (а.с. 17) строк оплати встановлено до 21.03.2017 р. Станом на момент розгляду даної справи в суді, товар за всіма накладними відповідач не оплатив, а відтак строк оплати за всіма накладними є простроченим.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 46430,03 грн. боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 23215,00 грн. на підставі п. 10.6 договору, згідно якого при простроченні оплати більше одного місяця постачальник має право додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

Прострочення оплати товару більше одного місяця, на час звернення з даним позовом до суду, вже існувало.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. 3 ЦК України та ст. 6 ГК України, до загальних засад цивільного та господарського законодавства відноситься свобода договору та підприємницької діяльності.

Чинним законодавством прямо не заборонено встановлювати відповідальність у вигляді штрафу за порушення грошового зобов'язання.

Умову п. 10.6 договору, укладеного між сторонами, про стягнення штрафу за порушення строків розрахунків за отриманий товар більше одного місяця, сторонами не оскаржено та не визнано недійсною.

У відповідності до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вказана умова договору про нарахування штрафу є істотною, сторони її погодили, а тому вона повинна виконуватись обома сторонами в силу ст. 525 ЦК України.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 23215,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, заперечення відповідача про те, що за порушення грошових зобов'язань у відповідності до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань» настає лише відповідальність у вигляді сплати пені, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції частково не відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та дійсним матеріалам справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 08.08.2017 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «УкрАгроНПК» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 08.08.2017 р. у справі №925/890/17 залишити без змін.

Справу №925/890/17 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.О. Мальченко

Л.П. Зубець