Рішення № 6938122, 20.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 26/344-42/259-29/79-32/260 20.11.09

За позовом Приватного підприємства "Оцінка Плюс" До 1. Міністерства юстиції України

2. Головного управління юстиції у Хмельницькій області

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів

1. Державне казначейство України

2. Головне управління Державного казначейства України у Хмельницькій

області

Про стягнення 42730,56 грн.

Суддя О.О. Хрипун

Представники сторін:

Від позивача Панасюк В.В. - предст.,

Від відповідача 1. Станець О.В. - предст.,

2. не зявилися,

Від третьої особи 1. ОСОБА_1. предст.,

2. не зявилися.

Обставини справи:

04.07.2006 до Господарського суду міста Києва звернулося ПП "Оцінка Плюс" з позовом до Міністерства юстиції України про стягнення 42 730,56 грн. У процесі розгляду справи, 31.08.2006, позивач доповнив позов вимогами про стягнення збитків, спричинених інфляцією за час прострочення у сумі 11013,13 грн. та 8 075,30 грн. пені, розрахованої на підставі договорів на проведення експертної оцінки, за період з 31.08.2005 по 30.08.2006.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.06.2005 у справі № 14/3103 стягнуто з відділу Державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції на користь позивача 42 730,56 грн. боргу та судових витрат. Ліквідаційна комісія відділу Державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції повернула заяву ПП "Оцінка плюс" та наказ Господарського суду Хмельницької області від 24.06.2005 у справі № 14/3103 без задоволення через відсутність коштів і майна боржника. Міністерство юстиції України як орган управління майном Державної виконавчої служби має нести відповідальність за ліквідований відділ Державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції згідно із нормами Закону України "Про власність" та Декрету Кабінету Міністрів України "про управління майном, що є у загальнодержавній власності".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2006 у позові відмовлено. Рішення мотивоване тим, що позивач не надав суду належних доказів того, що відповідач є правонаступником відділу ДВС Старокостянтинівського районного управління юстиції щодо прав та обовязків останнього.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2007 рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2006 скасовано, а справу передано на новий розгляд. Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції не дослідив всіх обставин справи в їх сукупності і не надав їм належної юридичної оцінки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2007, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2007, у позові відмовлено. Рішення мотивоване тим, що чинним законодавством та установчими документами відповідача не встановлено його обовязку відповідати за зобовязаннями ліквідованого відділу Державної виконавчої служби.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2008 рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2007 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2007 скасовано, а справу передано на новий розгляд. Постанова мотивована тим, що судами попередніх інстанцій невірно застосовані приписи цивільного законодавства щодо відносин задоволення вимог кредиторів у разі ліквідації юридичної особи, що створена урядовим органом, оскільки відносини щодо створення та ліквідації органів державної виконавчої служби ґрунтуються на адміністративному підпорядкуванні.

Скасовуючи судові рішення, суд касаційної інстанції вказав, що судами попередніх інстанцій невірно застосовані норми цивільного законодавства щодо задоволення вимог кредиторів у разі ліквідації юридичної особи публічного права, зокрема ч. 1, ч. 3 ст. 39 Закону України "Про власність", який був чинний на час винесення рішення у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду України від 29.05.2008 було відмовлено Міністерству юстиції України у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 05.02.2008 у справі № 26/344-42/259.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2008, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2009, у позові відмовлено. Рішення мотивоване тим, що права позивача не були порушені діями відповідача, а тому відсутні підстави для покладання на нього відповідальності за спричинені позивачу збитки.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2009 скасовано, а справу передано на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не застосовано до відносин ліквідації державної установи норми Закону України "Про власність", не встановлено державний орган, який має нести відповідальність за зобовязаннями ліквідованої державної установи, зокрема відділу ДВС Старокостянтинівського районного управління юстиції, заборгованість якої залишилася непогашеною у звязку із відсутністю коштів та майна. Вищий господарський суд України також вказав на необґрунтованість застосування судами правових норм, що стосуються стягнення збитків, оскільки факт наявності заборгованості встановлений рішенням суду та не підлягає в силу приписів ст. 35 ГПК України повторному доведенню.

Під час нового розгляду справи позивач підтримав позов повністю, наполягаючи на стягненні заборгованості саме з Міністерства юстиції України як засновника та власника відділів ДВС, що управляє їхнім майном.

Відповідач-1, Міністерство юстиції України, позовні вимоги заперечило, вказавши на їх безпідставність.

Відповідач-2 позовні вимоги заперечив, вказавши, що згідно з Положенням про районний, міський (міст обласного значення), районний у містах відділ державної виконавчої служби, затвердженого наказом Мін`юсту № 43/5 д 16.07.1999, відділ ДВС утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, обласні управління юстиції не є власниками відділів державної виконавчої служби та не відповідають за зобовязаннями цих відділів.

На виконання постанови Вищого господарського суду України від 12.05.2009 ухвалами Господарського суду міста Києва від 12.08.2009 та 09.09.2009 було витребувано від Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України та Міністерства юстиції України інформацію щодо державного органу, який відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" у серпні 2005 року липні 2006 року був уповноважений управляти державним майном ліквідованої державної установи - відділу ДВС Старокостянтинівського районного управління юстиції, а також інформацію щодо державного органу, який відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 39 Закону України "Про власність" мав нести відповідальність за зобовязаннями ліквідованої згідно із наказом Міністерства юстиції України від 19.08.2005 № 1482/к "Про ліквідацію відділів державної виконавчої служби територіальних управлінь юстиції" державної установи, зокрема, відділу ДВС Старокостянтинівського районного управління юстиції.

Фонд державного майна України повідомив, що за даними Єдиного реєстру обєктів державної власності відсутня інформація щодо державного органу, який відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" у серпні 2005 липні 2006 року був уповноважений управляти державним майном ліквідованої державної установи відділу ДВС Старокостянтинівського районного управління юстиції.

Кабінет Міністрів України та Міністерство юстиції України витребувану судом інформацію не надали.

Державне казначейство України у своїх поясненнях зазначило, що розподіл коштів за напрямками видатків Міністерство юстиції України, як головний розпорядник коштів, здійснює самостійно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.06.2005 по справі № 14/3101, яке набрало законної сили, вирішено стягнути з ДВС Старокостянтинівського районного управління юстиції, м. Старокостянтинів, на користь ПП "Оцінка Плюс" 42 190,65 грн. основного боргу, 421,91 грн. витрат по оплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Під час розгляду спору судом було встановлено, що заборгованість у сумі 42 190,65 грн. виникла за надані позивачем на виконання договорів про проведення незалежної експертної оцінки майна послуги, про що підписані відповідні акти виконаних робіт між позивачем та відділом ДВС Старокостянтинівського районного управління юстиції.

Наказом Міністерства юстиції України від 19.08.2005 № 1482/к "Про ліквідацію відділів державної виконавчої служби територіальних управлінь юстиції" відділ Державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції було ліквідовано у звязку з реформуванням системи органів державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про внесення змін до законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" від 23.06.2005 № 2716-ІV та постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2005 № 320.

Постановою старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Хмельницького обласного управління юстиції від 21.09.2005 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу № 14/3103.

10.11.2005 державним виконавцем було складено акт про відсутність майна та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ було повернуто стягувачеві.

Позивач звернувся до ліквідаційної комісії відділу ДВС Старокостянтинівського районного управління юстиції з наказом господарського суду від 24.06.2005 № 14/3103.

Ліквідаційна комісія відділу ДВС Старокостянтинівського районного управління юстиції своїм листом № 28 від 22.02.2006 повернула заяву позивача щодо стягнення боргу та наказ господарського суду Хмельницької області від 24.06.2005 № 14/3103 без задоволення через відсутність коштів і майна боржника.

24.02.2006 ліквідаційною комісією відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції було затверджено ліквідаційний баланс, в якому відображено відсутність оборотних та необоротних активів.

27.02.2006 було проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи Відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції (копія довідки Головного управління статистики у Хмельницькій області у матеріалах справи).

28.04.2006 позивач звернувся до Міністерства юстиції України як засновника відділу ДВС (згідно з Положенням про районний, міський (міст обласного значення) районний у містах відділ державної виконавчої служби) з претензією про сплату заборгованості у сумі 60 497,44 грн., у тому числі 42 190,65 грн. за рішенням господарського суду Хмельницької області, 8063,02 грн. інфляційних нарахувань та 7823,86 грн. пені, розрахованої на підставі п. 5.2 договору та 1880,00 грн. за іншими договорами, укладеними позивачем з відділом ДВС Старокостянтинівського районного управління юстиції.

Згідно з Положенням про районний, міський (міст обласного значення), районний у містах відділ державної виконавчої служби, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 16 липня 1999р. № 43/5 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 липня 1999 р. за № 484/3777), Відділ державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції як районний, міський (міст обласного значення), районний у містах відділ державної виконавчої служби входив до системи органів Міністерства юстиції України, був ним створений та йому підпорядковувався через Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим та обласне, Київське та Севастопольське міські управління юстиції. Відділ державної виконавчої служби входив до складу районного, міського (міст обласного значення), районного в місті управління юстиції. Відділ є юридичною особою, має гербову печатку. Відділ утримується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до названого Положення основним завданням відділу є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою. Відділ має право у необхідних випадках залучати в установленому порядку до проведення виконавчих дій понятих, а також працівників органів внутрішніх справ, представників органів опіки і піклування, інших органів і установ.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України "Про виконавче провадження".

Статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що для проведення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських, річкових суден та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Стаття 45 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, зокрема на оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій, відносить до витрат виконавчого провадження.

Витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій підлягають стягненню з боржника, про що державний виконавець виносить відповідну постанову.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження та виконавчого збору, стягнутого з боржника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 р. № 554, розподіл коштів здійснюється в порядку, встановленому Мін'юстом. Використання коштів виконавчого збору здійснюється на підставі кошторису, затвердженого в установленому порядку Мін'юстом. Контроль та облік використання коштів здійснюється Мін'юстом відповідно до законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що заявлені до стягнення позивачем 42 190,65 грн. є заборгованістю органу державної виконавчої служби, що виникла у звязку із організацію та проведенням останнім виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень.

Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2005 р. № 320 "Про утворення урядового органу державного управління у складі Міністерства юстиції" було утворено у складі Міністерства юстиції на базі органів державної виконавчої служби Департамент державної виконавчої служби як урядовий орган державного управління. Міністерство юстиції України було зобовязано забезпечити фінансування діяльності Департаменту державної виконавчої служби у межах призначень, передбачених Міністерству у Державному бюджеті України на відповідний рік.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2006 р. № 1622 "Про ліквідацію Департаменту державної виконавчої служби" було ліквідовано Департамент державної виконавчої служби, що діє у складі Міністерства юстиції як урядовий орган державного управління. Покладено на Міністерство юстиції здійснення в установленому порядку заходи з ліквідації Департаменту державної виконавчої служби та встановлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Департаменту державної виконавчої служби.

Реформування державних органів - це державна політика, спрямована на удосконалення реалізації функцій держави, що виявляється в зміні діяльності державних органів: їх структури, підпорядкуванні, принципів діяльності. Реформування може здійснюватися шляхом реорганізації, ліквідації та створення нових державних органів.

Для реалізації завдань, функцій та інтересів держави в процесі державного управління створюються спеціальні органи, які діють в межах своїх повноважень.

З урахуванням принципів здійснення державної влади, виконання основних функцій держави та завдань органів виконавчої влади проводиться у відповідності до Конституції та законів України.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, що і відображено у принципі верховенства права.

Саме ця особливість визначає при здійсненні ліквідації названого урядового органу є обовязковим встановлення правонаступництва (покладання виконання відповідних функцій на інший державний орган), оскільки держава не вправі відмовитися від виконання своїх обов'язків.

Закон України "Про внесення змін до Законів України "Про державну виконавчу службу", Закону України "Про виконавче провадження" щодо реформування органів державної виконавчої служби", постанова Кабінету Міністрів України "Про ліквідацію Департаменту державної виконавчої служби" були прийняті з метою реформування системи органів державної виконавчої служби, вдосконалення структури управління та підвищення ефективності їх роботи, а також з метою покладання на Міністерство юстиції виконання завдань, пов'язаних з реалізацією державної політики у сфері примусового виконання рішень судів та інших органів.

Відповідно до ст. 7, ст. 23 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються Законом про Державний бюджет України.

Бюджетним кодексом України встановлено, що повноваження на здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету надаються розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення.

Згідно зі ст. 21 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, надаються їм лише іерез розпорядника бюджетних коштів.

Відповідно до бюджетного законодавства органи державної влади, у т.ч. відділи державної виконавчої служби, є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня і уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобовязань та здійснення видатків з бюджету.

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України міністерства є головними розпорядниками бюджетних коштів.

Згідно із ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України як головний розпорядник бюджетних коштів Міністерство юстиції України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів; розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити.

Таким чином, розподіл коштів за напрямками видатків Міністерство юстиції України як головний розпорядник коштів здійснює самостійно.

Факт наявності заборгованості відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції перед позивачем встановлений рішенням суду та не підлягає, в силу приписів ст. 35 ГПК України, повторному доведенню.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що зобовязання ліквідованого наказом відповідача-1 відділу державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції перед позивачем у сумі 42 730,56 грн. виникли саме у звязку із виконанням завдань, повязаних з реалізацією державної політики у сфері примусового виконання судових рішень, саме на Міністерство юстиції України покладено виконання вказаних функцій держави і саме Міністерство юстиції України визначає розподіл коштів виконавчого провадження, здійснює контроль та облік використання вказаних коштів. Крім того, Міністерство юстиції України, ліквідуючи орган державної виконавчої служби, не визначило порядок відшкодування заборгованості, яка виникла під час здійснення останнім виконавчого провадження.

Суд також бере до уваги, що ч. 1, ч. 3 ст. 39 Закону України "Про власність", який був чинний на час звернення позивача з позовом до суду та регулював правовідносини відповідальності юридичних осіб публічного права, передбачено, що майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою (організацією), яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління, Державна установа (організація) відповідає за своїми зобовязаннями коштами, що є в її розпорядженні. При недостатності у державної установи (організації) коштів відповідальність за її зобовязаннями несе власник.

Таким чином, якщо відсутність чи недостатність таких коштів виявлено, стягувач не позбавлений права звернутися до державного органу, уповноваженого управляти державним майном з позовом на загальних підставах, визначених Господарським процесуальним кодексом України.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з Міністерства юстиції України 42 730,56 грн.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає. Оскільки між позивачем та відповідачами відсутні цивільні (господарські) правовідносини, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань та пені за договорами, за якими відповідачі не є правонаступниками, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачі не надали суду доказів на спростування вимог позивача щодо стягнення з Міністерства юстиції України 42 730,56 грн. Позивач не довів правомірності вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань та пені.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з Міністерства юстиції України 42 190,65 грн. визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у звязку із задоволенням вимог покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код 00015622; 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13) на користь Приватного підприємства "Оцінка Плюс" (ідентифікаційний код 32170243; 31100, м. Старокостянтинів Хмельницької області, провул. Подільський, 2) 42 730,56 (сорок дві тисячі сімсот тридцять) грн. 56 коп. основного боргу, 427 (чотириста двадцять сім) грн. 30 грн. витрат на сплату державного мита та 118,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічних послуг.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ГПК України.

Суддя О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 26.11.2009